Рішення № 139923839, 21.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2427/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СПАС» (61018, Харківська обл., місто Харків, вулиця Дерев`янка, будинок 3 Б, квартира 94) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СПАС», в якому просить:

- Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «СПАС» (код ЄДРПОУ: 22621659) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) 238 582,49 грн за договором оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року, з яких: 155 493,42 грн орендна плата за період з серпня 2021р. до листопада 2025р.; 83 089,07 грн пеня за період з березня 2022р. до листопада 2025р.;

- Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «СПАС» (код ЄДРПОУ: 22621659) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) судові витрати у сумі 5 525,39 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу;

- Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Хаарківської області від 13.07.2026 позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 2427/26) залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду уточнення щодо позовних вимог та прохальної частини позову.

20.07.2026 через систему Електронний суд представником позивача подано заяву про усунення недоліків за вх.17562 з уточненням позовних вимог та прохальної частини позову, в якій просить суд:

«1. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «СПАС» (код ЄДРПОУ: 22621659) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, 22-:-25 загальною площею 99,2 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Багалія, 1, літ. «А-4».

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «СПАС» (код ЄДРПОУ: 22621659) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) 238 582,49 грн за договором оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року, з яких: 155 493,42 грн орендна плата за період з серпня 2021р. до листопада 2025р.; 83 089,07 грн пеня за період з березня 2022р. до листопада 2025р.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «СПАС» (код ЄДРПОУ: 22621659) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) судові витрати у сумі 5 525,39 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

4. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.»

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 прийнято позовну заяву (з уточненнями) до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2427/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім цього, повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «СПАС» про обов`язок зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

07.08.2026 через систему «Електронний суд» представником подано заяву за вх. № 19382 про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав та свій Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не зареєстрував.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2026 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду 10.08.2026 без належних відміток пошти. Згідно з трекінгом відправлення 07.08.2026 повернуто за закінченням терміну зберігання.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

09 лютого 2007 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі «Позивач» або «Орендодавець») та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМОЮ «СПАС» (далі «Відповідач» або «Орендар») був укладений Договір оренди № 1710 (далі «Договір»).

Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1 є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 09 лютого 2007 року.

Таким чином, Позивач, як орендодавець, свої зобов`язання за Договором виконав належним чином.

Додатковою угодою № 19 від 11 червня 2021 року Договір було викладено в новій редакції, згідно з якою місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становила 4 378,00 грн без ПДВ. (п.8 Умов)

Відповідно до п. 3.2. Договору Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату до бюджету Харківської міської територіальної громади та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 14 Умов (100% до бюджету Харківської міської територіальної громади), щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.

Орендар у пункті 9.1 Договору запевняє, що має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до Договору.

Проте, як вказує позивач, відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 155 493,42 грн. за період з серпня 2021р. до листопада 2025р.

Крім цього, згідно п.п. 3.5, 3.6, 3.8 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем. Орендодавець може звернутися з позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим Договором.

На суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійною облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення Договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Відповідно до п. 10.4 Договору стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим Договором, може здійснюватися на підставі рішення суду.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати орендної плати, позивачем останньому була нарахована пеня в розмірі 83 089,07 грн.

Відповідач, відповідно до п. 4.1 Договору, у разі припинення договору взяв на себе зобов`язання звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Позивач вказує, що договір оренди припинив свою дію 09.11.2025, однак об`єкт оренди відповідачем повернуто не було.

А отже, з огляду на систематичні порушення зі сторони Відповідача строків оплати орендної плати, встановлених Договором, позивач вважає, що у нього виникло законне право звернутися до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості та пені, повернення орендованого приміщення.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «СПАС» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, 22-:-25 загальною площею 99,2 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Багалія, 1, літ. «А-4»; стягнути з відповідача 238 582,49 грн за договором оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року, з яких: 155 493,42 грн орендна плата за період з серпня 2021р. до листопада 2025р., 83 089,07 грн пеня за період з березня 2022р. до листопада 2025р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З розрахунків позивача вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість з оплати орендної плати за Договором оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року в сумі 155 493,42 грн. з серпня 2021р. до листопада 2025р. Строк оплати за вказаний період є таким, що настав.

Однак, відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повного та своєчасного внесення орендної плати за договором. Доказів, які б спростували суму заявленого до стягнення боргу, відповідачем до суду також не надано.

А отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості з орендної плати не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати у розмірі 155 493,42 грн за Договором оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.6. Договору на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахувания орендної плати.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов договору позивач за період з березня 2022р. до листопада 2025р. здійснив нарахування відповідачу 83 089,07 грн пені.

Перевіривши розрахунок вказаної суми пені, суд визнав його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 83 089,07 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 19 від 11.06.2021 до Договору оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року ), цей договір діє до «09» листопада 2025 року.

Відповідно до пп. 11.6.1.1. п. 11.6 Договору, договір припиняється, зокрема, з підстав передбачених частиною першою 24 Закону, і при цьому якщо підставою припинення договору є закінчення строку, на який його укладено (абзац другий частини першої статті 24 Закону), то договір вважається припиненим з дати закінчення строку, на який його було укладено, на підставі рішення Орендодавця про відмову у продовженні цього строку, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону, в межах строків, визначених частиною п`ятою статті 18 Закону; або рішення орендодавця про припинення цього договору з підстав пропуску Орендарем строку на подання заяви про продовження цього договору, передбаченого частиною третьою статті 18 Закону (пункт 143 Порядку).

Згідно п. 4.1. Договору у разі припинення договору Орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2025 на адресу відповідача позивачем був направлений лист № 7273 з повідомленням про припинення договору оренди з 09.11.2025 та необхідністю повернення орендованого майна. Так, у вказаному листі Управлінням було зазначено наступне:

«Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) згідно з договором № 1710 від 09.02.2007, викладеного в редакції додаткової угоди № 19 від 11.06.2021 (далі - Договір оренди) ТОВ фірмі «СПАС» (далі - Орендар) було надано в орендне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, 22-:-25 загальною площею 99,2 кв.м, які розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Багалія, 1 та знаходяться на балансі - КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС» (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

У зв`язку з неподанням заяви у зазначений строк, Управління інформує Вас про припинення дії договору та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

Відповідно до п. 11.6.1.1. незмінюваних умов договору оренди, договір вважається припиненим з дати закінчення строку, на який його було укладено, а саме з 09.11.2025.

Тому відповідно до п. 4.1. незмінюваних умов договору оренди, Вам необхідно протягом трьох робочих днів після припинення договору оренди звільнити орендоване майно від власних речей і повернути його Управлінню за актом повернення з оренди орендованого майна.»

Отже, з вищенаведеного вбачається, що Договір оренди № 1710 від 09.02.2007 припинив свою дію 09.11.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Відповідно у відповідача відсутні правові підстави для користування належним позивачу майном. При цьому, відповідача було повідомлено про необхідність звільнення та повернення орендованого майна.

Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ч. 1. ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Втім, відповідач вимоги позивача не спростував, належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання своїх зобов`язань за договором щодо звільнення та повернення орендованого майна суду не надав.

Разом з цим, неповернення об`єкта оренди відповідачем призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном.

За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач у встановленому порядку доводи позивача не спростував, в матеріалах справи такі докази також відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо звільнення та повернення відповідачем позивачу нежитлових приміщень підвалу № 17-:-20, 22-:-25 загальною площею 99,2 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Багалія, 1, літ. «А-4» - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 5 525,39 грн..

Щодо заяви позивача (вх. № 19382 від 07.08.2026) про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення відповідної суми судового збору буде вирішено судом шляхом постановлення відповідної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СПАС» (61018, Харківська обл., місто Харків, вулиця Дерев`янка, будинок 3 Б, квартира 94; код ЄДРПОУ: 22621659) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, 22-:-25 загальною площею 99,2 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Багалія, 1, літ. «А-4».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СПАС» (61018, Харківська обл., місто Харків, вулиця Дерев`янка, будинок 3 Б, квартира 94; код ЄДРПОУ: 22621659) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) 238 582,49 грн за договором оренди № 1710 від 09 лютого 2007 року, з яких: 155 493,42 грн орендна плата за період з серпня 2021р. до листопада 2025р., 83 089,07 грн пеня за період з березня 2022р. до листопада 2025р.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 525,39 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СПАС» (61018, Харківська обл., місто Харків, вулиця Дерев`янка, будинок 3 Б, квартира 94; код ЄДРПОУ: 22621659).

Повне рішення складено "21" вересня 2026 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/2427/26