Рішення № 139923204, 21.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 915/704/26

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Веселинівської селищної ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЯ ПЛЮС,

про: стягнення 196053,72 грн.

Згідно заяви позивача б/н від 11.09.2026 про: стягнення 194911,83 грн,-

в с т а н о в и в:

Веселинівська селищна рада через систему Електронний суд звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви б/н від 11.09.2026, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЯ ПЛЮС 194911,83 грн заборгованості з орендної плати по договору оренди від 30.09.2021 земельної ділянки загальною площею 0,4266 га за кадастровим номером 4821782500:02:000:0530, з яких 153473,88 грн заборгованість за 2025 рік та 41437,95 грн заборгованість за перший квартал 2026 року.

Ухвалою суду від 16.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Дана ухвала судом направлялась відповідачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та 23.06.2026 ним отримана.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 27.10.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю ТРІВІЯ ПЛЮС зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт автозаправочна станція №3, загальною площею 140,3 кв.м, яка розміщена за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с-ще Веселинове, вул.Київська, буд.31.

Також, відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 28.12.2021 за Веселинівською селищною радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,4266 га, кадастровий номер 4821782500:02:000:0530.

30.09.2021 між Веселинівською селищною радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРІВІЯ ПЛЮС, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена 28.12.2021 (далі - Договір), за умовами якого на підставі рішення сесії Веселинівської селищної ради Миколаївської області №86 від 23.09.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4266 га, кадастровий номер 4821782500:02:000:0530, строком на 49 років до 29.09.2070, для комерційного використання - обслуговування автозаправної станції (п.п.1, 2, 8 Договору).

Згідно п.п.9, 10 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за користування земельною ділянкою загальною площею 0,4266 га в розмірі 12% від визначеної грошової оцінки земельної ділянки, що становить (858898,59 грн х 12%) = 103067,83 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п.11 Договору, орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до вимог ст.ст.285-287 Податкового кодексу України.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача з орендної плати по Договору загалом становить 194911,83 грн, з яких за 2025 рік 153473,88 грн (12789,49 грн х 12 місяців) та за перший квартал 2026 року 41437,95 грн (13812,65 грн х 3 місяці).

05.09.2025 та 12.11.2025 з метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензії відповідно за №02-10/1196 та за №02-10/1471 з вимогами погашення заборгованості по Договору.

Позивач зазначає, що відповідач не надав відповіді на претензії, не повідомив про результати їх розгляду та не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору у досудовому порядку, заборгованість з орендної плати по Договору не погасив, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України правом оренди земельної ділянки є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

За приписами ст.206 Земельного кодексу України, використання землі є платним, а об`єктом плати за землю є земельна ділянка, тож відповідно землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди, зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Згідно п.п.9-11 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за користування земельною ділянкою загальною площею 0,4266 га в розмірі 12% від визначеної грошової оцінки земельної ділянки, що становить (858898,59 грн х 12%) = 103067,83 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до вимог ст.ст.285-287 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого ділянки податкову декларацію органу за місцезнаходженням земельної на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,4266 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530:

- станом на 01.01.2025 скоригована з урахуванням коефіцієнтів за 2021 рік - 1,1; за 2022 рік - 1,15; за 2023 рік - 1,051; за 2024 рік - 1,12; та становить - 1278948,78 грн;

- станом на 01.01.2026 скоригована з урахуванням коефіцієнтів за 2021 рік - 1,1; за 2022 рік - 1,15; за 2023 рік - 1,051; за 2024 рік - 1,12 за 2025 рік - 1,08; та становить - 1381264,69 грн.

Тобто, орендна плата по Договору становила 12789,49 грн на місяць у 2025 році та 13812,65 грн на місяць у 2026 році.

За приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати по Договору загалом у сумі 194911,83 грн, з яких за 2025 рік 153473,88 грн (12789,49 грн х 12 місяців) та за перший квартал 2026 року 41437,95 грн (13812,65 грн х 3 місяці).

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що всупереч умовам Договору відповідач не здійснив оплату за користування у 2025 році та першому кварталі 2026 року земельною ділянкою площею 0,4266 га, кадастровий номер 4821782500:02:000:0530, у загальному розмірі 194911,83 грн.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату заборгованості з орендної плати за користування у спірний період земельною ділянкою по Договору.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за користування у 2025 році та першому кварталі 2026 року земельною ділянкою площею 0,4266 га, кадастровий номер 4821782500:02:000:0530, у загальному розмірі 194911,83 грн, а тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, за приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано до суду через систему «Електронний суд», то відповідно до приписів ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 2662,40 грн (3328,0 грн х 0,8), який слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

При цьому, позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 3328,0 грн без застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір в сумі 665,60 грн може бути повернуто судом з державного бюджету за клопотанням позивача, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЯ ПЛЮС (02067, м.Київ, вул.Ахматової Анни, буд.7/15; ідент.код 41570068) на користь Веселинівської селищної ради (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с-ще Веселинове, вул.Мозолевського, буд.14; ідент.код 04376044) 194911,83 грн основного боргу та 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва