Ухвала суду № 139922261, 21.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

21 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/446/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

розглядаючи справу

за позовом: Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіонув особі 1. Головного управління Національної гвардії України,

2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"

про стягнення 32 980,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули ;

взяла участь: Павленко А.М., прокурор, службове посвідчення №085068 від 07.04.2026.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 30.04.26 відкрив спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 26 травня 2026 р. о 12:00.

Господарський суд Житомирської області заслухавши прокурора Павленко А.М. по суті позову, дослідивши матеріали справи, перейшов на стадію ухвалення судового рішення , повідомивши про його проголошення 01.06.2026.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 01.06.2026 відклав стадію ухвалення та проголошення остаточного рішення (ухвали /постанови ) у справі з наступних підстав.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді за правилами ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" викладено у позові.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.12. 2025 року № 6-р(II)/2025 (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) зважає на те, що визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку. Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (абз.2 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру"). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають. Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абз. 2 ч. 4 ст. 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Головного управління Національної гвардії України як головного органу військового управління НГВ, що затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів військових частин Національної гвардії України, а також військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині повідомлення Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Прокурором були дотримані.

Головне управління Національної гвардії України, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України набули статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Господарський суд встановив, що ОП КГС у складі ВС постановлено ухвалу від 07.11.2025 у справі №910/6530/24 про прийняття її до розгляду для відступу від висновку, викладеного у постанові ВС від 09.07.2025 у справі №910/4017/24, що приймалася колегією суддів з іншої палати про те, що військова частина Збройних сил України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарської діяльності.

Правовідносини у справі №906/446/26 є подібними до правовідносин у справі №910/6530/24, оскільки в обох справах предметом оцінки є наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів військової частини в господарському суді.

17.07.2026 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову, (повний текст якої опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень для надання загального доступу 21.07. 2026 року), в якій Верховний Суд підтвердив висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 910/4017/24 щодо неможливості звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі військової частини.

Так, у наведеній постанові у справі № 910/6530/24 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатувала, що:

"8.5. Об`єднана палата зауважує, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". [...]

8.9. Об`єднана палата зазначає, що випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. [...]

8.35. Із системного аналізу положень статей 1, 3 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про оборону України" та пункту 7 частини першої статті 4 КАСУ вбачається, що до суб`єктів владних повноважень належать, зокрема, органи військового управління та їх посадові особи під час здійснення публічно-владних управлінських функцій. Військові частини відповідно до законодавства входять до організаційної структури Збройних Сил України та є складовими військового формування, на яке покладено виконання завдань у сфері оборони держави.

8.36. За визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України "Про оборону України" органи військового управління - ІНФОРМАЦІЯ_6 , інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Військові частини відповідно до законодавства входять до організаційної структури Збройних Сил України та є складовими військового формування, на яке покладено виконання завдань у сфері оборони держави.

8.37. ІНФОРМАЦІЯ_6 як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань, зокрема, виступає, відповідно до визначених ІНФОРМАЦІЯ_15 потреб, вимог та пріоритетів, державним замовником при здійсненні оборонних закупівель, а також на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву Збройних Сил України (частина перша, абзац восьмий частини другої статті 10 Закону України "Про оборону України"). [...]

8.43. Об`єднана палата зазначає, що дійсно відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. [...]

8.46. Об`єднана палата виходить із того, що буквальне тлумачення положень Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" не дає підстав для безумовного застосування поняття "суб`єкт господарської діяльності", яке застосовується до військових частин у наведених вище випадках, до спірних правовідносин, заснованих на здійсненні оборонних закупівель, у яких військова частина виступила державним замовником та розпорядником бюджетних коштів у розумінні бюджетного законодавства. [...]

8.48. Водночас, як зазначено вище, військова частина не належить до органів військового управління та не має статусу суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАСУ.

8.49. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке є головним розпорядником бюджетних коштів для військових частин, забезпечує відповідно до законодавства виконання функцій уповноваженого органу з державного гарантування якості, головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони; з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами. [...]

8.51. Об`єднана палата, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025, погоджується, що за умов воєнного стану питання забезпечення функцій з обороноздатності країни під час здійснення оборонних закупівель можуть мати виняткове значення, зумовлюючи підстави для представництва прокурором ІНФОРМАЦІЯ_6 у спірних правовідносинах, і прокурор має їх обґрунтовувати.

8.52. Щодо ВЧ НОМЕР_2 , то Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_2 зазначив, що ВЧ НОМЕР_2 є стороною спірних договорів, і саме з цим пов`язаний її статус суб`єкта владних повноважень. Однак доводи прокурора спростовуються наведеним вище законодавством, яке не передбачає здійснення військовою частиною функцій органу владних повноважень як сторони зобов`язальних правовідносин, такі функції здійснюються ІНФОРМАЦІЯ_6 при організації своєї діяльності у сфері закупівель, у тому числі, й при укладенні договорів військовими частинами, як розпорядниками державного бюджету третього рівня.

8.53. З наведених вище мотивів, об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24 про те, що військова частина Збройних сил України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарської діяльності.

8.54. Тож суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про залишення без розгляду позову, який поданий прокурором в інтересах військової частини".

З урахуванням наведеної правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.07. 2026 року у справі № 910/6530/24, за змістом якої об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 року у справі № 910/4017/24 про те, що військова частина Збройних сил України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарської діяльності, Господарський суд висновує, що позов поданий прокурором в інтересах Військової НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка у спірних правовідносинах Військова діяла як господарюючий суб`єкт, а не як суб`єкт владних повноважень, а тому звернення із позовом в інтересах Військової частини є неправомірним і виходить за межі повноважень прокурорського представництва.

Встановлення судом відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Відповідно до ч.4 ст. 226 ГПК України, особа позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п.2 ч.1. ст. 226,234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Маріупольської спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 21.09.2026.

Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено на підставі ст.255 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2- прокурору (через Ел. суд);

3-4 позивачам (через Ел. суд);

5- відповідачу (через Ел. суд)