Ухвала суду № 139926231, 19.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7485/26

Провадження № 1-кс/461/5685/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене з прокурором клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22026140000000174 від 16.07.2026, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

19.09.2026 року до суду надійшло погоджене з прокурором клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22026140000000174 від 16.07.2026 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України та усвідомлюючи факт збройної агресії Російської Федерації проти України, у травні 2026 року у м. Львові, діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , погодився спільно з ним за грошову винагороду забезпечувати реєстрацію та верифікацію терміналів супутникового зв`язку «Starlink» із залученням інших осіб для їх подальшого використання в інтересах держави-агресора, її збройних формувань та окупаційної адміністрації, з метою завдання шкоди Україні.

ОСОБА_4 усвідомлював, що термінали «Starlink» використовуються збройними формуваннями держави-агресора під час ведення бойових дій проти України та що реєстрація і верифікація таких терміналів забезпечує можливість їх функціонування.

Надалі, невстановлена на даний час особа через месенджер «Telegram» надала ОСОБА_7 дані терміналів супутникового зв`язку «Starlink», які потрібно зареєструвати і верифікувати через можливості відділення ТОВ «Нова Пошта», зокрема пристрої з наступними ідентифікаторами:

1. Номер облікового запису - ACC-DF-13548334-10141-34; UTID 30981b10-04a1701c-591981e6; Dish ID - 4PBA038340495N6; KIT № - 4038664872MK.

2. Номер облікового запису - ACC-DF-13516151-17383-41; UTID 31401017-80303801-19b200af; Dish ID M1HT0315312742T; KIT № - 4M03068940SN9.

3. Номер облікового запису - ACC-DF-13189294-37907-59; UTID 31c88a11-00e07c1c-5969e37d; Dish ID - 4PBA05035378Z2J; KIT № - 405040876V5H.

4. Номер облікового запису - ACC-DF-13511243-46498-47; UTID 00b8970f-46c0081c-d8ae5577; Dish ID - 4PBA03092081; KIT № - 403142055NTS.

5. Номер облікового запису - ACC-DF-1262914-48483-54; UTID 10600882-00c2151c-18274095; Dish ID - 4PBA03258559; KIT № - KIT403303294RJC.

6. Номер облікового запису - ACC-DF-13433579-11275-47; UTID 01c88b0c-00e07c1c-59696398; Dish ID - 4PBA050353725KN; KIT № - KIT40504087526H.

7. Номер облікового запису - ACC-DF-13433880-35065-45; UTID 41109d8f-0212791c-595900e5; Dish ID 4PBA04961352R2M; KIT № - KIT404969339XRG.

8. Номер облікового запису - ACC-DF-13516354-48681-51; UTID 41581e92-c8016402-59e2fa26; Dish ID M1HT034135935K9; KIT № - KIT4M03305563CRW.

9. Номер облікового запису - ACC-DF-13514306-91537-44; UTID 40b01200-04a1701c-59913986; Dish ID - 4PBA03804129K7J; KIT № - KIT40386655662P.

10. Номер облікового запису - ACC-DF-13370597-29572-56; UTID 41a89b88-04004400-d98d91b8; Dish ID M1HT027689012DX; KIT № - KIT4M02659868KGJ.

11. Номер облікового запису - ACC-DF-13568832-16525-51; UTID 0110841e-48002a19-d82611db; Dish ID - 4PBA04831445W9N; KIT № - KIT404842134HQ7.

12. Номер облікового запису - ACC-DF-13568012-77128-47; UTID 31800e90-07522c02-19c62499; Dish ID - 4PBA050980806XS; KIT № - KIT405102093CGS.

13. Номер облікового запису - ACC-DF-13566721-45092-47; UTID 40c89e88-86c15c1c-d948e631; Dish ID - 4PBA038317979WS; KIT № - KIT403864295HJM.

14. Номер облікового запису - ACC-DF-13512229-95834-50; UTID 4098131d-04a1701c-5999403e; Dish ID - 4PBA03833969MGN; KIT № - KIT403866416NBQ.

Діючи на виконання поставлених завдань, ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 із залученням громадян України, що не були обізнані з їхнім злочинним умислом, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 здійснити реєстрацію терміналів «Starlink» в приміщенні відділення № 51 ТзОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, буд. 18.

Так, 25.05.2026 ОСОБА_21 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13548334-10141-34; UTID 30981b10-04a1701c-591981e6; Dish ID 4PBA038340495N6; KIT № - 4038664872MK.

26.05.2026 ОСОБА_18 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13433880-35065-45; UTID 41109d8f-0212791c-595900e5; Dish ID 4PBA04961352R2M; KIT № KIT404969339XRG.

26.05.2026 ОСОБА_17 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13433579-11275-47; UTID 01c88b0c-00e07c1c-59696398; Dish ID 4PBA050353725KN; KIT № - KIT40504087526H.

26.05.2026 ОСОБА_16 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-1262914-48483-54; UTID 10600882-00c2151c-18274095; Dish ID 4PBA03258559; KIT № - KIT403303294RJC.

28.05.2026 ОСОБА_20 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13516354-48681-51; UTID 41581e92-c8016402-59e2fa26; Dish ID M1HT034135935K9; KIT № KIT4M03305563CRW.

28.05.2026 ОСОБА_8 за грошову винагороду зареєструвала у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13514306-91537-44; UTID 40b01200-04a1701c-59913986; Dish ID 4PBA03804129K7J; KIT № - KIT40386655662P.

28.05.2026 ОСОБА_19 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13516151-17383-41; UTID 31401017-80303801-19b200af; Dish ID M1HT0315312742T; KIT № 4M03068940SN9.

30.05.2026 ОСОБА_13 за грошову винагороду зареєструвала у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13189294-37907-59; UTID 31c88a11-00e07c1c-5969e37d; Dish ID 4PBA05035378Z2J; KIT № - 405040876V5H.

30.05.2026 ОСОБА_12 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13511243-46498-47; UTID 00b8970f-46c0081c-d8ae5577; Dish ID 4PBA03092081; KIT № - 403142055NTS.

31.05.2026 ОСОБА_10 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13568832-16525-51; UTID 0110841e-48002a19-d82611db; Dish ID 4PBA04831445W9N; KIT № - KIT404842134HQ7.

31.05.2026 ОСОБА_11 за грошову винагороду зареєструвала у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13370597-29572-56; UTID 41a89b88-04004400-d98d91b8; Dish ID M1HT027689012DX; KIT № KIT4M02659868KGJ.

01.06.2026 ОСОБА_15 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13568012-77128-47; UTID 31800e90-07522c02-19c62499; Dish ID 4PBA050980806XS; KIT № - KIT405102093CGS.

04.06.2026 ОСОБА_9 за грошову винагороду зареєстрував у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13566721-45092-47; UTID 40c89e88-86c15c1c-d948e631; Dish ID 4PBA038317979WS; KIT № - KIT403864295HJM.

04.06.2026 ОСОБА_14 за грошову винагороду зареєструвала у відділенні № 51 ТОВ «Нова Пошта» на своє ім`я термінал «Starlink»: ACC-DF-13512229-95834-50; UTID 4098131d-04a1701c-5999403e; Dish ID 4PBA03833969MGN; KIT № - KIT403866416NBQ.

Відповідно до інформації, наданої компанією SpaceX на запит органу досудового розслідування щодо активності та географічного розташування зазначених терміналів «Starlink» встановлено, що після їх реєстрації та верифікації вони фактично використовувалися на тимчасово окупованій території України, що підтверджується наданими компанією даними про їх мережеву активність та географічне розташування.

Таким чином, унаслідок умисних та узгоджених дій ОСОБА_4 і ОСОБА_7 із залучення сторонніх осіб було забезпечено реєстрацію та верифікацію зазначених терміналів «Starlink», що надало можливість їх подальшого використання на тимчасово окупованій території України в інтересах держави-агресора та підконтрольних їй військових формувань, чим надано допомогу російській федерації.

18 вересня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львів, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Цього ж дня ОСОБА_4 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зважаючи на особу підозрюваного, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а також суспільну небезпеку злочину та обставини його вчинення, запобігти ризикам, передбаченим КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі. Тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені. Вказав, що підозрюваний ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи та перебуває під дією лікарських препаратів. Крім того, зазначив, що у Франківському районному суді м. Львова розглядається кримінальне провадження щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив забезпечити йому можливість отримання необхідного лікування під час перебування у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, позицію захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України і воно отримано підозрюваним та його захисником. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026140000000174 від 16.07.2026 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

18.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

18.09.2026 ОСОБА_4 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Поняття «обґрунтована підозра» визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, підтверджуються такими матеріалами кримінального провадження, а саме:

1. повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а також рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 15.07.2026

2. протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 30.07.2026;

3. протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 30.07.2026;

4. протоколом допиту свідка ОСОБА_24 від 08.09.2026;

5. протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 08.09.2026;

6. протоколом допиту свідка ОСОБА_25 від 26.08.2026;

7. протоколом допиту свідка ОСОБА_25 від 15.09.2026;

8. відповіддю на доручення слідчого від 20.07.2026;

9. відповіддю на запит слідчого з ТОВ «СТАРЛІНК ЮКРЕЙН» від 01.08.2026;

10. протоколом огляду від 09.09.2026;

11. протоколом НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 09.09.2026;

12. протоколом НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 09.09.2026;

13. протоколом НСРД аудіо-, відеоконтролю від 11.09.2026;

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 .

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11-132сап21).

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та на даній стадії кримінального провадження підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України;

- підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої;

- підозрюваний ОСОБА_4 не працює, не одружений, раніше судимий;

- судом враховано відомості сторони захисту про те, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи та потребує медикаментозного лікування.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є реальними та актуальними.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, з метою її уникнення може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Попри ситуацію, пов`язану із введенням в Україні воєнного стану, а саме неможливості перетину Державного кордону України у легальний спосіб, ОСОБА_4 може покинути територію України у спосіб, не передбачений законодавством України, оскільки лінія Державного кордону України частково непідконтрольна органам державної влади України станом на даний час.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема, не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній, достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися з причетними до вчинення кримінального правопорушення особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, виражається у тому, що підозрюваний може незаконно впливати на інших осіб, невідомих на даній стадії органу досудового розслідування, яким відомі обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування в цілому.

У випадку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, останній матиме можливість надавати поради та вказівки стосовно показань майбутніх свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується характером та способом інкримінованих ОСОБА_4 дій, їх вчиненням, за версією органу досудового розслідування, за попередньою змовою з іншою особою, використанням засобів електронної комунікації, а також тим, що на даній стадії досудового розслідування не встановлено усіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин існує ризик того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може контактувати з іншими причетними особами, узгоджувати з ними поведінку, повідомляти відомості про хід досудового розслідування та в інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає в тому, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах дії воєнного стану, а тому не виключено, що останній може продовжити кримінальну протиправну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_5 про недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя вважає такими, що не спростовують висновків про їх наявність.

При цьому суд враховує не лише тяжкість можливого покарання, а й конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб інкримінованих ОСОБА_4 дій, їх вчинення, за версією органу досудового розслідування, за попередньою змовою групою осіб, використання засобів електронної комунікації, залучення значної кількості інших осіб до реєстрації та верифікації 14 терміналів супутникового зв`язку «Starlink», а також те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність ризиків не дають достатніх підстав для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи, перебуває під дією лікарських препаратів та потребує відповідного лікування, слідчий суддя зазначає наступне.

Стан здоров`я підозрюваного відповідно до положень ст. 178 КПК України є однією з обставин, яка підлягає обов`язковому врахуванню судом при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, сам по собі факт встановлення ОСОБА_4 II групи інвалідності та необхідність приймання ним лікарських препаратів не є безумовною підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Матеріалів, які б свідчили про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 унеможливлює його перебування в умовах установи попереднього ув`язнення за умови забезпечення необхідного медичного нагляду та лікування, суду не надано.

Водночас зазначені обставини не можуть бути залишені судом поза увагою та вимагають забезпечення підозрюваному належного медичного обстеження, нагляду і лікування під час перебування під вартою.

Щодо посилання захисника ОСОБА_5 на те, що у Франківському районному суді м. Львова розглядається кримінальне провадження щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані передбачені цією нормою запобіжні заходи у порядку, встановленому цим Кодексом.

