Рішення № 139927574, 10.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

10 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/124/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дастор-Ужгород, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фень-Фень, м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту забезпечення надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії/запису №1000711070003047503 від 19.01.2026 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Фень-Фень у частині зміни місцезнаходження юридичної особи,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мартон М.М.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

Третьої особи не з`явилася

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Дастор-Ужгород, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фень-Фень, м. Ужгород Закарпатської області про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії/запису №1000711070003047503 від 19.01.2026 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Фень-Фень у частині зміни місцезнаходження юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2026 відкрито провадження у справі №907/124/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.03.2026. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду 31.03.2026 підготовче засідання у справі №907/124/26 відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 13.05.2026 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено, Департамент забезпечення надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області, підготовче засідання відкладено на 11.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2026 закрито підготовче провадження у справі №907/124/26 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.09.2026. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання судом визнана на власний розсуд.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву б/н від 10.09.2026 (вх. №02.3.1-02/8886/26 від 10.09.2026), за змістом якої просить розглянути справу без участі позивача та його уповноваженого представника.

Відповідач та третя особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 18.02.2026 про відкриття провадження у справі №907/124/26, ухвали суду від 31.03.2026, 13.05.2026 та ухвала суду від 11.08.2026 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою закінчення встановлено терміну зберігання, одержувач відсутній за вказаною адресою.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі сторонам (учасникам) у справі.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторін (учасників) у справі є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 19.03.2025 у справі №905/573/24, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, за зазначеною адресою не знаходиться, з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012.

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 11.08.2026 явка учасників справи в судове засідання 10.09.2026 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача покликається на відсутність у відповідача правових підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок 89, оскільки позивач як власник нерухомого майна за цією адресою не надавав відповідачу згоди та/або дозволу на реєстрацію місцезнаходження юридичної особи відповідача; не укладав з відповідачем жодних правочинів; не надавав згоди іншим особам на укладення правочинів з відповідачем (зокрема договорів суборенди), посадові особи відповідача фактично за цією адресою не знаходяться і не знаходилися, жодна діяльність зазначеного товариства за цією адресою не здійснюється, відсутнє також будь-яке майно товариства за цією адресою.

За наведених обставин, представник позивача стверджує, що порушені права позивача щодо користування та розпорядження належним йому майном підлягають захисту шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії/запису №1000711070003047503 від 19.01.2026 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Фень-Фень у частині зміни місцезнаходження юридичної особи.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, письмових пояснень щодо заявленого позову суду не надала, на виклики суду впродовж розгляду справи жодного разу не з`являлася. Із заявами та клопотаннями до суду не зверталася.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач та третя особа були повідомлені своєчасно та належним чином (ухвала суду від 18.02.2026 про відкриття провадження у справі №907/124/26, ухвали суду від 31.03.2026, 13.05.2026 та ухвала суду від 11.08.2026 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті надіслані на юридичні адреси відповідача та третьої особи, зазначені у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності №318602404 від 23.12.2022 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дастор-Ужгород (позивач у справі) є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 2110100000:28:001:0029, за адресою: вул. Собранецька, 89, м. Ужгород, Закарпатська область.

Водночас представником позивача до матеріалів справи долучені витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності №318574329, №318582159, №318588487, №318593371, №318598053 від 23.12.2022, з яких судом встановлено, що позивач є власником об`єктів нерухомого майна за адресою: вул. Собранецька, будинок 89, м. Ужгород, Закарпатська область, а саме: супермаркету, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №54048921101; торгових приміщень літ. а1, а2, а3 торгово-розважального комплексу Дастор, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна №80337321101, №81070021101, №81013321101; складу літ. Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №80269321101.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фень-Фень, 19.01.2026 державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лобода В.О. здійснено державну реєстрацію (запис №1000711070003047503) змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Фень-Фень та, зокрема, зареєстровано місцезнаходження останнього за адресою: вул. Собранецька, будинок 89, м. Ужгород, Закарпатська область.

За доводами представника позивача, здійсненою державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лободою В.О. державною реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Фень-Фень (запис №1000711070003047503) без згоди та відома позивача, порушено його права як законного власника нерухомого майна, у зв`язку з чим вищевказана реєстраційна дія (запис) підлягає скасуванню в судовому порядку.

