Ухвала суду № 139921838, 14.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

14 вересня 2026 р. Справа № 902/226/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи не з`явились

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/226/26 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/226/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі.

30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

27.05.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" через систему "Електронний суд" надійшла заява № 336/28-07/2025 від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/777/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 61 319,20 грн у справі №902/226/26.

Ухвалою від 01.06.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 14.09.2026 року.

На визначену дату в судове засідання учасники провадження у даній справі повноважних представників не направили.

Натомість, 28.05.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення №02-1185/5869 від 28.05.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у справі № 902/62/26, де зазначено про визнання заявлених вимог.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, заява мотивована тим, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулося до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.09.2023 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 7063176 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору загальна сума кредиту складає 10500 грн.

Свої зобов`язання за договором Боржник належним чином не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість перед первісним кредитором.

24.05.2024 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" на підставі Договору факторингу 27.05.2024 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним.

Скориставшись своїм правом ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулось до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовною заявою до боржника та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі суму заборгованості в розмірі 48 896,80 грн., що складається з: тіло кредиту - 10 500,00 грн., нараховані відсотки за користування грошовими коштами - 18 546,55 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.10.2025 року у справі № 130/1582/25 позовні вимоги ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" суму заборгованості у розмірі 48 896,80 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" підлягають стягненню з ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 61 319,20 грн, які складаються з: заборгованості за кредитним договором у розмірі 48 896,80 грн., судового збору у розмірі 2 422,40 грн, правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн,

Враховуючи викладене, на день подання до Господарського суду Вінницької області, даної заяви з грошовими вимогами до боржника, у боржника наявна заборгованість визначена Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 130/1582/25 від 21.10.2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131158251), загальною сумою загальною сумою 61 319,20 грн.

У зв`язку з розглядом справи № 902/226/26 в Господарському суді Вінницької області Кредитор поніс наступні витрати:

сплачений судовий збір - 5 324,80 грн.

витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Кредитор звернувся за правничої допомогою до адвоката Городніщевої Є.О., з якою було укладено Договір №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28-07/2025 року.

У відповідності до умов зазначеного договору та за даними актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано наступну правничу допомогу:

Аналіз доказів і документів для подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 902/226/26;

Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 902/226/26;

Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора № 902/226/26;

Складення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 902/226/26;

Підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 902/226/26.

За надання правничої допомоги Кредитором понесено витрати в сумі гонорару адвоката 10 000,00 грн.

Враховуючи наведене, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" просить суд визнати його кредитором у даній справі з грошовими вимогами загальною сумою 61 319,20 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., а також судовий збір в сумі 5 324,80 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Арбітражний керуючий Белінська Н.О. в повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", зазначає про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 336/28-07/2025 від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/777/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26 надійшла до суду 27.05.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 26.05.2026 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Жмеринського міськрайонного суду області від 21.10.2025 року у справі № 130/1582/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 48 896,80 грн та судові витрати у розмірі 12422,40 грн.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Жмеринського міськрайонного суду області від 21.10.2025 року у справі № 130/1582/25 набрало законної сили 21.11.2025 року.

Так, під час розгляду цивільної справи, судом встановлено, що

13.09.2023 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір № 7063176 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору Товариство надає споживачу кредиту гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Загальна сума кредиту складає 10500 грн. Строк кредиту 351 день, із процентною ставкою, яка становить 1,99 % згідно п.п.1.3, 1.4, 1,5 цього Договору (а.с.15-20).

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до кредитного договору про надання споживчого кредиту № 7063176 від 13.09.2023 дата видачі кредиту 13.09.2023, кількість днів у розрахунковому періоді 351, чиста сума кредиту 10500 грн, проценти за користування кредитом 5641,55 грн, грн (а.с. 20 зворот-21).

Вказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який 13.09.2023 підписано між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.22-23 зворот).

Також ОСОБА_1 під час підписання кредитного договору була ознайомлена з правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (а.с.24-33).

Відповідно до листа ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" від 12.06.2024 13.09.2023 було здійснено в тому числі зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с.45-47 зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" станом на 26.05.2024 заборгованість Відповідача по Кредитному договору складає 29046,55 і складається з: 10500 грн - тіло кредиту та 18596,55 грн - нараховані проценти (а.с.34 -40 зворот).

Листом, направленим на адресу електронної пошти, вказану відповідачем, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" повідомлено відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором (а.с.48).

27.05.2024 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", як клієнтом та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА", як фактором, укладено договір факторингу №27.05/24- Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.49-61).

З копії реєстру боржників до договору факторингу №27.05/24- Ф від 27.05.2024 ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7063176 від 13.09.2023 на суму заборгованості 29046,55 грн, з яких 10500 грн - тіло кредиту та 18596,55 грн - нараховані проценти (а.с. 62).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за договором № 7063176 про надання споживчого кредиту від 13.09.2023 до основного боргу ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 19850,25 за період з 27.05.2024 до 29.08.2024 (а.с.63-64).

Відповідно до листа АТ КБ "ПриватБанк" від 17.07.2025, наданого у відповідь на ухвалу суду на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 13.09.2023 здійснено переказ коштів в сумі 10 500 грн (а.с.102).

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд доходить висновку про укладення та підписання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту за допомогою одноразового паролю ідентифікатора; невиконання ним, як позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у нього боргових зобов`язань перед ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА", яке набуло право вимоги за вищевказаним договором за договором факторингу.

В даному випадку згідно Договору період кредитування було визначено з 13.09.2023 до 29.08.2024, так само паспорт споживчого кредиту, який було узгоджено сторонами, встановлює строк кредитування 351 день.

Таки чином, враховуючи, що на момент укладання Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", як клієнтом, та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", як фактором, строк Договору № 7063176 про надання споживчого кредиту від 13.09.2023 року не сплив, Позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 95 календарних днів з 27.05.2024 по 29.08.2024, що не суперечить Закону.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у повному розмірі.

З врахуванням задоволення позову на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача: сплачена позивачем сума судового збору 2422,40 грн (а.с.10) та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 10000 грн (а.с.78-85).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаним вище рішенням Жмеринського міськрайонного суду області від 21.10.2025 року у справі № 130/1582/25, обставини щодо наявної заборгованості боржника за кредитним договором №7063176 від 13.09.2023 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в загальній сумі 61 319,20 грн. не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, суд зауважує, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" не надано.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26 та визнання заявлених вимог в розмірі 61 319,20 грн., з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви у справі № 902/226/26, підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.

Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 10 000,00 грн - витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що заявником в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- договору про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 року, укладеного між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Городніщєвою Є.О.;

- заявки № 336 на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року;

- акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 336 від 26.05.2026 року до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року, згідно якого перелік наданих послуг та опис наступний:

аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/226/26, 1 год., 2000,00 грн.;

аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 902/226/26, 1 год., 2000,00 грн.;

визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 902/226/26, 1 год., 2000,00 грн.;

складення заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/226/26, 1,5 год., 3000,00 грн.;

підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/226/26, 0,5 год., 1000,00 грн.

Загальна вартість: 5 год., 10 000,00 грн.

Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, обмежившись лише доводами щодо недоведеності кредитором витрат на правову допомогу та щодо аморальності нарахування кредитором витрат на правову допомогу та створення додаткового тягаря для боржника, яка є дружиною загиблого військовослужбовця.

Дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, суд вважає за можливе визнати вимог кредитора щодо понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУзПБ, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 119, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 336/28-07/2025 від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/777/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26, в повному обсязі.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (вул. Набережно-корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 61 319,20 грн. - заборгованості (друга черга задоволення); 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/226/26; 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, в зв`язку з поданням заяви про визнання кредитором у справі №902/226/26 (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

3. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/226/26.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua, представникам ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адвокату Арсеміковій І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net, представнику ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" адвокату Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи