Ухвала суду № 139913786, 21.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13760/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши позовної заяви ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 3% річних, втрат від інфляції та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 3% річних, втрат від інфляції та моральної шкоди.

Позивач вказує на те, що 21 січня 2025 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/7981/24 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 , виходячи з визначення її максимального розміру 70% від грошового забезпечення та із застосуванням обмеження максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 90% від суми грошового забезпечення з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 05 серпня 2020 року № 21/3/2-9/878-522, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Вказане рішення суду набрало законної сили 20.02.2025 р. та в повній мірі на даний час не виконано.

Як вбачається з листа Головного управління пенсійного фонду у Закарпатській області від 04.04.2025 р. розмір перерахованої пенсії з 01.04.2019 по 31.03.2025 р. становить 855 972,73 грн. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період 01.04.2019 по 31.03.2025 року склала 855 972,73 грн.

Крім того, згідно з листом вказана сума коштів в розмірі 855 972,73 грн. буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Однак станом на момент звернення до суду, вказані кошти залишаються не виплаченими.

Таким чином, розмір нарахованої та не виплаченої суми пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 р складає 855 972,73 грн.

Позивач просить: стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ ( пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, Код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суму 174 855,97 грн. в т. ч - 39 257,49 грн 3% річних, 105 598,48 грн втрат від інфляції та моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. Судові витрати у розмірі 1748.56 грн. покласти на Відповідача.

Ознайомившись з підставами та вимогами викладеними у поданому зверненні, а також додатком до нього прихожу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами

Отже, критерієм відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (спори за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства).

В даному випадку позивач просить: стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ ( пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, Код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суму 174 855,97 грн. в т. ч - 39 257,49 грн 3% річних, 105 598,48 грн втрат від інфляції та моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. Судові витрати у розмірі 1748.56 грн. покласти на Відповідача.

Закон № 4901-VI не обмежує поширення дії статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання боржником (зокрема, державою) його грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежує можливість стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовуються лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22)).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 Цивільного кодексу України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 Цивільного кодексу України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Наведене також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19 (провадження № 11-422апп21) про те, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат (акцесорні зобов`язання) заявлені з підстав тривалого невиконання державою в особі ДКС України прийнятого судом в порядку адміністративного судочинства рішення про стягнення з відповідача заборгованості (основне зобов`язання). З огляду на викладене, а також ураховуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами у справі, що розглядається, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах та їх суб`єктний склад, Велика Палата Верховного Суду висновує, що спір щодо стягнення з ДКС України на користь позивача інфляційних втрат і 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, ухваленого в адміністративній справі № 2а-608/08/1570.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року в справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 викладено загальні висновки щодо принципів визначення юрисдикції судового спору в цілому. Зокрема, міститься висновок про те, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених цією нормою грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за якою слід розглядати основний спір. Також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 зроблено висновок про те, що вимоги про стягнення з Фонду інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання за період після виплати Фондом відшкодування за вкладами стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов`язаних з виплатою вкладнику відшкодування за вкладами, тому підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Такий висновок підтверджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2023 року у справа № 420/2411/19.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 28 травня 2025 року по справі № 750/12323/23, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим. Ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Отже, розгляд спорів про стягнення інфляційних втрат на 3 % річних, нарахованих на суму боргу, що виник внаслідок несвоєчасного виконання рішення відповідного адміністративного суду про перерахунок пенсії, теж підлягає розгляду з правилами адміністративного судочинства.

Подібні правові висновки викладені і в Постанові ВС від 07 квітня 2025 року по справі № 554/1326/24.

Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Закарпатській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то й спір за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Намагання позивача перевести цей спір в площину деліктних правовідносин та обраний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди, з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстав їх виникнення, а отже не є спором про відшкодування шкоди.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові ВС від 16 квітня 2025 року у справі 522/17693/23.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Оскільки, правовідносини між сторонами спору в цій справі носять публічно-правовий характер, а заявлені позовні вимоги є похідними від основного спору щодо перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 , виходячи з визначення її максимального розміру 70% від грошового забезпечення та із застосуванням обмеження максимальним розміром, то позов ОСОБА_1 до ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 3% річних, втрат від інфляції та моральної шкоди, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись: ст. 186 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 3% річних, втрат від інфляції та моральної шкоди.

Роз`яснити ініціатору звернення, що розгляд справи віднесений до юрисдикції Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош