Ухвала суду № 139922807, 21.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/11418/26Суддя Господарського суду міста Києва Сташків Р.Б. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Акам про забезпечення позову у межах справи №910/11418/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акам

до Консорціум БІЛДІНГ ЮА

про стягнення 25974077,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Консорціуму БІЛДІНГ ЮА (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акам" (далі - позивач) заборгованість за Договором поставки № 1807 від 02.12.2024 у сумі 25974077,07 грн, яка складається з 21709773,08 грн основного боргу, 1669155,66 грн пені, 805143,40 грн - 3% річних та 1790004,93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Консорціум БІЛДІНГ ЮА у порушення умов Договору поставки не здійснив оплату у повному обсязі у встановлений строк за поставлений Товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21709773,08 грн. Додатково, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано пеню у сумі 1669155,66 грн, 3% річних у сумі 805143,40 грн та інфляційні втрати у сумі 1790004,93 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ АКАМ за Договором поставки № 1807 від 02 грудня 2024 року становить 25974077,07 грн, яку позивач змушений стягувати у судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.09.2026 відкрито провадження у справі №910/11418/26 за вказаними позовними вимогами.

18.09.2026 через Електронний суд позивачем було подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Консорціуму БІЛДІНГ ЮА як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківський або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать КОНСОРЦІУМУ «БІЛДІНГ ЮА», в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 25974077,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Отже, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частин 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром коштів відповідача, на який вимагається накладення арешту.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Побідна за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

Законодавство не встановлює вичерпний перелік обставин, якими учасник справи вправі обґрунтовувати заяву про забезпечення позову. Відсутній також вичерпний перелік доказів, за допомогою яких можуть бути встановлені ці обставини.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

У пункті 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022 у справі №910/5079/21, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23).

Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

В силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №915/1386/24).

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив наступне.

Поставка товару відбувалась для забезпечення будівельних робіт по об`єкту: Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища за адресою: Київська область, Фастівський район, в межах Гатненської територіальної громади, І черга будівництва (1-2 пускові комплекси), тобто для будівництва важливого всеукраїнського об`єкту, ідучи на ризики, позивач постачав товар без оплати за попередні партії товару.

При цьому, заснування Консорціуму було обумовлено виключно метою участі в конкретному публічному тендері та подальшої реалізації єдиного масштабного проекту будівництва: «Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища» за адресою: Київська область, Фастівський район, в межах Гатненської територіальної громади», що свідчить про його створення спеціально під виконання цієї правової угоди.

Враховуючи тимчасовий характер Консорціуму як правової форми об`єднання підприємств, позивач зважає на те, що після завершення будівництва зазначеного вище об`єкта Консорціум може бути ліквідований його учасниками у будь-який час. Зазначені обставини створюють реальну загрозу ухилення від виконання зобов`язань та суттєво ускладнять або зроблять неможливим ефективне стягнення заборгованості у майбутньому.

Згідно з даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua, Державною установою Національне військове меморіальне кладовище (Замовник будівництва) за проведення будівельних робіт по об`єкту: Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища (І черга будівництва, 1-2 пускові комплекси) було перераховано Консорціуму БІЛДІНГ ЮА кошти у загальному обсязі 803469264,39 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено копії витягів з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua.

Водночас, як вказує позивач, подальший рух та цільове використання отриманих Консорціумом бюджетних коштів у розмірі понад 803 млн грн залишаються абсолютно непрозорими для позивача. Попри акумулювання колосального обсягу фінансових ресурсів на своїх рахунках, відповідач досі не здійснив розрахунки за поставлений позивачем Товар, що був безпосередньо використаний на цьому ж об`єкті будівництва. Позивач припускає, що отримані грошові кошти систематично виводяться Консорціумом шляхом перерахування на рахунки третіх осіб, афілійованих суб`єктів або під виглядом оплати інших сумнівних зобов`язань.

Позивач також звертає увагу, що відповідач підтверджує наявність заборгованості перед постачальником у сумі 21709773,08 грн, оскільки сторонами Договору без будь-яких зауважень та застережень підписаний Акт звірки взаємних розрахунків від 09.07.2026 № 173, копію якого надано із заявою.

