Рішення № 139923076, 10.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Справа № 914/3137/25

за позовом: керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі

позивача: Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Амальфі-про, м. Луцьк

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Зелена, Ковельський р-н, Волинська обл.

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галтекс Брухт

про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від прокуратури: Машталяр Юрій Андрійович прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шегинський Роман Андрійович представник;

від третьої особи-1: не зявився

від третьої особи-2: не зявився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Амальфі-про, м. Луцьк, в якій прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Амальфі-про (ідентифікаційний код - 44522200) у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код: 04055896) об`єкт нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943046101).

У прохальній частині позовної заяви прокурор просить залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 ), оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обовязки, оскільки 06.01.2024 року між ТзОВ Амальфі-про та гр. ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка з кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004 площею 0,4039 га, яка виступає в якості забезпечення вимоги Іпотекодержателя ( ОСОБА_1 ).

Ухвалою суду від 13.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.25 на 10-15 год. в приміщенні Господарського суду Львівської області, залучено до участі у справі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

В судовому засіданні 27.11.2025 року судом озвучено, що 25.11.2025 року представником відповідача подано через систему Електронний суд відзив на позовну заяву за вх.№31485/25.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року клопотання відповідача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Галтекс Брухт як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача задоволено.

16.03.2026 року представником позивача подано через систему «Електронний суд» додаткові пояснення по справі за вх.№7453/26 щодо поданої заяви про залишення позову без руху та просить у задоволенні даного клопотання відмовити.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№31779/25) відмовлено та у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1127/26) відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

19.05.2026 року представником відповідача подано клопотання про колегіальний розгляд справи, яке у судовому засіданні 20.05.2026 року судом відхилено, керуючись ч.10 ст. 33 ГПК України.

У судовому засіданні 20.05.2026 року представником відповідача озвучено клопотання про відвід головуючого судді, яке судом відхилено.

Під час перебування головуючого судді С. Коссака у відпустці, 26.06.2026 року (вх.№18248/26) надійшла заява про відвід головуючого судді у справі №914/3137/25. Ухвалою суду від 01.07.2026 року заяву представника відповідача ТОВ «Амальфі-про» про відвід судді у справі № 914/3137/25 (вх.№18248/26) визнано необгрунтованою та відхилено. Заяву відповідача ТОВ «Амальфі-про» про відвід судді та матеріали справи № 914/3137/25 передано на вирішення відповідно до ст.32 та ч.3 ст.39 ГПК України для розгляду заяви про відвід судді.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року (суддя Крупник) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі-про» про відвід судді у справі №914/3137/25 відмовлено. Справу передано раніше визначеному судді для розгляду.

У судовому засіданні 10.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Аргументи прокуратури.

Просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі-про» (ідентифікаційний код - 44522200) у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код: 04055896) об`єкт нерухомого майназемельну ділянку кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943046101). Вважає, що відповідач є недобросовісний набувач нерухомого майна з підстав, зазначених у позові. Зокрема, набувши у власність земельні ділянки для гаражного будівництва, ОК «ГБК «Автобудгараж» не використовував їх з відповідною метою для задоволення пореб членів кооперативу, а здійснив їх відчуження на користь товариств, діяльність якого спрямована на отримання прибутку, що гр. ОСОБА_2 є не лише членом ОК «ГБК «Автобудгараж» та засновником і керівником ТзОВ «Галтекс-брухт», а є також членом обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автомеханік», який був зареєстрований 01.09.2020. В подальшому, на користь на користь ТзОВ «Амальфі-про» були відчужені і земельні ділянки кадастрові номери 4610136300:06:012:0005 та 4610136300:06:012:0013. При цьому, засновником (учасником) ТзОВ «Амальфі-про» є ТзОВ «Галтекс-Брухт», частка якого становить 60% від статутного капіталу товариства за рахунок внесеного вкладу.

На підтвердження недобросовісності ТзОВ «Амальфі-про» під час набуття права власності на спірну земельну ділянку також свідчить й той факт, що під час судового розгляду у справі № 914/3033/23 ТзОВ «Галтекс-Брухт», намагаючись уникнути відповідальності, ініціювало скасування арешту на предмет спору, накладеного у кримінальному провадженні, та здійснило відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004 на користь третьої особи ТзОВ «Амальфі-про», яке не могло не знати про існування такого арешту перед отриманням спірної земельної ділянки у статутний капітал.

Аргументи позивача.

Позов прокуратури підтримує, просить задоволити. Вважає, що відповідач є недобросовісним володільцем спірної земельної ділянки з тих підстав, які зазначені прокурором у позові.

Аргументи відповідача.

У позові просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві. Зазначає, що недобросовісність відповідача прокурором не підтверджена та не доведена жодними обставинами чи доказами. Прокурор не зазначив, які саме помилки (недоліки) чи неточності здійснив відповідач, в чому полягає неправомірність його поведінки. Крім того, відповідач не повинен бути обізнаним чи виправляти помилки органу, до компетенції якого віднесено повноваження розпорядження землями комунальної власності.

Позивачем не зазначено, як саме буде дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право, та інтересами відповідача, адже справедливий баланс згідно позиції ЄС буде дотриманий тільки тоді, якщо особа внаслідок втручання в її право власності отримає обґрунтовану компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно. Все інше буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідач у справі є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки така була передана органом місцевого самоврядування ОК ГБК «Аватбудгараж» у відповідності до власної компетенції та закріплених повноважень згідно ЗУ «Про місцеве самоврядування» та Земельного кодексу України на підставі поданої заяви з додатками та прийнятого рішення органом місцевого самоврядування. А в подальшому вказана земельна ділянка була передана ОК ГБК «Автобудгараж» достатутного капіталу ТОВ «Галтекс Брухт», який в свою чергу вніс дану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Амальфі Про».

Треті особи у судові засідання не з`являлися, пояснень не подавали.

Обставини встановлені судом

14.02.2019 Львівською міською радою беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 № 2588 «Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» та від 07.12.2017 №2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 № 4968 та від 01.10.2015 № 5143», звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 № 1132, прийнято ухвалу № 4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки № 11 площею 19,6396 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016), у тому числі площею 0,9322 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (п.1.10).

Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати зазначену у пункті зокрема 1.10 цієї ухвали земельну ділянку № 11 площею 19,6396 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.03.2019 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято зокрема земельну ділянку площею 19, 6396 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016, КВЦПЗ 16.00). 29.11.2019 відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, зареєстровано право державної власності Львівської обласної державної адміністрації на земельну ділянку кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 13.12.2019 № 1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність», передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких зокрема земельна ділянка кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 № 3365 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» прийнято у комунальну власність зокрема земельну ділянку кадастровий номер: 4610137500:12:005:0016 площею 19,6396 га, КВЦПЗ 16.00 (землі запасу), та 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності.

03.01.2020 Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення № 3432 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 19,6396 га на 8 земельних ділянок.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3692 від 28.04.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 19,6396 га на 8 земельних ділянок, серед яких зокрема земельна ділянка № 8 площею 0,4039 га, кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004.

13.05.2020 зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004.

19.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4383 земельну ділянку площею 0,4039 га кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне- Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

27.10.2020 зареєстровано право власності вказаного кооперативу на спірну земельну наявним в матеріалах реєстраційної справи, в ході реєстрації земельної ділянки в ділянку.

При цьому, як підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, результаті поділу, земельній ділянці кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004, відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, надано код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

19.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4383 земельну ділянку площею 0,4039 га (кадастровий №4610136300:06:012:0004), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

27.10.2020 зареєстровано право приватної власності ОК «ГБК «Автобудгараж» на земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:012:0004.

27.12.2020 загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автобудгараж» прийнято рішення про внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі - шляхом передачі Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, кадастровий №4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2080943046101, вартістю 5 000,0 грн, оформлене протоколом №25/12/20 від 25.12.2020.

Того ж дня, загальними зборами учасників ТзОВ «Галтекс-Брухт» прийнято рішення, оформлене протоколом № 25/12/20 від 25.12.2020 зокрема про:

- залучення додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі - шляхом передачі третьою особою Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий №4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2080943046101), вартістю 5 000,00 грн.;

- прийняття ТзОВ «Галтекс-Брухт» зазначеного вище додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі від третьої особи Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автобудгараж» згідно акту прийняття передачі.

Надалі, на підставі акту приймання-передачі майна від 14.01.2021, ОК «ГБК «Автобудгараж» передало, а ТзОВ «Галтекс-Брухт» прийняло зокрема вищевказану спірну земельну ділянку.

23.01.2021 зареєстровано право власності ТзОВ «Галтекс-Брухт» на спірну земельну ділянку на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 154, 155, виданого 14.01.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І.

05.01.2024 загальними зборами членів ТзОВ «Галтекс-Брухт» прийнято рішення про передачу до статутного капіталу ТзОВ «Амальфі-про», зокрема, спірної земельної ділянки за кадастровим №4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, оформлене протоколом № 05/01. Того ж дня, загальними зборами учасників ТзОВ «Амальфі-про» прийнято рішення, оформлене протоколом № 05/24, про прийняття від ТзОВ «Галтекс-Брухт», зокрема, спірної земельної ділянки, згідно акту приймання-передачі нерухомого майна №16, 17, посвідченого 05.01.2024 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М.

05.01.2024 державним реєстратором Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н.І. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га від ТзОВ «Галтекс-Брухт» до ТзОВ «Амальфі-про» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №16, 17, посвідченого 05.01.2024 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М., протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Галтекс-Брухт» №05/01 від 05.01.2024 та протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Амальфі- про» №05/24 від 05.01.2024.

06.01.2024 між ТзОВ «Амальфі-про» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, яка виступає в якості забезпечення вимоги іпотекодержателя ( ОСОБА_1 ), що витікає з договору позики, укладеного 06.01.2024 між ним та ТзОВ «Амальфі-про», за умовами якого останнє зобов`язується повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн до 19.01.2024.

Мотиви суду та норми права

Щодо порушення інтересів держави та наявності підстав для звернення прокурора.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Щодо обґрунтування правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, необхідно наголосити на тому, що Верховний Суду постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до іх компетенції, а також захист і прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загально державного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до іх відання.

При цьому, органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 по справі №469/1044/17 погодила з аргументами прокурора щодо можливості здійснення представництва територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування та визнала не обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

Виходячи із наведеного, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає у протиправному, в порушення вимог законодавства, вибутті з комунальної власності земельної ділянки.

Зволікання у зверненні Львівської міської ради до суду із заявою про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки обмежує як Український народ загалом (стаття 13 Конституції України), так і територіальну громаду м. Львова правомочностей власника земельної ділянки в тому обсязі, який їй дозволяє іі статус як об`єкта комунальної власності. В цьому контексті в сфері вказаних правовідносин важливу роль відіграє конституційне положення про те що, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, іх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з витребуванням земельної ділянки з чужого незаконного володіння становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а бездіяльність Львівської міської ради, такому «суспільному», «публічному» інтересу не відповідає.

За таких обставин у даній справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребуванням земельної ділянки з чужого незаконного володіння є задоволення суспільної потреби у відновленні правомочностей Львівської міської ради як власника земельної ділянки та захист суспільних інтересів загалом.

Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» суд категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес».

Відтак, у даній справі позивачем слід вважати територіальну громаду міста Львова в особі Львівської міської ради, оскільки відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. В той же час сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від іх імені та в іх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у органів прокуратури виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Львівська міська рада відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від ii імені та в ii інтересах функції i повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.

Виходячи з п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо, а відповідно до п.5 ст. 60 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Листом на адресу Львівської міської ради № 14.51/04-14-7382вих-25 від 30.09.2025 Франківська окружна прокуратура м. Львова повідомила про порушення інтересів територіальної громади м. Львова внаслідок протиправного вибуття земельної ділянки кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004.

У відповідь, Львівською міською радою листом № 2901-вих-143385 від 06.10.2025 надано інформацію про те, що остання позбавлена можливості виступати самостійним позивачем у судових справах із позовними вимогами про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, які вибули з власності територіальної громади на підставі рішень Рясне-Руської сільської ради.

Суд погоджується з доводами прокуратури, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло iз власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Щодо способу захисту.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16) (п.9.21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.201 8 у справі №338/180/1 7 (провадження №14-144цс18), від 11.09.201 8 у справі №905/1926/1 6 (провадження №12-187гс18), від 30.01.201 9 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.201 9 у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19)).

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (п.9.23).

Відтак належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), оскільки призводить до потрібних результатів, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, а саме у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 року у справі №914/1334/22, колегія суддів зазначила, що «серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 52 ЗК України). Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

Прокурором обрано спосіб захисту шляхом витребування майна у недобросовісного набувача, як слідує з підстав позову.

Щодо суті спору

Предметом доказування є встановлення факту недобросовісної поведінки відповідача щодо набуття спірної земельної ділянки, а відтак правомірності витребування цього майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

ВП ВС у п.81,82 постанови від 18 лютого 2026 року у справі №911/969/24 зазначила, що Верховний Суд (як Велика Палата, так і касаційні суди - цивільний, господарський і адміністративний) у своїх численних рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність, а дії учасників цивільних (господарських) правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. У зв`язку із цим Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), який базується на давньоримській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Основою цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 46.1)).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках.

Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол) та утворюють "трискладовий тест", за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.

У статті 1 Першого Протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "East/West Alliance Limited v. Ukraine").

Зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі "Fressoz and Roire V. France" ЄСПЛ зазначає, що "необхідність" будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави. У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.

Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи. Втручання у права має відповідати вимогам співмірності.

Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним. Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

У практиці ВС сформовані такі критерії недобросовісності: 1) порушення імперативних норм права виключає добросовісність: абсолютна заборона закону не може бути спростована добросовісністю; 2) якщо не порушуються імперативні норми, про те дії є зловживанням права, добросовісність відсутня. Недопустимість зловживання правом поширюється як на особу, яка посилається на добросовісність, а також її контрагента. Зловживанню правом можна протиставити добросовісність; 3) заборона суперечливої поведінки (доктрина venire contra factum proprium) може спростовувати добросовісність. «В основі знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанова ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зазначено, що вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права. Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 52), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40),).

Земельний кодекс України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, у ст. 41 встановлював, що гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Відтак, гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки для гаражного будівництва можуть передаватись виключно у разі наявності затвердженої містобудівної документації та відповідно встановлення останньою можливості передачі земельної ділянки для будівництва гаражів.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. До видів містобудівної документації відносяться: генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ст. 17 вищевказаного Закону). При цьому, план зонування та детальний план території розробляються на основі та уточнюють генеральний план.

Юридичну особу ОК «ГБК «Автобудгараж» створено 24.09.2020 року відповідно до рішення установчих зборів засновників, оформленого протоколом №1, у яких брали участь три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та затверджено статут кооперативу.

Згідно наявного у справі Витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГО кооператив зареєстровано 28.09.2020 року, засновниками та членами кооперативу є 3 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , видами діяльності ОК «ГБК «Автобудгараж» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприемців та громадських формувань, є зокрема:

81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний)

41.10 Організація будівництва будівель

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель

42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.

43.29 Інші будівельно-монтажні роботи

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів

68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого

нерухомого майна

68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту

ОК «ГБК «Автобудгараж» звертаючись до Рясне-Руської сільської ради просив передати у власність кооперативу земельну ділянку площею 0,4039 га для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу. ОК «ГБК «Автобудгараж» на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,4039 га, тобто по 0,1346 га на кожного члена, що суперечить вимогам ст. 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про кооперацію» земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону.

Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.

Про відсутність у ОК «ГБК «Автобудгараж» наміру використовувати земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0004 свідчать подальші дії кооперативу.

Після набуття у власність спірної земельної ділянки для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, ОК «ГБК «Автобудгараж» здійснив відчуження ділянки на користь ТзОВ «Галтекс-Брухт», що свідчить про відсутність мети використання їх для задоволення потреб членів кооперативу відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасника (засновника) ТзОВ «Галтекс-Брухт» від 27.08.2014, які були проведені єдиним учасником (засновником) товариства, який володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Галтекс-Брухт» - ОСОБА_2 , серед іншого, створено ТзОВ «Галтекс-брухт». При цьому суд зазначає, що ОСОБА_2 є одним із трьох членів ОК «ГБК «Автобудгараж».

