Рішення № 139924047, 21.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 734/4332/25 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави;

вул. Євгена Лоскота, 1, смт. Козелець, 17000;

в особі позивача Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області,

вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044;

до відповідача Бородавки Володимира Івановича,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення боргу в сумі 149 639,67 грн

06.10.2025, Козелецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі позивача Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, звернулась до Козелецького районного суду Чернігівської області, з позовом до Бородавки Володимира Івановича про стягнення, в порядку статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, 149639,67 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва вулиці Бондаренка В.А. (Одинця)), 107, у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, за період з 24.10.2019 по 30.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бородавку Володимиру Івановичу, з 24.10.2019, на праві приватної власності належить нежитлове приміщення (ковбасний цех) загальною площею 531,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва вул. Бондаренка В.А. (Одинця)), 107, у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області. Вказане нежитлове приміщення, розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, площею 0,3813 га, проте договір оренди зазначеної земельної ділянки між Бородавком В.І. і Остерською міською радою укладено лише 20.05.2024, право оренди зареєстровано 31.05.2024.

Процесуальні дії суду та рух справи.

Справа № 734/4332/25 перебувала на розгляді в системі судів загальної юрисдикції.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.07.2026 у справі № 734/4332/25 провадження закрито, відповідно до п. 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі є господарсько-правовими, оскільки між Козелецькою окружною прокуратурою в особі позивача, Остерської міської ради, та Бородавкою Володимиром Івановичем, як суб`єктом господарювання (як ФОП зареєстрований з 25.06.2005), з іншої сторони, існує спір, пов`язаний з користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, на якій розміщено належний відповідачу комплекс нежитлових будівель ковбасного цеху, загальною площею 531,2 кв. м, цільове призначення ділянки 11.02., у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09.07.2026, за клопотанням прокурора, справа № 734/4332/25 передана на розгляд Господарському суду Чернігівської області.

16.07.2026, матеріали справи № 734/4332/25 надійшли до Господарського суду Чернігівської області, за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передані на розгляд судді Романенко А.В.

Ухвалою від 22.07.2026 справа № 734/4332/25 прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи встановлені строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), зокрема, для відповідача 15 календарних днів з дня отримання ухвали, для подачі до суду, направлення прокурору та позивачу відзиву на позов.

Ухвала від 22.07.2026 про прийняття справи № 734/4332/25 до розгляду направлена відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою місця реєстрації згідно з відомостями з ЄДРПОУ: вул. Старогородська, 37, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044, отримана адресатом 25.07.2026 (поштове відправлення: R068130096283). Тобто граничний строк для подачі Бородавкою В.І. відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, сплинув 10.08.2026.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов в установлений судом строк, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких заяв чи клопотань від сторін та прокурора до суду не надходило.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

24.10.2019, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель ковбасного цеху, за умовами якого ОСОБА_2 (відповідач у справі) купив (прийняв у власність) від продавця комплекс нежитлових будівель ковбасного цеху загальною площею 531,2 кв. м, зокрема: будівлю ковбасного цеху «А» площею 323,7 кв. м, цокольний поверх «Цп» площею 63,2 кв. м, рампу «а», рампу «а1», адміністративну будівлю «Б» площею 50,7 кв. м, прибудову «б» площею 6,5 кв. м, будівлю складу «В» площею 87,1 кв. м, господарські будівлі та споруди: вбиральню «У», огорожу № 1 4, що знаходяться по АДРЕСА_3 , що розташовані на земельній ділянці площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023.

24.10.2019, ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 531,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1944700774220; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, номер та серія: 602, виданий 24.10.2019, видавник: ПН КРНО Приходько Лещенко С.І.; довідка, серія та номер: 390, виданий 20.09.2019, КП «Ніжинське МБТІ».

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру (витяг сформовано 29.07.2025 за № НВ-0001515682025), земельна ділянка площею 0,3813 га за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, сформована 24.09.2007; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема, з енергогенеруючим блоком, за кодом 11.02.; власник Остерська міська рада.

За рішенням Остерської міської ради (чотирнадцята сесія восьмого скликання) «Про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах на території Остерської міської ради» від 07.04.2023 №127-14/VIII, перейменовано вул. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 .

