Ухвала суду № 139922801, 07.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення

м. Київ

07.09.2026Справа № 910/11877/25

За заявою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/11877/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення 4 913 924, 35 грн

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від стягувача: не з`явились;

Від боржника (заявника): Фартушна В.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 4 913 924, 35 грн., з яких: 4 690 075, 64 грн основна заборгованість, 146 999, 47 грн інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 76 849, 24 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору № 16823/01 від 04.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М" суму основного боргу у розмірі 4 690 075 (чотири мільйона шістсот дев`яносто тисяч сімдесят п`ять) гривень 64 коп, інфляційні втрати у розмірі 103 101 (сто три тисячі сто одна) гривня 11 коп, 3 % річних у розмірі 76 055 (сімдесят шість тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 36 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 58 430 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять) грн 78 коп.

На підставі п. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/11877/25, здійснювати нарахування 3% річних починаючи з 18.10.2025 до моменту виконання судового рішення. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість. В іншій частині позовних вимог відмовлено

14.01.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 81 000, 00 грн.

21.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 81 000, 00 грн та зазначив, що цей розмір є неспіврозмірним з розміром вимог такої категорії справ, що свідчить про очевидне завищення наведеної позивачем в заяві кількості часу витраченого адвокатом на правничу допомогу та просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар М" 46 077, 08 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 залишено без змін.

18.08.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026, яке залишено без змін Постановою апеляційного господарського суду від 22.07.2026 видано накази.

20.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшла заява, в якій боржник просить відстрочити виконання рішення строком на один рік з моменту ухвалення рішення у справі № 910/11877/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 заяву про відстрочку виконання рішення у справі № 910/11877/25 призначено до розгляду на 31.08.2026.

27.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, в яких останній просить суд відмовити у задоволення заяви про відстрочку виконання рішення та просить стягнути з боржника витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000, 00 грн.

31.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшла заява про розгляд справи без участі представника та просив суд стягнути з боржника витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн

Представник стягувача у судове засідання 31.08.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник боржника у судовому засідання 31.08.2026 підтримав заяву про відстрочку виконання рішення, заперечив щодо задоволення заяви представника стягувача про стягнення витрат у розмірі 18 000, 00 грн.

Судом у судовому засіданні 31.08.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду до 07.09.2026.

05.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника боржника надійшла заява, в якій останній заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу та зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість таких витрат зменшити їх вартість.

Представник стягувача у судове засідання 07.09.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник боржника у судовому засідання 07.09.2026 підтримав заяву про відстрочку виконання рішення, заперечив щодо задоволення заяви представника стягувача про стягнення витрат у розмірі 15 000, 00 грн.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/11877/25, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення заявник (боржник) посилається на наступне:

- часткова оплата відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу;

- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3 % річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії;

- необхідність підтримання ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;

- фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором;

- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан ДП "Гарантований покупець";

- участь ДП "Гарантований покупець" у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;

- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, що істотно ускладнює виконання рішення суду.

Суд зазначає, що фактично всі вищевикладені обґрунтування зводяться до відсутності відповідного фінансування.

Водночас, позивач, заперечуючи щодо відстрочення виконання рішення суду, стверджує, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування щодо обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Усі аргументи Відповідача не підтверджені належними доказами.

Недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої від Позивача.

Разом з тим, відповідачем взагалі не враховано фінансовий стан позивача та наявність у нього кредитних зобов`язань. Так, ураховуючи затримки з оплатою від відповідача за поставлену позивачем електроенергію протягом декількох років, починаючи з 2021 року, що призвело до постійної нестачі обігових грошових коштів для нормального функціонування підприємства та підтримання обладнання для генерації електроенергії у належному стані, Позивачем протягом 2019 - 2024 років було укладено: договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.03.2019 № 50319; договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.12.2021 №071221; договір від 17.09.2024 № 17092024-01 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за яким у Позивача і на сьогодні не виконані зобов`язання.

Однак, у цій заяві боржник жодним чином не обґрунтував запропонований останнім термін відстрочення та не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду в даній справі буде фактично виконане.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочення та розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак доказів на підтвердження обґрунтованості доводів заяви від 27.08.2026, а також доказів реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання, боржник не надав.

При цьому, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, вже були враховані судом під час ухвалення рішення суду в даній справі, а твердження заявника, які зводяться до ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", відсутності відповідного фінансування не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочення. Разом із тим, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Отже, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду на максимальний передбачений законом термін може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, у тому числі зважаючи на те, що не тільки боржник продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й Товариство, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства "Гарантований покупець" від 27.08.2026 про відстрочення виконання рішення суду в даній справі задоволенню не підлягає.

Щодо заяви представника стягувача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У якості доказів понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу щодо розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду до справи надано:

- рахунок на оплату № 335-910/11877/25 від 27.08.2026 на суму 18 000, 00 грн;

- акт приймання - передавання наданих адвокатських послуг від 27.08.2026 на суму 18 000, 00 грн, підписаний стороною клієнта (позивача) та адвокатом.

Суд зазначає, що зазначений акт складено в межах виконання договору про надання правової допомоги від 20.02.2024 № 246/2024, який наявний в матеріалах справи оскільки був предметом дослідження при ухваленні судом додаткового рішення від 06.04.2026.

Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 20.02.2024 № 246/2024 визначено, що гонорар клієнт оплачує в розмірі та в порядку згідно додатку № 2 до договору, пунктом 1 якого закріплено фіксований розмір гонорару адвоката - 3 000 грн за годину роботи;

Згідно акту приймання - передавання наданих адвокатських послуг від 27.08.2026 у вартість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі18 000 грн включено:

- підготовка та подання заперечень на заяву про відстрочку виконання рішення вартістю 15 000 грн із затратою п`яти годин робочого часу;

- участь адвоката у засіданні 3 000 грн із затратою однієї години робочого часу.

Заперечення відповідача щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу ґрунтуються на тому, що останні понесені стороною у зв`язку з розглядом заяви про відстрочення виконання рішення суду, тобто під час здійснення процесуальних дій на стадії виконання судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 03.04.2024 у справі № 755/3829/18 та від 10.09.2025 у справі № 1001/1095/2012 дійшов висновку, що під час розгляду процесуальних питань, пов`язаних зі стадією виконання судового рішення, відсутні правові підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що заявлений до відшкодування розмір витрати не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

В сукупності зазначеного вище та враховуючи відмову суду у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку щодо необхідності відшкодувати позивачу витрати пов`язані із розглядом такої заяви, враховуючи наявність відповідного клопотання сторони позивача та фактичне надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги.

Судом досліджено судову практику у справах № 755/3829/18 та № 1001/1095/2012, на яку посилається сторона відповідача та встановлено, що остання не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки правовідносини у вказаних справах та у даній справі не є подібними.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі № 1001/1095/2012 дійшов висновку, під час розгляду заяв для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень (зокрема, заяв про видачу дубліката виконавчого листа) положення статей 133, 141 ЦПК України не застосовуються, оскільки сторін на такому етапі цивільного судочинства немає.

У постанові від 03.04.2024 у справі № 755/3829/18 Верховний Суд, змінюючи додаткову Постанову та виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції, відмовив у відшкодування витрат не з підстав неможливості відшкодування останніх з огляду на стадію виконання рішення, а з огляду на невідповідність заяви вимогам частини 1 статті 134 ЦПК України.

Однак, на переконання суду, етап господарського судочинства наразі наявний, завданням якого в свою чергу є ефективний захист порушених прав і законних інтересів позивача.

Крім того, судом враховано, що заява про відстрочення виконання рішення суду розглядалась судом за участю представників сторін, розгляд якої в свою чергу є складовою судового процесу оскільки стосується безпосередньо виконання судового рішення.

Водночас, суд не погоджується із розміром заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає їх надмірними та неспівмірними.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи погодинну форму оплати роботи адвоката, визначення останнім 5 годин робочого часу вартістю 15 000 грн за складання заперечень по суті заяви про відстрочення виконання рішення суду не є обґрунтованим та пропорційним, враховуючи характер та суть такої заяви (пункт 2 частини 5 статті 129 ГПК України), а тому суд не вбачає підстав покладати обов`язок з відшкодування на відповідача у повному розмірі.

За висновком суду, обґрунтованим та таким, що не матимуть надмірного та штучного характеру є покладання на сторону відповідача відшкодування витрат позивача у загальному розмірі 3 000 грн за складання заперечень по суті поданої відповідачем заяви.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/11877/25.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М" про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу - задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР М" (вул. Вишнева, буд. 15, смт. Широке, Дніпропетровська обл., 53700; ідентифікаційний код 42306230) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3 000 (три тисячі) грн. коп.

4. У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

5. Видати наказ на виконання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.09.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова