Рішення № 139923779, 21.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2501/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН", м. Дніпро до Фізичної особи - підприємця Сєнчук Аліни Русланівни, м. Харків про стягнення 89444,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН", м. Дніпро звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Сєнчук Аліни Русланівни, м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 89444,50 грн заборгованості за договором поставки № 231-ХАР від 26 січня 2026 року. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН", м. Дніпро до Фізичної особи - підприємця Сєнчук Аліни Русланівни, м. Харків про стягнення 89444,50 грн - залишено без руху; надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви з зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документу, що підтверджує наявність такого рахунку та оригіналів доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви, датованої 14 липня 2026 року.

21 липня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН" усунено недоліки (заява вхідний № 17833) шляхом надання до суду заяви з зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документу, що підтверджує наявність такого рахунку та оригіналів доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви, датованої 14 липня 2026 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2501/26 та постановлено розгляд справи № 922/2501/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалася позивачу та відповідачу поштою, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 28 липня 2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

26 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН" (позивачем, постачальником) та Фізичною особою - підприємцем Сєнчук Аліною Русланівною (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки №231-ХАР.

Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 2.2. договору поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється окремими партіями транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2010).

Відповідно до пункту 3.1. договору асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у видаткових накладних.

Згідно пункту 3.2. договору товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Відповідно до пункту 4.1. договору ціна товару вказується у накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.

Згідно пункту 4.2. договору покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставка постачальником товару покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні покупця на поставку, які узгоджуються з постачальником, за цінами вказаними у накладних.

Згідно пункту 5.2. договору замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється постачальнику не менше ніж за 3 дні до дати поставки, факсом, поштою, електронною поштою, через представника постачальника або в будь-яким іншим способом, який дає можливість ідентифікувати покупця.

Відповідно до пункту 5.4. договору поставка здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання замовлення.

Згідно пункту 6.1. договору у разі невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.4. договору у випадку порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що нарахування неустойки за порушення покупцем строків вказаних в пункті 4.2. договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань. Нарахування неустойки припиняється в день повного розрахунку за поставлений товар.

Згідно пункту 6.7 договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочення платежу, більше ніж на 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 % річних.

Відповідно до пункту 6.8. договору сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно пункту 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 січня 2028 року. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за 1 місяць до дати закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН" виконало свої зобов`язання за договором належним чином: здійснив поставку товару у визначені строки, що підтверджується товарно-транспортними накладними (№ 30169 від 30 січня 2026 року, № 3108 від 03 лютого 2026 року, № 5172 від 05 лютого 2026 року) та видатковими накладними (№ 30169 від 30 січня 2026 року, № 3108 від 03 лютого 2026 року, № 5172 від 05 лютого 2026 року)

Однак відповідач, у порушення умов договору, не виконав свій обов`язок щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН" у розмірі 41547,06 грн. Також позивачем було нараховано відповідачу 1683,45 грн інфляційного збільшення та 46213,99 грн штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи - підприємця Сєнчук Аліни Русланівни 89444,50 грн заборгованості за договором поставки № 231-ХАР від 26 січня 2026 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сєнчук Аліни Русланівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТВІН" (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Собінова, буд 1, рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 41086901) 89444,50 грн заборгованості та 3328,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "21" вересня 2026 р.

СуддяП.В. Хотенець