Ухвала суду № 139916484, 16.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Справа №607/20070/26 Провадження №1-кс/607/6412/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22026210000000019 від 06.03.2026 стосовно підозрюваної:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Іванків, Борщівського району, Тернопільської області, громадянки України, з вищою освітою, на утриманні перебуває неповнолітня дитина, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБ України в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження №22026210000000019 від 06.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а також існують ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, окрім того, застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї обов`язків, та запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання, з мотивів наведених у ньому.

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що клопотання про застосування запобіжного заходу не відповідає вимогам КПК України. Крім того, на думку захисника, стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею покладених процесуальних обов`язків. Захисник зазначив, що підозра пред`явлена ОСОБА_4 не доведена матеріалами кримінального провадження, а ризики, на які посилається сторона обвинувачення, не підтверджені належними доказами. Також захисник просив врахувати, що підозрювана готова співпрацювати з органом досудового розслідування, має онкологічне захворювання та потребує відповідного лікування, а також має на утриманні неповнолітню дитину, яка залишилася без належного піклування. З огляду на наведене захисник просив застосувати щодо ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала думку захисника.

Перевіривши надані матеріали, клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим суддею з`ясовано, що слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області за процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026210000000019 від 06.03.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України.

Як зазначено у клопотанні, громадянці України ОСОБА_4 було достовірно відомо про те, що 24 лютого 2022 року, близько 05 год 10 хв, збройними силами російської федерації, які діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань, після чого війська російської федерації незаконно проникли сухопутним шляхом на територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв на момент вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період охоплює, зокрема, період функціонування національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також період функціонування сил оборони та виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає, зокрема, з моменту введення воєнного стану в Україні.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також виконувати інші встановлені законодавством обов`язки у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Водночас статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема військовозобов`язаних, які здійснюють постійний догляд за особами, які відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Таким чином, висновок лікарсько-консультативної комісії про наявність у особи порушень функцій організму, внаслідок яких вона не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, має юридичне значення для підтвердження визначених законом підстав для отримання військовозобов`язаними відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я», у редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, затверджено форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду».

Вказаний висновок оформлюється лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я на підставі медичної документації та повинен містити достовірні відомості щодо фактичного стану здоров`я особи, наявності у неї відповідних порушень функцій організму, її здатності до самостійного пересування та самообслуговування, а також обґрунтованої потреби у постійному сторонньому догляді.

Слідчий зазначає, що 02 січня 2019 року наказом керівника КНТ «Скала-Подільське територіальне медичне об`єднання» Скала-Подільської селищної ради № 1 створено лікарсько-консультативну комісію КНТ «Скала-Подільське ТМО», головою якої визначено ОСОБА_8 , лікаря загальної практики сімейного лікаря. При цьому, вказана комісія розміщувалася за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому наказами керівника КНТ «Скала-Подільське територіальне медичне об`єднання» Скала-Подільської селищної ради № 9-од від 05 листопада 2025 року та № 2-од від 20 січня 2026 року склад лікарсько-консультативної комісії змінювався, але ОСОБА_8 визначалась головою зазначеної комісії.

У свою чергу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2026 року, у знайомої ОСОБА_8 - ОСОБА_4 , мешканки м. Борщева Тернопільської області, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного оформлення та видачі висновків лікарсько-консультативної комісії про потребу осіб у постійному сторонньому догляді, які у подальшому могли бути використані військовозобов`язаними для підтвердження підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З метою реалізації зазначеного злочинного умислу ОСОБА_4 , не пізніше березня 2026 року, залучила до його виконання свою знайому ОСОБА_8 - голову ЛКК КНТ «Скала-Подільське територіальне медичне об`єднання» Скала-Подільської селищної ради, а також членів зазначеної комісії - лікарів загальної практики ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які погодилися на її пропозицію.

При цьому, роль ОСОБА_4 полягала у пошуку військовозобов`язаних осіб, які мали намір ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, нібито у зв`язку із постійним доглядом за особами, які відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, отримання від них документів із зазначеними анкетними даними близьких родичів таких осіб, передачу цих даних ОСОБА_8 , а після виготовлення останньою висновків ЛКК за формою № 080-4/о, їх підписання в ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та передачу висновків військовозобов`язаним особам для подальшого незаконного використання.

В свою чергу ОСОБА_8 повинна була складати та надавати ОСОБА_4 завідомо неправдиві офіційні документи - висновки ЛКК за формою № 080-4/о, шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей, щодо наявності у здорових осіб потреби у постійному сторонньому догляді, а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 як члени лікарсько-консультативної комісії погоджувати їх своїми підписами, підтверджуючи вищезазначені відомості, які не відповідали дійсності.

Однак, в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 78 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності (затвердженої наказом МОЗ України від 09.04.2008 № 189), Наказу МОЗ України від 09.03.2021 № 407, ОСОБА_8 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, була зобов`язана організовувати та забезпечувати належну роботу комісії, дотримання членами комісії вимог законодавства у сфері охорони здоров`я, об`єктивність та обґрунтованість прийнятих комісією рішень, а також достовірність відомостей, що вносилися до медичної документації та документів, оформлених за результатами роботи комісії.

У клопотанні сторона обвинувачення посилається на те, що у відповідності до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», ОСОБА_8 , будучи головою лікарсько-консультативної комісії та усвідомлюючи юридичне значення висновків ЛКК для підтвердження права військовозобов`язаних на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, була зобов`язана забезпечувати законність, обґрунтованість та достовірність прийнятих комісією рішень і оформлених за їх результатами медичних документів.

Надалі, починаючи з березня 2026 року ОСОБА_8 , умисно, виконуючи свою роль у злочинній змові, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та достовірно знаючи, що зазначені у подальшому особи фактично не мали порушень функцій організму, які унеможливлювали б їх самостійне пересування та/або самообслуговування та зумовлювали потребу у постійному сторонньому догляді, використовуючи надані їй повноваження голови лікарсько-консультативної комісії, без проведення належного медичного обстеження та за відсутності передбачених законодавством медичних підстав для встановлення потреби у постійному сторонньому догляді, на підставі наданих їй ОСОБА_4 відомостей (документів), виготовила висновки ЛКК за формою № 080-4/о, внісши до них завідомо неправдиві відомості щодо наявності у осіб потреби у постійному сторонньому догляді, після чого підписала їх та засвідчила печаткою лікарсько консультативної комісії КНТ «Скала-Подільське територіальне медичне об`єднання».

Зокрема, за наданими ОСОБА_4 даними, голова ЛКК ОСОБА_8 виготовила та забезпечила оформлення висновків лікарсько-консультативної комісії за формою № 080-4/о щодо: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висновок № 109 від 02.03.2026; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висновок № 125 від 25.03.2026; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , висновок № 188 від 16.05.2026; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , висновок № 189 від 16.05.2026; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , висновок № 190 від 16.05.2026; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , висновок № 201 від 22.05.2026; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , висновок № 202 від 22.05.2026; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , висновок № 203 від 25.05.2026; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , висновок № 205 від 25.05.2026; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , висновок № 207 від 27.05.2026; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , висновок № 209 від 27.05.2026; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , висновок № 212 від 01.06.2026; ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , висновок № 214 від 01.06.2026; ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , висновок № 239 від 23.06.2026; ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , висновок № 242 від 24.06.2026; ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , висновок № 243 від 24.06.2026; ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , висновок № 244 від 24.06.2026; ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , висновок № 246 від 29.06.2026.

При цьому ОСОБА_4 було достовірно відомо, що зазначені особи фактично не мали порушень функцій організму, які позбавляли б їх можливості самостійно пересуватися та/або здійснювати самообслуговування, а відтак не потребували постійного стороннього догляду.

Таким чином, відомості щодо осіб наданих ОСОБА_4 , а надалі внесених ОСОБА_8 до висновків ЛКК, не відповідали фактичному стану здоров`я осіб, щодо яких вони складалися, та не ґрунтувалися на належних і достатніх медичних даних.

Після виготовлення та оформлення вказаних висновків ОСОБА_4 , діючи відповідно до відведеної їй ролі, забезпечила їх підписання іншими членами лікарсько-консультативної комісії, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , унаслідок чого зазначені документи набули зовнішньої форми офіційних медичних документів, виданих лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я.

При цьому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , також було достовірно відомо, що зазначені особи фактично не мали порушень функцій організму, які позбавляли б їх можливості самостійно пересуватися та/або здійснювати самообслуговування, а відтак не потребували постійного стороннього догляду.

У подальшому зазначені висновки ЛКК були використані близькими родичами вищезазначених осіб, а саме ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_33 ,, ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , ОСОБА_40 ІНФОРМАЦІЯ_31 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_34 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_35 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_36 та ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою підтвердження наявності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підставі вказаних висновків лікарсько-консультативної комісії за формою № 080-4/о, які за сприянням ОСОБА_4 , були незаконно складені та підписані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , комісіями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем обліку військовозобов`язаних, були прийняті рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації вищезазначеним особам.

