Рішення № 139924021, 10.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/192/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки Чернігівської області 17500

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034), вул. Шота Руставелі, 9-а, м. Київ,01601

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Благодійна організація "Благодійний фонд молодіжної ініціативи "Надія" (код ЄДРПОУ 25619098), вул. Промислова, 10, м. Прилуки Чернігівської області, 17500

(адреса для листування вул. Велика Васильківська, 126, н/п 1, м. Київ, 03150)

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Юзвак Л.Б.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" з позовом про зобов`язання вчинити дії: зобов`язати відповідача привести частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, розташованої в 171 кварталі 16 виділу Прилуцького лісництва філії "Ніжинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в первинний стан шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, площею в основі 0,0129 га, тимчасових споруд та дерев`яної огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у 171 кварталі 16 виділу на загальній площі 0,5445 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що, на його думку, будівництво двоповерхової дерев`яної споруди невідомою особою без отримання дозвільних документів на здійснення будівництва на земельній ділянці лісового фонду у межах прибережної захисної смуги порушує встановлений діючим законодавством України правовий режим її використання, а також завдання та принципи земельного законодавства щодо охорони земель як об`єкта права власності українського народу та забезпечення її раціонального використання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області у справі №927/192/24 від 02.04.2024 суд залучив Благодійну організацію «Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Промислова, 10; код 25619098) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки ухвалене за результатами вирішення даного спору рішення суду може вплинути на її права та обов`язки щодо відповідача. Зокрема, у випадку встановлення під час розгляду справи факту здійснення самочинного будівництва саме благодійною організацією і задоволення позовних вимог, відповідач буде мати право пред`явлення до третьої особи вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/192/24 від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у цій справі, суд ухвалив позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 14.04.2026 у справі №927/192/24 касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2024 у справі № 927/192/24 скасував та постановив справу № 927/192/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу № 927/192/24 передано на розгляд судді Новик Т.О.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2026, встановлено сторонам строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду документально та нормативно обґрунтованих письмових пояснень з урахуванням постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі №927/192/24.

Ухвала суду від 11.05.2026 доставлена до електронних кабінетів учасників 11.05.2026 о 12:01, 12:03, 12:07 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, в розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді та обізнані про встановлені судом строки для надання суду документально та нормативно обґрунтованих письмових пояснень.

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» Благодійною організацією «Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що на даний час прокурором не доведено наявності достатніх правових підстав для покладення на ДСГП «Ліси України» обов`язку щодо знесення спірних споруд, адже позов фактично спрямований на покладення обов`язку щодо усунення наслідків невстановленого правопорушення на особу лише з підстав її статусу постійного лісокористувача.

За доводами третьої особи обов`язки постійного лісокористувача, передбачені ст. 19 ЛК України та ст. 96 ЗК України, стосуються забезпечення охорони, захисту та належного використання земель лісового фонду, однак самі по собі не встановлюють автоматичного цивільно-правового обов`язку щодо знесення об`єктів, споруджених невстановленими третіми особами. При цьому прокурором не доведено, що саме дії чи бездіяльність відповідача перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням спірного будівництва, та того, що саме ДСГП «Ліси України» створює відповідні перешкоди чи здійснює протиправне використання спірної земельної ділянки.

Третя особа також звертає увагу суду, що покладення обов`язку щодо знесення спірних споруд за відсутності встановленої особи забудовника фактично призведе до покладення відповідальності не на суб`єкта порушення, а на особу, яка не визнана порушником у встановленому законом порядку.

Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Прилуцької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких прокурор з посиланням на положення ч. 2 ст. 106 Лісового кодексу України та ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України стверджує, що приведення земельних ділянок лісового фонду у попередній стан покладається у повному обсязі саме на землекористувача, яким наразі є ДСГП «Ліси України».

Крім того, аналізуючи положення вимог законодавства, а саме п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України прокурор зазначає, що ДСГП «Ліси України», як правонаступник всіх лісогосподарських підприємств у межах області та суб`єкт, за яким на даний час зареєстровано право постійного користування незаконно забудованою земельною ділянкою лісового фонду, має прямий обов`язок, передбачений вимогами Лісового Кодексу України нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів на підвідомчій відповідачу території, внаслідок чого невстановленими особами здійснено незаконну забудову таких земель.

Разом з тим прокурор звертає увагу суду на те, що під час здійснення незаконної забудови лісових угідь, установлення огорожі, якою окрім іншого порушено вимоги ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України та обмежено вільний доступ до водного об`єкта, ні державною лісовою охороною ДСГП «Ліси України», ні його правопопередниками жодні заходи, спрямовані на недопущення незаконної забудови лісового масиву, не вжито, що свідчить про бездіяльність суб`єкта господарювання, яка проявилась у неналежному виконанні посадових обов`язків відповідальними працівниками лісогосподарського підприємства. За доводами прокурора, така поведінка державного підприємства свідчить про його недобросовісність, та враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 19 Лісового кодексу України підтверджує правомірність покладення на нього обов`язку привести земельну ділянку лісового фонду в первинний стан, шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, тимчасових споруд та дерев`яної огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у кварталі 171, виділ 16, а отже воно є належним відповідачем у даній справі.

Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від філії «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшли письмові пояснення у справі, в яких відповідач зазначив, що постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 є філія «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який не надав дозволів та заперечує проти розміщення на вказаній земельній ділянці лісового фонду самочинно збудованої споруди, що є порушенням прав землекористувача земельної ділянки. Разом з тим, за твердженням відповідача, привести частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у кварталі 171, виділ 26 Прилуцького лісництва в первинний стан, шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, повинна особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку.

Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

02.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення Чернігівської обласної державної адміністрації, яка зазначила, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 106 Лісового кодексу України та ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок лісового фонду у попередній стан покладається у повному обсязі саме на землекористувача, яким є ДСГП «Ліси України» і саме постійний користувач має прямий обов`язок нести відповідальність за порушення вимог, щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів на підвідомчій ним території.

Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 05.08.2026.

У судовому засіданні 05.08.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України судом оголошено перерву до 25.08.2026.

Через оголошену повітряну тривогу (підвищену) на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання по справі 927/192/24 не відбулось Ухвалою суду від 25.08.2026 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання у справі № 927/192/24 відбудеться 02 вересня 2026 р.

У судовому засіданні 02.09.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України судом оголошено перерву до 03.09.2026

У судовому засіданні 03.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав проголошення рішення до 10.09.2026, про що учасників процесу, присутніх у судовому засіданні, повідомив під розпис, інших - ухвалою суду від 03.09.2026.

У судовому засіданні 10.09.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься наступна інформація стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 площею 11,0607 га з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства: власник - держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації; право постійного користування зареєстровано за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

В межах вказаної земельної ділянки знаходиться квартал 171, виділ 16 Ладанського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7414182200:04:000:0002 площею 18,8712 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка перебуває в оренді СТОВ «Продресурс» на підставі договору оренди від 29.10.2003. Фактично прибережна захисна смуга водного об`єкту - ставка проходить по земельній ділянці лісового фонду з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263.

Згідно матеріалів перевірки Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та матеріалів кримінального провадження № 42021272210000077 за ч. 4 ст. 197-1 КК України, досудове розслідування якого здійснюється СВ Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області, виявлено самовільне зайняття невстановленою особою частини земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, а саме в кварталі 171, виділу 16, розташованої на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (колишня Дідовецька сільська рада Прилуцького району).

29.07.2021 за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021272210000077, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України. На даний час досудове розслідування не закінчено. Особи, які вчинили вказане кримінальне правопорушення, не встановлені.

