Ухвала суду № 139913669, 16.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/66/26

1-в/308/1/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , у присутності: прокурора ОСОБА_5 , захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , у присутності у режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_6 та представника ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яким у відповідності до вимог ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

02 січня 2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке у відповідності до вимог ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 (з урахуванням уточнення до клопотання від 11.06.2026 року), за яким вона просить: розглянути питання щодо заміни засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років.

В обґрунтування клопотання установа виконання покарань зазначила наступне.

ОСОБА_6 засуджений 09.06.2005 року судовою колегією в кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області за ст. 115 ч. 2 п. 4, 10, 152 ч. 4, 15ч.2- 115 ч. 2 п, 9, 11, 70 КК України до довічного позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 27.10.2005 року вирок залишено без змін.

Початок строку покарання: 09.05.2004.

Вирок набрав законної сили 27.10.2005.

Засуджений ОСОБА_6 , у місцях позбавлення волі утримується з 09 травня 2004 року по теперішній час.

25.10.2022 прибув до державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» для відбування призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на секторі максимального рівня безпеки.

ОСОБА_6 за час відбування покарання три рази допустив порушення режиму тримання, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Стягнення погашено у вставленому законом порядку.

Адміністрацією установи заохочувався два рази.

З працівниками установи ввічливий, виконує законні вимоги адміністрації, характеризується позитивно, стає на шлях виправлення.

За результатами проведеної Оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - низький, 88 балів; - ризик шкоди життю і здоров`ю середній.

Зв`язки з рідними та близькими підтримує шляхом телефонних розмов, отриманням від них посилок. Підтримує доброзичливі стосунки із співкамерниками. В ході проведення виховних бесід поводить себе спокійно, бурхливих емоцій не висловлює. За характером спокійний, врівноважений. За вольовими якостями наполегливий.

Станом на 30.12.2025 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Полтави від 01.02.2018 про зарахування в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 09.05.2004 по 27.10.2005 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відбув покарання 23 роки 01 місяць 09 днів.

Засуджений ОСОБА_6 усвідомлює наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, вину свою у вчиненому злочині визнає. За результатами висновку щодо ступеня виправлення засуджений отримав 88 балів, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення та заслуговує на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким відповідно до ст. 82 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 року справу було розподілено на колегію суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За ухвалою від 05.01.2026 року судом призначено судовий розгляд клопотання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке у відповідності до вимог ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 у судовому засіданні на 09 січня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.

За ухвалою від 06.01.2026 року судом було постановлено судове засідання з розгляду клопотання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яким у відповідності до вимог ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провести у дистанційному режимі відеоконференції між Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області та Державною установою «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9), за участі засудженого ОСОБА_6 . У подальшому судом, за клопотанням засудженого неодноразово постановлялися аналогічні ухвали.

07.01.2026 року від засудженого ОСОБА_6 надійшло клопотання про призначення захисника.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 просив залучити йому безоплатного захисника. Прокурор не заперечив проти задоволення клопотання. Представник ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» не заперечив проти задоволення клопотання.

За ухвалою від 09.01.2026 року судом було доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката засудженому ОСОБА_6 задля участі у розгляді клопотання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яким у відповідності до вимог ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 20 січня 2026 року на 11 год. 15 хв.

У судове засідання прибув призначений захисник ОСОБА_7 .

За заявою від 19.01.2026 року засуджений ОСОБА_6 відмовився від захисника ОСОБА_7 та просив суд залучити йому іншого безоплатного захисника.

У подальшому засуджений відмовився від свого клопотання та пояснив суду, що захисник ОСОБА_7 може продовжувати виконувати свої повноваження.

28.01.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_10 про забезпечення робочим місцем засудженого ОСОБА_6 .

За клопотаннями від 16.02.2026 року та від 23.02.2026 року засудженим ОСОБА_6 був долучений доказ довідка МСЕК серії АВ 0842697 ОСОБА_11 .

За клопотаннями від 23.02.2026 року засуджений ОСОБА_6 був долучив доказ супровідний лист від 14.02.2026 року № 14-02/3/2026 адвоката ОСОБА_12 та Гарантійний лист від 14.02.2026 року № 14-02/4/2026 адвоката ОСОБА_12 про працевлаштування засудженого ОСОБА_6 із доданням копії свідоцтва та профайлу адвоката.

02.03.2026 року засуджений ОСОБА_6 направив суду письмові пояснення, які просив врахувати при вирішення клопотання.

За клопотаннями від 10.03.2026 року засудженим ОСОБА_6 був долучений доказ письмові пояснення ОСОБА_13 від 09.03.2026 року та письмові пояснення ОСОБА_14 та ОСОБА_11 від 09.03.2026 року.

За клопотаннями від 09.03.2026 року засудженим ОСОБА_6 був долучений доказ супровідний лист Полтавського районного відділу № 1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 25.07.2023 року № 25/23/2367-23 із Інформаційним повідомленням ОСОБА_15 ; супровідний лист Полтавського районного відділу № 1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 25.07.2023 року № 25/9/3615-23 із Інформаційним повідомленням ОСОБА_11 ; Інформаційним повідомленням ОСОБА_14 та Інформаційним повідомленням ОСОБА_13 .

10 березня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про витребування доказів. В обґрунтування клопотання засуджений ОСОБА_6 зазначив, що ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» не в повному обсязі надала до суду матеріали особової справи, зокрема не надано матеріали із Полтавського РВ № 1 Державно установи «Центр пробації» філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області щодо уточнення інформації відносно родинних зв`язків засудженого ОСОБА_6 , яку він і просить витребувати.

За ухвалою від 12.03.2026 року судом було клопотання засудженого ОСОБА_6 про витребування доказів задоволено; витребувано з Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» (м. Ужгород, вул. О. Довженка, 8а), з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином засвідчені матеріали із Полтавського РВ № 1 Державної установи «Центр пробації» Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області щодо родинних зв`язків засудженого (батьків, сестер та іншої).

На виконання вищезазначеної ухвали суду, із супровідним листом від 20.03.2026 року №12/6/1178 Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» надала суду витребувані докази.

01.06.2026 року прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_16 подала до суду письмові заперечення на клопотання, за якими просила суд відмовити у його задоволенні з огляду на наступні доводи.

Злочини, за які засуджено ОСОБА_6 , посягають на найвищу соціальну цінність - життя людини, а також на статеву свободу та недоторканість неповнолітніх. Умисні вбивства, поєднані із зґвалтуванням неповнолітніх, належать до найбільш тяжких злочинів, що викликають значний суспільний резонанс та свідчать про виняткову жорстокість і високий ступінь суспільної небезпечності особи засудженого. Призначаючи покарання у виді довічного позбавлення волі, суд вже дав належну оцінку: характеру та тяжкості злочинів; способу їх вчинення; особі винного; наслідкам для потерпілих.

Сам факт відбуття значного строку покарання не є безумовною підставою для його пом`якшення Відповідно до ст. 82 КК України, заміна довічного позбавлення волі більш м`яким можлива лише за умови, якщо суд дійде висновку, що засуджений став на шлях виправлення. При цьому суд має оцінити сукупність усіх обставин, зокрема: характер і тяжкість злочину; поведінку засудженого; ступінь його виправлення; ризик повторного вчинення злочину. Саме по собі тривале перебування у місцях позбавлення волі не свідчить автоматично про досягнення мети покарання.

З матеріалів клопотання вбачається, що засуджений тричі допускав порушення режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Незважаючи на погашення дисциплінарних стягнень, сам факт їх наявності свідчить про нестабільність правослухняної поведінки.

Згідно з оцінкою ризиків, наведеною в матеріалах справи: ризик шкоди життю і здоров`ю інших осіб визначено як середній. З огляду на характер раніше вчинених злочинів - насильницькі злочини сексуального характеру щодо неповнолітніх із позбавленням життя потерпілих - навіть середній ризик є неприйнятним для суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті: не тільки виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів, відновлення соціальної справедливості. З огляду на виняткову тяжкість вчинених злочинів, їх спрямованість проти неповнолітніх та особливу жорстокість, заміна довічного покарання на строкове не відповідатиме принципам справедливості та інтересам суспільства.

04.06.2026 року засуджений ОСОБА_6 подав до суду письмові заперечення на позицію прокурора по справі, за якими просив критично оцінити доводи прокурора, врахувати фактичні дані щодо його поведінки та ступеня виправлення, а також задовольнити клопотання, з огляду на наступне.

Під час судового розгляду прокурором не було надано жодного документу чи іншого доказу, який би підтверджував твердження про його нібито особливу небезпечність для суспільства, схильність до порушень закону або відсутність виправлення. На його думку, сам факт внесення адміністрацією установи такого клопотання свідчить про наявність позитивних змін у його поведінці та досягнення певного ступеня виправлення, який дає можливість розглядати питання про заміну покарання.

У судовому засіданні представник ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник клопотання також підтримали та просили суд його задовольнити.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання судом з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши всіх присутніх в залі суду, дослідивши клопотання та матеріали справи, а також матеріали особової справи засудженого і додатково подані докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 539 КПК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Як зазначено у ч. 3, 5 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, за вироком судової колегії в кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року ОСОБА_6 засуджений за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 10 КК України до довічного позбавлення волі; за ст. 152 ч. 4 КК України до позбавлення волі строком на 10 років; за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 9 КК України до позбавлення волі строком на 14 років. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів та шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 27.10.2005 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2005 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.03.2019 року касаційну скаргу захисників ОСОБА_14 і ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 9 червня 2005 року щодо ОСОБА_6 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на протокол явки з повинною ОСОБА_6 від 9 травня 2004 року. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Згідно розпорядження Апеляційного суду Полтавської області від 24.02.2006 року про виконання вироку, що вступив у законну силу, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року відносно ОСОБА_6 , 1983 р.н., вступив у законну силу 27.10.2005 року та підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КВК України слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов`язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.

З огляду на зазначені вимоги Закону та введення в Україні воєнного стану, на даний час засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Стаття 82 КПК України встановлює порядок заміни покарання або його невідбутої частини більш м`яким. Згідно положень цієї статті: невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Статтею 154 КВК України також визначений порядок дострокового звільнення від відбування покарання, а саме частиною 3 передбачено, що: стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Частинами 12, 13 статті 154 КВК України також передбачено, що разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.

Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.

Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.

Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод становлять невід`ємну частину національного законодавства, є джерелом права та мають вищу юридичну силу, ніж національний закон.

Суд зважає на прийняте 12 травня 2019 р. ЄСПЛ рішення у справі «Петухов проти України», в якому констатовано порушення статті 3 Конвенції, яке пов`язане з тим, що в державі Україні довічно ув`язнені не мають реальної перспективи звільнення.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в п. 36 своєї постанови від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц звернула увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України». У цьому рішенні Європейський Суд визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст. 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачити, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ (194).

Також суд приймає до уваги, що 11 березня 2021 року Європейським Судом з прав людини винесене рішення у справі «Дембо та інші проти України» (Заява № 2778/18 та 46 інших заяв).

У вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини констатував порушення ст. 3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод. При цьому суд у п. 7 вказаного рішення вказав, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, умисному вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути dejureта defacto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними не обов`язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див.рішення у справі «Вінтерта інші проти Сполученого Королівства» [ВП](VinterandOthersv.theUnitedKingdom)[GC], № 66069/09 та 2 інші заяви, пункти 59-81,ЄСПЛ 2013. У пункті 8 цього рішення суд зазначив, що у керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року.

У справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» [ВП] (Hutchinson v. the United Kingdom) [GC], заява № 57592/08, у пункті 42, від 17 січня 2017 року зазначено, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, умисному вбивстві. Однак, для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto таким, яке може бути скороченим, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою.

Крім того, у справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» [ВП] (Hutchinson v. the United Kingdom) [GC], заява № 57592/08, у пункті 44, від 17 січня 2017 року вказано, що закріплені у національному законодавстві критерії та умови перегляду повинні бути достатньо чіткими та визначеними, а також відображати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не тільки загальною вимогою принципу верховенства права, а й лежить в основі процесу реабілітації, який може ускладнитися, якщо порядок перегляду покарання та перспективи звільнення є неясними або невизначеними. У пункті 45 цього ж рішення викладено, що з огляду на свободу розсуду, яка має надаватися Договірним державам, його завдання не полягає у визначенні того, чи повинен цей перегляд здійснюватися органами судової або виконавчої влади (див. згадане рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» (Vinter And Others v The United Kingdom), пункт 120). Отже, кожна держава самостійно визначає, здійснюється такий перегляд органами виконавчої чи судової влади.

Гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Верховним Судом України в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13 визначено, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Судом також прийнято до уваги, що з Кримінального Кодексу України не виключено ст. 64 (довічне позбавлення волі), також положення цієї статті не були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Судом проаналізовано, доданий до клопотання установою виконання покарань Висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 без дати, з якого вбачається, що: засуджений став на шлях виправлення (довів своє виправлення) та має бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно дострокове звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 81, 82 КК України) більше 65 балів, при цьому встановлено, що засуджений набрав 88 балів.

З характеристики засудженого від 03.12.2025 року вбачається, що йому надана наступна соціально психологічна характеристика: Історія правопорушень: Форма вини за чинним вироком - Умисел. Категорія кримінального правопорушення за останнім вироком - Умисне насильницьке кримінальне правопорушення. Немає обставин, які обтяжують покарання. 09.06.2005 року Судовою колегією кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області за ст. 115 ч. 2 п. 4, 10, 152 ч. 4, 15 ч. 2, 115 ч. 2 п. 1, 9, 70 КК України до довічного позбавлення волі. Житло: має місце проживання з батьками. Освіта: має повну середню освіту. Володіє професійними і навичками, має освіту, має бажання отримати іншу освіту. Робота: особа частково матеріально залежала від своєї сім`ї та друзів, соціального забезпечення дітей або найближчих родичів (пенсії, інші виплати). Відсутній інтерес до настільних чи інших ігор з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди частково фінансово залежав від батьків та родичів, зарплата за місцем роботи влаштовувала на 8 балів. Мислення, емоції та поведінка: вчиняє дії, пов`язані з погрозами або насильством - ні. Не робить висновків зі своїх минулих помилок, повторює помилки - ні. Стикаючись з проблемою, і вчиняє перше-ліпше, що спадає на думку - ні. Стикаючись з проблемою, особа не здатна знайти шляхи її вирішення або легко здається і відступає перед труднощами - ні. Не може передбачити наслідки своїх дій - ні. Відсутні явні прояви неадекватної поведінки. Відсутні явні ознаки нервового збудження. Відсутні ознаки пригнічення. Самооцінка адекватна, емоції та поведінка стримані. Вживання наркотичних речовин/алкоголю: Мали місце поодинокі випадки вживання алкоголю до засудження. За словами засудженої особи, відсутні ознаки щодо зв`язку вживання алкоголю з підвищенням агресивності. Не має дисциплінарних стягнень. Не вживає. Не вживала. Відсутній (або незначний) вплив ПАР на спосіб життя. За словами засудженої особи, відсутні ознаки щодо зв`язку вживання ПАР з підвищенням агресивності. Не має дисциплінарних стягнень. Не вживає, зі слів не зловживав алкоголем, по святам лише за компанію зі слів не вживав. Стосунки у суспільстві: не має друзів та кола спілкування, в якому підтримують прокримінальні настанови та спосіб життя. Є друзі, соціальні контакти (у т.ч. з іншими засудженими) зі слів відсутній зв`язок з вищезазначеними особами, за час оцінювання не виявлено підтримання зв`язків з даною категорією. Стосунки з рідними та близькими (родиною): соціальні зв`язки підтримуються. Особа небайдужа щодо відновлення з рідними та близькими. Стабільні зв`язки з рідними та близькими, які позитивно впливають на засуджену особу. Не має партнера/партнерки підтримуються зв`язки з рідними. Ставлення до правопорушення: не бере відповідальності за вчинені дії на себе не визнає вину, вважає винну іншу особу. Характеристика під час відбування покарання: не вчиняв порушень протягом останніх півроку не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не порушував режим утримання. Заохочення та стягнення: Заохочення: 05.09.2007 - подяка, за сумлінну поведінку та активну участь у суспільному житті відділення. Правами начальника відділення СПС. 21.12.2007 - надання права на одні платні телефонні розмови тривалістю п`ятнадцять хвилин на рік, за сумлінну поведінку та активну участь у суспільному житті відділення. Правами начальника установи. Стягнення: 24.07.2009 - догана, за порушення правил поведінки. Погашено. 11.05.2010 - догана, за порушення розпорядку дня. Погашено. 18.06.2010 догана, за порушення правил поведінки. Погашено. Готовність до змін: бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень, має бажання змінити своє життя та підтверджує це активними вчинками. Бере активну участь у програмах. Усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи. Позитивні плани на майбутнє є, активно їх впроваджує в своєму житті, має позитивні результати реалізації планів, бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень. Проаналізувавши все вищенаведене комісія дійшла висновку про низький рівень вчинення повторного кримінального правопорушення; середній рівень ризику ймовірної небезпеки для суспільства.

З Оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення вбачається, що комісія дійшла висновку про середній рівень вчинення повторного кримінального правопорушення.

З Індивідуального плану виправлення та ресоціалізації від 03.12.2025 року ОСОБА_6 вбачається, що ним заплановано фактично тільки: здійснення телефонних дзвінків щотижня до рідних, поновлення документів; участь у виховних заходах; самоосвіта, вступ до навчального закладу; працевлаштування.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідна сестра засудженого, виявила бажання у подальшому підтримувати зв`язок із засудженим та сприяти його адаптації після звільнення.

Із заяви від 28.01.2026 року ОСОБА_10 вбачається, що вона готова забезпечити робочим місцем засудженого ОСОБА_6 на посаді адміністративного помічника цього адвоката із доданням копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 06.07.2012 року та профайлу адвоката.

Із наданої суду довідки до Акту огляду медико соціальною експертною комісією серії АВ 0842697 від 16.02.20218 року вбачається, що ОСОБА_11 була встановлена перша «Б» з 14.02.2018 року група інвалідності за загальним захворюванням і вона потребує постійного стороннього догляду.

З Гарантійного листа від 14.02.2026 року № 14-02/4/2026 адвоката ОСОБА_12 вбачається, що він також готовий працевлаштувати засудженого ОСОБА_6 на посаду архівіст (помічник з документації) з гарантіями щодо умов та оплати праці у відповідності до умов та вимог трудового законодавства. До якого також додані: копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.06.2019 року № 9 та профайл адвоката.

Засуджений ОСОБА_6 також направив суду письмові пояснення від 02.03.2026 року, у яких зазначив, що за час відбування покарання його життєві погляди та пріоритети змінилися. Він став більш спокійним, стриманим і виваженим. Він цінує все, що відбувається навколо і людей, які його підтримують. Він навчився не втрачати те, що має, та поважати працю і турботу близьких. Додатково повідомив, що його мати ОСОБА_11 , є особою з інвалідністю І групи безстроково (безтерміново) та потребує стороннього догляду. Батько, ОСОБА_14 , перебуває у похилому віці, стан його здоров`я не дозволяє забезпечувати матері повноцінний догляд самостійно, оскільки він і сам потребує допомоги. Його рідні сестри ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , намагаються допомагати, однак через життєві обставини не мають можливості здійснювати постійну щоденну підтримку. Також він планує у майбутньому створити власну сім`ю, працювати та будувати нормальне стабільне життя. Хоче рухатися вперед чесно, гідно і по людські. Під час відбування покарання він дотримується встановленого режиму, виконує вимоги адміністрації установи та готується до повернення в суспільство. У разі прийняття позитивного рішення має намір офіційно працевлаштуватися та забезпечувати належну підтримку своєї родини.

З письмових пояснень ОСОБА_13 від 09.03.2026 року вбачається, що її брат істотно змінився. У спілкуванні з родиною він демонструє щире прагнення жити законослухняно, працювати та підтримувати сім`ю. Його життєві погляди стали більш зрілими та відповідальними. Їх мати є особою з інвалідністю І групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду. Батько - пенсійного віку і не має фізичної можливості самостійно забезпечувати необхідний догляд та побут. Вони, як доньки, намагаємося допомагати батькам, однак через власні сімейні та життєві обставини не можуть забезпечити постійний щоденний догляд, який необхідний матері. Повернення брата до родини дозволить забезпечити належний догляд за матір`ю, підтримку батька та стабільність сім`ї. Вони переконані, що він усвідомив свої життєві помилки, зробив важливі висновки та здатний жити правослухняним життям. Вони підтримують його повернення до родини, готові сприяти його соціальній адаптації та підтримувати його на шляху законослухняного життя.

З письмових пояснень ОСОБА_14 та ОСОБА_11 від 09.03.2026 року вбачається, що як стверджують батьки засудженого, за час відбування покарання їх син істотно змінився. Він переосмислив своє життя, став більш відповідальним, стриманим та духовно зрілим. У спілкуванні з ними він демонструє прагнення жити законослухняно, працювати, підтримувати родину та бути корисним суспільству. За інформацією адміністрації установи виконання покарань та з їх особистих спостережень під час побачень, він дотримується встановленого режиму, не допускає порушень дисципліни, бере участь у трудових та виховних заходах, працює над самовдосконаленням та підтримує позитивні взаємини з оточуючими. Його поведінка свідчить про стійкі позитивні зміни, сформовані життєві висновки та готовність до правослухняного життя. Їх сім`я перебуває у вкрай складних життєвих обставинах. Мати засудженого є особою з інвалідністю І групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду, допомоги в побуті та щоденному житті. Батько - пенсійного віку та фізично не спроможний самостійно забезпечувати повноцінний догляд за дружиною. За таких умов сім`я фактично залишилася без належної підтримки. Допомога сина є життєво необхідною для забезпечення догляду за матір`ю, підтримки батька та збереження елементарних умов існування родини. Батьки переконані, що тривалий строк відбуття покарання, позитивні зміни в поведінці засудженого, його прагнення працювати та підтримувати сім`ю свідчать про значне зменшення суспільної небезпеки та реальну можливість його подальшої ресоціалізації. У разі прийняття судом рішення про заміну покарання на більш м`яке батьки гарантували: проживання сина разом із сім`єю; його щоденну участь у догляді за матір`ю; підтримку батька та забезпечення базових потреб родини; сприяння його працевлаштуванню та поверненню до суспільно корисної праці; постійний контроль за його поведінкою та дотриманням законодавства.

З Інформаційного повідомлення ОСОБА_15 без дати вбачається, що між ними присутній соціальний зв`язок, вона підтримує спілкування із засудженим. Серед оточення та друзів не має осіб із антисоціальною поведінкою. Житло наявне, у якому вона проживає разом із чоловіком та дітьми. Вона готова підтримувати спілкування та сприяти адаптації засудженого в суспільстві у разі його звільнення.

З Інформаційного повідомленням ОСОБА_11 без дати вбачається, що між ними присутній соціальний зв`язок, вона підтримує спілкування із засудженим. Серед оточення та друзів не має осіб із антисоціальною поведінкою. Житло наявне, у якому вона проживає разом із чоловіком. Вона готова підтримувати спілкування та сприяти адаптації засудженого в суспільстві у разі його звільнення.

З Інформаційного повідомлення ОСОБА_14 без дати вбачається, що між ними присутній соціальний зв`язок, він підтримує спілкування із засудженим. Серед оточення та друзів не має осіб із антисоціальною поведінкою. Житло наявне, у якому вона проживає разом із дружиною. Він готовий підтримувати спілкування із сином та сприяти адаптації засудженого в суспільстві у разі його звільнення.

З Інформаційного повідомлення ОСОБА_13 без дати вбачається, що вона наданий час перебуває за кордоном, тому її опитати не надалося можливим.

З письмових заперечень прокурора від 01.06.2026 року вбачається, що вона вважає, що злочини, за які засуджено ОСОБА_6 , посягають на найвищу соціальну цінність - життя людини, а також на статеву свободу та недоторканість неповнолітніх. Умисні вбивства, поєднані із зґвалтуванням неповнолітніх, належать до найбільш тяжких злочинів, що викликають значний суспільний резонанс та свідчать про виняткову жорстокість і високий ступінь суспільної небезпечності особи засудженого. Призначаючи покарання у виді довічного позбавлення волі, суд вже дав належну оцінку: характеру та тяжкості злочинів; способу їх вчинення; особі винного; наслідкам для потерпілих.

Сам факт відбуття значного строку покарання не є безумовною підставою для його пом`якшення Відповідно до ст. 82 КК України, заміна довічного позбавлення волі більш м`яким можлива лише за умови, якщо суд дійде висновку, що засуджений став на шлях виправлення. При цьому суд має оцінити сукупність усіх обставин, зокрема: характер і тяжкість злочину; поведінку засудженого; ступінь його виправлення; ризик повторного вчинення злочину. Саме по собі тривале перебування у місцях позбавлення волі не свідчить автоматично про досягнення мети покарання.

З матеріалів клопотання вбачається, що засуджений тричі допускав порушення режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Незважаючи на погашення дисциплінарних стягнень, сам факт їх наявності свідчить про нестабільність правослухняної поведінки.

Згідно з оцінкою ризиків, наведеною в матеріалах справи: ризик шкоди життю і здоров`ю інших осіб визначено як середній. З огляду на характер раніше вчинених злочинів - насильницькі злочини сексуального характеру щодо неповнолітніх із позбавленням життя потерпілих - навіть середній ризик є неприйнятним для суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті: не тільки виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів, відновлення соціальної справедливості. З огляду на виняткову тяжкість вчинених злочинів, їх спрямованість проти неповнолітніх та особливу жорстокість, заміна довічного покарання на строкове не відповідатиме принципам справедливості та інтересам суспільства.

Проаналізувавши всі вищезазначені документи, колегія суддів дійшла висновку, що на цей час відсутні достатні підстави задля задоволення клопотання установи виконання покарань, оскільки засуджений ОСОБА_6 , незважаючи на тривалий строк відбування покарання, не бере відповідальності за вчинені дії на себе, не визнає вину у повній мірі, вважає винною іншу особу; незважаючи на твердження - не отримав жодної освіти, не працює, тобто суд не вбачає дієвих заходів щодо його виправлення та ресоціалізації. Під час розгляду клопотання він жодного разу не зазначив, що розкаюється у вчиненому та усвідомив свою поведінку. Позиція батьків та сестри засудженого викликає повагу, оскільки вони готові надавати житло та підтримку засудженому, проте не є визначальними у вирішенні цього клопотання. Суд погоджується із позицією прокурора, що встановлений комісією середній рівень ризику ймовірної небезпеки для суспільства щодо засудженого ОСОБА_6 , з огляду на характер раніше вчинених злочинів - насильницькі злочини сексуального характеру щодо неповнолітніх із позбавленням життя потерпілих є неприйнятним для суспільства, і є беззаперечною, на думку колегії, окремою підставою, для відмови у задоволенні клопотання.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» та засудженому, що у відповідності до ч. 7 ст. 154 КВК України, ч. 7 ст. 539 КПКУ країни у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п`яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 372, 376, 393, 394, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити повністю у задоволенні клопотання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яким у відповідності до вимог ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» та засудженому, що у відповідності до ч. 7 ст. 154 КВК України, ч. 7 ст. 539 КПКУ країни у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п`яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3