Рішення № 139922260, 21.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/446/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули ;

взяла участь: Павленко А.М., прокурор, службове посвідчення №085068 від 07.04.2026.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом: Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України

до: Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"

про стягнення 32980,00 грн.

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 30.04.26 відкрив спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 26 травня 2026 р о 12:00.

Господарський суд Житомирської області заслухавши прокурора Павленко А.М. по суті позову, дослідивши матеріали справи, перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Господарський суд ухвалою від 01.06.2026 відклав стадію ухвалення та проголошення остаточного судового рішення (ухвали/рішення суду) у справі №906/446/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/6530/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення за результатами розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Одночасно, Господарський суд ухвалив повідомити учасників справи про дату ухвалення та проголошення судового рішення ухвалою суду після настання обставин, визначених у п.1 резолютивної частини цієї ухвали суду.

Господарський суд зазначив, що правовідносини у справі №906/446/26 є подібними до правовідносин у справі №910/6530/24, оскільки в обох справах предметом оцінки є наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів військової частини в господарському суді.

Господарський суд встановив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень загальний доступ до постанови Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/6530/24 надано 22.07.2026, дата набрання законної сили 17.07.2026. Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Однак Верховний Суд у постанові від 06.08.2026 у справі № 904/5724/24 звернувся до релевантних висновків, які викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2026 року у справі № 910/6530/24, в якій Верховний Суд підтвердив висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 910/4017/24 щодо неможливості звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі військової частини.

Господарський суд ухвалою від 02.09.2026 поновив стадію ухвалення та проголошення остаточного судового рішення (ухвали/рішення суду) у справі №906/446/26 та призначив судове засідання для проголошення остаточного судового рішення у справі на 21 вересня 2026 р. о 14:30

Господарський суд ухвалою від 21.09.2026 позов Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишив без розгляду.

Господарський суд у судовому засіданні 21.09.2026 оголосив скорочене рішення про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Маріупольська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону звернулася з позовом у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі 1. Головного управління Національної гвардії України, 2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" з позовними вимогами про стягнення 32 980 грн штрафних санкцій (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач).

Правові підстави позову: ст.ст. 530, 610, 610, ч. 3 ст. 651 ЦК України.

Фактичні підстави: Договір №770/25 про закупівлю товарів від 10.12.2025.

Відповідач правом участі у змагальному процесі не скористався, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.

Справу розглянуто за відсутності відзиву на позов на підставі ст.ст. 165, 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.12.2025 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Приватним підприємством «БудКапітал Плюс» (далі - Постачальник) укладено Договір №770/25 про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки і оборони (далі - Договір №770/25) .

Предметом Договору №770/25 є закупівля квадрокоптерів DJI Matrice 4Т (CP.EN.00000546.02) (далі - Товар), кількістю 85 штук (найменування товару визначено п.2.1-2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору зазначена закупівля здійснена за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до п. 3.1. Договору сума договору складає 16 490 000, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник зобов`язаний здійснювати поставку (передачу) товару відповідно до заявок замовника у строк до 20.12 2025 року.

Замовник має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань Постачальником , повідомивши про це його у строк 10 календарних днів (п.5.2.1 Договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару до місця поставки якість якого відповідає вимогам встановленим Договором, діючим державним стандартам тощо, у строк встановлений Договором (п.5.3.1 Договору) .

Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання умов договору застосовуються штрафні санкції , передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.5.2. Договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 10.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків за поставлений Товар до повного виконання сторонами узятих на себе бюджетних фінансових зобов`язань за цим Договором.

У встановлений Договором строк товар Відповідачем поставлений не був.

Відповідно, у зв`язку з непоставкою Відповідачем товару у встановлений строк, військова частина НОМЕР_1 НГУ направляла Відповідачу лист №10157/16-6077 від 22.12.2025 з претензією щодо виконання зобов`язання з поставки товару та сплати неустойки, відповідно до Договору №770/25 від 10 грудня 2025 року, згідно з якою за порушення строків виконання зобов`язання Договору необхідно сплатити пеню у розмірі 32 980 грн за відповідним банківським рахунком.

Лист про розірвання в односторонньому порядку Договору та претензія направлені відповідачу 22.12.2025 рекомендованим листом з описом вкладення, залишено без відповіді та виконання.

В позові зазначено що, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Маріупольська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону листом №52-802ВИХ-26 від 16.02.2026 та листом №52-1153ВИХ-26 від 10.03.2026, повідомила Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про порушення вимог законодавства, необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави та про намір звернутися до суду з позовною заявою.

На запит прокуратури Головне управління Національної гвардії України зазначило, що відповідний товар призначений для виконання службово-бойових завдань та забезпечення захисту життя і здоров`я військовослужбовців Національної гвардії України. Водночас Головне управління не заперечує щодо вжиття Маріупольською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону заходів, спрямованих на захист інтересів держави, у тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову.

