Рішення № 139916333, 09.09.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1026/26

Провадження №2/594/833/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс», звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №64945861, укладеним 31.12.2024 між ТОВ ««Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачці кредит в розмірі 7100 грн із сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, однак відповідачка зобов`язання за зазначеним вище договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просить стягнути в розмірі 33 798,84 грн.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 03.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить справу слухати за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася повторно, викликалась шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідачки за зазначеною адресою, що, у відповідності до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву відповідачка не подавала.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

31.12.2024 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» було укладено кредитний договір № 64945861, згідно з умовами якого відповідачка отримала 7100,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Згідно з п.1.1 кредитного договору № 64945861 від 31.12.2024, кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідачка підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису

одноразовим ідентифікатором.

Сума кредиту становить 7 100 грн. Кредит надається строком на 360 днів. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п.п. 1.2-1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісії має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання графіку платежів) 26.12.2025.

Позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії до 30.01.2025 та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту а саме, 26.12.2025 (пп.1.4.1).

Відповідно до п.1.5 Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 25 261,79 грн в грошовому виразі та 2654,66 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1 договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 32 361,79 грн. Денна процентна ставка становить 0,99%.

Згідно пункту 1.5.1. договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0,8 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п.2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що становить 1065 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах визначених п. 1.4.1 цього Договору (п. 1.5.2 Договору).

За умовами п. 1.6-1.8 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 % річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Пільговий період - це період, який обирає позичальник у особистому кабінеті на сайті кредитодавця. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

Стандартний період - це період, який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно з п.п. 2.2.2, 2.2.3 Договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору. База для нарахування процентів: 7 100 грн.

За користування Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

-пільгова процентна ставка - 0,8 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду з 31.12.2024 по 30.01.2025 (30 календарних днів);

-стандартна процентна ставка - 0,96% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду з 31.01.2025 по 26.12.2025 (330 календарних днів).

Як вбачається із п.п. 4.7, 4.8 Договору, у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на один календарний день, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору).

У разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору).

Сторони також у Графіку платежів погодили сплату кредиту щомісячними платежами.

Крім того, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Договорі про надання споживчого кредиту.

Як вбачається з довідки ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» шляхом відправки 031.12.2024 одноразового ідентифікатора FХаh3B3S на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» 31.12.2024 надало відповідачці ОСОБА_1 кредит за договором у сумі 7 100 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.04.2026.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору відповідачці надано кредит у розмірі 7 100 грн. Відповідачкою сплачено 1704 грн на погашення заборгованості по відсотках. Сума заборгованості відповідачки становить 33798,84 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 7100,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 22083,84 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 1065,00 грн, простроченої заборгованості за штрафами - 3550,00 грн.

Позивачем відповідачці було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості за вих. № 2422/24169819 від 22.05.2026.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором № 64945861 від 31.12.2024 виконав у повному обсязі та надав відповідачці ОСОБА_2 кредит у розмірі 7 100 грн.

Разом з тим, відповідачка взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, зокрема, 7100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 22083,84 грн. - заборгованість за процентами, що відповідає умовам Договору.

Докази на спростування зазначеної вище заборгованості матеріали справи не містять.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1065 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як вбачається із змісту кредитного договору, умовами Договору визначено сплату комісії за наданням кредиту у розмірі 1065 грн, що розраховується за ставкою 15% від суми кредиту.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що така комісія є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 1065 грн, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі 727/5461/23, від 09.10.2024 у справі 582/202/22.

З приводу стягнення з відповідачки заборгованості за штрафами у розмірі 3550 грн, суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України у і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафами у відповідачки за кредитним договором № 64945861 від 31.12.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 3550 грн стягненню з відповідачки не підлягає, а тому, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 64945861 від 31.12.2024, яка підлягає стягненню з відповідачки становить 29183,84 грн, з яких - 7100,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22083,84 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася та доказів на спростування доводів позивача не надала.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 64945861 від 31.12.2024 в сумі 29183,84 грн, з яких - 7100,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22083,84 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2000,00 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір пропорційно до задоволених вимог

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, заборгованість за кредитним договором № 64945861 від 31.12.2024 в сумі 29183,84 грн, з яких - 7100,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22083,84 грн. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" , МФО 300335) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2298,87 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий : Г.І.Зушман