У кримінальному провадженні 24.02.2023 проведено огляд місця події - частини земельної ділянки за кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, а саме: кварталу 171, виділу 16 Ладанського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» за участю державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області, інженера - землевпорядника КП «Прилуцьке МБТІ», інженера - проектувальника та інженера лісового господарства філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України». Під час огляду установлено, що частина вищевказаної земельної ділянки лісового фонду площею 0,5445 га огороджена дерев`яним парканом, по боках від якого маються яри до водного об`єкту, які унеможливлюють прохід на загороджену територію та доступ до берегової лінії водного об`єкту. При цьому, фактично у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту (ставку - кадастровий номер 7414182200:04:000:0002) побудована двоповерхова дерев`яна будівля із оциліндрованого дерев`яного брусу, загальною площею в основі 62,27 м2, на земельній ділянці площею 0,0129 га під будинком, а також три тимчасові споруди. Розмір самовільно зайнятої прибережної захисної смуги, на якій знаходиться будинок та тимчасові споруди становить 0,1851 га.

Факт розміщення спірних будинку та тимчасових споруд в межах прибережної захисної смуги підтверджується план-схемою до протоколу огляду місця події від 24.02.2023 обстеження частини земельної ділянки лісового фонду кадастровий номер 7424182200:04:000:0263.

За результатами обстеження будівлі інженером-проектувальником ПП «ПрилукиБудпроект» О.С.Ковтун (кваліфікаційні сертифікати серії АР № 011562, АТ № 005245) 24.02.2023 складена довідка № 509, відповідно до якої «будівля розташована на території лісового масиву біля ставка в с. Дідівці. На бетонній площадці розміром 16,00*15,40 м розташована сучасна комфортабельна двоповерхова будівля-котедж для відпочинку. Бетонна площадка покрита тротуарною плиткою. Двоповерхова дерев`яна будівля побудована з оциліндрованого дерев`яного брусу.... Ця будівля має залізобетонний фундамент, облаштований натуральним шліфованим каменем. Оциліндровані дерев`яні бруси двоповерхової будівлі оброблені антипіренами і гідрофобними речовинами, та покриті лаком... Вікна і двері двокамерні, дерев`яні, індивідуального виготовлення... Покрівля даху похила, зі складними поверхнями, має оглядові вікна... виконана із бітумної м`якої, гнучкої черепиці...».

За висновком інженера-проектувальника вказана вище будівля не є тимчасовою спорудою.

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні №42021272210000077 - прокурором Прилуцької окружної прокуратури Сергушиною О.В. від 13.02.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021272210000077 від 29.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, в обсязі, необхідному для пред`явлення позовної заяви до господарського суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства є Чернігівська обласна державна адміністрація, постійним лісокористувачем Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Згідно Таксаційного опису Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Прилуцький лісгосп», зокрема кварталу 171, у виділі 16 на земельній ділянці лісового призначення маються нерівномірні різновікові лісові насадження. Інформація про будь-які споруди у вказаному кварталі відсутня. Матеріали лісовпорядкування датовані 2012 роком.

Правонаступником прав та обов`язків ДП "Прилуцьке лісове господарство", згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №545, є Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство».

Згідно листа філії «Ніжинське лісове господарство» від 15.02.2023 у кримінальному провадженні № 42021272210000077 підприємством не надавався дозвіл на здійснення будівництва об`єкту нерухомості на території земель державного лісового фонду.

На підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 862 «Про припинення держаного підприємства «Ніжинське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство».

За даними філії «Ніжинське лісове господарство» від 13.10.2023 спорудження будівель на земельній ділянці лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 не погоджувалось з постійним лісокористувачами ДП «Прилуцький лісгосп», ДП «Ніжинський лісгосп», а також із філією «Ніжинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», дозволи на будівництво будинку та тимчасових споруд на вищевказаній земельній ділянці лісового фонду не надавались.

Згідно листа №1.2-12/5626 від 09.11.2023 Прилуцької районної державної адміністрації на об`єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, містобудівна документація не розроблялася, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва та будівельний паспорт не видавалися.

Листом № 04-14/4155 від 09.11.2023 Сухополов`янська сільська рада Прилуцького району повідомила, що запитів (заяв) від фізичних осіб (суб`єктів господарювання) щодо надання дозволу на будівельні роботи по об`єкту нерухомого майна, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту, містобудівні умови, документи на прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майни, присвоєння поштової адреси за межами населеного пункту с. Дідівці Сухополов`янської ОТГ на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 за межами населеного пункту с. Дідівці, до органів місцевого самоврядування не надходили.

Як зазначає відповідач у поданих 27.05.2026 року поясненнях, у 2026 році затверджений новий проєкт організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Прилуцьке лісництво, відповідно до якого змінена нумерація кварталів та виділів Прилуцького лісництва. Відповідно до затвердженого Проєкту 2022 року виділ 16 квартал 171 Ладанського лісництва Проєкту 2012 року змінено на виділ 26 кварталу 171 Прилуцького лісництва. Відповідно до Проєкту 2022 року на земельній ділянці лісового призначення маються нерівномірні різновікові лісові насадження. Відомостей про наявність будівель, споруд чи іншого нерухомого майна не зазначено.

В матеріалах справи наявний Договір довгострокового тимчасового користування лісами № 156 від 13.03.2024, укладений між постійним користувачем ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ніжинське лісове господарство ДСГП «Ліси України»» (Сторона 1) та тимчасовим користувачем Благодійна організація «Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» (Сторона 2), відповідно до умов пунктів 1-5 якого Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для курортно-оздоровчих та рекреаційних цілей загальною площею 4.4 га, яка розташована в Прилуцькому лісництві, квартал № 171 виділ 16 за межами с. Дідівці Сухополов`янської громади в адміністративних межах Прилуцького району Чернігівської області згідно з планом-схемою. На момент передачі в користування об`єкти, які перебувають на балансі філії «Ніжинське лісове господарство ДСГП «Ліси України» на лісовій ділянці відсутні; недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, не встановлені; інших особливостей лісової ділянки також не встановлено.

Прокурор у позовній заяві вказує, що бездіяльність ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ніжинське лісове господарство» ДГСП «Ліси України», що проявилася у неналежному забезпеченні контролю за безумовним використанням земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 за цільовим призначенням, мала наслідком незаконну забудову невстановленою особою земель державного лісового фонду у межах прибережної захисної смуги і саме ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ніжинське лісове господарство», як постійний землекористувач, має привести частину земельної ділянки в первинний стан.

Відповідно до п. 3.1. Статуту ДСГП «Ліси України» Підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів

ДП «Ліси України» здійснює свою діяльність відповідно до мети і предмету своєї діяльності, в тому числі через утворені в установленому порядку філії. Філії мають самостійний баланс та здійснюють свою діяльність у межах адміністративно-територіальних одиниць, де розташовані їх структурні підрозділи, та земельні ділянки держлісфонду, надані у постійне користування ДП «Ліси України».

Відповідно до наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року № 1933 «Про припинення філії «Ніжинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено філію «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ВП 45078873) шляхом її закриття (термін припинення: до 31.01.2025 року), строк підписання передавального акту 10.01.2025 року.

В результаті реорганізації філії «Ніжинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - філії «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом ДП "Ліси України" № 1462 від 27.08.2025 року затверджено "Положення про філію "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" (в новій редакції) (надалі - Положення).

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія діє від імені ДП «Ліси України» та в його інтересах.

Відповідно до розділу 2 Положення «Про філію «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.

Предметом діяльності Філії є: відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на підставі затверджених в установленому порядку матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель; розгляд та погодження документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; збереження та посилення ролі захисних властивостей лісів, лісові ділянки яких виконують захисні, природоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції, а також функції захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дослідних робіт тощою

Положенням про філію в розділі 7 закріплений правовий статус майна філії відповідно до якого: Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, які закріплено за Філією, для досягнення мети діяльності Філії, згідно з законодавством, Статутом Підприємства та цим Положенням, а також майном, яке придбавається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності Філії. Майно, яке закріплено за Філією, складається з основних засобів, оборотних активів, а також інших матеріальних i нематеріальних активів, вартість яких відображається в окремому балансі Філії, а також земельних ділянок, які Підприємство закріплює за Філією для досягнення мети та виконання завдань, встановлених цим Положенням.

Мета та предмет діяльності філії «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є тотожними меті та предмету діяльності філії «Ніжинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Підстави представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).

Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.

Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourtv.Belgium", "Belletv.France"). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Частинами 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, рекреаційні, оздоровчі та інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно статей 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, ст. 2, 170, 326, ч. 1 ст. 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Таким чином, захист земель, зокрема лісового та водного фонду є об`єктами, які перебувають під особливою охороною держави, а відтак, дотримання вимог законодавства при їх використанні безумовно становлять державний інтерес.

Незаконно забудована земельна ділянка знаходиться у межах лісового фонду державної власності, власником якої є Чернігівська обласна державна адміністрації.

Згідно ст.17 Земельного кодексу України до повноважень державних адміністрацій в галузі земельних відносин належать: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

Частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена для всіх потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, у відповідності до ст. 31 Лісового кодексу України, серед іншого, забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин, здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського значення.

До вирішення питання щодо вжиття заходів реагування окружною прокуратурою на адресу Чернігівської ОДА було скеровано лист №54-75-6601ВИХ-23 від 03.10.2023, в якому поінформовано про встановлені порушення вимог законодавства та наявність підстав для вжиття заходів реагування та звернення до суду з позовом.

Листом №01-01-32/17783-вих від 13.10.2023 Чернігівська ОДА повідомила, що підстав для вжиття заходів не вбачає.

Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у окреслених запитом спірних правовідносинах, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Прилуцькою окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом від 14.02.2024 №50-77-1114ВИХ-24.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської ОДА як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, на якій зведені двоповерхова дерев`яна споруда, тимчасові споруди та дерев`яна огорожа, що є предметом спору у даній справі, належить до земель лісогосподарського призначення, по якій проходить прибережна захисна смуга водного об`єкту - ставка.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 920/298/23 виснував, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до частин 1-3 ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 ЛК України).

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Виходячи з приписів статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 55 ЗК України.

Статтею 19 ЛК України визначені права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Так, постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.

Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Статтею 63, пунктом 5 статті 64 ЛК України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 ЛК України).

За змістом пунктів 2, 3 частини 1 ст. 22 ЛК України використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення, а також використання лісової ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права постійного користування лісами.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями (ст. 58 ЛК України).

За змістом ч. 9 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у разі:

- розміщення на них об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, військових меморіальних кладовищ, об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією;

- розміщення об`єктів промисловості, енергетики (у тому числі технологічної інфраструктури об`єктів енергетики) на землях, визначених пунктом "а" частини першої статті 150 цього Кодексу;

- відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення;

- віднесення земельних ділянок до земель оборони і використання їх для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, а також для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

- реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Судом під час розгляду справи встановлено, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, на якій зведені спірні споруди, не змінювалось, земельна ділянка у постійного користувача не вилучалась, іншим особам не передавалась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зазначила, що оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Законодавець у ст. 92 ЗК України закріпив норму, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Обов`язки землекористувачів регулює ст. 96 ЗК України. Так, за ч. 1 цієї статті землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Отже, землекористувач має використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. При цьому вид використання визначається в межах цільового призначення ділянки. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №916/3679/23, від 09.10.2024 у справі №916/3287/23.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV містить визначення поняття «невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням».

Так, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Таким чином, під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням слід розуміти, у тому числі, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №917/516/23, від 09.10.2024 у справі №904/205/23, від 04.02.2025 у справі №916/3679/23.

Як зазначено вище, у відповідача в постійному лісокористуванні перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, в межах прибережної захисної смуги.

З огляду на положення статей 1, 4 Водного кодексу України, ст. 58 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є землями водного фонду з особливим правовим режимом їх використання.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст. 60 ЗК України, ч. 1 ст. 88 ВК України).

За приписами ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (ч. 2 ст. 60 ЗК України, ч. 2 ст. 88 ВК України).

За приписами статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється з-поміж іншого: ...4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Таким чином, законодавством визначено мету використання прибережних смуг, а також чітко врегульовано правовідносини щодо встановлення та використання меж прибережних захисних смуг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що з огляду на те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ці ділянки належать до земель водного фонду, які мають природоохоронне значення та не можуть використовуватися не за цільовим призначенням.

З досліджених судом матеріалів справи можна дійти висновку, що будівництво/розміщення спірних споруд не відповідає цільовому використанню земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, для якого цю земельну ділянку передано в користування, адже зведені споруди не для ведення лісового господарства і такої необхідності в межах розгляду справи не встановлено, а з огляду на те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону, використання цієї частини земельної ділянки відбувається з порушенням режиму прибережної захисної смуги, оскільки зведені спірні споруди не відносяться до переліку споруд, будівництво яких дозволено абз. 4 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України в межах прибережних захисних смуг (зокрема, гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості).

Докази іншого цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 на час передачі її в постійне користування правопопередникам відповідача в матеріалах справи відсутні, як і докази будівництва/існування спірних будинку та споруд на час передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 відповідачу в постійне користування; так само про існування вказаних обставин протягом розгляду справи відповідачем заявлено не було.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому при вирішенні спору, що виникає у зв`язку із будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинні досліджуватися питання щодо наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та щодо відповідності побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 915/1268/23.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тобто, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Отже, вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

(1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

(2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;

(3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

В ході розгляду цієї справи суд встановив, що рішення про надання земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 для будівництва та розміщення спірної дерев`яної споруди органами, наділеними такими повноваженнями, не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали, тобто двоповерхова дерев`яна споруда, тимчасові споруди та дерев`яна огорожа, які є предметом спору у даній справі, збудовані: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи 3) належно затвердженого проєкту. Відтак, такі будівельні об`єкти є самочинним будівництвом, що порушує права власника земельної ділянки, адже зведення поза волею держави двоповерхової дерев`яної споруди, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, створює передумови обмеження правомочностей власника не лише на використання земельної ділянки за цільовим призначенням, але й на розпорядження земельною ділянкою, на якій побудоване таке нерухоме майно.

Як встановлено судом, частина спірної земельної ділянки на підставі Договору довгострокового тимчасового користування лісами № 156 від 13.03.2024 постійним користувачем ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ніжинське лісове господарство ДСГП «Ліси України» передана у тимчасове користування Благодійній організації «Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія».

При цьому ані відповідачем, ані третьою особою не заявлено прав на спірні споруди. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Отже, виходячи із встановлених судом обставин справи, підстав для набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, враховуючи положення чинного законодавства для спірних правовідносин, судом не встановлено.

При цьому суд зауважує, що правомірність здійснення будівництва оцінюється судом станом на момент вчинення відповідних будівельних дій.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва (постанова Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 904/4338/21).

Обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва (постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справах № 320/5880/18, від 19.09.2023 у справі № 911/1406/20).

В постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 ВС КАС зазначив, що «За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил..... В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».

Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Суд зазначає, якщо обраний прокурором спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Вимога про знесення самочинного будівництва є різновидом негаторного позову, який може бути пред`явлений протягом усього часу тривання порушення (постанова КГС ВС № 904/779/24 від 17.03.2026).

Ураховуючи усе наведене вище, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, а в даній справі власником земельної ділянки в особі Чернігівської ОДА повністю підтримано позовні вимоги, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки, зважаючи на встановлене в межах розгляду цієї справи її нецільове використання (частина 2 статті 152 ЗК України).

Оскільки вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, зокрема, шляхом знесення будинків, будівель і споруд, покладено на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

За усталеними висновками Верховного Суду особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у користуванні нею, у тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованої будівлі, незалежно від того, чи використано інші заходи реагування або притягнення винної особи до відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 площею 11,0607 га з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства перебуває у власності держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації; право постійного користування зареєстровано за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

ДП «Ліси України» здійснює свою діяльність відповідно до мети і предмету своєї діяльності, в тому числі через утворені в установленому порядку філії. Філії мають самостійний баланс та здійснюють свою діяльність у межах адміністративно-територіальних одиниць, де розташовані їх структурні підрозділи, та земельні ділянки держлісфонду, надані у постійне користування ДП «Ліси України».

За п. 5.9 ст. 5 Статуту ДСГП "Ліси України" останнє здійснює володіння, користування землею та іншими природніми ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно із законодавством. Підприємство зобов`язується дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія діє від імені ДП «Ліси України» та в його інтересах.

Філія «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є правонаступником усіх права та обов`язків філії «Ніжинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 19 ЛК України, абз. а). 1 ст. 96 ЗК України обов`язок постійного користувача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до вимог лісового та земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку користування земельною ділянкою. Використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду та ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, протягом усього строку постійного користування власник не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом зобов`язання привести частину земельної ділянки в первинний стан шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, демонтажу тимчасових споруд та дерев`яної огорожі на земельній ділянці. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку постійного користування та існування обумовленого законом обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки.

При цьому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що під час здійснення незаконної забудови лісових угідь, установлення огорожі, якою окрім іншого порушено вимоги ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України та обмежено вільний доступ до водного об`єкта, ні державною лісовою охороною ДСГП «Ліси України», ні його правопопередниками жодні заходи, спрямовані на недопущення незаконної забудови лісового масиву, не вжито, що свідчить про бездіяльність суб`єкта господарювання, яка проявилась у неналежному виконанні посадових обов`язків відповідальними працівниками лісогосподарського підприємства.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені, зокрема і в листі від 13.10.2023 (а.с. 43-44) про те, що працівники лісового господарства неодноразово звертались до правоохоронних органів за захистом прав (по даному факту розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, внесені до ЄРДР 29.07.2021), оскільки, попри визнання факту незаконної забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів вжиття заходів по недопущенню здійснення такої забудови лісових угідь.

На переконання суду, загородження земельної ділянки дерев`яною огорожею, завезення будівельних матеріалів та будівництво спірної дерев`яної будівлі - двоповерхового котеджу, враховуючи масштаб будівельних процесів (робіт), не могло бути здійснено непомітно для відповідача, адже є очевидними та тривалими за часом обставинами, які не могли виникнути або існувати без відома особи, відповідальної за користування відповідною земельною ділянкою.

Наведене свідчить про недобросовісність відповідача, що в цьому випадку полягає не лише у самому факті наявності незаконної забудови на земельній ділянці лісогосподарського призначення, а й у невжитті ним належних заходів для припинення порушення та відновлення земельної ділянки, зважаючи на його обов`язок дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

За приписами абзацу ґ) ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

З викладеного вище слідує, що саме на відповідача як на землекористувача / постійного користувача земельної ділянки покладено не лише обов`язок дотримуватися вимог земельного та лісового законодавства, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, вживати необхідних заходів для недопущення порушень режиму використання земельної ділянки, але й обов`язок привести частину земельної ділянки в первинний стан шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, демонтажу тимчасових споруд та дерев`яної огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 з метою забезпечення подальшого використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що становить беззаперечний підвищений суспільний інтерес у збереженні лісів і довкілля.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог прокурора та доведеність підстав для задоволення позову.

Водночас, слід з-поміж іншого зауважити, що статус постійного користувача земельної ділянки лісогосподарського призначення як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Зокрема, останній не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, яка побудувала двоповерхову дерев`яну споруду, площею в основі 0,0129 га, тимчасові споруди та дерев`яну огорожу на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у 171 кварталі 16 (26) Прилуцького лісництва.

При цьому в силу приписів ст. 212 ЗК України, ст. 106 ЛК України особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку, побудувавши на ній спірні споруди, не має права на компенсацію затрат, понесених за час незаконного користування нею.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 цього Кодексу встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат (п. 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури задовольнити.

2. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» привести частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, розташованої в 171 кварталі 16 (26) виділу Прилуцького лісництва філії "Ніжинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в первинний стан шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, площею в основі 0,0129 га, демонтажу тимчасових споруд та дерев`яної огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у 171 кварталі 16 (26) виділу на загальній площі 0,5445 га.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 4476803), вул. Шота Руставелі, 9-а, м. Київ, 01601) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 3028,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя Т.О.Новик