Із даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців (далі державна реєстрація) офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, визначає процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі Закон) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі державна реєстрація), права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.

Водночас положеннями п. 4, 5, 6 ч. 2 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань передбачені повноваження державного реєстратора, згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: - визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; - визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; - заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; - накладення/зняття арешту корпоративних прав; - зобов`язання вчинення реєстраційних дій; - скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; - виділу юридичної особи; - провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; - припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; - відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; - припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця; - відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; 3) рішень, прийнятих Міністерством юстиції України, його територіальними органами відповідно до статті 34 цього Закону.

Положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань визначено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку відомостей Єдиного державного реєстру на наявність заборони вчинення реєстраційних дій; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини 1 статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/21.

Суд зазначає, що з огляду на вчинення суб`єктом державної реєстрації державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лободою В.О. реєстраційної дії, пов`язаної із внесенням змін до відомостей про юридичну особу щодо її місцезнаходження, подані відповідачем документи відповідали визначеному законом переліку, відтак, у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у вчиненні означеної реєстраційної дії.

Водночас слід зауважити, що Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, не передбачено включення до переліку документів, які подаються державному реєстратору, документів, які би підтверджували право на використання об`єкта нерухомого майна, за адресою розташування якого зареєстрована юридична особа.

У той же час, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Так, зі змісту приписів ст. 391 Цивільного кодексу України, на яку як на підставу позову посилається представник позивача, слідує, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому, суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №909/952/24 та від 05.11.2025 року у справі №926/3869/23.

Отже, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №910/15426/23.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань закріплено принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, зареєструвавши без достатніх правових підстав адресу свого місцезнаходження за адресою нерухомості позивача, відповідач реалізує належні власнику об`єкта правомочності без відповідної правової підстави, як, наприклад, договору оренди, користування тощо, що об`єктивно перешкоджає позивачу у здійсненні своїх прав на користування належним йому об`єктом нерухомого майна.

Суд зазначає, що така ситуація створює передумови для втручання у право власності позивача, зокрема, у право безперешкодно та на власний розсуд користуватись і розпоряджатись своїм нерухомим майном, з боку відповідача.

Також таке втручання є можливим зі сторони невизначеного кола третіх осіб, із якими відповідач може перебувати у договірних чи позадоговірних відносинах, і які, в силу достовірності інформації, що міститься у ЄДР, можуть обґрунтовано направляти кореспонденцію чи з`являтись особисто за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, або іншим чином втручатись у здійснення позивачем свого права власності, звужуючи, при цьому, гарантований законом обсяг його свободи у здійсненні відповідних прав.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та беручи до уваги факт державної реєстрації місцезнаходження відповідача за адресою: вул. Собранецька, будинок 89, м. Ужгород, Закарпатська область, без згоди та/або дозволу позивача як власника нерухомого майна, розташованого за цією адресою, суд доходить висновку, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу в користуванні належним йому на праві власності нерухомим майном, що є порушенням права власності позивача на об`єкт нерухомості.

При цьому, в матеріалах справи також відсутні, а відповідачем не надані суду докази знаходження за вищевказаною адресою товариства відповідача, його посадових осіб, майна та докази здійснення ним господарської діяльності, власне, як і будь-якої діяльності товариства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань передбачено вчинення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пункту 6 розділу I Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, державна реєстрація проводиться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження; рішень, прийнятих Міністерством юстиції України, його територіальними органами відповідно до статті 34 Закону; шляхом внесення державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до Закону.

З огляду на викладене, суд вважає належним та ефективним обраний позивачем спосіб захисту права власності шляхом подання позову про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю Фень-Фень щодо її місцезнаходження, у зв`язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2662,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційну дію/запис №1000711070003047503 від 19.01.2026 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю Фень-Фень (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44355410) щодо її місцезнаходження.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фень-Фень, вул. Собранецька, будинок 89, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44355410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дастор Ужгород, вул. Собранецька, будинок 89, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 34325992) суму 2662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя Л.І. Пригара