Рішення № 139923270, 15.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 915/690/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», вул. Вознесенівська, буд. 4, м. Запоріжжя, 69091,код ЄДРПОУ 30847304

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ», вул. Благовісного Вадима, буд. 23, м. Миколаїв, 54006, код ЄДРПОУ 30083107

про: стягнення 56 740,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 08.06.2026 (вх. № 8529/26 від 09.06.2026), в якій просить суд стягнути з ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» на користь ТОВ «СЛАВУТИЧ» заборгованість за договором №27/03 купівлі-продажу від 27.03.2026 року у розмірі 56 740,99 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про укладення між ТОВ «СЛАВУТИЧ», як продавцем, та ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ», як покупцем, договорів купівлі-продажу № 26/03 від 26.03.2026 та № 27/03 від 27.03.2026, на виконання яких відповідачу було відвантажено товар в обсязі 370 460 кг на загальну 3 445 237,99 грн. За даними позивача, в рахунок оплати вказаного товару надійшли грошові кошти у розмірі 3 388 497,00 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, сума недоплати склала 56 740,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 526, 530, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України та умови укладених між сторонами Договорів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/690/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи № 915/690/26 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; встановлено для сторін строк для подання заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

22.06.2026 до суду від адвоката надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 22.06.2026 (вх. № 9204/26 від 22.06.2026) про вступ у справу як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ».

07.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 07.07.2026 (вх. № 9894/26 від 07.07.2026), в якому відповідач зазначає, що поставлений позивачем Товар за Договором №26/03 відповідав за якістю умовам п.1.2, тому був укладений Договір №27/03 від 27.03.26 щодо поставки 500 т пшениці (« 2 класу»). Відповідач у відзиві фактично визнає, що всього поставлено Товар у обсязі 370 460 кг пшениці. При цьому, за даними відповідача, якість поставлених 188960 кг пшениці не відповідала умовам укладеного Договору. З урахуванням наведеного, відповідач здійснив оплату за Договорами із розрахунку (без ПДВ., ПДВ 14%.): 181 500 кг (« 2 класу») х 8.1578 та 188 960 кг (« 4 класу») х 7.8947.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою, такою що не підлягає задоволенню, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не доведений факт поставки відповідачу товару належної якості, тобто виконання ним п.1.2 Договору, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, 07.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 07.07.2026 (вх. № 9895/26 від 07.07.2026) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2026 було постановлено провести розгляд справи № 915/690/26 поза межами строку, встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк; справу № 915/690/26 призначити до розгляду по суті в судовому засіданні на 27.08.2026 об 11:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2026, занесеною до протоколу судового засідання, було відкладено розгляд справи на 15.09.2026 об 11:30.

Вказаною ухвалою суд також постановив позивачу надати письмові пояснення щодо окремого питання.

09.09.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 08.09.2026 (вх. № 13419/26 від 09.09.2026) на виконання ухвали суду від 27.08.2026.

15.09.2026 до суду віл Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 15.09.2026 (вх. № 13741/26 від 15.09.2026) про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

15.09.2026 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. При цьому, як було наведено вище, позивач просив суд розглядати справу за відсутності свого представника.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано, що в судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2026 за участю представників обох сторін, як позивач так і відповідач виступили зі вступними словами та доповіли суду власну правову позицію щодо суті справи.

З урахуванням викладеного вище, та беручи до уваги процесуальні строки розгляду даної справи, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі представників сторін та розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 15.09.2026, за результатами розгляду справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

26.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіта-Південь», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», як постачальником, було укладено Договір купівлі-продажу № 26/03 (далі Договір № 26/03), відповідно до умов якого покупець продав, а покупець купив на умовах цього Договору пшеницю, в подальшому Товар (п. 1.1).

Умовами п. 1.2 Договору № 26/03 передбачено, що якість Товару повинна відповідати показникам: врожай 2025р., Вологість - не більше 14 %. Зернова домішка - не більше 8% Зерена, пошкоджених клопом-черепашкою - не більше 1,5%. Білок - не менше 12,5%. Клейковина - не менше 23%. Натура - не менше 770 г/л Смітна домішка - не більше 2% Число падіння мін. 250 с. якість клейковини одиниць приладу ВДК не більше 90. Амброзія, гірчак, сажка, фузаріоз не допускається. Товар має бути вільним від карантинних та санітарних об`єктів, отруйних або шкідливих речовин, пестицидів та залишків фуміганту. Зараження живими шкідниками зерна не допускається. Товар повинен відповідати вимогам медико-біологічних, фітосанітарних та ветеринарних норм якості, прийнятим в Україні, без шкідливої домішки. Присутність ГМО не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ -3768:2019 для пшениці з показником білка - не менше 12,5%.

Згідно з п. 1.4 Договору № 26/03 у разі невідповідності інших показників якості ДСТУ та показників якості згідно п. 1.2. цього Договору відбувається перезарахування фізичної ваги на підставі ДСТУ, та повернення Товару за рахунок Продавця, або зменшення ціни Товару.

Відповідно до п. 1.5 Договору № 26/03 показники якості Товару визначаються в пункті навантаження Товару.

За умовами розділу 2 Договору № 26/03 «Порядок поставки»:

- кількість Товару 50 000, 00кг. ±10% (п. 2.1);

- навантаження здійснюється за рахунок Продавця, вага визначається в пункті навантаження Товару з пломбуванням транспортного засобу в ТОВ «СЛАВУТИЧ» (ЄДРПОУ: 30847304) (п. 2.2);

- пункт навантаження: с. Долинське, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл. (п. 2.3);

- термін початку навантаження Товару одразу після прибуття автомобільного транспорту Покупця (п. 2.4);

- передача Товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, підписаними представниками Продавця і Покупця з двох сторін (п. 2.5).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору № 26/03 ціна Товару встановлюється в гривні і становить за 1кг 8,1578 грн., без ПДВ., ПДВ 14%, якщо якість Товару відповідає п. 1.2 цього Договору.

Умови оплати - 86% оплати безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Продавця в день прибуття автотранспорту Покупця в пункт навантаження. Остаточний розрахунок після реєстрації податкових накладних, вивантаження машин і визначення якості Товару.

Згідно з п. 5.1 Договору № 26/03 всі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Вказаний Договір № 26/03 підписано сторонами у сервісі «Вчасно» шляхом накладання електронних підписів керівників та електронних печаток юридичних осіб.

Крім того, 27.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіта-Південь», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», як постачальником, було укладено Договір купівлі-продажу № 27/03 (далі Договір № 27/03), відповідно до умов якого покупець продав, а покупець купив на умовах цього Договору пшеницю, в подальшому Товар (п. 1.1).

Умовами п. 1.2 Договору № 27/03 передбачено, що якість Товару повинна відповідати показникам: врожай 2025р., Вологість - не більше 14 %. Зернова домішка - не більше 8% Зерена, пошкоджених клопом-черепашкою - не більше 1,5%. Білок - не менше 12,5%. Клейковина - не менше 23%. Натура - не менше 770 г/л Смітна домішка - не більше 2% Число падіння мін. 250 с. якість клейковини одиниць приладу ВДК не більше 90. Амброзія, гірчак, сажка, фузаріоз не допускається. Товар має бути вільним від карантинних та санітарних об`єктів, отруйних або шкідливих речовин, пестицидів та залишків фуміганту. Зараження живими шкідниками зерна не допускається. Товар повинен відповідати вимогам медико-біологічних, фітосанітарних та ветеринарних норм якості, прийнятим в Україні, без шкідливої домішки. Присутність ГМО не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ -3768:2019 для пшениці з показником білка - не менше 12,5%.

Згідно з п. 1.4 Договору № 27/03 у разі невідповідності інших показників якості ДСТУ та показників якості згідно п. 1.2. цього Договору відбувається перезарахування фізичної ваги на підставі ДСТУ, та повернення Товару за рахунок Продавця, або зменшення ціни Товару.

Відповідно до п. 1.5 Договору № 27/03 показники якості Товару визначаються в пункті навантаження Товару.

За умовами розділу 2 Договору № 27/03 «Порядок поставки»:

- кількість Товару 500 000, 00кг. ±10% (п. 2.1);

- навантаження здійснюється за рахунок Продавця, вага визначається в пункті навантаження Товару з пломбуванням транспортного засобу в ТОВ «СЛАВУТИЧ» (ЄДРПОУ: 30847304) (п. 2.2);

- пункт навантаження: с. Долинське, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл. (п. 2.3);

- термін початку навантаження Товару одразу після прибуття автомобільного транспорту покупця (п. 2.4);

- передача Товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, підписаними представниками Продавця і Покупця з двох сторін (п. 2.5).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору № 27/03 ціна Товару встановлюється в гривні і становить за 1кг 8, 1578 грн., без ПДВ., ПДВ 14%, якщо якість Товару відповідає п. 1.2. цього Договору.

Умови оплати - 86% оплати безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Продавця в день прибуття автотранспорту Покупця в пункт навантаження. Остаточний розрахунок після реєстрації податкових накладних, вивантаження машин і визначення якості Товару.

Згідно з п. 5.1 Договору № 27/03 всі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Вказаний Договір № 27/03 підписано сторонами у сервісі «Вчасно» шляхом накладання електронних підписів керівників та електронних печаток юридичних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

З`ясовуючи обставини виконання Договору № 26/03 судом встановлено, що матеріали справи містять копію видаткової накладної № Ц-00000028 від 26.03.2026 щодо постачання товару пшениці у кількості 26 180 кг, загальною вартістю 243 471,17 грн.

Суд зауважує, що за змістом видаткової накладної № Ц-00000028 від 26.03.2026 наявне посилання у графі «Замовлення» на Договір № 27/03 від 27.03.2026.

При цьому, за поясненнями позивача, ця накладна має помилку у графі «Замовлення», де вказано договір купівлі-продажу № 27/03 від 27.03.2026, що, за даними продавця, пояснюється тим, що вже на час складання цієї видаткової накладної було досягнуто домовленість про укладення договору № 27/03 від 27.03.2026 і, відповідно, усі наступні документи оформлювались із розрахунку нових даних договору, в тому числі помилково ця накладна.

Позивач вказує, що за договором купівлі-продажу № 26/03 від 26.03.2026 здійснена 1 поставка у кількості 26,180 тон товару та виписана видаткова накладна № Ц-00000028 на суму 243 471,17 грн з ПДВ.

Обставини поставки товару за Договором № 26/03 також підтверджені відповідачем у відзиві, із зазначенням про те, що поставлений позивачем за вказаним Договором товар відповідав за якістю умовам п. 1.2.

Крім того, 26.03.2026 на виконання укладеного між сторонами Договору № 26/03 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № Ц-00000021 від 26.03.2026 на суму 489 468,00 грн щодо товару пшениця у кількості 50 000 кг.

За кредитовим повідомленням № 911 від 26.03.2026 покупцем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 207 945,59 грн, з покликанням на рахунок № 21 від 26.03.2026 у призначенні платежу.

Крім того, на підтвердження обставин виконання зобов`язань за Договором № 27/03 позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні:

- № Ц-00000027 від 28.03.2026 щодо постачання товару пшениці у кількості 136 100 кг, загальною вартістю 1 265 715,30 грн;

- № Ц-00000029 від 30.03.2026 щодо постачання товару пшениці у кількості 49 700 кг, загальною вартістю 462 204,63 грн;

- № Ц-00000030 від 31.03.2026 щодо постачання товару пшениці у кількості 158 480 кг, загальною вартістю 1 473 846,88 грн.

За змістом вказаних видаткових накладних наявне посилання у графі «Замовлення» на Договір № 27/03 від 27.03.2026.

Також, на виконання укладеного між сторонами Договору № 27/03 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № Ц-00000022 від 27.03.2026 на суму 4 649 946,00 грн щодо товару пшениця у кількості 500 000 кг.

Позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти, з покликанням на рахунок № 22 від 27.03.2026 у призначенні платежу, за кредитовими повідомленнями:

- № 912 від 27.03.2026 на суму 1 599 581,42 грн;

- № 915 від 30.03.2026 на суму 1 199 686,07 грн;

- № 714 від 14.04.2026 на суму 381 283,92 грн.

Суд зауважує, що надані до матеріалів справи видаткові накладні № Ц-00000028 від 26.03.2026, № Ц-00000027 від 28.03.2026, № Ц-00000029 від 30.03.2026, № Ц-00000030 від 31.03.2026 скріплені електронними підписом та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», підпис та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» на вказаних накладних відсутні.

При цьому, господарський суд враховує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі.

З метою додаткового підтвердження обставин постачання товару за спірними видатковими накладними позивачем надано суду документи податкової звітності.

Так, судом встановлено, що матеріали справи містять податкові накладні:

- № 14 від 26.03.2026 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 243 471,17 грн / сума податку на додану вартість 29 899,97 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання узгоджується із сумою відображеною у видатковій накладній № Ц-00000028 від 26.03.2026, при цьому в розділі «Б» податкової накладної опис (номенклатура) товарів/послуг продавця також узгоджується із переліком товарів, поставленим за відповідною видатковою накладною). Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції податкову накладну № 14 від 26.03.2026 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 15 від 27.03.2026 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 1 564 055,83 грн / сума податку на додану вартість 192 077,03 грн та № 16 від 30.03.2026 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 163 864,10 грн / сума податку на додану вартість 20 123,66 грн (суд зауважує, що сума відповідних податкових зобов`язань узгоджується із сумами відображеними у видаткових накладних № Ц-00000027 від 28.03.2026, № Ц-00000029 від 30.03.2026, при цьому в розділі «Б» податкових накладних опис (номенклатура) товарів/послуг продавця також узгоджується із переліком товарів, поставленим за відповідними видатковими накладними). Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій податкові накладні № 15 від 27.03.2026 та № 16 від 30.03.2026 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 17 від 31.03.2026 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 1 473 846,88 грн / сума податку на додану вартість 180 998,74 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання узгоджується із сумою відображеною у видатковій накладній № № Ц-00000030 від 31.03.2026, при цьому в розділі «Б» податкової накладної опис (номенклатура) товарів/послуг продавця також узгоджується із переліком товарів, поставленим за відповідною видатковою накладною). Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції податкову накладну № 17 від 31.03.2026 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За такого, судом враховано, що податкова накладна, як доказ, може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, і не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як виконавця, так і замовника щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем податкові накладні прийняті контролюючим органом та зареєстровані в ЄРПН. Відтак, достовірність вказаних у таких накладних відомостей та реальність господарських операцій за ними презумується.

У свою чергу, доказів того, що відповідач, як отримувач (покупець) відповідних товарів, подавав уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту постачальником (продавцем) за вказаними накладними, матеріали справи не містять.

Крім того, судом взято до уваги визнання відповідачем у відзиві обставин поставки товару в загальному обсязі 370 460 кг (при цьому з посиланням саме на спірні видаткові накладні № Ц-00000028 від 26.03.2026, № Ц-00000027 від 28.03.2026, № Ц-00000029 від 30.03.2026, № Ц-00000030 від 31.03.2026).

За приписами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Проаналізувавши надані позивачем докази, а також беручи до уваги визнання відповідачем факту постачання товару у відповідному обсязі, суд вважає встановленими обставини постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» пшениці в загальному обсязі 370 460 кг за видатковими накладними № Ц-00000028 від 26.03.2026, № Ц-00000027 від 28.03.2026, № Ц-00000029 від 30.03.2026, № Ц-00000030 від 31.03.2026.

Відповідач, в свою чергу, здійснюючи оплату за поставлений товар, сплатив на рахунок позивача грошові кошти в загальному розмірі 3 388 497,00 грн.

За даними позивача, недоплата за поставлений товар склала 56 740,99 грн, що складає різницю між вартістю поставленої пшениці та отриманими коштами (3 445 237,99 3 388 497,00 = 56 740,99 грн).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 29.04.2026 щодо оплати вартості залишку поставленого товару.

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію, за змістом якої вказав, зокрема, про те, що ним було виявлено невідповідність якості товару показникам, зазначеним в п. 2.1 Договору № 27/3 від 27.03.2026, а саме показники якості відповідали пшениці 4 класу, а не 2 класу. Відповідач також повідомив про готовність розрахуватися за товар по ціні, встановленій для пшениці 4 класу.

Суд зауважує, що за змістом відповіді на претензію відповідач також зазначав про направлення позивачу проєкту додаткової угоди щодо зменшення ціни на товар з невідповідною якістю та відмову позивача від підписання вказаної додаткової угоди.

До матеріалів справи відповідачем надано проєкт Додаткової угоди № 1 від 27.03.2026 до Договору купівлі-продажу № 27/03 від 27.03.2026, за умовами якої передбачалося внести зміни у п.3.1 Договору №27/03 та викласти в такій редакції: «Ціна товару на кількість товару 188960,00 кг встановлюється в гривні і становить за 1 кг. 7,8947 грн. без ПДВ., ПДВ 14%».

Вказана додаткова угода скріплена електронними підписом та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» у сервісі Вчасно. Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» вказана додаткова угода не підписана.

У подальшому, позивачем оформлено та адресовано відповідачу засобами сервісу «Вчасно» претензію від 07.05.2026, за змістом якої товариство не погодилося з аргументами про неналежну якість товару та, наголошуючи на порушенні відповідачем умов договору, вимагало негайно сплатити заборгованість.

Матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказану претензію, ні у формі сплати відповідних коштів, ні у формі подання будь-якої відповіді/пояснень/заперечень.

Вказані обставини спонукали Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Зважаючи на викладене вище суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом досліджені аргументи відповідача щодо необхідності зменшення ціни частини поставленого товару, з огляду на невідповідність його якості умовам, визначеним Договором, водночас, такі доводи оцінюються судом критично.

Так, відповідач посилається на умови п. 1.4 Договору № 27/03, згідно з якими у разі невідповідності інших показників якості ДСТУ та показників якості згідно п. 1.2. цього Договору відбувається перезарахування фізичної ваги на підставі ДСТУ, та повернення Товару за рахунок Продавця, або зменшення ціни Товару.

Водночас матеріали справи свідчать, що повернення товару чи перезарахування його фізичної ваги не відбувалося, а будь-які документально оформлені перерахунки ціни сторонами не здійснювалися.

Так, згідно з п. 5.1 Договору № 27/03 всі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Судом враховано, що ціна товару є однією з істотних умов договору купівлі-продажу. При цьому, будь-які зміни та доповнення до умов Договору № 27/3, згідно з його ж положеннями, є дійсними виключно в тому разі, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані обома сторонами. Однак жодних додаткових угод чи письмових змін до договору сторони не підписували, а з вимогами про укладення таких змін у судовому порядку відповідач не звертався.

Крім того, на переконання суду, відповідачем також не було доведено належним чином обставин постачання відповідачем товару невідповідної якості.

Суд відхиляє посилання відповідача на фактичні показники проби з партій товару, які були визначні акредитованою лабораторією, відповідно до відміток на товарно-транспортних накладних. Так, хоча надані відповідачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 143588 від 26.03.2026, № 143589 від 28.03.2026, № 143590 від 28.03.2026, № 143591 від 28.03.2026, № 002023 від 28.03.2026, № 145159 від 28.03.2026, № 143593 від 31.03.2026, № 143596 від 31.03.2026, № 143599 від 31.03.2026, № 143598 від 31.03.2026, № 143600 від 31.03.2026, № 143594 від 31.03.2026, № 143595 від 31.03.2026, № 143592 від 31.03.2026 містять інформацію про пункт навантаження, що збігається з умовами п. 2.3 укладених між сторонами Договорів (Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Долинське), однак вантажовідправником у них зазначено ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ», а вантажоодержувачами ТОВ «ТІС Зерно» та ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА». Натомість матеріали накладних не містять жодних відомостей про участь ТОВ «СЛАВУТИЧ» у цих господарських операціях.

Вказане також стосується наданих відповідачем до відзиву актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 25 від 27.03.2026, № 27 від 29.03.2026, № 341 від 30.03.2026, № 325 від 29.03.2026, № 30 від 01.04.2026, № 82 від 01.04.2026, № 148 від 01.04.2026, № 355 від 01.04.2026, №911 від 02.04.2026 щодо надання послуг із перевезення, за якими відповідач виступав замовником, а виконавцями ТОВ «НИВА», ТОВ «ЕНЕРДЖИ ТРАНС ЛОГІСТИК», ФГ «Сєлєна», ФОП Руда Я.П., ТОВ «ТЗК № 1».

Суд наголошує, що збіг лише однієї ознаки (пункту навантаження) є недостатнім для висновку про те, що відповідні операції з перевезення та дослідження якості здійснювалися в межах правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» за спірними Договорами.

Посилання відповідача на листи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» № 502 від 23.06.2026 та № 549 від 07.07.2026 також оцінюються судом критично, оскільки такі листи покликаються на правовідносини, які виникли між вказаним товариством та відповідачем на підставі договору № П-АР-18234-ХЗВ0 від 27.03.2026. При цьому, матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про пов`язаність правовідносин за цим договором із тими, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі Договорів № 26/03 та № 27/03.

Відтак, оскільки відповідач не довів тотожності партій товару та належності спірних ТТН до предмету спору, результати лабораторних досліджень за такими накладними не можуть вважатися належними доказами в межах даної справи.

При цьому, посилання відповідача на Акт від 31.03.2026 до Договору купівлі-продажу № 27/03 від 27.03.2026 (в якому відображено відомості щодо якості зерна, зокрема, щодо віднесення частини товару до пшениці 4 класу) також відхиляються судом, оскільки вказаний акт оформлено Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» в односторонньому порядку та не містить погодження контрагента.

Суд також критично оцінює наданий відповідачем документ «Отчет по отгрузке за 24.03.26 - 03.04.26», оскільки його зміст не дає можливості ідентифікувати суб`єкта, який його склав і оформив. Крім того, вказаний документ не містить посилань на первинні джерела та реквізити, які б дозволили перевірити достовірність наведених у ньому відомостей.

Таким чином, дослідивши надані суду докази та проаналізувавши фактичні обставини, суд зауважує, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем у власність товару в загальному обсязі 370 460 кг за видатковими накладними № Ц-00000028 від 26.03.2026, № Ц-00000027 від 28.03.2026, № Ц-00000029 від 30.03.2026, № Ц-00000030 від 31.03.2026 визнається обома сторонами.

При цьому, погоджена у Договорах № 26/03 та № 27/03 ціна товару становить за 1 кг 8,1578 грн, без ПДВ, ПДВ 14%. Суд наголошує, що встановлена Договорами процедура зміни ціни дотримана не була, а тому ціна поставленого товару залишається незмінною та відповідає первинним умовам укладених між сторонами Договорів.

Відповідно, відсутність підстав для зміни ціни обумовлює обов`язок відповідача здійснити повний розрахунок за весь прийнятий обсяг продукції (370 460 кг х 8,1578 грн + 14 % ПДВ = 3 445 237,99 грн).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за поставлений товар сплатив грошові кошти в загальному розмірі 3 388 497,00 грн.

Отже, вартість поставленого, але не оплаченого товару складає 56 740,99 грн (3 445 237,99 грн 3 388 497,00 грн).

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю « СЛАВУТИЧ» суму основної заборгованості в розмірі 56 740,99 грн визначено правильно.

За такого, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Суд зауважує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 56 740,99 грн, а, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у даній справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» (Україна, 54006, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, будинок 23; код ЄДРПОУ 30083107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» (Україна, 69091, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Вознесенівська, будинок 4; код ЄДРПОУ 30847304) заборгованість у розмірі 56 740,99 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя Н.О. Семенчук