Рішення № 139927223, 10.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2026 р. Cправа № 902/502/26

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21021)

до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Келецька 41" (вул. Келецька, буд. 41, м. Вінниця, Вінницька обл., 21037)

про усунення перешкод у користуванні майном

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Мандер М.О.

відповідача: Мельник С.Л.

В С Т А Н О В И В :

17.04.2026 Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Келецька 41" з вимогами:

- забезпечити безперешкодний доступ уповноважених працівників позивача до нежитлових підвальних приміщень у І-му та ІІІ-ІV - му під`їздах будинку № 41 по вул. Келецькій у м. Вінниця, для демонтажу теплових лічильників "Х-12";

- утриматися від вчинення будь - яких дій, спрямованих на перешкоджання або обмеження позивачу у здійсненні зазначених прав.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі № 902/502/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.05.2026.

12.05.2026 від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Келецька 41" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-30/4821/26 від 12.05.2026), який долучений судом до матеріалів справи.

21.05.2026 від представника Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-30/5199/26 від 21.05.2026), яка долучена судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 28.05.2026 судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 28.07.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання 28.07.2026 суд дійшов висновку про відкладення справи по суті на 03.09.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання 03.09.2026 суд дійшов висновку про відкладення для проголошення рішення 10.09.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

10.09.2026 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказується наступне: тепловий лічильник «Х-12», що розташований в будинку № 41 по вул. Келецькій, м. Вінниця вибув з власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька 41» на підставі добровільного безоплатного відчуження у комунальну власність, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.08.2013 №1830 яким затверджено акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці 18 (вісімнадцяти) лічильників теплової енергії, до переліку яких входили і два лічильники «Х-12» в будинку №41 по вулиці Келецькій, де Акт приймання передачі теплових лічильників підписано комісією, створеною відповідно до рішення виконкому міської ради від 01.09.2011 №2055, до складу якої входив і представник будинку №41 по вулиці Келецькій Пилипенко Л.А. Позивачем стверджується, що виникла необхідність у заміні спірних лічильників та встановлення єдиного вузла комерційного обліку теплової енергії в місці вводу зовнішніх інженерних мереж житлового будинку №41. Як стверджує позивач, останнім було дотримано всіх законних вимог про намір встановити відповідний вузол, проте голова правління ОСББ «Келецька 41» Побережний М.О. не надав згоди та створював перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в будівлі, що і стало підставою позову.

Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи зводяться до того, що відсутнє будь-яке рішення загальних зборів співвласників, інший документ чи докази надання співвласниками згоди на відчуження належних їм лічильників та передачу їх у комунальну власність. За доводами відповідача, не продемонстровані документально затверджені пропозиції органів, уповноважених управляти державним майном та майном інших форм власності, щодо безоплатної його передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці, які стали основою для рішення Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1159 на яке посилається позивач. Зокрема не зазначено від кого та у який спосіб надійшла пропозиція, щодо безоплатної передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниця теплових лічильників «Х-12» заводські номери 09133 та 081416. Вказує, про відсутність документів, які підтверджують уповноваження вказаної у акті приймання-передачі особи діяти від імені всіх співвласників. Поряд з цим, відповідач зазначає, що теплові лічильники, які позивач має намір демонтувати, а саме теплові лічильники «Х-12» заводські номери 09133 та 081416, були придбані співвласниками багатоквартирного житлового будинку №41 по вул. Келецькій у 2009 році за рахунок коштів співвласників багатоквартирного будинку, що підтверджується договором №198/09 від 09.09.2009, який був укладений між НВКЦ «Енергія» та співвласниками будинку №41 по вул. Келецькій у м. Вінниця, що є належним доказом наявності у Відповідача права власності на вказані вище лічильники. Крім того, відповідачем вказується що протягом усього періоду експлуатації вказаних вище приладів обліку їхнє технічне обслуговування та періодична повірка здійснювалась за кошти співвласників будинку, що має відповідні документальні підтвердження, при цьому позивач не ніс жодних витрат на утримання вказаного майна.

У відповіді на відзив позивач вказує, що фактично доводи відповідача зводяться до того, що він не згодний з рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1159 та рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.08.2013 №1830, при цьому відповідач не був позбавлений права на їх оскарження в судовому порядку, водночас дані рішення ніким не оскаржувались, не скасовувались, вони є чинними та обов`язковими до виконання. Щодо доказів волевиявлення співвласників будинку, зокрема рішень загальних зборів співвласників чи інших документів, які б підтверджували згоду співвласників на відчуження належних їм лічильників та передачу їх у комунальну власність позивач вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.2001 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Келецька 41 як юридична особа було зареєстровано 14.03.2018, номер запису 11741020000015954. Отже, на момент передачі теплових лічильників (2013 рік) ОСББ у будинку Келецька, 41 створено не було. Таким чином, ОСББ як юридичної особи не існувало, а відтак не існувало й органу управління співвласників, уповноваженого ухвалювати рішення у порядку, який сьогодні передбачений законодавством для багатоквартирних будинків. При цьому чинне на 2013 рік законодавство не містило вимоги щодо отримання окремих письмових погоджень від кожного співвласника багатоквартирного будинку для передачі обладнання у комунальну власність у межах процедур, що здійснювалися балансоутримувачем та органами місцевого самоврядування. Як вже було зазначено у позовній заяві, Акт приймання передачі теплових лічильників підписано комісією, до складу якої входив і представник будинку №41 по вулиці Келецькій Пилипенко Л.А. Відтак, включення представника будинку №41 по вул. Келецькій Пилипенко Л.А. до складу комісії та підписання нею Акта приймання-передачі теплових лічильників є належним і достатнім підтвердженням участі мешканців будинку у процедурі передачі майна відповідно до порядку та правового регулювання, чинного у 2013 році.

Щодо права власності на теплові лічильники Х-12 то позивач зазначає, що відповідно до рішення Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1159 та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.08.2013 №1830 теплові лічильники, що встановлені у І-му та ІІІ-ІV-му під`їздах будинку №41 по вул. Келецькій у м. Вінниці були безоплатно передані уповноваженими особами у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці та прийняті на баланс КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» як майно комунальної власності, передане підприємству на праві господарського відання. Отже, починаючи з 2013 року, теплові лічильники вибули з власності ОСББ та перейшли у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1159 узгоджено пропозиції органів, уповноважених управляти державним майном та майном інших форм власності, щодо безоплатної його передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці об`єктів соціальної інфраструктури, зовнішніх енергомереж та будівель, що обслуговують зазначені об`єкти і знаходяться на їх балансі згідно з переліком (додаток до рішення №1159) та зобов`язано департамент енергетики, транспорту та зв`язку здійснити заходи щодо прийому у комунальну власність територіальної громади міста об`єктів, зазначених в пунктах 1-22 переліку.

Так, відповідно до додатку до рішення міської ради від 01.03.2029 № 1159 до переліку об`єктів соціальної інфраструктури, зовнішніх енергомереж та будівель, що обслуговують зазначені об`єкти, які пропонуються для передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці із державної власності, власності господарських товариств та іншої форми власності визначено об`єкт передачі тепловий лічильник «Х-12» по вул. Келецька, 41 (ІІІ-ІV під`їзд) та вказано уповноважену особу, що передавала об`єкт Пилипенко Л.А.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянувши наданий комісією акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці лічильників теплової енергії, встановлених за кошти мешканців, керуючись ст.29, ч.1 ст.52 , ч.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 136 Господарського кодексу України, законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та змінами до нього, рішеннями Вінницької міської ради від 01.02.2012р. №1159 «Про узгодження пропозицій органів, уповноважених управляти державним майном та майном інших форм власності, щодо безоплатної його передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці» виконавчий комітет міської ради прийняв рішення від 22.08.2013 №1830 про затвердження акту приймання- передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці лічильників теплової енергії, яким вирішено затвердити акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці лічильників теплової енергії відповідно до додатку. Уповноваженим особам від мешканців передати, а департаменту енергетики, транспорту та зв`язку міської ради прийняти на баланс та відобразити в бухгалтерському обліку, відповідно до вимог чинного законодавства України, лічильники теплової енергії, відповідно до додатку цього рішення на загальну суму 70250 грн. Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, з виділенням в реєстрах аналітичного обліку у відокремлену групу, з позначенням «майно комунальної власності територіальної громади м. Вінниці, передане в господарське відання», а КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» прийняти на баланс, як майно комунальної власності, передане в господарське відання, з віднесенням на поповнення статутного фонду КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», лічильники теплової енергії, загальною балансовою вартістю 70 250 грн. зазначені в додатку цього рішення. Департаменту житлового господарства довести рішення виконкому до уповноважених осіб від мешканців та старших по будинку відповідно до додатку цього рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до Акту приймання передачі теплових лічильників підписано комісією, створеною відповідно до рішення виконкому міської ради від 01.09.2011 №2055, до складу якої входила старша по будинку по вул. Келецька, 41, м. Вінниця - Пилипенко Л.А. було передано тепловий лічильник «Х-12» (Додаток до рішення виконкому міської ради від 22.08.2013 № 1830).

Судом встановлено, що відповідно до Додатку № 2 перелік та характеристика лічильників теплової енергії, які підлягають передачі у комунальну власність зазначено особу, що забезпечує передачу лічильника від імені мешканців по вул. Келецькій, 41, м. Вінниця - старша по будинку Пилипенко Л.А. та тип лічильника «Х-12».

У відповідності до Додатку № 3 перелік та характеристика лічильників теплової енергії, які є комунальною власністю територіальної громади та передаються на баланс і обслуговування КП МР «Вінницяміськтеплоенерго» - увійшов тепловий лічильник «Х12» по вул. Келецькій, 41, м. Вінниця.

За доводами позивача Департамент енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради передав, а КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» прийняло на баланс на праві господарського відання з віднесенням на поповнення статутного фонду 18 лічильників теплової енергії, в тому числі і два лічильники «Х-12» в будинку №41 по вулиці Келецькій, які були введені підприємством в експлуатацію 25.10.2013 та спірний тепловий лічильник вибули з власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька 41» на підставі добровільного безоплатного відчуження у комунальну власність.

Так, позивач у позові та в поясненнях вказує, що встановлені в частині під`їздів будинку АДРЕСА_1 , лічильники теплової енергії не забезпечували загальний облік споживання теплової енергії відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також з метою зменшення втрат теплової енергії у внутрішньобудинкових мережах житлових будинків, які знаходяться поза межами обліку під`їздних лічильників у позивача виникла необхідність встановлення єдиного вузла комерційного обліку теплової енергії в місці вводу зовнішніх інженерних мереж житлового будинку №41.

Так, КП ВМР «ВМТЕ» було повідомлено ОСББ «Келецька 41» про намір встановити відповідний вузол, проте голова правління ОСББ «Келецька 41» Побережний М.О. не надав згоди та створював перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в будівлі, що в подальшому стало предметом розгляду в справі №902/1262/24, де рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2025 у справі №902/1262/24 встановлено КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового підвального приміщення у будинку №41 по вул. Келецькій у м. Вінниці з метою оснащення будівлі вузлом комерційного обліку теплової енергії та обслуговування такого вузла.

Керуючись судовим рішенням КП ВМР «ВМТЕ» 13.05.2025 виконало вимоги законодавства щодо обладнання теплового вводу інженерних мереж будинку №41 вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлі, унаслідок цього, у позивача зникла потреба у використанні двох лічильників «Х-12», що встановлені в різних під`їздах будинку, і було прийнято рішення вивести їх з експлуатації з припиненням амортизаційних нарахувань, провести позачергову повірку демонтованих лічильників та визначити їх придатність для подальшої експлуатації.

Так, відповідно до наказу КП ВМР «ВМТЕ» від 28.10.2025 №237-ОД теплові лічильники «Х-12», що встановлені в підвальному приміщенні будинку №41 (І під`їзд та ІІІ-ІV) є такими, що не задіяні в технологічному процесі та виводяться з експлуатації.

25.02.2026 працівники КП ВМР «ВМТЕ» прибули до житлового будинку 41 по вулиці Келецькій в місті Вінниця для проведення огляду та демонтажу комерційного вузла обліку теплової енергії, при цьому голова ОСББ «Келецька 41» ОСОБА_1 відмовився забезпечити допуск працівників КП ВМР «ВМТЕ» до комерційного вузла обліку теплової енергії, про що складено Акт від 25.02.2026.

10.03.2026 позивач направив голові ОСББ «Келецька 41» ОСОБА_1 лист за вих. №954-5, в якому просив забезпечити 17.03.2026 доступ працівників Підприємства до теплових лічильників «Х-12» для проведення їх демонтажу, зазначене поштове відправлення відповідачем отримано не було та повернулося позивачу у зв`язку з неврученням через відсутність одержувача за вказаною адресою.

26.03.2026 працівники Підприємства прибули до житлового будинку 41 по вулиці Келецькій в місті Вінниця та вручили голові ОСББ «Келецька 41», ОСОБА_1 , лист за вих. №954-5 від 10.03.2026, що підтверджується розпискою про вручення листа від 26.03.2026.

Однак в порушення вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» відповідач не допустив працівників позивача до вузла комерційного обліку теплової енергії.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначає, що є власником двох лічильників «Х-12» в будинку №41 по вулиці Келецькій, які були введені підприємством в експлуатацію 25.10.2013 та спірні теплові лічильники вибули з власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька 41» на підставі добровільного безоплатного відчуження у комунальну власність.

З огляду на вказане, Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось до суду із позовом про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні об`єктом рухомого майна шляхом забезпечення безперешкодного доступу уповноважених працівників позивача до нежитлових підвальних приміщень І-му та ІІІ-ІV му під`їздах будинку № 41 по вул. Келецькій, у м. Вінниця для демонтажу теплових лічильників «Х-12» та утриматись від вчинення будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання або обмеження позивачу у здійснення зазначених прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Цивільним законодавством України передбачено презумпцію правомірності набуття особою права власності (частина 2 статті 328 ЦК України) та презумпцію добросовісності здійснення особою свого цивільного права (частина 5 стаття 12 ЦК України). Дані презумпції означають, що в спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння тягар доказування незаконності володіння майном та недобросовісності його набувача лежить на позивачу. Вказані обставини він повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами (статті 73, 74, 76-78 ГПК України).

Суд зазначає, що в першу чергу на позивачу лежить обов`язок довести те, що йому належить на праві власності чи іншому правовому титулі певне індивідуально визначене майно і це майно знаходиться у відповідача. Ці обставини обов`язково входять в предмет доказування та першочергово досліджуються судом, оскільки такі є передумовою як незаконності володіння відповідачем майном, так і доказом того, що в позивача наявне порушене відповідачем право, яке підлягає захисту судом. Натомість обставини щодо наявності/відсутності правових підстав володіння майном, добросовісності/недобросовісності набуття відповідачем спірного майна, а також наявності/відсутності підстав для його витребування є похідними і досліджуються судом у разі якщо ним буде встановлено, що рухоме майно позивача фізично утримує відповідач.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України (ЦК України), майно (речі) за своїми ознаками поділяється на дві основні категорії: визначене індивідуальними ознаками (індивідуально визначене) та визначене родовими ознаками.

Так судом встановлено, що теплові лічильники, які є предметом спору, а саме теплові лічильники «Х-12» містять заводські номери 09133 та 081416, та були придбані співвласниками багатоквартирного житлового будинку №41 по вул. Келецькій у 2009 році за рахунок коштів співвласників багатоквартирного будинку, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до Акту від 29.09.2009 прийняття теплового вузла обліку по вул. Келецькій, 41, м. Вінниці (ІІІ-ІV під`їзд) за участю представників КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" та у присутності споживача, відповідального за експлуатацію теплолічильників від мешканців житлового будинку Пилипенко Л.А. зазначено теплолічильник № 09133.

Як слідує із Акту опломбування теплового лічильника від 12.09.2017 позивачем опломбовано лічильник з №09133 за адресою м. Вінниця, вул. Келецька,41 із зазначенням в додаткових даних "на балансі мешканців".

Натомість, як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Акту приймання передачі теплових лічильників підписано комісією, створеною відповідно до рішення виконкому міської ради від 01.09.2011 №2055, до складу якої входила старша по будинку по вул. Келецька, 41, м. Вінниця - Пилипенко Л.А. було передано тепловий лічильник «Х-12» (Додаток до рішення виконкому міської ради від 22.08.2013 № 1830). Відповідно до Додатку № 2 перелік та характеристика лічильників теплової енергії, які підлягають передачі у комунальну власність зазначено особу, що забезпечує передачу лічильника від імені мешканців по вул. Келецькій, 41, м. Вінниця - старша по будинку ОСОБА_2 та тип лічильника «Х-12». У відповідності до Додатку № 3 перелік та характеристика лічильників теплової енергії, які є комунальною власністю територіальної громади та передаються на баланс і обслуговування КП МР «Вінницяміськтеплоенерго» - увійшов тепловий лічильник «Х12» по вул. Келецькій, 41, м. Вінниця.

Суд зазначає, що в матеріалах справи та позовних вимогах позивачем не вказано ідентифікуючі ознаки майна (серійний/заводський номер, марку, модель тощо) .

В даній справі Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» не довело, яким конкретно майном (обладнанням) володіє, тому також не довело, що належне йому майно знаходиться у відповідача.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи той факт, що позивачем не доведено, що він є власником спірних теплових лічильників (відсутні ідентифікуючі ознаки), суд дійшов висновку, що обраний спосіб захисту в будь-якому випадку не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Беручи до уваги зазначене, суд наголошує на тому, що рішення не може ґрунтуватись на припущенням, а також наявність чи відсутність у будь-якої особи, пов`язаною прямо, чи опосередковано з тим чи іншим учасником справи статусу "публічний діяч" не може бути покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог чи їх задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства не підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 21 вересня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.1 - до справи