Разом з тим, сам по собі факт перебування на розгляді іншого суду кримінального провадження щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру не є достатньою підставою для застосування положень ст. 508 КПК України у цьому кримінальному провадженні.

Під час розгляду даного клопотання стороною захисту не надано слідчому судді висновку судово-психіатричної експертизи, висновку експерта чи іншого належного процесуального документа, яким би було встановлено, що ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованого йому у даному кримінальному провадженні діяння перебував у стані неосудності або обмеженої осудності, чи після вчинення такого діяння захворів на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у загальному порядку.

Також суду не надано процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, з якого б вбачалося, що досудове розслідування щодо ОСОБА_4 здійснюється у порядку, передбаченому главою 39 КПК України.

Відомостей та належних доказів, які б давали слідчому судді підстави в межах саме кримінального провадження №22026140000000174 вирішувати питання про застосування до ОСОБА_4 спеціальних запобіжних заходів, передбачених ст. 508 КПК України, матеріали клопотання та надані стороною захисту документи не містять.

Відтак сам факт розгляду Франківським районним судом м. Львова іншого кримінального провадження щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру не свідчить автоматично про наявність передбачених законом підстав для застосування положень ст. 508 КПК України у даному кримінальному провадженні та не спростовує обґрунтованості підозри і встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 «Летельє проти Франції»).

Разом із тим, згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Окрім цього, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до підозрюваного чи зменшення ризиків, заявлених прокурором, на даний час не встановлено.

Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Під час судового засідання підозрюваним ОСОБА_4 повідомлено слідчого суддю про необхідність отримання ним лікування під час перебування у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)». Захисник ОСОБА_5 також зазначив про наявність у підозрюваного II групи інвалідності та необхідність постійного приймання лікарських препаратів.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 206 КПК України визначено загальні обов`язки суду щодо захисту прав людини. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 206 КПК України слідчий суддя має право забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 49 Конституції України гарантовано право кожного на охорону здоров`я та медичну допомогу.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу позитивний обов`язок забезпечити належні умови тримання осіб, позбавлених волі, у тому числі належну охорону їхнього здоров`я.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» передбачено право осіб, взятих під варту, на медичне обслуговування.

Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, передбачено порядок проведення медичного обстеження осіб, узятих під варту, а також залучення відповідних лікарів-фахівців та направлення таких осіб до закладів охорони здоров`я у разі неможливості проведення необхідного обстеження чи лікування в умовах СІЗО.

Враховуючи наведене, а також доводи сторони захисту, відомості щодо наявності у ОСОБА_4 II групи інвалідності та пояснення самого ОСОБА_4 щодо необхідності отримання лікування під час перебування під вартою, слідчий суддя, з метою недопущення порушення права підозрюваного на належну медичну допомогу, вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 6, ч. 7 ст. 206 КПК України та зобов`язати начальника ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» невідкладно організувати та забезпечити належне медичне обстеження та лікування підозрюваного ОСОБА_4 , а у разі неможливості проведення відповідного обстеження чи лікування в умовах установи забезпечити його проведення відповідно до встановленого законодавством порядку.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо стану здоров`я ОСОБА_4 враховані судом, однак за відсутності доказів неможливості перебування підозрюваного в умовах установи попереднього ув`язнення вони не спростовують необхідності застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Належний захист права підозрюваного на охорону здоров`я за встановлених обставин може бути забезпечений шляхом покладення на адміністрацію установи обов`язку організувати його належне медичне обстеження та лікування.

Підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий. При цьому, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.

Обмеження конституційних прав підозрюваного є виправданим, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в умовах дії воєнного стану, а під час розгляду клопотання встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наведені положення підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, наявність у кримінальному провадженні ознак справжнього реального суспільного інтересу, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, на думку суду, ОСОБА_4 не слід визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Саме такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 КК України.

Відповідно до клопотання ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Тому суд вважає за необхідне не визначати ОСОБА_4 розмір застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 194, 206, 369, 376 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 16.11.2026 року, без визначення розміру застави.

Зобов`язати начальника Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» невідкладно організувати та забезпечити медичне лікування підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1