За рішенням Остерської міської ради (двадцять третя сесія восьмого скликання) від 22.03.2024 № 102-23/VIII припинено громадянину ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки загальною площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, у м. Остер по вул. Героїв 66-ї бригади, 107; розірвано договір оренди землі від 24.09.2007 (зареєстрований в Козелецькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держземкадастрі України, про що в ДЗК вчинено запис від 24.09.2007 № 040785400014), у зв`язку з закінченням строку дії договору та переходом права власності на будівлю до іншого власника.

Вирішено передати громадянину Бородавко В.І. земельну ділянку площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, у м. Остер по вул. Героїв 66-ї бригади, 107, в оренду строком на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (за кодом 03.07.) за рахунок земель комунальної власності.

Як установлено судом, договір оренди землі від 24.09.2007 б/н, укладений між Остерською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем), предметом якого було строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 0,3813 га, де розміщений комплекс нежитлових будівель ковбасного цеху, що належав на праві власності орендарю (тобто спірна ділянка), припинив свою дію, в зв`язку з закінченням строку, на який був укладений сторонами (п. 8), станом на 24.08.2012; відомості про пролонгацію сторонами цього правочину в матеріалах справи відсутні.

20.05.2024, Остерською міською радою (орендодавець) і Бородавкою В.І. (орендар) укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07.), загальною площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, розташовану за адресою: м. Остер, вул. Героїв 66-ї бригади.

На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна комплекс нежитлових будівель ковбасного цеху, що належить на праві власності орендарю згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданого приватним нотаріусом Приходько-Лещенко С.І. від 24.10.2019, індексний номер витягу 186069410, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1944700774220.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки від 31.01.2024 1 804 302,44 грн.

31.05.2024, Бородавкою В.І., зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, строком на 10 років (по 20.05.2034); документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, номер та серія: б/н, виданий 20.05.2024.

Предметом спору в цій справі є вимога про стягнення коштів за фактичне користування Бородавкою В.І., як власником нерухомого майна, земельною ділянкою площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, м. Остер, вул. Героїв 66-ї бригади, 107, за період з 24.10.2019 по 30.05.2024, без укладення договору оренди щодо цієї ділянки.

Щодо повноважень Козелецької окружної прокуратури на подачу позову в інтересах держави в особі Остерської міської ради.

Підстави представництва інтересів держави в особі Остерської міської ради прокурор обґрунтовує неналежним виконанням Радою повноважень щодо захисту речових прав ТГ щодо земельної ділянки площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, м. Остер, вул. Героїв 66-ї бригади, 107, що належить до комунальної власності, та в період з 24.10.2019 по 30.05.2024 використовувалась відповідачем, як власником нерухомості, за відсутності договору оренди землі, в зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав дохід у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 149 639,67 грн.

Сторонами не ставиться під сумнів наявність у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом, в інтересах держави, з огляду на невжиття повноважним органом ефективних заходів для усунення виявлених порушень.

Положення частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на момент звернення прокурором з цим позовом до суду, як і на момент ухвалення судового рішення в справі, чинні.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Виходячи зі змісту наведеної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, зокрема порядку надання земель комунальної форми власності в оренду, є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, зокрема, шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Інтереси держави в сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.

У цій справі прокурором поданий позов в особі Остерської міської ради, в зв`язку з невиконанням Радою обов?язків щодо захисту майнових інтересів ТГ в суді.

Відповідно до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в України міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

За змістом п. 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно із частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності, зокрема, перебувають всі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та в спосіб щодо питань, віднесених до їх відання. Право власності на землю територіальної громади захищається на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

За доводами прокурора, предметом спору є стягнення коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності. Матеріальне право, яке покладене в обґрунтування позову, приписи статті 1212 ЦК України.

Остерська міська рада, листом від 05.08.2025 № 1236/02.03-09 (на запит прокуратури від 28.07.2025 № 50-77-3758-25), повідомила, що заходи щодо стягнення з Бородавка В.І. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої до бюджету орендної плати за користування спірною ділянкою за період з 2019 2024 років, не вживались, в найближчий час Рада не має наміру звертатись до суду з відповідним позовом.

Враховуючи, що Остерська міська рада є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту охоронюваних законом інтересів ТГ, порушених внаслідок користування земельною ділянкою комунальної форми власності, без достатніх правових підстав, тому є належним позивачем у цій справі.

Козелецька окружна прокуратура, листом від 23.09.2025 № 50-77-3880вих-25, направила Остерській міській раді повідомлення, в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Остерської міської ради до Бородавки В.І. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023.

З огляду на невчинення Остерською міською радою впродовж тривалого часу належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що Козелецька окружна прокуратура, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з цим позовом про стягнення до бюджету безпідставно збережених коштів у сумі 149 639,67 грн, внаслідок використання суб`єктом господарювання земельної ділянки, належної територіальній громаді міста, без правовстановлюючих документів, реалізуючи покладені державою повноваження по захисту державних інтересів в особі повноважного суб`єкта Остерської міської ради.

Суд врахував, що місцеві ради, відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади міста повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі в межах міста та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування. Неукладення та несвоєчасне укладення суб`єктами господарювання договорів оренди землі призводить до втрат коштів місцевого бюджету. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором бездіяльності Остерської міської ради Чернігівської області та наявність підстав для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Щодо обов`язку відповідача сплатити кошти за користування земельною ділянкою позивача без належної правової підстави.

За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з відомостями з ДЗК земельна ділянка площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, зареєстрована з 24.09.2007, тобто має чіткі межі та площу, відтак починаючи з 24.09.2007 є сформованим об`єктом цивільних прав.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді, що починаючи з 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Власником земельної ділянки площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, що розміщена в межах населеного пункту (м. Остер), є Остерська ТГ в особі Остерської міської ради, в силу положень закону, у той час як відсутність до 31.05.2024 державної реєстрації речового права Ради на спірну ділянку не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї. Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 28.07.2025 за № 437195110) у власності Бородавка В.І., за договором купівлі-продажу від 24.10.2019 (у реєстрі за № 602), за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, м. Остер, вул. Героїв 66-ї бригади (попередня назва: вул. Бондаренка В.А.), 107, зареєстровано з 24.10.2019 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 531,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1944700774220.

За частиною 1 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

За частинами 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості), в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суд установив, що набутий відповідачем у власність комплекс нежитлових будівель, розташований на земельній ділянці площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, власником якої є Остерська ТГ в особі Ради. Право оренди щодо цієї ділянки в попереднього користувача, ОСОБА_1 , припинилось з 24.08.2012, у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 24.09.2007 б/н.

Зважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, наведеними положеннями закону врегульований правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких це майно розташоване, а тому користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати в нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому майно.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Судом установлено, що Бородавка В.І. використовував земельну ділянку площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, під об`єктом нерухомого майна комплексом нежитлових будівель, площею 531,2 кв. м, за адресою: вул. Героїв, 66-ї бригади, 107, в місті Остер Чернігівської області, належного йому на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 24.10.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1944700774220.

Користування спірною земельною ділянкою в період з 24.10.2019 по 30.05.2024 здійснювалося відповідачем за відсутності правовстановлюючих документів, відтак орендна плата за фактичне володіння і користування відповідачем цією ділянкою до місцевого бюджету не сплачувалася, отже, кошти, що в разі укладення договору оренди, були б сплачені позивачу в якості орендної плати, відповідач утримав (зберіг) у себе без належної правової підстави.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Виходячи з приписів наведених норм, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянку, без укладення договору оренди землі, за період з 24.10.2019 по 30.05.2024, як безпідставно збережених коштів, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Щодо правових підстав здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.

Справляння плати за землю, зокрема, й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (далі ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. статті 288 ПК України).

Наведене узгоджується з приписами статті 21 Закону України Про оренду землі.

Підпунктом 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, в розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 289.1. статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, здійснює управління в сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, що в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пп. 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 5 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 дійшла висновку, що оскільки земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Слід зазначити, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

За рішенням Остерської міської ради (першої сесії шостого скликання) від 26.11.2010, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Остер, що введена в дію з 01.01.2011.

