Рішення № 139923995, 10.09.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1207/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі:

1) Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Чернівецька обл.

2) Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс, м. Чернівці

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 224930,22 грн

представники сторін:

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 Книговський В.О.

від відповідача Довгопола К.А., ордер серія ВХ №1116110 від 14.01.2026

прокурор Козлова Ю.Г.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи та процесуальні дії у справі.

Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області в інтересах держави в особі Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 224930,22 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023262150000556 від 03.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Відповідно до акту від 02.11.2023 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства складеного Інспектором охорони та захисту лісу Чудейського лісництва та протоколу огляду місця події від 03.11.2023 складеного слідчим СВ ВП № 1 (м. Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області за участі майстра лісу Чернівецької філії ДП «Ліси України» у кварталі 7 виділ 20 Чудейського лісництва Філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну порубку лісу, зокрема, 2 дерев породи «Бук». Згідно зазначеного акту та розрахунку розмір шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев на вищезазначеній території становить 224930,22 грн.

За результатами судової економічної експертизи проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні № 12023262150000556 від 04.11.2023, останнім складено висновок експерта № СЕ-19/126-23/10691-ЕК від 20.12.2023, згідно якого розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільною рубкою, виявленою 02.11.2023 у кварталі 7 виділі 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» документально підтверджуються частково у сумі 224930,22 грн.

Прокурор стверджує, що оскільки правонаступником майна, прав та обов`язків Філії Чернівецьке лісове господарство є ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, а тому, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 224930,22 грн., у зв`язку із невиконанням покладених на філію Чернівецьке лісове господарство обов`язків та допущенням незаконної порубки дерев, зокрема, 2 дерев породи «Бук» у кварталі 7, виділ 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», має бути покладено на його правонаступника ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України.

Як наслідок, прокурор просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 224930,22 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 справу №926/1207/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2026.

14.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач стверджує, що саме Державна екологічна інспекція Карпатського округу є уповноваженим державним органом, який в рамках здійснення державного нагляду (контролю) виявляє та документує в тому числі факти вчинення незаконних рубок та визначає (розраховує) розмір екологічної шкоди внаслідок таких рубок. Проте, зі змісту протоколу огляду від 03.11.2023 вбачається, що в даній слідчій дії брали участь представники правопопередника відповідача, які здійснювали розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки, а отже, первинний розрахунок розміру завданих екологічних збитків, покладений в основу визначення ціни позову, згідно матеріалів кримінального провадження №12023262150000556 здійснювався неуповноваженими спеціальним законодавством представниками правопопередника відповідача.

Окрім того, відповідач звертає увагу, що висновок експерта базується виключно на доказах, які включають первинні вихідні дані, що містяться виключно в акті огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 02.11.2023. Також, зазначає, що у всіх провадженнях як доказ в тому числі використовувався висновок за результатами проведення судових інженерно-екологічних експертиз, а справа №926/1207/26 є першою в області за одночасною участі прокуратури та відповідача (його правопопередників) за аналогічних предмету та підстав позову, в якій як доказ використовується висновок експерта за результатами проведеної судової економічної експертизи.

Відповідач також зауважує, що з метою розрахунку розміру шкоди при вчиненні незаконних рубок поза межами об`єктів/ територій природно-заповідного фонду на лісових землях, які перебувають в постійному користуванні структурних підрозділів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», виключно застосовується інше спеціальне законодавство, а саме, постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Відповідач стверджує, що прокурор не навів жодного доказу того, що землі у кварталі 7 виділ 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство», відносяться до територій/об`єктів природно-заповідного фонду, а отже, з урахуванням змісту спірних правовідносин розрахунок шкоди, завданої довкіллю під час незаконної рубки мав здійснюватись виключно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», а не Постанови №575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».

Відповідач стверджує, що письмові докази є недопустимими з огляду на відсутність дозволу (в процесуальному значенні змісту статті 222 КПК України) належного процесуального керівника у кримінальному провадженні №12023262150000556 на використання і розголошення будь-яких матеріалів досудового розслідування, відсутність визначеного обсягу передання матеріалів кримінального провадження у сукупності з відсутністю письмового доказу, яким такі матеріали передаються для розгляду судом першої інстанції в іншому провадженні, порушення порядку засвідчення копій письмових доказів, які є офіційними документами в матеріалах кримінального провадження.

Як наслідок, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Також, відповідач стверджує, що прокуратурою не доведено необхідності захисту інтересів держави через бездіяльність позивачів, а також належним чином не обґрунтовано підстав звернення до суду, з наданням переконливих доказів, які б одночасно підтверджували наявність підстав для представництва, що свідчить про обставину перекладання прокуратурою на себе компетенції відповідних уповноважених органів за відсутності на це визначених законодавчих підстав, а тому, відповідач просить повернути позовну заяву.

17.04.2026 до суду від позивача-2 надійшла відповідь на відзив.

Позивач-2 зазначає про наявність обставин у даній справі, які слугували підставою для здійснення представництва прокурором та звертає увагу, що державна екологічна інспекція Карпатського округу є органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Окрім того, позивач-2 стверджує, що висновок експерта №СЕ-19/126-23/10691-ЕК від 20.12.2023 є належним, допустимим, достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди та правомірно було використано при обчисленні розміру шкоди Постанову №575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд».

17.04.2026 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Прокурор стверджує про дотримання вимог КПК України щодо попереднього надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування уповноваженою особою, що в свою чергу вказує на те, що долучені з матеріалів кримінального провадження докази є допустимими.

Окрім того, на думку прокурора, висновок експерта №СЕ-19/126-23/10691-ЕК від 20.12.2023 є належним, допустимим, достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди.

Прокурор зазначає, що обставини незаконної порубки саме на території природно-заповідного фонду у кварталі 7 виділ 20 Чудейського лісництва доведені належними та допустимими доказами, а отже, шкода правомірно нарахована експертом у відповідності до вимог Постанови КМУ № 575 від 10.05.2022.

Також, прокурор звертає увагу, що огляд місця події проводився за участю Інспектора охорони та захисту лісу Чудейського лісництва та підписаний ним без зауважень. Зазначений протокол повністю узгоджується з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.08.2023, складеного постійним лісокористувачем філією Чернівецьке лісове господарство ДСГП Ліси України.

Прокурор також зазначає, що наявні підстави для представництва у даній справі та наявні докази на підтвердження бездіяльності уповноважених суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою від 28.04.2026 відкладено підготовче засідання на 14.05.2026.

04.05.2026 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач зазначає, що у постанові начальника Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Kiopecкo А.С. про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 12.01.2026 не було зазначено, які саме відомості підлягають розголошенню задля можливості їх використання при розгляді справи № 926/1207/26, відтак, прокуратурою було порушено одну з двох обов`язкових вимог статті 222 КПК України в частині використання матеріалів кримінального провадження як доказів, що автоматично свідчить про статус таких доказів як недопустимих при розгляді спору.

Окрім того, відповідач стверджує, що акт огляду від 02.11.2023 не є допустимим доказом фіксування вчинення незаконної рубки, оскільки вимогам Інструкції № 262 не відповідає.

На думку відповідача, не доведеним є факт, що землі у кварталі 7 виділ 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство», відносяться до територій/об`єктів природно-заповідного фонду.

Також, відповідач зазначає, що не було надано доказів бездіяльності або неналежного виконання позивачами своїх повноважень у сфері лісоохоронної діяльності як підстави представництва їх інтересів прокуратурою.

11.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 11.05.2026 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 09.05.2026.

Ухвалою від 14.05.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №926/1207/26 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 09.06.2026.

Ухвалою від 09.06.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 25.06.2026.

Судове засідання 25.06.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 23.06.2026 по 26.06.2026.

Ухвалою від 29.06.2026 призначено розгляд справи по суті на 16.07.2026.

У судовому засіданні 16.07.2026 оголошено перерву до 10.09.2026.

У судовому засіданні 10.09.2026 прокурор та представник позивача-2 просили задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову, представник позивача-1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про перебування справи на розгляді в господарському суді.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою процесуального керівника начальника Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12023262150000556 від 03.11.2023 Чудейську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області.

Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено до Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області запит №52/6-74ВИХ-26 від 16.01.2026, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно інформації Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №02.01-19-36 від 29.01.2026, сільська рада з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась, враховуючи відсутність штатної одиниці юриста та воєнний стан сільська рада просить органи прокуратури звернутись із позовом із врахуванням повноважень за ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». Крім того, сільською радою листом від 20.03.2026 №02.01-19/175 надано реквізити, на які необхідно стягувати кошти.

Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено до Державної екологічної інспекції Карпатського округу запит №52-356ВИХ-26 від 03.03.2026, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та повноваження інспекції на звернення з позовом.

05.03.2026 Державна екологічна інспекція Карпатського округу листом №01-03/1010 надала прокуратурі відповідь згідно якої зазначила, що інспекція з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась, інформація щодо відшкодування шкоди інспекції не відома, а також інспекція не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом.

