Ухвала суду № 139921898, 15.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця

"15" вересня 2026 р. Cправа № 902/362/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представника приватного виконавця Думанської А.Л. - Савицької С.В.,

у відсутності представника скаржника та інших учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 вих. № б/н від 08.08.2026 (вх. канцелярії суду № 01-35/11/26 від 10.08.2026) на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни, подану у справі

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

до: Приватного підприємства "Афіна БК" (вул. Магістральна, буд. 20, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 125 000 грн,

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області 17.09.2019 ухвалено рішення у справі № 902/362/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Афіна БК" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 125 000 грн.

18.10.2019 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази, які скеровано стягувачу. Зокрема, про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Афіна БК" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 125 000 грн - заборгованості за кредитом.

Засобами поштового зв`язку до суду надійшла скарга ОСОБА_1 вих. № б/н від 08.08.2026 (вх. канцелярії суду № 01-35/11/26 від 10.08.2026) на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни у виконавчому провадженні ВП №75398338 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 18.10.2019 у справі № 902/362/19.

Ухвалою від 12.08.2026 вказану скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2026 об 11:30 год.

В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшло пояснення приватного виконавця в заперечення поданої скарги (вх. № 01-30/9023/26 від 07.09.2026).

На визначений час у судове засідання 15.09.2026 з`явилася представниця приватного виконавця Думанської Аліни Леонідівни (в режимі відеоконференції), яка підтримала позицію в заперечення скарги. Повідомлені належним чином скаржниця та решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористалися. Поряд з цим скаржниця у поданій скарзі просила судовий розгляд проводити за її відсутності.

Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 , суд враховує таке.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначає в межах виконавчого провадження № 75398338 з примусового виконання наказу у справі № 902/362/19 від 18.10.2019 з її рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Райффайзен Банк", 24.07.2026 здійснено примусове списання коштів у сумі 5196,79 грн.

Оскільки рахунок відкрито для державної соціальної допомоги на дітей та виплат на дитину з інвалідністю, 25.07.2026 боржницею подано заяву приватному виконавцю про зняття арешту та повернення неправомірно стягнутих коштів.

У свою чергу, приватний виконавець визнала соціальний статус коштів та зняла арешт з рахунку (постанова про зняття арешту від 27.07.2026). Однак у письмовій відмові (від 28.07.2026 № 100093) зазначила про відсутність підстав для повернення коштів, мотивуючи це тим, що " ані банком, ані боржником до моменту списання коштів не надано інформації про наявність у боржника рахунків зі спеціальним режимом використання та заяви про зняття арешту, а кошти станом на 28.07.2026 вже перераховані стягувачу в порядку ст. 45 Закону".

Вважаючи таку відмову приватного виконавця про повернення коштів протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною скаргою про визнання протиправною відмови про повернення коштів та зобов`язання приватного виконавця повернути кошти на рахунок.

У поданому поясненні в заперечення скарги приватний виконавець Думанська А.Л. вказує, що сама по собі подальша поява документів, які підтверджують соціальне походження вже списаних коштів, за обставин, коли до моменту списання боржниця, будучи обізнаною про арешт та порядок захисту своїх прав, не повідомила приватного виконавця про спеціальний статус коштів, не може свідчити про протиправність дій приватного виконавця, вчинених на підставі інформації, наявної на момент здійснення відповідних виконавчих дій.

Визначаючись щодо поданої скарги, суд врахував таке.

Згідно із ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджуються обставини наявності виконавчого провадження 75398338, боржницею у якому виступає ОСОБА_1 , факт накладення арешту на банківський рахунок боржниці із соціальним статусом як і факт зняття арешту з такого рахунку за заявою ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

За приписами статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Водночас 26.03.2022 набрав чинності Закон України №2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким зазначений розділ Закону України "Про виконавче провадження" був доповнений, зокрема, пунктом 10-2.

Підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

З огляду на наведені приписи розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" суд зазначає, що в період дії воєнного стану з пенсійного/стипендійного рахунку боржника - громадянина України не можуть бути списані кошти, отримані боржником як пенсія/стипендія, при примусовому виконанні судових рішень, які не пов`язані зі стягнення аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 712/6304/23, від 24.01.2024 у справі № 338/1549/21, від 28.03.2024 у справі № 508/181/23, від 30.05.2024 у справі № 638/8943/21, від 26.09.2024 у справі № 338/1549/21, від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 29.01.2025 у справі № 279/809/24, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

Разом з цим, у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок про те, що: "...виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом".

У постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, що "…державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів".

Поряд з цим у випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні/соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами).

Суд зауважує, що зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас як роз`яснено Верховним Судом обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

Суд враховує, що на момент винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на його рахунках, виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки на той момент не мав інформації про те, що рахунок, про який зазначає скаржник використовується для отримання пенсійних/соціальних виплат. Доказів протилежного матеріали справи не містять та скаржницею не надано.

Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

Висновок, що за відсутності відповідного повідомлення від банку та/або боржника, із наданням відповідних підтверджуючих документів, виконавцем під час винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника не було допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 204/9551/18 від 19.01.2026.

За змістом ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як встановлено судом на момент на момент накладення арешту на рахунок боржниці приватний виконавець діяла у спосіб передбачений Законом, що вказує на відсутність протиправності її поведінки. Подальша ж відмова приватного виконавця у поверненні коштів, які фактично перераховано стягувачу не може бути предметом оцінки в межах судового контролю при розгляді скарги на дії державного виконавця, оскільки має місце матеріальний спір.

Вважаючи списані кошти безпідставно набутими стягувачем, що регулюється нормами ст. 1212 ЦК України, ОСОБА_1 не позбавлена права та можливості на звернення із відповідними вимогами у позовному провадженні.

Водночас суд акцентує увагу, що за наявними матеріалами справи має місце недобросовісна поведінка боржниці, оскільки починаючи з липня 2024 року ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаною як про наявність відкритого щодо неї виконавчого провадження, так і про постанову про арешт коштів боржника, винесену в межах цього виконавчого провадження, неодноразово зверталася до приватного виконавця із заявами про зняття арешту з п`яти різних рахунків і виконавцем знімався арешт з кожного із них. Такий систематичний характер дій скаржниці: використання для виплат кожен раз інших рахунків за наявності чинних, з яких уже знято арешт, на думку суду, явно не свідчить про добросовісність поведінки

В даному випадку боржниця звернулася із заявою про розблокування рахунку і повернення їй коштів, лише після їх списання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у повному обсязі у задоволенні скарги ОСОБА_1 вих. № б/н від 08.08.2026 (вх. канцелярії суду № 01-35/11/26 від 10.08.2026) на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 вих. № б/н від 08.08.2026 (вх. канцелярії суду № 01-35/11/26 від 10.08.2026) на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни у справі № 902/362/19 відмовити повністю.

2. Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

3. За приписами п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про розгляд скарги на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Згідно із положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати сторонам та приватному виконавцю Думанській Аліні Леонідівні до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 21.09.2026.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.