У позовній заяві зазначено, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України залучена до виконання бойових (спеціальних) завдань та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Військова частина постійно перебуває в районі виконання завдань за призначенням, що, за твердженням позивача, об`єктивно ускладнює можливість забезпечення належної участі її представників у судовому процесі, зокрема підготовки та подання позовної заяви, а також представництва інтересів військової частини в суді.

Крім того, зазначено, що бюджетні асигнування на сплату судового збору у кошторисі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виділяються із значними затримками, що унеможливлює своєчасне самостійне звернення військової частини до суду в порядку господарського судочинства. При цьому військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не заперечує проти звернення Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до суду з позовом в її інтересах.

У зв`язку з непоставкою товару у строки визначені Договором №770/25, Маріупольська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі 1. Головного управління Національної гвардії України, 2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до суду з вимогою стягнути в примусовому порядку з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" 32 980 грн штрафних санкцій за порушення умов договору.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України .

"Правові засади реалізації прокурором представницької функції визначені, зокрема, статтею 53 ГПК України, згідно з якою у встановлених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також, звертаючись до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, визначені законом підстави для здійснення представництва та зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором також урегульоване статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено підстави, межі та порядок здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що, вступаючи у цивільні чи господарські правовідносини, держава є самостійним учасником таких правовідносин та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах наданої їм компетенції. При цьому такі органи не є носіями власних матеріальних прав чи обов`язків у спірних правовідносинах, а реалізують повноваження держави як її представники. Отже, їхня поведінка у відповідних правовідносинах розглядається як поведінка самої держави (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду послідовно виходить із того, що під час судового розгляду фактичною стороною у спорі є саме держава, навіть якщо позов подано в інтересах держави в особі конкретного органу державної влади чи іншого суб`єкта владних повноважень. Такий орган виступає лише як суб`єкт, через який держава реалізує свої права та виконує обов`язки у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави є винятковою формою представництва, яка допускається лише за наявності передбачених законом підстав, а належним позивачем у таких справах є держава, права та інтереси якої реалізуються через відповідний уповноважений орган.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози їх порушення, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом наявності підстав для такого представництва.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду та не може підміняти компетентний орган, який має повноваження і можливість самостійно здійснювати захист інтересів держави. Представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер і здійснюється лише з метою недопущення залишення таких інтересів без належного судового захисту у випадках, коли компетентний орган всупереч вимогам закону не здійснює їх захисту або здійснює його неналежним чином. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження."

17.07.2026 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову, (повний текст якої опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень для надання загального доступу 21.07.2026 року), в якій Верховний Суд підтвердив висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 910/4017/24 щодо неможливості звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі військової частини.

З урахуванням цього Господарський суд Житомирської області ухвалою від 21.09.2026 залишив позов Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіонув інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України без розгляду.

Суд враховує пояснення прокурора щодо порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором такого інтересу шляхом подання цього позову і зазначає таке. Прокурором достатньо обґрунтовано, що звернення з цим позовом до суду спрямоване на захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, включаючи контроль за цільовим використанням, зайвим витраченням чи заволодінням бюджетними коштами. Щодо подання позову в інтересах Головного управління Національної гвардії України.

Відповідно до ст.1 Закону України " Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки [...].

Згідно з ч.ч. 2, 11 ст. 5 Закону України " Про Національну гвардію України" організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління ( головного органу військового управління Національної гвардії України) та органів військового управління оперативно - територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів) [...].

Головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, військові частини [...] є юридичними особами, мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відповідних банківських установах.

Частиною 1 ст.7 Закону України " Про Національну гвардію України" визначено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом, як визначено ст. 22 Закону України " Про Національну гвардію України" , а отже за рахунок держави.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України входить до організаційної структури Національної гвардії України та фінансується за рахунок бюджету.

Відповідно до п.п. 1,9 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого указом Президента України від 28.03.2014 року № 346/2014, головним органом військового управління Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України.

Командувач Національної гвардії України, зокрема, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи, зміни до них територіальних управлінь НГУ, з`єднань, військових частин (підрозділів НГУ).

Саме Головне управління НГУ як головний орган військового управління НГУ , який затверджує кошториси та плани використання бюджетних коштів військовою частиною НОМЕР_1 НГУ , є органом , до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних відносинах.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що саме Головне управління НГУ є тим компетентним органом, через який держава реалізує свої права та законні інтереси у спірних правовідносинах, пов`язаних із виконанням договору про закупівлю товару для забезпечення потреб оборони, а відтак саме в інтересах цього органу прокурор за наявності передбачених законом підстав вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Право вимоги про стягнення штрафних санкцій виникло не лише у військової частини НОМЕР_1 як сторони Договору, оскільки у даній справі прокурор звернувся до суду не на захист приватного майнового інтересу військової частини, а в інтересах держави, носієм яких у спірних правовідносинах є Головне управління НГУ як уповноважений орган державної влади.

При цьому право вимоги про застосування штрафних санкцій у даному випадку виникло у зв`язку з порушенням договору, укладеного для забезпечення потреб оборони держави, а тому його реалізація здійснюється державою через уповноважений орган - Головне управління НГУ, тоді як предметом судового захисту у даній справі є не приватний майновий інтерес військової частини НОМЕР_1 , а державний інтерес щодо належного виконання оборонного замовлення та ефективного використання бюджетних коштів.

Сам по собі факт того Головне управління НГУ, що не є стороною Договору, не виключає можливості звернення прокурора до суду в його інтересах, оскільки у спорах, пов`язаних із представництвом інтересів держави, вирішальне значення має не формальна участь відповідного органу у цивільному чи господарському правочині, а наявність у нього визначених законом владних повноважень щодо реалізації та захисту відповідного державного інтересу, який зазнав порушення.

Оскільки військова частина є безпосереднім отримувачем товару за Договором та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому визначення військової частини як особи, на користь якої підлягає виконанню рішення суду, відповідає характеру спірного матеріального правовідношення.

Договір №770/25 став належною правовою підставою виникнення між його сторонами взаємних цивільних прав та обов`язків, які відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковими для виконання та не можуть бути довільно змінені чи проігноровані однією зі сторін.

Зі змісту укладеного Договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, предмета закупівлі, кількості та вартості товару, місця і строку його поставки, а також погодили відповідальність за порушення прийнятих на себе договірних зобов`язань, чим реалізували передбачений статтею 627 ЦК України принцип свободи договору.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язки, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №770/25 про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки і оборони від 10.12.2025, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За умовами Договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість та строки поставки яких зазначені у специфікації що є додатком №1 до Договору , а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, визначених .

Відповідно до частини 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено, що Відповідач порушив строк поставки, у зв`язку з чим, відповідно до Договору №770/25 про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки і оборони від 10.12.2025 Позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 32 980 грн.

Відповідач порушив строк на 2 (два) дні , згідно п. 6.5.2 Договору у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Перевіривши порядок нарахування штрафних санкцій, суд встановив, що штраф нарахований вірно.

У розумінні процесуального статусу позивача у справах, порушених прокурором в інтересах держави, відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України, саме орган, в інтересах якого прокурор звернувся до суду, набуває статусу позивача у справі та реалізує належні йому процесуальні права.

Оскільки у даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління НГУ, саме Головне управління НГУ є позивачем у справі та, у зв`язку із задоволенням позову, набуває передбачених процесуальним законом прав стягувача щодо виконання судового рішення.

При цьому сама по собі обставина, що виконання Договору здійснювалося на користь військової частини НОМЕР_1 не змінює належності захищуваного інтересу державі та не впливає на процесуальний статус Головне управління НГУ як позивача у даній справі.

Визначення у резолютивній частині судового рішення військової частини як особи, на користь якої підлягають стягненню штрафні санкції, не змінює процесуального статусу Головного управління НГУ як позивача у справі та не свідчить про вирішення спору на користь особи, яка не бере участі у справі, позаяк військова частина є безпосереднім отримувачем товару за Договором та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як Головне управління НГУ є головним розпорядником бюджетних коштів та органом, через який держава реалізує свої права у спірних правовідносинах, а тому визначення військової частини як особи, на користь якої підлягає виконанню рішення суду, відповідає характеру спірного матеріального правовідношення та не свідчить про відсутність у Головного управління НГУ статусу належного позивача.

Суд звертає увагу, що спосіб виконання судового рішення не може нівелювати право держави на судовий захист та бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а визначення особи, на користь якої підлягає виконанню рішення, має здійснюватися з урахуванням характеру спірного матеріального правовідношення та не впливає на процесуальний статус позивача, який визначений законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач допустив порушення взятого на себе договірного зобов`язання щодо поставки товару у погоджений сторонами строк, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок сплатити передбачені Договором штрафні санкції, тоді як прокурором доведено наявність визначених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління НГУ, а заявлений до стягнення розмір штрафу є обґрунтованим, документально підтвердженим та відповідає умовам Договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню .

Щодо розподілу судового збору

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2 662,40 грн. покладається на відповідача (відповідно до платіжної інстр. №351 від 09.04.2026).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Маріупольської спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" (10004, Житомирська область, місто Житомир, проспект Миру, будинок 19, квартира 342, код ЄДРПОУ 44905947) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на рахунок UA858201720343111001600006165 в ДКСУ, м.Київ) штрафні санкції у розмірі 32 980,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" (10004, Житомирська область, місто Житомир, проспект Миру, будинок 19, квартира 342, код ЄДРПОУ 44905947) на користь Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Східного регіону (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Маяковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 39969443 на рахунок UA 228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.09.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу

2- прокурору (через Ел. суд);

3-4 позивачам (через Ел. суд);

5- відповідачу (через Ел. суд)