Як зазначає прокурор, моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відомостей порталу судової влади України, розміщених за посиланням https://court.gov.ua/fair/ встановлено, що Чудейською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, Державною екологічню інспекцією Карпатського округу позовна заява про стягнення з ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 224930,22 грн до суду не подавалась.

Таким чином, Чудейською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Державною екологічною інспекцією Карпатського округу не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема, не подано до суду відповідну позовну заяву, що в свою чергу вказує на неналежний захист органом місцевого самоврядування та контролюючим органом порушених інтересів держави, тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави на звернення до суду із даною позовною заявою.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області надіслано повідомлення від 19.03.2026 за №52-459ВИХ-26 про звернення прокурора до суду із даною позовною заявою.

Крім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції Карпатського округу надіслано повідомлення від 19.03.2026 за № 52-458ВИХ-26 про звернення прокурора до суду із даною позовною заявою.

Враховуючи наведене, Чернівецька окружна прокуратура звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу належним чином обґрунтувала наявність у неї підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і надала розумний строк для звернення до суду, з часу надсилання повідомлення про факт порушення природоохоронного законодавства до моменту звернення до суду.

Доводи відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави є безпідставними. Прокурор до звернення до суду дотримався процедури, визначеної статтею 23 Закону України Про прокуратуру, повідомив компетентні органи про виявлене порушення та надав їм можливість самостійно звернутися до суду.

Водночас Чудейська сільська рада та Державна екологічна інспекція Карпатського округу, будучи обізнаними про факт заподіяння шкоди, із позовами не звернулися, не заперечували проти здійснення представництва прокурором та фактично підтвердили відсутність наміру самостійно захищати інтереси держави. Саме така усвідомлена пасивна поведінка компетентних органів свідчить про їх бездіяльність і є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та дотримано вимоги статті 23 Закону України Про прокуратуру і статті 53 ГПК України, а тому, відсутні підстави для залишення без розгляду чи повернення позовної заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023262150000556 від 03.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки 2 дерев породи «Бук» у кварталі 7, виділ 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до акту від 02.11.2023 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства складеного Інспектором охорони та захисту лісу Чудейського лісництва та протоколу огляду місця події від 03.11.2023 складеного слідчим СВ ВП № 1 (м. Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області за участі майстра лісу Чернівецької філії ДП «Ліси України» у кварталі 7 виділ 20 Чудейського лісництва Філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну порубку лісу, зокрема, 2 дерев породи «Бук». Згідно зазначеного акту та розрахунку розмір шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев на вищезазначеній території становить 224930,22 грн.

З метою перевірки правильності розрахування шкоди обчисленої філією «Чернівецьке лісове господарство», постановою слідчого СВ ВП № 1 (м. Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області від 05.12.2023 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області, зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, чи підтверджується документально розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільною рубкою дерев, виявленою 02.11.2023 у кварталі 7 виділу 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» у сумі 224930,22 грн.

За результатами судової економічної експертизи проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні № 12023262150000556 від 04.11.2023, останнім складено висновок експерта № СЕ-19/126-23/10691-ЕК від 20.12.2023, згідно якого розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільною рубкою, виявленою 02.11.2023 у кварталі 7 виділі 20 Чудейського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» документально підтверджуються частково у сумі 224930,22 грн.

Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами порубки 2 дерев породи «Бук» у кварталі 7, виділу 20 Чудейського лісництва Філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 224930,22 грн.

Згідно із інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 27.01.2026 № 02/141-26 встановлено, що відповідно квартал 7 на підставі витягу Поквартальних підсумків розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями та розподіл площі по Чудейському лісництву філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» з відповідним таксаційним виділом 20 відносяться до Чудейської сільської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.

Постановою процесуального керівника начальника Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12023262150000556 від 03.11.2023 Чудейську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в стані припинення.

Відповідно до наказу Державного агенства лісових ресурсів від 28.10.2022 № 910 припинено Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

16.12.2022 наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 110 затверджено положення про філію "Чернівецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

18.10.2024 відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1842 припинено філію "Чернівецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття.

Відповідно до п. 5 зазначеного наказу правонаступником отриманих від філії "Чернівецьке лісове господарство" документів та бази даних являється ДП "Ліси України". Водночас зазначеним наказом передбачено передачу майна, активів, пасивів, документів та інших матеріальних цінностей філії Чернівецьке лісове господарство до філії Подільський лісовий офіс ДСГП Ліси України за передавальним актом, а також прийняття філією Подільський лісовий офіс відповідних активів та пасивів на облік.

Згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1693 від 20.10.2025, затверджено Положення про філію "Подільський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який прийнято з урахуванням статуту ДП "Ліси України" № 206 від 24.06.2025, наказу ДП "Ліси України" № 267 від 26.09.2025 "Про перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державі та утворення комісії з перетворення підприємства".

Відповідно до п. 1.1 Положення Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків Філії "Чернівецьке лісове господарство" є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

Згідно із п. 3.1 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України", який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП "Ліси України" функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності ДСГП "Ліси України".

Відповідно до п. 3.2 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не підлягає державній реєстрації. Відомості про філію "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" вносяться до реєстраційної справи ДСГП "Ліси України" та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п. 3.3 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" має окремий баланс. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" включаються до балансу ДСГП "Ліси України" і відповідних форм фінансової звітності ДСГП "Ліси України".

Поняття юридичної особи міститься у ч. 1 ст. 80 ЦК України, відповідно до якої, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Згідно із ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Таким чином, діяльність філії як відокремленого структурного підрозділу підприємства не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах. При цьому, всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію.

Філія Подільський лісовий офіс не є самостійним суб`єктом права, а здійснює свою діяльність виключно від імені ДСГП Ліси України, у зв`язку з чим права та обов`язки, пов`язані з її діяльністю, належать Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків філії Чернівецьке лісове господарство.

З урахуванням вищевикладеного, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 224930,22 грн., у зв`язку із невиконанням покладених на філію Чернівецьке лісове господарство обов`язків та допущенням незаконної порубки 2 дерев породи Бук у кварталі 7, виділ 20 Чудейського лісництва Філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», має бути покладено на його правонаступника ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Покликаючись на наведені обставини, а також на те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство, а обов`язок щодо охорони лісів і забезпечення додержання вимог природоохоронного законодавства покладається на постійного лісокористувача, прокурор просив стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев у розмірі 224930,22 на користь Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно із ч. 3 ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно із ч. 1 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на державної власності для ведення лісового господарства без землях встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно із п. "е" ст. 41 Закону економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч. 5 ст. 68 Закону застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно із якою, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, винної у завданні шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 1.6 роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 22.07.2019 у справі № 909/374/18 при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно із ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.

Згідно із ст. 90 ЛК України основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Наказом Держаного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2024 № 120 "Про затвердження Статуту ДСГП "Ліси України" в новій редакції" затверджено Статут ДСГП "Ліси України" в новій редакції.

Відповідно до п. 3.2.2 Статуту ДСГП "Ліси України", основними напрямами діяльності ДСГП "Ліси України є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).

З огляду на викладене, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-570а14).

Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З урахуванням вищевикладеного, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Статуту ДСГП "Ліси України", Положення про філію, не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами 2 дерев.

Також, враховуючи норми вищезазначеного законодавства та положення ст. 105, 107 ЛК України, ст. 68, 69 Закону, філія Чернівецьке лісове господарство, правонаступником якого являється філія Подільський лісовий офіс, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяло неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами дерев, зокрема, 2 дерева породи Бук, тому правонаступник філії Чернівецьке лісове господарство - ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України притягуються до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тобто до відшкодування шкоди у розмірі 224930,22 грн (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 24.04.2018 у справі № 910/6277/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19, зокрема, зазначено, що виходячи з вимог ч.2 ст.19, ст.ст.63, 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року та 19.09.2018 року у справах №909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну рубку дерев, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками незаконного вирубування лісових насаджень внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого має місце незаконне вирубування дерев.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п.52 постанови ВС від 19.02.2026 року у справі №918/612/25).

Крім того, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 виснував, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У цьому випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У цьому випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Відповідно до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Отже, на підставі наведених вищезазначених норм лісового, земельного, цивільного законодавства, ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу, зобов`язане відшкодувати державі шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 224930,22 грн.

Згідно cт. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси.

Згідно із ч. 3 ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до п. ї ч. 1 ст. 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, стаття 16 Конституції України гарантує забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Статтею 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природною середовища, до компетенції Державної екологічної інспекції України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишньою природного середовища зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №201, Державна екологічна інспекція Карпатського округу (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції, та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Відповідно до змісту пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №201, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу, та згідно пункту 10 розділу ІІ вищевказаного Положення визначено, що Інспекція вживає установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п. п. 3 пункт 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства га здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Пунктом 5 частини 2 розділу 2 Положення визначено, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання га відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених піл відновлення лісу, законності вирубування; здійснення комплексу необхідних заходів для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві, тощо.

Відповідно до п. 9 Положення до функцій Державної екологічної інспекції Карпатського округу належить пред`явлення претензій про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, розрахунок їх розміру та звернення до суду з відповідними позовами.

Таким чином, Чудейська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області та Державна екологічна інспекція Карпатського округу є органами, які у даному випадку уповноважені звертатися з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із п. "б" ч. 2 ст. 47 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Порядок розподілу платежів між державним та місцевим бюджетом, які зараховано на аналітичні рахунки відкриті у Казначействі України та Головних управліннях Казначейства, врегульовано Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 43 від 29.01.2013.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України (БК України) джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, оскільки несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв`язку із відсутністю джерел для їх фінансування.

Отже, шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 224930,22 грн підлягає стягненню до бюджету Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та в подальшому підлягає розподілу у відповідності до БК України, а не відшкодування указаної шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Усе вищезазначене у сукупності свідчить про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої підтверджено документально; причинно-наслідковий зв`язок протиправної поведінки відповідача (бездіяльністю) із завданою шкодою заподіяння збитків, що стало наслідком неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Підсумовуючи викладене, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 224930,22 грн має бути покладено на ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, оскільки відповідач не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами дерев, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо належності висновку експерта як доказу, що підтверджує розмір шкоди.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як встановлено судом, експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов`язків.

Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17.10.2019 у справі № 678/364/15- ц; від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 та від 10.03.2020 у справі № 9901/740/18).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

Висновок експерта №СЕ-19/126-23/10691-ЕК від 20.12.2023, який міститься у матеріалах справи, відповідає вище наведеним вимогам, такий висновок є належним, допустимим, достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди.

Окрім того, суд зазначає про те, що висновок судової економічної експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев, а оцінюється судом в сукупності з іншими доказами по справі.

Отже, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо недопустимості висновку судової економічної експертизи. Крім того, відповідач не надав жодного належного доказу, який би спростовував викладені у висновку експерта висновки або підтверджував неправильність визначення розміру шкоди.

Щодо заперечень відповідача щодо належності та допустимості доказів, долучених до позовної заяви.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посиланням) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Тобто, слідчий та/або прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Як вбачається із долученого до позовної заяви витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.03.2026 процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262150000556 від 03.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України здійснюють прокурори Гуменяк Ю.Б., Курик М.Г. та Кіореско А.С.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, начальником Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Кіореско А.С. 12.01.2026 надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесно відповідну постанову.

Згідно витягу з ЄРДР начальник Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Кіореско А.С. являється процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12023262150000556 від 03.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Повноваження процесуального керівника визначено ч. 2 ст. 36 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Начальник Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Кіореско А.С. є самостійним у своїй процесуальній діяльності та приймаючи постанову від 12.01.2026 діяв у відповідності із чинним КПК України, а відтак докази, які лягли в основу позову являються належними та допустимими.

Наведене свідчить про дотримання вимог КПК України щодо попереднього надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування уповноваженою особою, що в свою чергу вказує на те, що долучені з матеріалів кримінального провадження докази є допустимими.

Щодо належності земель до територій природно-заповідного фонду.

Як вбачається з акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного Інспектором охорони та захисту лісу Чудейського лісництва від 02.11.2023 незаконну порубку виявлено в 7 кварталі 20 виділ Чудейського лісництва, І категорія лісів, заказники.

Зазначена інформація узгоджується і з поквартальними підсумками земель лісогосподарського призначення за категоріями, які додавались прокурором разом з інформацією ВО «Укрдержліспроект» № 02/141-26 від 27.01.2026, де квартал 7 Чудейського лісництва зазначено у категорії «заказники».

З урахуванням викладеного, обставини незаконної порубки саме на території природно-заповідного фонду у кварталі 7 виділ 20 Чудейського лісництва доведені належними та допустимими доказами.

Відтак, шкода правомірно нарахована експертом у відповідності до вимог Постанови КМУ №575 від 10.05.2022.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не акуентуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 224930,22 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203-А, код ЄДРПОУ 45495765) на користь Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59024, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., с. Чудей вул. Карпатська, 2, код ЄДРПОУ 04416683, отримувач: Чернів.ГУК/Чудейська ТГ/24062100, код ЄДРПОУ отримувача 37836095, код платежу: 24062100, рахунок: UA278999980314050544000024325, найменування коду класифікатора бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 224930,22 грн.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203-А, код ЄДРПОУ 45495765) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код ЄДРПОУ 02910120, р/р у форматі IBAN UA378201720343110001000004946, банк ДКСУ м Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 2699,16 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 15.09.2026 по 18.09.2026, повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026, що є першим робочим днем після закінчення тимчасової непрацездатності судді, що розглядає справу.

Суддя С.О.Миронюк