Рішення № 139923133, 10.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Справа № 914/1553/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Львів Ріал Естейт, місто Львів

про стягнення 535 012,09 грн заборгованості за договором відшкодування втрат.

За участі представників сторін:

від позивача: Гузюк Наталія Ігорівна представник (повноваження відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Львів Ріал Естейт про стягнення 535 012,09 грн заборгованості за договором відшкодування втрат, з яких 523 410,24 грн сума основного боргу, 8 934,61 грн інфляційні втрати та 2667,24 грн 3 % річних.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 18.08.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.09.2026.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 18.08.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2026 об 11:30 год, була доставлена відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі Електронний суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.08.2026.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2026 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.09.2026 для розгляду справи по суті не забезпечив. Станом на 10.09.2026 на адресу суду заяви, клопотання від відповідача не надходили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника відповідача перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 10.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.07.2025 між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Львів Ріал Естейт було укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування Товариством з обмеженою відповідальністю Львів Ріал Естейт, згідно з якими відповідач зобов`язувався сплатити до 30.12.2025 позивачу кошти за землекористування в сумі 644 209,20 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати не виконав, внаслідок чого борг становить 523 410,24 грн.

За прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 8 934,61 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 31.12.2025 по 02.03.2026 та 2 667,24 грн 3% річних нарахованих за період з 31.12.2025 по 02.03.2026.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 523 410,24 грн основного боргу,8 934,61 грн інфляційних втрат та 2667,24 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву у строк, визначений судом строк не подав, проти позову не заперечив. Заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання до суду не надходили.

Обставини встановлені судом.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2016 №554 «Про затвердження Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вулиці Зеленій, 147» затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано земельну ділянку площею 0,6053 га (кадастровий номер 4610136800:02:005:0031) на вулиці Зеленій, 147 в оренду терміномна 10 років для обслуговування складських та офісних будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією - землі комерційного використання.

На підставі пункту 2.1.1.ухвали Львівської міської радивід 26.05.2016 №554 між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6053 га (кадастровий номер 4610136800:02:005:0031) на вулиці Зеленій, 147 від 25.10.2016 за №С-4335.

01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» передало в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Ріал Естейт» 2 об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці на вулиці Зелена, 147.

04.07.2025 між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів Ріал Естейт» укладено договір №22214 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за користування земельною ділянкою площею 0,6053 га (кадастровий номер (4610136800:02:005:0031) на вулиці Зеленій, 147 у місті Львові.

25.07.2025 зареєстровано розподільчий баланс виділу нових юридичних осіб з погодженнямпереходу права власності на об`єкти нерухомого майна.

З 25.07.2025 року орендарем земельної ділянки площею 0,6053 га (кадастровий номер 4610136800:02:005:0031) на вулиці Зеленій, 147 у місті Львові стало Товариство зобмеженою відповідальністю «Львів Ріал Естейт», про що внесене запис в державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 договору №22214 від 04.07.2025 землекористувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Ріал Естейт», що користується земельною ділянкою 0,6053 га (кадастровий номер 4610136800:02:005:0031) заадресою: місто Львів, вулиця Зелена, 147 зобов`язується сплатити до місцевого бюджету Львівської міської територіальної громади до 30 грудня 2025 року на розрахунковий рахунок №UA 168999980314030611000013933 ,банк отримувача:Казначейство України (ЕАП), Отримувач: ГУК Львів/Львівська тг/24062200, ЄДРПОУ 38008294, код класифікації доходів бюджету 24062200, кошти в сумі: 644 209,20 грн (шістсот сорок чотири тисячі двісті дев`ять гривень 20 копійок) за землекористування за період зокрема: - 281 815,43 грн за період з 25.07.2024-31.12.2024; 362 393,77 грн за період з 01.01.2025-30.06.2025.

Пунктом 2 договору передбачено, що при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою виданою органом ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

Відповідно до пункту 3 договору землекористувач зобов`язаний звернутись до землевласника з повідомленням про сплату за вказаний період землекористування та надати підтверджуючі платі доручення та/або довідку видану органом ДПС за місцезнаходженням

Пунктом 4 договору сторони узгодили, що землекористувач, який прострочив виконання грошового зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Сторонами досягнуто згоди про те, що згідно положень статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення (пункт 6 договору).

Згідно з пунктом 8 договору за невиконання або неналежне виконаннядоговору землекористувач несе відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Проте, відповідач умови договору № 22214 від 04.07.2025 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за користування земельною ділянкою не виконав.

Наявність заборгованості у відповідача за договором відображена в листі Департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 02.03.2026 № 4-2201- 2375, заборгованість відповідача за період користування 25.07.2024 по 30.06.2025 становить 523 410,24 грн.

За період користування договором №22214 до місцевого бюджету Львівської міської територіальної громади від відповідача надійшло 120 208, 49 грн орендної плати.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати згідно умов укладеного сторонами договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 535 012,09 грн заборгованості за договором відшкодування втрат, з яких 523 410,24 грн сума основного боргу,8 934,61 грн інфляційні втрати та 2667,24 грн 3 % річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за користування земельною ділянкою №22214 від 04.07.2025.

Пунктом 4 договору №22214 від 04.07.2025 сторони погодили, що договір діє до моменту сплати землекористувачем суми, вказаної в пункті 1 або суми, зменшеної на підставі дії пункту 2 цього договору.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними спірних договорів чи визнання неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про розірвання договору.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У спірних правовідносинах сторони реалізуючи принцип свободи договору вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, уклали договір, погодивши, що відповідач компенсує позивачу плату за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному договором № 2224 від 04.07.2025.

Відповідно до статті стаття 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Згідно з положенням статті 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (стаття 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до статтей 10, 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельних ділянок в оренду відповідачу.

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України та пункту 14.1.147. статті 14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як встановлено судом відповідач в період з 25.07.2024 по 30.06.2025 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136800:02:005:0031, площею 0,6053 га за адресою: місто Львів, вулиця Зелена, 147, яка належить Львівській міській територіальній громаді.

Відповідно до матеріалів справи відповідач частково в сумі 120 208,49 грн сплатив відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування спірною земельною ділянкою.

Отже, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за фактичне землекористування земельною ділянкою на загальну суму 523 410,24 грн (644 209,96 грн 120 208,49 грн).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Податкового кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 523 410,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річнихсуд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4 договору №22214 від 04.07.2025 сторони узгодили, що землекористувач, який прострочив виконання грошового зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та встановлено, що позивач інфляційні втратив сумі 8 934,61 грн та три процентів річних в сумі 2667,24 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Департаментом природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради було сплачено судовий збір в сумі 8 025,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №149 (внутрішній номер 505030953) від 29.03.2026.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 025,18грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львів Ріал Естейт, (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок147;ідентифікаційний кодюридичної особи 45518593) на користь Львівської міської ради (79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1;ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) 523 410,24 грн сума основного боргу за договором відшкодування втрат, 8 934,61 грн інфляційні втрати та 2667,24 грн 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львів Ріал Естейт, (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок147;ідентифікаційний кодюридичної особи 45518593) на користь Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради (79006, Львівськаобласть, місто Львів, площа Ринок, будинок 1,ідентифікаційний код юридичної особи 34857473) 8 025,18 грн судового збору.

4. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення

складено 21.09.2026.

Суддя Сухович Ю.О.