Незважаючи на систематичне отримання колосального обсягу бюджетного фінансування за вказаним вище об`єктом будівництва, відповідач свідомо ухиляється від здійснення розрахунків з позивачем. Така безпідставна відмова від виконання грошових зобов`язань за Договором за наявності достатнього ліквідного ресурсу, на думку позивача, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.

З огляду на зазначені обставини, ТОВ «АКАМ» звернулось до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві із відповідною заявою про вчинення службовими особами КОНСОРЦІУМ «БІЛДІНГ ЮА» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, на підтвердження чого долучено копію відповідної заяви.

Крім того, здійснений позивачем аналіз майнового стану Консорціуму свідчить про повну відсутність у його власності чи користуванні ліквідних активів, нерухомого майна або спеціалізованої техніки. Усі виробничі потужності, кадровий потенціал та обладнання належать безпосередньо підприємствам-учасникам, що увійшли до його складу. А зареєстрований статутний капітал складає лише 1000000 грн.

Згідно з наданою фінансовою звітністю Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» за перше півріччя 2026 року, підприємство має суттєвий обсяг боргових зобов`язань та обмежені високоліквідні ресурси, що створює ризики для реального виконання судового рішення у разі задоволення позову. Так, загальний обсяг зобов`язань відповідача становить 168,49 млн. грн, з яких 134,45 млн. грн поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, та 34,04 млн. грн інші поточні зобов`язання.

Значна частина активів (понад 119 млн. грн) припадає на дебіторську заборгованість (дебіторська заборгованість за товари/роботи/послуги 22,55 млн. грн, інша поточна дебіторська заборгованість 89,69 млн грн), стягнення та реальний строк повернення якої залежать від третіх осіб. При цьому, залишок коштів на рахунках станом на 30.06.2026 року складає всього 14,25 млн. грн, що є навіть меншим за суму позовних вимог (25,97 млн. грн) ТОВ «АКАМ» до відповідача. Крім того, за останній звітний період Консорціум «БІЛДІНГ ЮА» задекларував чистий збиток у розмірі 437,8 тис. грн.

Враховуючи значний розмір заборгованості, а також те, що грошові кошти на банківських рахунках є абсолютно високоліквідним активом, який у сучасних умовах електронного банкінгу може бути оперативно перерахований або виведений на рахунки афілійованих осіб, пов`язаних суб`єктів чи пов`язаних контрагентів, позивач має обґрунтовані та реальні побоювання, що відповідач, дізнавшись про відкриття провадження у справі, вживатиме активних заходів щодо швидкого виведення наявних грошових коштів з власних рахунків та/або штучного створення кредиторської заборгованості перед третіми особами для унеможливлення майбутнього стягнення.

На думку позивача, зазначене свідчить про існування реальних обставин та дійсної загрози, а не лише суб`єктивних припущень позивача, щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову. За таких умов, невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту коштів створить ситуацію, за якої рішення суду у разі його задоволення залишиться декларативним, а відновлення порушеного права позивача та реальне стягнення коштів стане повністю неможливим через відсутність активів у відповідача. Натомість накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог забезпечить співмірний, ефективний та законний баланс інтересів сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом прийнято до уваги обґрунтування позивача та докази надані на їх підтвердження, зокрема, підписаний між сторонами акт звірки щодо наявності у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем на основну суму боргу 21709773,08 грн, а також приймаючи до уваги, що відповідач отримав державне фінансування на проведення будівельних робіт по об`єкту: Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища (І черга будівництва, 1-2 пускові комплекси) у загальному обсязі 803469264,39 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти Консорціум БІЛДІНГ ЮА на суму 25974077,07 грн, що рівнозначна ціні позову.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136, 137, 138, 140, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Акам про забезпечення позову у справі №910/11418/26 задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» (код ЄДРПОУ 45570957, адреса: 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, оф. 218) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківський або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА», в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 25974077,07 грн (двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сімдесят сім гривень 07 коп.).

Стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Акам (вул. Собінова, будинок 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область; ідентифікаційний код 34681481).

Боржником є Консорціум БІЛДІНГ ЮА (вулиця Коновальця Євгена, будинок 31, офіс 218, м. Київ; ідентифікаційний код 45570957).

Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її підписання незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 21.09.2026.

Суддя Р.Б. Сташків