За рішенням Остерської міської ради (п`ятої сесії восьмого скликання) від 25.06.2021 № 01-01-05/VIII, затверджено нормативно-грошову оцінку земель міста Остер, що введена в дію з 01.01.2022.

Суд установив, що розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витягах із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформованих ГУ Держгеокадастром у Чернігівській області (повноважним суб`єктом), за 2019 2024 роки, зі змісту яких вбачається: нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023 у 2019 році складала 454 659,83 грн; у 2020 році - 454 659,83 грн; у 2021 році 500 125,81 грн (проіндексовано на коефіцієнт 1,1); у 2022 році 1 492 824,59 грн (введено в дію нову НГО по м. Остер); у 2023 році 1 716 748,28 грн (проіндексовано на коефіцієнт 1,15); у 2024 році 1 804 302,44 грн (проіндексовано на коефіцієнти 1,15 та 1,051).

За висновком суду, витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної ділянки (долучені до матеріалів справи), сформовані повноважним органом ГУ Держгеокадастром у Чернігівській області, що є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що здійснює ведення ДЗК, відтак є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Остерською міською радою не приймались рішення про встановлення ставок орендної плати на 2019 - 2024 роки, тому розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної форми власності в формі орендної плати в спірному періоді в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки цієї ділянки (з урахуванням діючих коефіцієнтів індексації, застосованих кумулятивно) на підставі пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України.

Суд установивши факт набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а також користування ним у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у формі несплаченої до бюджету міської Ради коштів, за період з 24.10.2019 по 30.05.2024, є арифметично вірним та ґрунтується на належних та допустимих доказах у справі.

Щодо дії Перехідних положень Податкового кодексу України (розділ ХХ підрозділ 10 п. 69.14).

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України (в редакції на момент набуття відповідачем у власність нерухомого майна) не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції, за якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору в цій справі.

Виходячи з правового аналізу пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, зокрема, на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб.

У постанові Верховного Суду від 27.04.2021 № 922/2378/20, за позовом Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків: «З урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 статті 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14, статей 40, 41, п. 265.1.3 статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах необхідно застосовувати таким чином: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».

Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, зокрема, на умовах оренди, за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, зокрема, на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, що також підтверджується правовим висновком Верховного Суду постанові від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24 (подібні).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач не є суб`єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення його від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у порядку, передбаченому пп.69.14 п.69 підроз.10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, незважаючи на той факт, що в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 м. Остер Чернігівського району Чернігівської області віднесене до території, де велись активні бойові дії, позаяк, відповідач користувався спірною ділянкою за відсутності правових підстав для володіння чи користування нею.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідач, на підставі належних та допустимих доказів, не спростував правомірність вимог прокурора в частині стягнення, в порядку статей 1212, 1214 ЦК України, 149 639,67 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3813 га, за кадастровим номером 7422010400:01:003:0023, на якій розташоване належне йому нерухоме майно комплекс нежитлових приміщень ковбасного цеху, за адресою: вул. Героїв 66-ї бригади в місті Остер Чернігівського району Чернігівської області, в період з 24.10.2019 по 30.05.2024.

Враховуючи, що спірні правовідносини належать до кондикційних, суд, у межах наявного спору не досліджував питання створення Радою комісії щодо визначення та відшкодування збитків, заподіяних землекористувачами.

Щодо розподілу судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача, має бути відшкодовано судовий збір, сплачений прокурором при подачі позову в сумі 2422,40 грн (за розгляд спору в суді першої інстанції, платіжна інструкція від 19.09.2025 № 2697).

Керуючись статтями 42, 46, 53, 55, 73, 74, 76 79, 91, 123, 129, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114) в особі позивача, Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 04061754) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 149 639,67 грн.

2. Стягнути з Бородавка Володимира Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 04061754; вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівського району, Чернігівської області, 17044) (рахунок UA UA678999980334199815000025635, ГУК у Черніг.обл/тг м. Остер/18010900, код отримувача 37972475) безпідставно збережені кошти в сумі 149 639,67 грн.

3. Стягнути з Бородавка Володимира Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114; вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 2422,40 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частина рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А. В. Романенко