В подальшому склад учасників ТзОВ «Галтекс-брухт» змінився, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 залишається зазначений в графі «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи».

25.12.2020 загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автобудгараж» прийнято рішення про внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі шляхом передачі Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» нерухомого майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2080943046101, вартістю 5 000, 00 грн. (протокол загальних зборів №25/12/20 від 25.12.2020).

Того ж дня, загальними зборами учасників ТзОВ «Галтекс-Брухт» прийнято рішення, оформлене протоколом № 25/12/20 від 25.12.2020 про прийняття як додатковий вклад до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-брухт» земельної ділянки з кадастровими номерами 4610136300:06:012:0004. 14.01.2021 відбулась передача спірної земельної ділянки, про що складено акт приймання-передачі.

23.01.2021 зареєстровано право власності ТзОВ «Галтекс-брухт» на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0004.

Відповідно до статуту ТзОВ «Галтекс-Брухт», затвердженого рішенням загальних зборів № 2 від 15.09.2015, останнє створене та діє з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між Учасниками. Метою Товариства є здійснення комерційної, виробничої, торгівельної, будівельної, науково-дослідної, благодійної та іншої діяльності з метою одержання прибутку, предметом діяльності Товариства є: відновлення від сортованих відходів; оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт. 3 метою досягнення статутної мети, Товариство також здійснює інші види діяльності у різних галузях, повний перелік яких зазначено на ст. 2-7 Статуту.

Актом приймання передачі майна від 14 січня 2021 року ОК ГБК «Автобудгараж», в особі голови кооперативу ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Галтекс-Брухт» прийняв у негрошовій формі нерухоме майно, зокрема земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0004, площею 0,4039га, вартістю 5 000,00грн.

05.01.2024 року було проведено загальні збори учасників ТОВ «Галтекс-Брухт» та ТОВ «Амальфі-про» про набуття прав учасника ТОВ «Амальфі-про» шляхом внесення вкладу в розмірі, зокрема земельної ділянки з кадастровим №4610136300:06:012:0004, площею 0,4039га, вартістю 10 000,00грн в обмін на частку в статутному капіталі ТОВ «Амальфі-про» в розмірі 60%.

05 січня 2024 року ТОВ «Галтекс-Брухт» в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту передав, а ТОВ «Амальфі-про» в особі директора ОСОБА_5 прийняло земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0004, площею 0,4039га, вартістю 10 000,00грн.

Гр. ОСОБА_2 є не лише членом ОК «ГБК «Автобудгараж» та засновником і керівником ТзОВ «Галтекс-брухт».

Державним реєстратором Лободинець Н.І. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га від ТзОВ «Галтекс-Брухт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі-про» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №16,17, посвідченого 05.01.2024, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М., протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Галтекс-Брухт» №05/01 від 05.01.2024 та протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Амальфі- про» № 05/24 від 05.01.2024.

При цьому, засновником (учасником) ТзОВ «Амальфі-про», згідно Витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГО станом на 10.10.2025 року (відповідь на запит №1876416) є ТзОВ «Галтекс-Брухт», частка якого становить 60% від статутного капіталу товариства за рахунок внесеного вкладу, директором та засновником якого є гр. ОСОБА_6 , який, як член ОК ГБК «Автобудгараж» отримав спірну земельну ділянку.

Отже, 27.10.2020 право власності вказаної земельної ділянки зареєстровано за ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудмонтаж», яка в подальшому внесена до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт». 23.01.2021 зареєстровано право власності ТзОВ «Галтекс-Брухт» на спірну земельну ділянку на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 154 та 155, виданого 14.01.2021. 05.01.2024 державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га від ТзОВ «Галтекс-Брухт» до ТзОВ «Амальфі-Про» на підставі акту приймання-передачі нерухомого мйана №16,17, посвідченого 05.01.2024, протоколу загальних зборів ТзОВ «Галтекс-Брухт» №05/01 від 05.01.2024 та протоколу загальних зборів №05/24 від 05.01.2024.

У відповідності до вказаних документів ТзОВ «Галтекс-Брухт» передало, а ТзОВ «Амальфі-Про» прийняло як додатковий вклад до статутного капіталу цього товариства, зокрема, земельну ділянку кадастровиц номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га.

При цьому слід зазначити, що у судовому засіданні встановлено, що докази оцінки вартості спірної земельної ділянки, документи, які б підтверджували оплатну передачу майна у статутний капітал товариств відсутні і суду відповідачем не надано.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТзОВ «Амальфі-про» належать: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний) 38.11 Збирання безпечних відходів 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання 38.32 Відновлення відсортованих відходів 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Суд ураховує, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Згідно зі статтею13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з наведеним добросовісність у правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісними, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися так, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ними ставляться. І навпаки - реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 521/17654/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 наголошено, що для визначення добросовісності набувача, окрім приписів статті388 ЦК України, підлягає врахуванню спеціальна норма пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка отримує нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, щодо неврахування висновків яких також вказує Скаржник.

Поряд з цим варто зазначити, що для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19).

Ураховуючи встановлені обставини спору, суд вважає за необхідне звернути увагу, що добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісного набувача, зокрема, у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Суд враховує правовий висновок, зазначений у п.5.42. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1457/19 від 17.12.2025 року, що пов`язаність осіб, через яких послідовно здійснювалося набуття та подальше відчуження спірного майна, що має істотне значення для оцінки добросовісності набуття, у якому зазначено, що «пов`язаність учасників відповідних правочинів та обізнаність залучених юридичних осіб щодо походження спірного майна й обсягу повноважень відчужувача виключають можливість кваліфікувати відповідача як добросовісного набувача навіть за умови формального посилання на відомості державної реєстрації».

При цьому Верховний Суд вважає зазначив, що разі витребування нерухомого майна від набувача на користь законного власника законодавство України надає такому набувачу додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Відповідно до приписів частин третьої та четвертої статті390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Частиною першою статті661 ЦК України визначено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Тому останній набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до попереднього незаконного набувача, в якого придбав спірне нерухоме майно, про відшкодування збитків на підставі статті661 ЦК України, а також має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів відповідно до змісту статті390 ЦК України.

Аналогічні висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №710262 від 05.01.2024 року на підставі акту приймання-передачі, виданого 05.01.2024 року, видавник приватний нотаріус Зуєва С.М., протокол №05/01 від 05.01.2024 року ТОВ «Галтекс-Брухт», протокол №05/24 від 05.01.2024 року право власності зареєстроване за ТОВ «Амальфі-про».

Слід зазначити, як слідує із згаданої вище Інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держвного реєстру іпотек, Єдиного реєстре заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, на зазначену земельну ділянку на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2021 року у справі №463/5188/21 накладено арешт, обтяжувач Львівська обласна прокуратура, який знято на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2023 року у справі №461/1002/22 05.01.2024 року 0 14.57год. При цьому право власності за ТОВ «Амальфі-про» зареєстровано 05.01.2024 року 0 14.55год, а саме ще до зняття арешту.

Судом встановлено, що 06.01.2024 між ТзОВ «Амальфі-про» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, яка виступає в якості забезпечення вимоги іпотекодержателя ( ОСОБА_1 ), що витікає з договору позики, укладеного 06.01.2024 між ним та ТзОВ «Амальфі-про», за умовами якого останнє зобов`язується повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн до 19.01.2024. Доказів надання коштів, повернення коштів суду відповідачем ненадано.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі наведеного вище, суд доходить висновку про задоволення позову. Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів добросовісного набуття у власність земельних ділянок.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у справі покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ

1. Позов задоволити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Амальфі-про (43023, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2б, код ЄДРПОУ 44522209) у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради (79006, пл. Ринок, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 04055896) об`єкт нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943046101).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Амальфі-про (43023, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2б, код ЄДРПОУ 44522209) на користь Львівської обласної прокуратури (м. Львів, просп. Шевченка, 17/19,код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір у розмірі 19 948,61грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026 року.

Суддя Коссак С.М.