У клопотанні слідчий зазначає, що у результаті умисних дій ОСОБА_4 військовозобов`язані особи, які за відсутності незаконно оформлених висновків ЛКК не мали б відповідної підстави для відстрочки, були фактично виведені з мобілізаційного ресурсу та не були призвані на військову службу під час мобілізації.

Указані дії ОСОБА_4 були спрямовані на створення штучних перешкод для реалізації встановленого законом порядку призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, унаслідок чого було ускладнено законну діяльність Збройних Сил України з комплектування особового складу та проведення мобілізаційних заходів.

Отже, ОСОБА_4 , у період з березня по липень 2026 року, діючи умисно в умовах особливого періоду, шляхом незаконного оформлення та видачі завідомо необґрунтованих висновків лікарсько-консультативної комісії за формою № 080-4/о створила штучні перешкоди для проведення передбачених законом мобілізаційних заходів та, як наслідок, для законної діяльності Збройних Сил України.

14 вересня 2026 року о 14 год 50 хв ОСОБА_4 затримано за вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому ст. 615 КПК України.

Цього ж дня, 14 вересня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

На думку слідчого судді, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 15.06.2026; протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.07.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 26.08.2026; протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 03.09.2026; протоколом огляду від 08.09.2026; документами вилученими в ході проведення тимчасового доступу до речей та документів від 24.08.2026, які перебували у володінні ІНФОРМАЦІЯ_37 ; протоколом огляду відомостей з НСЗУ (Національної служби здоров`я України) щодо ОСОБА_27 від 02.09.2026; протоколом огляду відомостей з НСЗУ (Національної служби здоров`я України) щодо ОСОБА_26 від 02.09.2026; протоколом огляду відомостей з НСЗУ (Національної служби здоров`я України) щодо ОСОБА_28 від 02.09.2026; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_8 від 14.09.2026; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_9 від 14.09.2026.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.

Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК.

Зазначені ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним вказаних дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, у кримінальному провадженні № 22026210000000019 щодо підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у клопотанні та прокурор в судовому засіданні довели наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Про наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, яке їй загрожує, підозрювана ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження підтверджується тим, що ОСОБА_4 , здійснюючи свою протиправну діяльність дотримувалася заходів конспірації, що свідчить про те що, підозрювана перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може знищити, приховати або спотворити документи, речі, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні та мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може як особисто, так і через третіх осіб незаконно впливати на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_47 , свідків у кримінальному провадженні, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_4 з урахуванням відомих їй обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе безпосередньо або опосередковано чинити тиск на учасників кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, схиляти до надання неправдивих відомостей як під час подальшого досудового розслідування так під час судових засідань.

Ризик вчинення підозрюваною ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення обумовлений тим, що на даний час щодо ОСОБА_4 вже здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, пов`язаного з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Незважаючи на перебування вказаного кримінального провадження на розгляді суду, ОСОБА_4 продовжила вчиняти дії, які, за версією сторони обвинувачення, спрямовані на сприяння особам у незаконному отриманні документів, що можуть бути використані для ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, перебування на розгляді суду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, у сукупності з обставинами, встановленими під час розгляду цього клопотання, дає слідчому судді підстави дійти висновку про наявність ризику вчинення нею іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.

Відтак слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, слідчий суддя також враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а саме, наявні дані про особу ОСОБА_4 : її вік, міцність соціальних зв`язків, раніше не судима, а також тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжкими злочином, покарання, за яке загрожує підозрюваній у випадку визнання її винною позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Отже, доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваної та не зможе запобігти ризикам, які встановлені під час розгляду клопотання.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених у ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваній ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною передбачених КПК України обов`язків.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваної, характеризуючі дані, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Також слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану, в разі внесення нею застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст.194 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 9 ст. 194 КПК України та обставини, встановлені під час розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції України та орган опіки та піклування за місцем перебування неповнолітньої дитини підозрюваної ОСОБА_4 - ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_38 , про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо її тимчасового влаштування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год 59 хв 11.11.2026.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/20070/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.09.2026.

Роз`яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватись від спілкування з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год 59 хв 11.11.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 9 ст. 194 КПК України зобов`язати прокурора ОСОБА_3 повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування неповнолітньої дитини підозрюваної ОСОБА_4 , а саме: ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_39 , про факт залишення цієї дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1