Рішення № 139927337, 21.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3196/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", м. Київ

до Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 5 115 221,10грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача: Франкевич А.О., юрисконсульт, довіреність №14 від 05.01.2026 (в режимі відеконференції)

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області заборгованості у розмірі 5 076 531,91грн, з яких:

- основний борг у розмірі 4 778 056,56грн;

- 3 % річних у розмірі 54 596,37грн;

- інфляційні втрати у розмірі 243 878,98грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1202-В про постачання електричної енергії споживачу від 20 лютого 2025 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 60 918,38грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 справу №904/3196/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/3196/26 на тридцять днів до 31 серпня 2026 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 18.08.2026.

13 серпня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №40009/26) та стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області заборгованість розмірі 5 115 221,10грн, з яких:

- основний борг у розмірі 4 778 056,56грн;

- 3 % річних у розмірі 83 244,86грн;

- інфляційні втрати у розмірі 253 919,68грн.

Ухвалою суду від 18.08.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 13.08.2026 (вх. №40009/26); закрито підготовче провадження у справі №904/3196/26; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 21.09.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвалу суду від 02.06.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 03.06.2026 (о 03:58год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 52).

Пунктами 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 18.06.2026. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

За приписами частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У підготовчі засідання 25.06.2026, 18.08.2026 та судове засідання з розгляду справи по суті 21.09.2026 відповідач не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалу суду від 18.08.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 19.08.2026 (о 16:48год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 103).

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 21.09.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (постачальник, позивач) та Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області (споживач, відповідач) укладено договір №1202-В про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 11-16).

Цей договір укладається відповідна до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням порядку та умов встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" та іншими законодавчими актами, що регулюють відносини в сфері публічних закупівель, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне придбання товару (надання послуг) (п. 1.1 договору).

Терміни, що використовуються в цьому договорі використовуються в розумінні законів України "Про публічні закупівлі" та іншими законодавчими актами, що регулюють відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, "Про ринок електричної енергії'" та ПРРЕЕ (п. 1.2 договору).

За цим договором постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об`єктів електроспоживання споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість за спожиту електричну енергію, в порядку та на умовах, передбачених цим договором (далі - електрична енергія або товар) (п. 2.1 договору).

Найменування предмету закупівлі: відповідно до коду 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (п. 2.2 договору).

Обов`язковою умовою для постачання товару споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.3 договору).

Підписанням цього договору постачальник підтверджує, що має всі необхідні ліцензії та дозволи на постачання товару за цим договором (п. 2.4 договору).

В пункті 2.5 договору сторони погодили, що планові обсяги закупівлі (кількість) електричної енергії за цим договором визначені у додатку 1 до договору та становлять 11 627 910 кВт*тод.

Обсяг закупівлі електричної енергії може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків та потреби споживача в електроенергії (п. 2.6 договору).

Строк (термін) постачання товару: з 20.02.2025 по 31.12 2025 (п. 3.1 договору).

Місце поставки (передачі) товару: об`єкти споживача, згідно з додатком 4 до договору (п. 3.4 договору).

Згідно пункту 5.1 договору загальна вартість цього договору становить 79 668 508,75грн (сімдесят дев`ять мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч п`ятсот вісім грн 75коп.), крім того, ПДВ 20% 15 933 701,75грн, разом з ПДВ - 95 602 210,50грн (дев`яносто п`ять мільйонів шістсот дві тисячі двісті десять грн 50коп.). Загальна ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди за виключенням випадку одностороннього розірвання договору у порядку, передбаченому п.11 п.6.1 договору.

Закупівля здійснюється в межах обсягів кошторисних призначень та відповідних асигнувань на 2025 бюджетний рік. Джерело фінансування - Державний бюджет, власні надходження (п. 5.1.1 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.3 договору).

Споживач здійснює оплату за фактично поставлений товар за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду (п. 5.3.1 договору).

В пункті 5.3.2 договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі товару (електричної енергії) примірна форма якого визначена в додатку 6 до цього договору протягом 20 календарних днів від дати отримання Акту приймання - передачі товару (електричної енергії). При цьому споживач залишає за собою право здійснити оплату протягом 180 календарних днів від дати отримання Акту приймання-передачі товару (електричної енергії).

Акти приймання-передачі товару (електричної енергії) мають містити порядок розрахунку ціни за одиницю товару за відповідний розрахунковий період відповідно до порядку визначеного в додатку 3 до договору. Підписанням Акту приймання-передачі товару (електричної енергії) сторони погоджують зміну ціни за одиницю товару. Акт оприлюднюється в системі електронних закупівель у порядку, що встановлений для додаткових угод (п. 5.3.3 договору).

Акт приймання-передачі товару (електричної енергії) складається та підписується постачальником та надається споживачу для підписання. Споживач розглядає та підписує Акт протягом 5 (п`яти) робочих днів або в цей же строк направляє постачальнику мотивовану відмову від його підписання (п. 5.3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.3.5 договору датою підписання Акту приймання-передачі товару (електричної енергії) є дата проставлення останнього підпису однією зі сторін договору.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання, зазначений в договорі (далі - спецрахунок) (п. 5.8 договору).

Датою виконання зобов`язань споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування споживачем на спецрахунок постачальника грошових коштів (п. 5.9 договору).

Згідно пункту 6.2 договору споживач зобов`язується, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовам цього договору; виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором.

Постачальник має право, зокрема: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; проводити разом зі споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акту; змінити ціну на електричну енергію на умовах та в порядку, передбаченому цим договором; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).

Постачальник зобов`язується, зокрема: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; нараховувати і виставляти рахунки та акти приймання - передачі товару (електричної енергії) споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; виконувати інші обов`язки, покладені на постачальника чинним законодавством та/або цим договором (п. 7.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх використання) та діє до31 грудня 2025 року (включно), а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання. В частині постачання електричної енергії договір діє з дати, зазначеної в заяві-приєднання, яка є додатком 5 до цього договору (п. 13.1 договору).

Доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (за наявності) (п. 13.6 договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце та про яке було заявлено під час дії даного договору. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли під час дії договору (п. 13.8, 13.9 договору).

В пункті 13.10 договору сторони погодили, що листування за цим договором (у т.ч. надсилання рахунків) здійснюється за допомогою поштового або електронного зв`язку (ел. адреса постачальника: ugt.tender@gmail.com, ел. адреса споживача: info@dovr.gov.ua) з подальшим наданням оригіналів документів у тижневий строк.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

В матеріалах справи містяться додатки до договору: додаток 1 "Планові обсяги споживання електричної енергії на 2025 рік"; додаток 2 "Комерційна пропозиція постачальника"; додаток 3 "Порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії"; додаток 4 "Об`єкти споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії, група площадок вимірювання А"; додаток 5 "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу"; додаток 6 "Примірна форма Акту приймання-передачі товару (електричної енергії)" (а.с. 16 на звороті - 19).

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу: найменування оператора, з яким споживач уклав договорі розподілу електричної енергії: АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", ПАТ "Запоріжжя обленерго"; початок постачання: з 20.02.2025 (а.с. 19).

19 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (постачальник, позивач) та Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області (споживач, відповідач) укладено додаткову угоду №11 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.02.2025 №1202-В (а.с. 20).

Сторони погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період листопад 2025 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед", що оприлюднена на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Оператор ринку" за результатами торгів у листопаді 2025 року і становить 6,83049 грн/кВт*год (без ПДВ) (п. 1 додаткової угоди).

Частково змінено пункт 1.2 додатка №2 "Комерційна пропозиція постачальника" цього договору та встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію у листопаді 2025 року за фактичною ціною, що становить: 7,716719971 грн/кВт*год без ПДВ, а разом з ПДВ - 9,2600639652 грн/кВт*год (п. 2 додаткової угоди).

Ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання та скріплення печатками сторін. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами до моменту її укладання, а саме з 01.11.2025 (п. 4 додаткової угоди).

30 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (постачальник, позивач) та Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області (споживач, відповідач) укладено додаткову угоду №13 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.02.2025 №1202-В (а.с. 20 на звороті).

Сторони погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період грудень 2025 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед", що оприлюднена на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Оператор ринку" за результатами торгів за період щ 01.12.2025 до 20.12.2025 і становить 7,19859 грн/кВт*год (без ПДВ) (п. 1 додаткової угоди).

Частково змінено пункт 1.2 додатка №2 "Комерційна пропозиція постачальника" цього договору та встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію у грудні 2025 року за фактичною ціною, що становить: 8,084819971 грн/кВт*год без ПДВ, а разом з ПДВ - 9,7017839652 грн/кВт*год (п. 2 додаткової угоди).

Ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання та скріплення печатками сторін. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами до моменту її укладання, а саме з 01.11.2025 (п. 4 додаткової угоди).

На виконання умов договору позивачем поставлена відповідачу електрична енергія на загальну суму 9 875 290,73грн, що підтверджується актами приймання-передачі товару (електричної енергії):

№УГТ00001379 від 30.11.2025 за листопад 2025 року, у кількості 558 843,00 кВт*год, на суму 5 174 921,93грн (а.с. 21, 109);

№УГТ00001518 від 31.12.2025 за грудень 2025 року, у кількості 484 485,000 кВт*год, на суму 4 700 368,80грн (а.с. 22).

Зазначені акти містять посилання на договір №1202-В від 20.02.2025. Акт №УГТ00001518 від 31.12.2025 містить підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Акти приймання-передачі товару та рахунки на оплату направлені на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення у цінний лист (а.с. 108, а.с. 21-22 на звороті).

Позивач зазначає, що відповідач не повернув погоджений та підписаний його примірник Акту №УГТ00001379 від 30.11.2025 та не надав письмової обґрунтованої відмови від його підписання.

Водночас, 24.12.2025 на електронну адресу позивача від відповідача надійшла сканована копія Акту №УГТ00001379 від 30.11.2025, що містить підпис з боку споживача (а.с. 110, 111).

Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області частково розрахувався за поставлену електричну енергію, сплатив на рахунок позивача 6 082 258,21грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№25/12/2025№241_00000/595 d7bb8-5c0f-472d-b2d0-3f10144d293c від 28.12.2025 на суму 2 286 150,55грн. Призначення платежу: за постачання ел. енергії в 10 - 2025; акт УГТ00001259, рах. 1213 від 31.10.2025, т/зв. UA-2025-01-09-010462-а, ДУ10 від 19.11.2025, дог. 1202-В від 20.02.2025 (а.с. 23 на звороті);

№25/12/2025№242_00000/129 bc2c8-4d21-4a19-8732-09fc39538426 від 28.12.2025 на суму 3 796 107,66грн. Призначення платежу: за постачання ел. енергії в 11 - 2025; акт УГТ00001477 від 30.11.2025, т/зв. UA-2025-01-09-010462-а, ДУ10 від 19.11.2025, дог. 1202-В від 20.02.2025 (а.с. 23).

Позивач зазначає, що грошові кошти сплачені відповідачем у розмірі 2 286 150,55грн зараховані в якості оплати за електричну енергію за жовтень 2025 року за Актом № УГТ00001259 від 31.10.2025 (а.с. 112), з урахуванням акту - коригування №УГТ00001289 від 26.11.2025 (а.с. 113), у сумі 985 024,04грн, та в якості оплати за електричну енергію за листопад 2025 року за Актом №УГТ00001379 від 30.11.2025 у сумі 1 301 126,51грн.

Залишок несплаченої суми становить 4 778 056,56грн (9 875 290,73грн - 1 301 126,51грн - 3 796 107,66грн).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 4 778 056,56грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 4 778 056,56грн, 3% річних у розмірі 83 244,86грн та втрат від інфляції у розмірі 253 919,68грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про постачання електричної енергії споживачу, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України) .

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В пункті 5.3.2 договору сторони визначили, що оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі товару (електричної енергії) примірна форма якого визначена в додатку 6 до цього договору протягом 20 календарних днів від дати отримання Акту приймання - передачі товару (електричної енергії). При цьому споживач залишає за собою право здійснити оплату протягом 180 календарних днів від дати отримання Акту приймання-передачі товару (електричної енергії).

З огляду на положення спірного договору щодо права споживача здійснити оплату за спожиту електричну енергію протягом 180 календарних днів від дати отримання Акту приймання-передачі товару строк оплати поставленої електричної енергії є таким, що настав:

за актом №УГТ00001379 від 30.11.2025 (Акт одержано відповідачем 24.12.2025) - 22 червня 2026 року, прострочка виконання настає з 23.06.2026;

за актом №УГТ00001518 від 31.12.2025 (Акт одержано 31.12.2025) - 29 червня 2026 року, прострочка виконання настає з 30.06.2026.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 4 778 056,56грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 4778 056,56грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 83 244,86грн за період з 21.12.2025 до 12.08.2026 та втрати від інфляції за загальний період січень - липень 2026 року у розмірі 253 919,68грн (а.с. 93 на звороті - 94).

Суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 у справі №910/1389/18).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що при проведенні розрахунку позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання.

Відтак, на суму боргу 77 687,76грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 23.06.2026 до 12.08.2026 (51дн) у розмірі 325,65грн;

на суму боргу 4 700 368,80грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 30.06.2026 до 12.08.2026 (44дн) у розмірі 16 998,59грн.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом частково у розмірі 17 324,24грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (65 920,62грн) слід відмовити.

Сума інфляційних втрат складає:

на суму боргу 77 687,76грн * 100,3% (індекс інфляції за липень 2026 року) = 77 920,82грн - 77 687,76грн = 233,06грн;

на суму боргу 4 700 368,80грн * 100,3% (індекс інфляції за липень 2026 року) = 4 714 469,91грн - 4 700 368,80грн = 14 101,11грн.

Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 14 334,17грн, в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (239 585,51грн) слід відмовити.

Суд враховує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак правом на подання відзиву не скористався, заперечень щодо позовних вимог не надав, обставин, викладених у позовній заяві, не спростував, доказів на підтвердження протилежного та контррозрахунок заявлених до стягнення сум до суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 4 778 056,56грн, 3% річних у розмірі 17 324,24грн, втрати від інфляції у розмірі 14 334,17грн, а всього 4 809 714,97грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (клієнт, позивач) та Адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат) укладено договір №2/24 про надання правничої допомоги (а.с. 120-121).

Відповідно до пункту 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.

Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1 договору статусі особи; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також з інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (п. 1.2 договору).

Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором (п. 4.1 договору).

Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 4.2, 4.3 договору).

Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4.4, 4.5 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Клієнт сплачує гонорар протягом 30 днів з моменту підписання акту наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката (п. 4.7, 4.8 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029 (п. 6.1 договору).

27 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (клієнт, позивач) та Адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат) укладено додаткову угоду №7/26 до договору №2/24 від 17.02.2024 про надання правничої допомоги (а.с. 33 на звороті - 34).

Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області перед клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді. Статус клієнта у провадженні - позивач (п. 1 додаткової угоди).

Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1 господарському провадженні; ознайомлення адвокатом із документами щодо несплати Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області заборгованості, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди; підготовка позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних, органах, установах, перед фізичними та юридичними особами (п. 1.2 додаткової угоди).

В пункті 2.1 додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 500,00грн за 1 (одну) годину.

Сторони погоджують розмір гонорару адвоката за участь у судових засіданнях на рівні 3 500,00грн за одне судове засідання (п. 2.2 додаткової угоди).

Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного

результату, якого бажає клієнт (п. 2.3, 2.4 додаткової угоди).

Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п. 2.4 додаткової угоди).

Клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката (п. 2.5, 2.6 додаткової угоди).

29 травня 2026 року сторонами складено та підписано Акт №1/7/26 приймання-передачі наданих послуг (а.с. 35).

Адвокат надав клієнту професійну правничу допомогу у господарському спорі про стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області заборгованості за поставлену електричну енергію, а клієнт прийняв її у повному розмірі.

Адвокатом були надані наступні послуги:

ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області заборгованості, а саме: копія договору про постачання електричної енергії споживачу №1202-В від 20.02.2025; копія додаткової угоди №11 від 19.12.2025; копія додаткової угоди №13 від 30.12.2025; копія акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00001379 від 30.11.2025; копія акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00001518 від 31.12.2025; платіжна інструкція про часткову оплату боргу; витяги з реєстрів АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" за листопад та грудень 2025 року; відповідь ПАТ "Запоріжжяобленерго" на адвокатський запит, 2год, вартістю 7 000,00грн;

підготовка позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, підбір та аналіз судової практики, підготовка та направлення адвокатського запиту до ПАТ "Запоріжжяобленерго", складання розрахунку позовних вимог, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову, 4год, вартістю 14 000,00грн.

Загальна вартість послуг професійної правничої допомоги наданої в рамках справи про стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області заборгованості за поставлену електричну енергію становить 21 000,00 гривень.

Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до виконавця немає.

Суд звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №2/24 про надання правничої допомоги від 17.02.2024 (а.с. 120-121); довіреність №13 від 05.01.2026 (а.с. 36 на звороті). Статус адвоката Невструєва Леоніда Борисовича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010 (а.с. 36).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог частини четвертої ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд з посиланням на частину шосту ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої ст. 86 ГПК суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Процесуальні документи, наявні у справі, позовна заява (а.с. 1-5), заява (а.с. 54-55), заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 67-68), заява про збільшення або зменшення / збільшення розміру позовних вимог (а.с. 87-88), додаткові пояснення у справі (а.с. 105-106), клопотання про долучення доказів (а.с. 117-118), а також участь у судових засіданнях 25.06.2026, 18.08.2026, 21.09.2026 (в режимі відеоконференції), підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті приймання - передачі наданих послуг від 29.05.2026, та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (заявами по суті справи, іншими процесуальними діями).

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Господарський суд враховує, що звернення позивача з позовом до суду було визнано обґрунтованим; за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог та задоволення позову в частині.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 129 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються витрати на правничу допомогу у розмірі 19745,78грн (4 809 714,97грн * 21 000,00грн / 5 115 221,10грн).

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 60 918,38грн, що підтверджується платіжною інструкцією №250056 від 29.05.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 41,45).

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути заборгованість у сумі 5 115 221,10грн. З цієї суми сплаті підлягає судовий збір у сумі 61 382,66грн. Позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №378484 від 13.08.2026 на суму 464,28грн.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 57 716,59грн (4 809 714,97грн * 61 382,66грн / 5 115 221,10грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" до Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області про стягнення 5 115 221,10грн - задовольнити частково.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 01038699; просп. Дмитра Яворницького, буд. 39-А, м. Дніпро, 49044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (ідентифікаційний код 44544025; вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, прим. 1, м. Київ, 04070) основний борг у розмірі 4 778 056,56грн, 3% річних у розмірі 17 324,24грн, втрати від інфляції у розмірі 14 334,17грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 745,78грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 716,59грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 22.09.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва