Вирок № 139913656, 21.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/1100/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_7 , представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника адвоката ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_15 та його захисника адвоката ОСОБА_16 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140160000365 від 17.08.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Костопіль Костопільського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачеве) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, у військовому званні «підполковник», наразі працюючого фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб відділу соціального супроводу ветеранів комунального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Закарпатської обласної ради, з вищою освітою, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженця с. Охматів Жашківського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «старший лейтенант», з вищою освітою, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 пред`явлено обвинувачення із наступним формулюванням:

ОСОБА_13 , будучи старшим оперуповноваженим 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.06.2023, в період із 16:17 год., перебуваючи у готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, підійшов до ресторанного столику, за яким знаходилися ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та ОСОБА_8 , продемонстрував вказаним особам своє службове посвідчення працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , та надалі, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, без законних підстав, вчинив дії, виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у цьому випадку умов - в особливих випадках, з особливого дозволу та з додержанням особливого порядку, а саме: пред`явив незаконну вимогу до зазначених осіб надати йому їхні документи для перевірки.

В подальшому, близько 16:23 год. 23.06.2023, ОСОБА_13 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, висловив незаконну вимогу до потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , а саме: гучно викрикнув «всєм лежать», після чого, з метою забезпечення потерпілим ОСОБА_6 виконання зазначеної протиправної вимоги, без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством та які не мав права виконувати, а саме: наніс потерпілому ОСОБА_6 три удари рукою, один в область правої частини грудної клітки та два в область шиї, після чого потерпілий ОСОБА_6 втратив рівновагу, впав на лавку, але піднявся та вибіг на автопарковку готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Надалі, близько 16:24 год. 23.06.2023, ОСОБА_13 , перебуваючи на автопарковці готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою забезпечення потерпілим ОСОБА_6 виконання зазначеної протиправної вимоги щодо залишення у вказаному місці, без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством та які не мав права виконувати, а саме: ОСОБА_13 підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та намагався схопити останнього за руки, однак потерпілий ОСОБА_6 зумів вирватися та почав швидко бігти із території готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а ОСОБА_13 , разом із іншими особами, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, розпочав переслідування потерпілого ОСОБА_6 .

Таким чином, дії ОСОБА_13 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 28, ч.2 ст.365 КК України як перевищення службових повноважень, умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень що супроводжувалися насильством щодо потерпілих, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Стороною обвинувачення ОСОБА_15 пред`явлено обвинувачення із наступним формулюванням:

ОСОБА_15 , будучи оперуповноваженим 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.06.2023, в період із 16:23 год., перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою забезпечення виконання потерпілим ОСОБА_23 вищезазначеної протиправної вимоги ОСОБА_13 щодо залишення у визначеному місці, після оголошення наказу ОСОБА_13 до потерпілих «всєм лєжать», без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілого та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілого ОСОБА_24 наніс правим коліном удар у спину ОСОБА_25 , від чого останній впав на землю обличчям до землі, та надалі ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, силоміць заламав потерпілому ОСОБА_10 руки за спину та тримаючи їх, став коліном на спину потерпілому ОСОБА_10 , унеможлививши його вільне переміщення, викрикуючи фрази: «лежати і не ворушитися», «don't worry», «take money», вивернув кишені потерпілого ОСОБА_23 .

Після цього, близько 16:25 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючі надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою забезпечення

виконання потерпілим ОСОБА_26 вищезазначеної протиправної вимоги ОСОБА_13 щодо залишення у визначеному місці, тобто після оголошення наказу ОСОБА_13 до потерпілих «всєм лежать», без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілого та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілого ОСОБА_8 та із застосуванням фізичної сили потягнув останнього за ліву руку, силоміць поклав його обличчям на землю, поряд із іншим потерпілим ОСОБА_10 , після чого коліном надавив потерпілому ОСОБА_27 на спину, унеможлививши його вільне переміщення, та вивернув кишені останнього.

В подальшому, близько 16:25 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою забезпечення виконання потерпілою ОСОБА_28 залишення у визначеному місці, тобто після оголошення наказу ОСОБА_13 до потерпілих «вєм лежать», без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілої та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілої ОСОБА_29 , схопив її за руку та силою потягнув до землі, висловивши вимогу до останньої: «лягати на землю».

Надалі, близько 16:30 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою отримання доступу до транспортного засобу, на якому до готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прибули потерпілі, а саме: автомобіль Мерседес ГЛЕ, чорного кольору, та проведення у ньому незаконного огляду, без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством та погрозою застосування насильства щодо потерпілого ОСОБА_22 та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілого ОСОБА_22 , який лежав обличчям до землі, сильно придавив останнього своїм коліном і руками до землі та висловив протиправну вимогу надати ключі від зазначеного транспортного засобу Мерседес ГЛЕ, чорного кольору, та виказав потерпілому ОСОБА_27 погрозу застосування фізичного насильства до нього, а саме: зазначив, що якщо останній добровільно не надасть вказані ключі, то ОСОБА_15 відвезе потерпілого ОСОБА_30 до м. Бахмут та відділить його голову від тіла, на що потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що вказаний автомобіль належить іншій особі й він не має доступу до зазначеного автомобіля.

Після цього, близько 16:33 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою проведення незаконного огляду транспортного засобу, на якому до готельно - ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прибули потерпілі, а саме: автомобіль Мерседес ГЛЕ, чорного кольору, без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілої ОСОБА_9 та які не мав права виконувати, а саме: своєю лівою рукою схопив потерпілу ОСОБА_31 за праву руку та силою змусив іти з ним ( ОСОБА_15 ) на автопарковку готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де висловив останній протиправну вимогу відкрити транспортний засіб Мерседес ГЛЕ, чорного кольору, тримаючи ключі у своїй правій руці.

Таким чином, дії ОСОБА_15 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 28, ч.2 ст.365 КК України як перевищення службових повноважень, умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень що супроводжувалися насильством щодо потерпілих, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення, потерпілих.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_13 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що у підрозділі військової контррозвідки не існувало фіксованих робочих чи вихідних днів, а режим служби визначався безпосереднім керівником, тому встановленого графіка роботи вони не мали. Напередодні події разом із колегами брав участь у проведенні службових заходів, пов`язаних із затриманням осіб. 23.06.2023, у п`ятницю, він, ОСОБА_15 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , заступник начальника та ще одна цивільна особа перебували у готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де замовили обід. При цьому зазначив, що перебував не у військовій формі, а у спортивному одязі. Близько 16:00 год., коли вони збиралися залишити заклад, до ресторану зайшла компанія осіб. Серед них він звернув увагу на чоловіка, який видався йому знайомим. Він припустив, що раніше бачив цю особу в оперативних орієнтуваннях, згадав, що його звати ОСОБА_35 , на прізвисько « ОСОБА_36 », та що він нібито причетний до каналів незаконної міграції. Інших осіб він раніше не знав.

У зв`язку з цим він підійшов до столика, за яким перебували особа похилого віку, двоє чоловіків арабської зовнішності, жінка та особа, яку він вважав ОСОБА_37 , і запитав одного з них, чи є той ОСОБА_37 та що він тут робить. Після цього підвівся ОСОБА_6 , якому він сказав: «Відійдіть від мене». Біля столика він перебував приблизно 2025 секунд, після чого повернувся за свій стіл. Через декілька секунд за ним підійшов ОСОБА_6 . Посидівши за столом близько хвилини, він знову підійшов до ОСОБА_38 та запитав: «Ти Валід?». На що останній відповів: «А тобі не все рівно хто я такий?». Він сказав: «Ні, ти ж Валід, знову будеш людей кидати?». У цей час ОСОБА_6 перебував біля столу працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також він помітив, що у ОСОБА_38 була відкрита сумка, в якій знаходився предмет, зовні схожий на пістолет. Він запитав: «Що це таке?». Після цього ОСОБА_35 відштовхнув його, внаслідок чого він ударився об лавку, а ОСОБА_35 вибіг із території закладу, за яким він побіг. При цьому осторонь побачив ОСОБА_6 , який розмовляв із Рубішем.

Згодом він повернувся на територію ресторану, де побачив ОСОБА_6 , який стояв сам. Він підійшов до нього, хотів запитати, де ОСОБА_35 , вони руками зчепилися, після чого ОСОБА_6 смикнув його та пішов чи побіг у напрямку ресторану. Стверджував, що ударів ОСОБА_6 не наносив та не перешкоджав йому залишити територію ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». ОСОБА_6 побіг у напрямку виходу з «Трьох тузів», а він пішов за ним, вийшов за межі комплексу, оглянувся, вийшов на трасу, нікого не побачив та повернувся до ресторану. Згодом на місце події прибули працівники поліції та бригада швидкої медичної допомоги.

На запитання прокурора повідомив, що не пам`ятає, чи мав при собі службове посвідчення, посвідчення нікому не пред`являв та не повідомляв, що є працівником СБУ. Потерпілих не затримував, фізичного впливу до них не застосовував. Не бачив, щоб його колеги застосовували до потерпілих фізичну силу. Опору працівникам поліції не чинив. Щодо подальшої роботи ресторану після подій пояснив, що не знає, чи була вона припинена, оскільки до приміщення закладу заходили працівники поліції та ОСОБА_15 , які пили каву і воду. Щодо дій обвинуваченого ОСОБА_15 під час подій пояснив, що не знає, де саме той перебував, оскільки під час подій його не бачив та зустрів лише тоді, коли вони разом виходили до автомобіля швидкої медичної допомоги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_14 просив виправдати ОСОБА_13 у зв`язку з недоведеністю його вини. Зазначив, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. На його думку, після дослідження доказів у судовому засіданні із допустимих фактично залишилися лише показання потерпілого ОСОБА_6 та відеозапис із камер спостереження ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_5 », при цьому показання потерпілого є суперечливими, а відеозапис не підтверджує версію обвинувачення.

Вказував, що об`єктивна сторона інкримінованого кримінального правопорушення не доведена. ОСОБА_13 не застосовував до ОСОБА_6 фізичного насильства, а на відеозаписі зафіксовано лише те, що він виставив перед собою руку, утримуючи дистанцію між собою та потерпілим. Біля альтанки між ними відбувся взаємний контакт руками, однак встановити, хто саме його розпочав, неможливо. Звертав увагу, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази, які б підтверджували заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень саме діями ОСОБА_13 .

Показання потерпілого ОСОБА_6 не є послідовними, оскільки під час судового розгляду він по-різному описував обставини події та не зміг чітко пояснити кількість проведених за його участю слідчих експериментів. На думку захисника, ці показання спростовуються відеозаписом, показаннями свідків ОСОБА_39 , працівників ресторану та працівника поліції ОСОБА_40 , які не підтвердили пред`явлення ОСОБА_13 службового посвідчення працівника ІНФОРМАЦІЯ_7 та припинення роботи ресторану.

Крім того, захисник просив визнати недопустимими протоколи пред`явлення особи для впізнання та протоколи слідчих експериментів, проведених за участю потерпілих ОСОБА_41 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_22 , оскільки зазначені особи не були допитані судом, а сторона захисту була позбавлена можливості поставити їм запитання. Також вказував, що окремі протоколи впізнання складені з порушенням вимог КПК України, а частина документів міститься у матеріалах провадження лише у вигляді копій.

Окремо зазначав, що стороною обвинувачення не доведено вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, оскільки жоден із досліджених доказів не підтверджує наявності між ОСОБА_13 та ОСОБА_15 попередньої домовленості щодо спільного вчинення інкримінованих дій. На його думку, матеріали справи свідчать лише про окремі дії кожного з них.

З огляду на викладене захисник вважав, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а зібрані докази не підтверджують вину ОСОБА_13 поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим просив ухвалити щодо нього виправдувальний вирок.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_15 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що на час подій проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , службове посвідчення працівника ІНФОРМАЦІЯ_7 завжди мав при собі, у тому числі 23.06.2023. Зазначив, що чіткого режиму роботи у підрозділі не було, а після проведення напередодні реалізації керівник ОСОБА_32 повідомив йому, що 23.06.2023 у нього вихідний, тому службових обов`язків він не виконував. Цього дня разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_42 , Рубішем та ОСОБА_43 поїхав до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де випив декілька келихів пива. Обставин виникнення конфлікту та появи потерпілих не пам`ятає, оскільки у цей час перебував у туалеті. Також не пам`ятає, чи припиняв ресторан роботу після конфлікту, однак припускає, що заклад продовжував працювати, оскільки після події він заходив туди придбати каву та воду. На інші запитання відмовився відповідати, пославшись на статтю 63 Конституції України.

Водночас під час судових дебатів ОСОБА_15 зазначив, що щиро шкодує з приводу своєї участі у події, яка стала предметом судового розгляду, та визнав обставини, що свідчать про його участь у ній. Повідомив, що на момент події прослужив у ІНФОРМАЦІЯ_7 лише близько двох місяців, при цьому на той час не перебував на службі та не виконував службових завдань, а обідав разом із колегами. Зазначив, що початку конфлікту не бачив, а коли вийшов із приміщення ресторану на терасу та зрозумів, що відбувається, вирішив підтримати своїх колег.

ОСОБА_15 визнав, що на певний час обмежив свободу пересування потерпілого, однак заперечив застосування грубої фізичної сили, заподіяння фізичного болю чи страждань та зазначив, що ніхто з потерпілих у його присутності не чинив опору. Висловив бажання вибачитися перед усіма потерпілими, якби вони були присутні у судовому засіданні, та попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_6 . Також зазначив, що на власному прикладі усвідомив межу, за яку може наставати кримінальна відповідальність.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_44 просила постановити щодо її підзахисного виправдувальний вирок, посилаючись на недоведеність пред`явленого обвинувачення. Зазначала, що після зміни 20.12.2023 правової кваліфікації дій ОСОБА_15 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України органом досудового розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На її думку, обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_15 , а викладені у ньому фактичні обставини не відповідають вимогам ст. 291 КПК України та не дають можливості зрозуміти, у вчиненні яких саме дій обвинувачується її підзахисний. Матеріали кримінального провадження не містять належних процесуальних документів, які б підтверджували початок досудового розслідування саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, після зміни правової кваліфікації, а тому, на її переконання, подальше здійснення слідчих та процесуальних дій щодо цього кримінального правопорушення відбувалося з порушенням вимог ст. 214 КПК України. Значна частина доказів сторони обвинувачення є недопустимою з підстав, викладених у поданих письмових запереченнях, зокрема щодо порядку їх отримання та використання у кримінальному провадженні. Стороною обвинувачення не доведено жодної з обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: не встановлено, які саме службові повноваження мав ОСОБА_15 , які конкретно дії вийшли за межі цих повноважень, яким чином вони були пов`язані з виконанням службових функцій, а також не доведено попередньої змови між обвинуваченими на вчинення кримінального правопорушення.

На думку захисника, матеріали справи свідчать лише про перебування ОСОБА_15 у ресторані у неробочий час, тоді як доказів виконання ним службових обов`язків або використання службового становища стороною обвинувачення не надано. При цьому потерпілі не заявили до нього цивільних позовів, не висловлювали претензій, а їх показання не підтверджують, що ОСОБА_15 представлявся працівником ІНФОРМАЦІЯ_7 чи вчиняв дії, які явно виходили за межі наданих йому службових повноважень. Крім цього, захисник звертала увагу на відсутність доказів попередньої змови між обвинуваченими та зазначала, що сама присутність кількох осіб під час конфлікту не свідчить про наявність такої змови.

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 23.06.2023 разом із ОСОБА_45 , ОСОБА_10 , ОСОБА_46 та ОСОБА_26 перебував на терасі ресторанного комплексу «Три тузи», де вони зробили замовлення. Приблизно через 5 хвилин до їхнього столу підійшов ОСОБА_13 , одягнутий у військову форму, на відстані близько 30 см у правій руці пред`явив посвідчення офіцера СБУ, розкривши його, однак спеціального звання не назвав. Після цього ОСОБА_13 російською мовою повідомив, що «працює ІНФОРМАЦІЯ_7 » та у наказовому порядку висунув вимогу пред`явити документи, покласти їх на стіл і всім лягти обличчям донизу («всем лежать»). ОСОБА_6 зазначив, що сприйняв таку вимогу як незаконну та представився генералом СБУ, колишнім ректором ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак ОСОБА_13 відповів, що йому байдуже, після чого почав хапати ОСОБА_47 за руки та сумку, застосовуючи фізичну силу.

Надалі ОСОБА_6 підійшов до сусіднього столу, де перебувала інша компанія, щоб звернутися до старшого, яким назвався ОСОБА_48 , та повідомив йому про неналежну поведінку їхнього співробітника. У цей час ОСОБА_15 , який сидів за столом разом із ОСОБА_49 , підвівся та побіг до столу потерпілих. Коли ОСОБА_6 повернувся, він побачив, що ОСОБА_50 лежить на землі, а ОСОБА_15 тягнув його за ремінь. ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_13 та запитав, для чого той застосовує насильство, після чого зателефонував начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_51 , який повідомив, що зазначені особи не є співробітниками їхнього управління.

Після цього ОСОБА_13 штовхнув ОСОБА_6 , наказував йому сісти та наніс йому удар, а згодом ще один сильний удар правою рукою у ділянку грудної клітки, після чого ОСОБА_6 сів. ОСОБА_6 вирішив звернутися до поліції та вийти за територію комплексу, щоб зателефонувати на «102», однак при виході ОСОБА_13 перешкоджав йому, хапаючи за руки. Після цього ОСОБА_6 вибіг з території закладу, а за ним побігли ОСОБА_13 , ОСОБА_48 , ОСОБА_52 та ОСОБА_53 .

За словами ОСОБА_6 , ініціатором подій був ОСОБА_13 , який усвідомлював свої дії; він також зазначив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , ймовірно, перебували у стані алкогольного сп`яніння. При цьому від ОСОБА_15 він не чув, щоб той представлявся співробітником будь-якої спецслужби. ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_15 фізичного насильства до нього не застосовував, однак застосовував його до ОСОБА_10 та ОСОБА_22 : ОСОБА_50 лежав обличчям донизу, а ОСОБА_15 притискав його коліном до землі та піднімав за ремінь; щодо ОСОБА_22 намагався вирвати у нього сумку. Також ОСОБА_6 зазначив, що не бачив застосування насильства до ОСОБА_21 , однак пізніше від неї чув, що ОСОБА_15 тягнув її до автомобіля. При цьому він не бачив, щоб ОСОБА_13 наносив удари будь-кому, крім нього. Щодо проведення слідчих експериментів ОСОБА_6 повідомив, що точно не пам`ятає, скільки їх проводилося за його участю.

Потерпілі ОСОБА_50 ОСОБА_54 , ОСОБА_8 та ОСОБА_55 у судові засідання не з`явилися. Судові повістки про виклик, направлені ОСОБА_10 за адресою місця проживання, зазначеною в обвинувальному акті, були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній». Щодо потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_9 , в обвинувальному акті як місце їх проживання зазначено м. Кошице, Словацька Республіка.

З метою встановлення місця перебування потерпілих ухвалами суду від 07.03.2025 та 24.03.2025 витребувано інформацію з ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо перетину державного кордону громадянином Йорданії ОСОБА_10 , а також з ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо наявності у нього законних підстав перебування на території України. Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_9 від 24.03.2025 ОСОБА_10 був знятий з місця реєстрації 20.10.2023 за адресою: АДРЕСА_6 , при цьому інформація про його місце проживання за межами України відсутня. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_10 від 24.03.2025 встановлено, що він виїхав з України 15.02.2024.

Ухвалою суду від 22.04.2025 витребувано інформацію щодо перетину державного кордону громадянами Словацької Республіки ОСОБА_26 та ОСОБА_28 , а також відомості про наявність у них законних підстав перебування на території України. Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_10 від 25.04.2025 ОСОБА_8 та ОСОБА_55 виїхали з України 13.01.2025. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_9 від 02.05.2025 відомості про їх реєстрацію чи зняття з реєстрації на території України відсутні, так само відсутні відомості щодо їх місця проживання на території іноземних держав.

27.10.2025 Руманех Ваел ОСОБА_56 , ОСОБА_8 , ОСОБА_55 та ОСОБА_10 подали до суду заяви про розгляд справи за участю їх представника, а 04.11.2025 подали письмові заяви, в яких відмовилися від надання показань, посилаючись на п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України та ст. 63 Конституції України. ОСОБА_57 також підтвердив зазначену позицію безпосередньо у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27.10.2025 на потерпілих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_10 за неявку до суду без поважних причин накладено грошове стягнення у розмірі 3028 грн у дохід держави.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК України потерпілий зобов`язаний прибути за викликом суду. Право потерпілого відмовитися від надання показань, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України, не звільняє його від обов`язку з`явитися до суду. Разом з тим положеннями КПК України не передбачено можливості застосування до потерпілого такого заходу забезпечення кримінального провадження, як привід.

Судом було вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення явки потерпілих до суду: вони неодноразово викликалися у судові засідання, судом витребовувалися відомості щодо їх місця перебування, а також застосовано передбачений законом захід процесуального примусу у вигляді грошового стягнення. Незважаючи на це, забезпечити їх участь у судовому розгляді не виявилося можливим.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення потерпілих про дату, час і місце судових засідань, вжиття судом усіх передбачених законом заходів для забезпечення їх явки, подані ними заяви про відмову від надання показань, участь у судовому розгляді їх представника, суд дійшов висновку про можливість продовження судового розгляду за відсутності потерпілих.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 звернувся до суду з клопотанням про доповнення судового слідства шляхом проведення первинного та одночасного (перехресного з обвинуваченим ОСОБА_13 ) допиту потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_41 . Клопотання мотивував тим, що зазначені особи були допитані під час досудового розслідування стороною обвинувачення, а їх показання покладені в основу обвинувачення, у зв`язку з чим прокурор, на думку сторони захисту, повинен забезпечити їх явку до суду для проведення їх первинного допиту та одночасного (перехресного) допиту з обвинуваченим ОСОБА_13 .

Суд не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до ч. 15 ст. 352 КПК України одночасний допит може бути проведений лише щодо двох або більше вже допитаних у судовому засіданні учасників кримінального провадження з метою з`ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Отже, обов`язковою передумовою проведення одночасного допиту є попереднє надання такими особами показань безпосередньо суду та наявність між ними розбіжностей, які потребують з`ясування.

У цьому кримінальному провадженні потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_55 та ОСОБА_10 судом не допитувалися, а ОСОБА_57 , хоча й з`явився до суду, відмовився від надання показань, пославшись на п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України та ст. 63 Конституції України. Таким чином, показання зазначених потерпілих, надані безпосередньо суду, відсутні, а тому відсутні й передбачені ч. 15 ст. 352 КПК України умови для проведення одночасного допиту.

Посилання сторони захисту на те, що зазначені особи були допитані під час досудового розслідування, не може бути підставою для призначення одночасного допиту, оскільки положення ч. 15 ст. 352 КПК України регулюють проведення такої процесуальної дії виключно щодо учасників кримінального провадження, які вже надали показання під час судового розгляду. Проведення одночасного допиту не може використовуватися як спосіб забезпечення явки учасників кримінального провадження або замінювати їх первинний допит у суді, оскільки його процесуальне призначення полягає виключно у з`ясуванні причин розбіжностей у показаннях осіб, які вже були безпосередньо допитані судом.

Враховуючи, що судом було вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення явки потерпілих, однак забезпечити їх участь у судовому розгляді не вдалося, а процесуальні умови для проведення одночасного допиту відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника.

Представник потерпілих ОСОБА_58 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 адвокат ОСОБА_59 у судовому засіданні зазначив, що потерпілі не мають претензій до обвинувачених, а питання про призначення їм покарання просив вирішити на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_13 та ОСОБА_15 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, посилаючись на те, що їх вина повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а кваліфікація їхніх дій є правильною. Просив призначити ОСОБА_13 покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади строком на 3 роки, із позбавленням військового звання підполковника, а ОСОБА_15 6 років позбавлення волі, з аналогічним додатковим покаранням строком на 3 роки та позбавленням військового звання старшого лейтенанта. Також просив врахувати відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставин, які його обтяжують, а саме вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб і в стані алкогольного сп`яніння.

Оцінка суду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» передбачає, що сторона обвинувачення, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен елемент складу злочину, який визначає його кваліфікацію за кримінальним законом (згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.04.2021 у справі № 751/2824/20 та від 23.02.2021 у справі № 742/642/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту щодо висунутого обвинувачення.

Стороною обвинувачення суду надані наступні матеріали досудового розслідування, покази свідків:

1.Постанова прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_60 від 17.08.2023 про виділення з матеріалів досудового розслідування № 62023140160000269 від 23.06.2023, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України, матеріалів в окреме кримінальне провадження № 62023140160000365 від 17.08.2023 щодо підозри ОСОБА_13 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, із переліком матеріалів (т. 2, а.с. 712).

2.Копії заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_61 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від 23.06.2023 про залучення їх як потерпілих до кримінального провадження № 62023140160000269 від 23.06.2023 (т. 2, а.с. 1317).

3.Лист начальника ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_62 №7805/106/25/1-2023 від 29.06.2023 щодо надання матеріалів з місця події, що мало місце 23.06.2023 у ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з додатками:

3.1.Копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №825053 від 23.06.2023, з якого вбачається, що 23.06.2023 о 18:05 в с. В.Добронь в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_11 » гр. ОСОБА_13 не виконував неодноразове законне розпорядження «вимогу» про припинення правопорушення, шарпав працівника поліції, поводив себе зухвало та нахабно, висловлювався нецензурною лайкою на працівника поліції. Дії ОСОБА_13 кваліфіковані за ст. 185 КУпАП України /т.2, а.с.19/.

3.2.Копія протоколу за №000841 від 23.06.2023 про адміністративне затримання ОСОБА_13 /т.2, а.с.20/.

3.3. Копія рапорту поліцейського ІНФОРМАЦІЯ_12 сержанта поліції ОСОБА_63 від 23.06.2023 щодо складання відносно ОСОБА_13 адміністративного протоколу за ст. 185 КУпАП України. /т.2, а.с.21/.

3.4.Копія рапорту інспектора ІНФОРМАЦІЯ_13 капітана поліції ОСОБА_64 від 23.06.2023 про обставини виявлення та затримання ОСОБА_13 за невиконання законних вимог працівників поліції. /т.2, а.с.22/.

3.5.Карта пам`яті microSD 16 GB з адаптером, на якій міститься відеозапис із місця події загальним обсягом 13,9 GB, здійснений службовими бодікамерами працівників ІНФОРМАЦІЯ_14 та № 3808. Під час дослідження відеозапису судом встановлено, що о 17:46 год. 23.06.2023 працівники поліції спілкуються з потерпілим ОСОБА_65 , який повідомив, що він разом з іншими потерпілими прибув до ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де до них підійшов чоловік у зелених штанах та чорній футболці, який вимагав пред`явити документи. На запитання, ким він є, останній продемонстрував службове посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_6 . Потерпілий також повідомив, що після цього до них підійшов ще один чоловік у бежевій футболці, який також вимагав пред`явити документи, схопив його за руку та плече. Коли потерпілий запропонував викликати поліцію та пред`явити документи її працівникам, у нього вирвали мобільний телефон, який згодом повернули. Крім того, потерпілий повідомив, що ОСОБА_6 схопили за шию. О 17:55 год. 23.06.2023 зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_13 , який пояснив, що перебував за столом та спав, оскільки був втомлений. ОСОБА_15 , який знаходився поруч, будь-яких пояснень щодо події не надав. Під час подальшого спілкування ОСОБА_13 , використовуючи ненормативну лексику, неодноразово повідомляв працівникам поліції про своє сильне алкогольне сп`яніння, намагався залишити місце події, у зв`язку з чим о 18:49 год. до нього було застосовано кайданки. Водночас о 18:59 год. ОСОБА_13 повідомив працівникам поліції, що алкогольних напоїв не вживав. О 19:46 год. ОСОБА_13 на вимогу начальника підрозділу внутрішньої безпеки пред`явив службове посвідчення працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого службове посвідчення пред`явив і ОСОБА_15 . О 19:49 год. ОСОБА_13 повідомив працівникам поліції, що вони сиділи, вживали алкогольні напої та нікого не чіпали (т. 2, а.с. 23).

4.Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1391 від 23.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_15 перебуває в стані алкогольного сп`яніння - 1,11% /т.2, а.с.24/.

5.Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1392 від 23.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_13 перебуває в стані алкогольного сп`яніння /т.2, а.с.25/.

6.Копія постанови слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацію у м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_66 від 27.06.2023 про визнання документів речовими доказами у КП № 62023140160000269 від 23.06.2023 /т.2, а.с.26-27/.

7.Копія листа заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 майора поліції ОСОБА_67 №7312/106/25/1-2023 від 24.06.2023 про скерування матеріалів ЄО № 3603, 3604 від 23.06.2023, 3613 від 24.06.2023 для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 62023140160000269 від 23.06.2023 /т.2, а.с.28/.

7.1.Копія рапорту поліцейського ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_40 про отримання та реєстрацію заяви ЄО №3603 від 23.06.2023, з якого вбачається, що 23.06.2023 о 16:25 надійшло повідомлення зі служби « НОМЕР_1 » про те, що за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_17 повідомив про нанесення йому невідомими особами, які представилися працівниками СБУ, тілесних ушкоджень та заволодіння його мобільним телефоном «iPhone 14» у ресторані «Три тузи» (т. 2, а.с. 29).

8.Рапорт т.в.о. начальника ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_68 №8867/106/25/1-2023 від 20.07.2023, який повідомив, що до ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло звернення від працівника медичного закладу ІНФОРМАЦІЯ_15 про те, що 07.07.2023 до них самостійно звернувся громадянин ОСОБА_69 , який отримав тілесні ушкодження внаслідок бійки, що відбулася 23.06.2023 біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_11 », що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_7 .Копія рапорту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 капітана поліції ОСОБА_70 від 08.07.2023 /т.2, а.с.31/.

10.Копія рапорту помічника чергового ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_71 про отримання та реєстрацію заяви ЄО№3879 від 07.07.2023, з якого вбачається, що 07.07.2023 о 12:25 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 07.07.2023 о 12:35 за адресою: АДРЕСА_8 , самозвернення, діагноз пошкодження зв`язок лівого плечового суглобу, бійка відбулася 23.06.2023 близько 16:30, біля ресторану «Три тузи»,

АДРЕСА_9 .Копія талону №6744/246 травматологічного пункту КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Ужгородської міської ради від 07.07.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_72 поставлено діагноз: пошкодження зв`язок лівого плечового суглобу /т.2, а.с.33/.

12.Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.06.2023, проведеного у КП № 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (обличчя, форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку № 3 старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 23.06.2023 у готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » нанесла йому тілесні ушкодження /т.2, а.с.34-37/.

13.Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.06.2023, № 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_55 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнала на фотознімку №4 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » /т.2, а.с.38-41/.

14.Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.06.2023, № 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_55 ,попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (обличчя, форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнала на фотознімку №3 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 »/т.2, а.с.42-45/.

15.Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2023, № 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_55 ,попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (обличчя, форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнала на фотознімку №1 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі «Три Тузи»/т.2, а.с.46-49/.

16.Протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 09.11.2023 /т.2, а.с.50-52/.

17.Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.06.2023, № 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого ОСОБА_57 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (обличчя, форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №2 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 23.06.2023 на терасі готельно ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » нанесла ОСОБА_6 декілька ударів руками /т.2, а.с.53-56/.

18.Протокол допиту потерпілого ОСОБА_41 від 09.11.2023 /т.2, а.с.57-60/.

19.Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2023, проведений у КП№ 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (обличчя, форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №4 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі «Три Тузи»/т.2, а.с.61-64/.

20.Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2023, проведений у КП№ 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №4 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі «Три Тузи»/т.2, а.с.65-68/.

21.Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2023, проведений у КП№ 62023140160000269 від 23.06.2023 , відповідно до якого свідок ОСОБА_10 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №1 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі «Три Тузи»/т.2, а.с.69-72/.

22.Протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 09.11.2023 /т.2, а.с.73-75/.

23.Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2023, проведений у КП№ 62023140160000269 від 23.06.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №1 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі «Три Тузи»/т.2, а.с.76-79/.

24.Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2023, проведений у КП№ 62023140160000269 від 23.06.2023 , відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №1 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 »/т.2, а.с.80-83/.

25.Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 , попередньо повідомивши ознаки особи, яку може впізнати (форма обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся), впізнав на фотознімку №4 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 »/т.2, а.с.84-87/.

26.Протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 09.11.2023 /т.2, а.с.88-90/.

27.Протокол слідчого експерименту від 12.09.2023, проведений у КП №62023140160000365 від 17.08.2023,під час якого потерпілий ОСОБА_57 відтворив обставини подій 23.06.2023, зокрема повідомив, що 23.06.2023, перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », до столу підійшов ОСОБА_73 та перебуваючи у нетверезому стані висловив пред`явити документи, після чого застосував фізичну силу до потерпілого та намагався відібрати у потерпілого сумку та телефон. В подальшому, ОСОБА_13 застосував фізичну силу до ОСОБА_6 . В подальшому, потерпілий ОСОБА_57 повідомив, що, вийшовши із приміщення ресторану, побачив як із території ресторанного комплексу вибігав ОСОБА_6 , за яким біг ОСОБА_52 , ОСОБА_74 . Він побіг за ними та помітив, як за ним побіг ОСОБА_75 . Руманех ОСОБА_76 побіг ліворуч по автодорозі (в сторону с. Велика Добронь), ОСОБА_6 , ОСОБА_52 , ОСОБА_48 побігли праворуч по автодорозі (в сторону с. Мала Добронь). Потерпілий побачив, як під час бігу по узбіччі автодороги, ОСОБА_52 штовхнув ОСОБА_6 в спину, в результаті чого останній впав у кювет, після чого ОСОБА_52 та ОСОБА_48 збігли у кювет, куди впав ОСОБА_6 /т.2, а.с.91-94/.

28.Протокол слідчого експерименту від 12.09.2023, проведений у КП №62023140160000365 від 17.08.2023,під час якого потерпілий ОСОБА_10 відтворив обставини подій 23.06.2023 та повідомив, що 23.06.2023, перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », до столу підійшов ОСОБА_73 пред`явив документи ІНФОРМАЦІЯ_7 та висловив вимогу особам надати їхні документи. В подальшому ОСОБА_73 підійшов до ОСОБА_20 та силою намагався відібрати у нього сумку. Надалі, ОСОБА_13 підійшов до ОСОБА_6 та правою рукою схопив останнього за шию та душив. Під час цього ОСОБА_6 звільнився від прийому ОСОБА_77 та вибіг на автопарковку. B подальшому, ОСОБА_78 підійшов за спину до ОСОБА_23 та не давав останньому можливості встати із лавки, тримаючи його руками за плечі. Надалі, ОСОБА_78 підійшов до ОСОБА_23 , нецензурно виражався щодо нього, наносив удари по головному убору потерпілого. В подальшому, до столу підійшов ОСОБА_79 та голосно висловив вимогу «На землю всім», «На землю всім». В цей час ОСОБА_78 підійшов до ОСОБА_23 , із застосуванням сили схопив потерпілого за плечі та наніс удар правим коліном у спину, після чого положив останнього обличчям до землі, тиснувши увесь час правим коліном у плечі. В подальшому, ОСОБА_78 силою змушував лежати обличчям до землі ОСОБА_10 , заламав його руки за спину, вийняв телефон та гроші з його карманів, кажучи «dont worry», «take money», узяв рукою за ремінь штанів, натягнув вверх та розгойдував у різні сторони. В подальшому, ОСОБА_78 силою положив на землю ОСОБА_30 /т.2, а.с.95-98/.

29.Протокол слідчого експерименту від 12.09.2023, проведений у КП №62023140160000365 від 17.08.2023,під час якого потерпілий ОСОБА_8 відтворив обставини подій 23.06.2023 та повідомив, що 23.06.2023 перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », до столу, за яким він сидів разом із ОСОБА_28 , ОСОБА_23 , ОСОБА_80 та ОСОБА_81 , підійшов ОСОБА_73 та висловив вимогу пред`явити документи. ОСОБА_53 відповів йому, що документи пред`явить працівникам поліції. ОСОБА_73 нецензурно виражався до присутніх. В подальшому, ОСОБА_73 підійшов до ОСОБА_82 , забрав у нього мобільний телефон та силою намагався відібрати сумку. Надалі, ОСОБА_83 підійшов до ОСОБА_6 , правою рукою схопив останнього за шию та душив. В подальшому, ОСОБА_78 і ОСОБА_79 підійшли до ОСОБА_23 , та наносячи удари, із застосуванням сили положили останнього обличчям до землі. В подальшому, ОСОБА_78 підійшов до потерпілого ОСОБА_22 , руками, із застосуванням сили потягнув потерпілого за ліву руку, заламав її за спину та положив останнього поряд із ОСОБА_23 , обличчям до землі та сів на спину ОСОБА_27 . Надалі, ОСОБА_78 притиснув потерпілого ОСОБА_30 коліном та рукою до землі, а ОСОБА_84 іншим коліном та рукою. унеможливлюючи їхні руки. ОСОБА_78 вийняв усе з карманів ОСОБА_22 , поки той лежав обличчям до землі, зняв із потерпілого сумку, почав витрушувати усе що в ній було викрикуючи при цьому « ІНФОРМАЦІЯ_19 », « ІНФОРМАЦІЯ_19 », після чого забрав сумку та відійшов. В подальшому, ОСОБА_78 взяв із сумки потерпілого ключ від автомобіля Мерседес, запитав ОСОБА_30 де машина, після чого пробував відчинити вказаним ключем автомобіль Мерседес, на якому приїхали потерпілі. В подальшому, ОСОБА_79 взяв сумку потерпілого ОСОБА_22 , руками

перебирав вміст сумки. В подальшому, ОСОБА_78 притиснувши коліном ОСОБА_30 до землі, вийняв телефон ОСОБА_23 , узяв рукою за ремінь його штанів, натягнув вверх та розгойдував останнім у різні сторони, давивши при цьому коліном у ліве плече ОСОБА_22 . Надалі, ОСОБА_78 звернувся до ОСОБА_85 із вимогою сказати де його машина, показуючи ключ від автомобіля Мерседес. Потерпілий відповів ОСОБА_86 , що його автомобіль в іншому місці, після чого ОСОБА_78 висловив погрозу, якщо він не відчинить автомобіль, він відвезе ОСОБА_30 у м. Бахмут та відділить голову від тіла. В подальшому, потрепілий ОСОБА_8 виявив відсутність 5000 Євро у своїй сумці, якими він мав оплатити навчання на медичному факультеті університету /т.2, а.с.99-102/.

30.Протокол слідчого експерименту від 12.09.2023, проведений у КП №62023140160000365 від 17.08.2023,під час якого потерпіла ОСОБА_55 відтворила обставини подій 23.06.2023 та повідомила, що 23.06.2023 перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », вона сиділа разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_80 та ОСОБА_81 . За іншим столом на терасі сиділа гучна компанія чоловіків, які співали російські пісні. До столу, за яким сиділа потерпіла підійшов ОСОБА_73 представився, що є співробітником ІНФОРМАЦІЯ_7 , пред?явив службове посвідчення та висловив вимогу пред`явити документи. ОСОБА_53 відповів йому, що документи пред?явить працівникам поліції. Надалі, ОСОБА_13 підійшов до ОСОБА_6 , правою рукою схопив останнього за шию та душив, проте останній вирвався та вибіг на автопарковку. події. В подальшому, ОСОБА_73 підійшов до ОСОБА_20 , забрав у нього мобільний телефон та силою намагався відібрати сумку. В подальшому, біля столу стояв ОСОБА_79 і не давав можливості ОСОБА_87 та ОСОБА_27 вийти із за столу. Надалі ОСОБА_78 та ОСОБА_79 провели поверхневий огляд ОСОБА_22 , після чого ОСОБА_78 , із застосуванням сили, ударивши ногою у спину, поклав ОСОБА_30 обличчям до землі, заламавши ліву руку за спину та давлячи коліном у плечі потерпілому. В подальшому, ОСОБА_78 вийняв усе з карманів ОСОБА_22 , поки той лежав обличчям до землі, зняв із потерпілого сумку, після чого сумку передав ОСОБА_88 , кажучи при цьому ОСОБА_27 та ОСОБА_89 « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». В подальшому, ОСОБА_78 взяв із сумки ОСОБА_22 ключ від автомобіля Мерседес, запитав де машина, після чого спробував відчинити вказаним ключем автомобіль Мерседес Бенц, на якому приїхали потерпілі. Надалі, ОСОБА_78 звернувся до ОСОБА_22 із вимогою сказати де його автомобіль, показуючи ключ від ОСОБА_90 та висловив погрозу, якщо він не дасть ключ від автомобіля, ОСОБА_78 відвезе його у м. Бахмут та відділить голову від тіла. В подальшому, ОСОБА_79 із силою вперся руками у спини ОСОБА_22

та ОСОБА_91 , аби вони лежав обличчям до землі, унеможливлюючи їх рухи. Надалі, ОСОБА_78 рукою схопив ОСОБА_31 за праву руку та силою змусив іти за ним на атопарковку, де висловив вказівку відчинити автомобіль Мерседес Бенц, тримаючи ключі у своїй правій руці, на що потерпіла повідомила, що це не її, а автомобіль Мерседес, належить другій людині, після чого ОСОБА_78 висловив вимогу надати ключ від автомобіля Мерседес. Надалі, потерпілим було повернуто їхні речі та телефони, ОСОБА_73 та ОСОБА_78 сказали, аби потерпілі забули про те, що сталося та їх тут не було, після чого усіх відпустили. В подальшому, потерпілий ОСОБА_8 виявив відсутність 5000 Євро у своїй сумці /т.2, а.с.103-106/.

31.Копія протоколу слідчого експерименту від 21.08.2023 у кримінальному провадженні № 62023140160000365 від 17.08.2023, проведений у КП №62023140160000365 від 17.08.2023,який проводився у період часу з 14:40 по 14:57 год. під час якого потерпілий ОСОБА_6 відтворив обставини подій 23.06.2023 (т. 2, а.с. 107111).

32.Копія письмової заяви ОСОБА_92 від 23.06.2023 про надання добровільної згоди на проведення огляду ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 112).

33.Копія протоколу огляду місця події від 23.06.2023, предметом огляду якого є територія ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , під час якого вилучено сервер із додатком відеозаписом /т.2, а.с.113-116/.

34.Копія постанови від 23.06.2023 слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацію у м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_66 від 23.06.2023 у КП № 62023140160000269 про визнання серверу речовим доказом /т.2, а.с.117/.

35.Повідомлення щодо виконання доручення № 12-61-22215 вих.23 від 24.06.2023, у КП № 62023140160000269, відповідно до якого встановлено, що до вчинення протиправної діяльності можуть бути причетні співробітники 4 відділу (з дислокацією в м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією в м. Рівне) ДВКР СБУ, а саме: ОСОБА_32 , ОСОБА_93 , ОСОБА_13 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_15 , ОСОБА_94 (т. 2, а.с. 118121).

36.Копія протоколу огляду речей і документів від 27.06.2023 у КП № 62023140160000269, а саме відеозаписів із камер відео спостереження, розташованих на території ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що за адресою: АДРЕСА_5 , з додатком. Судом встановлено, що час, який відображається на відеозаписі, відповідає європейському часовому поясу та відрізняється від київського часу на одну годину. Із дослідженого відеозапису судом встановлено, що о 15:19 год. 23.06.2023 на парковку ресторанного комплексу вийшов ОСОБА_6 , ходив по парковці та розмовляв по мобільному телефону. О 15:19 год. ОСОБА_6 пішов у сторону тераси. О 15:22 год. на парковку вийшов ОСОБА_6 , де розмовляв із особою, яка не є учасником даного кримінального провадження. О 15:22 год. ОСОБА_13 вивів на парковку ОСОБА_58 . О 15:23 год. ОСОБА_6 зайшов на терасу, а ОСОБА_95 ходив по парковці та розмовляв по телефону. О 15:24 год. на парковку першим вийшов ОСОБА_13 , за ним ОСОБА_6 . ОСОБА_13 відійшов на декілька кроків від ОСОБА_6 , після чого повернувся до нього, першим схопив ОСОБА_6 за руки, ОСОБА_6 почав вириватися, а ОСОБА_13 пішов за ним. О 15:24 год. вони зникли з поля зору камери, після чого знову з`явився ОСОБА_6 , який біг до виходу, а за ним особа, яка не є учасником даного кримінального провадження, та ОСОБА_13 /т.2, а.с.116-129/.

37. Копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.07.2023, у КП № 62023140160000269, відповідно до якого свідок ОСОБА_96 за формою обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся впізнала на фотознімку №4 старшого оперуповноваженого 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковника ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 23.06.2023 перебувала в готельно ресторанному комплексі «Три Тузи»/т.2, а.с.130-133/.

38.Копія протоколу допиту свідка ОСОБА_97 від 09.11.2023 /т.2, а.с.134-138/.

39.Копія рапорта начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 №17/22369дсп від 10.11.2023, із додатками /т.2, а.с.139/.

39.1.Витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 №120-ОС/дск від 15.06.2023, відповідно до якого призначено підполковника ОСОБА_13 старшим оперуповноваженим (майором) за рахунок посади старшого оперуповноваженого в особливо важких справах (підполковника) 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) /т.2, а.с.140/.

39.2.Службова характеристика т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_21 полковника ОСОБА_98 від 09.11.2023, відповідно до якої за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_22 підполковник ОСОБА_13 зарекомендував себе в цілому професійно підготовленим співробітником /т.2, а.с.141/.

39.3.Посадова інструкція старшого оперуповноваженого в особливо важких справах (підполковника) ІНФОРМАЦІЯ_23 ( ОСОБА_13 ), згідно зі змістом якої останній здійснює в межах делегованих йому повноважень особливо важливі заходи контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності у справах із протидії розвідувальній, розвідувально-підривній, терористичній та іншій протиправній діяльності; вживає заходів з попередження, своєчасного виявлення, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; планує та безпосередньо здійснює контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи (в рамках відповідних ІНФОРМАЦІЯ_24 ) щодо виявлення, попередження та припинення протиправної діяльності відповідно до покладених на підрозділ завдань та компетенції СБ України /т.2, а.с.142-146/.

39.4.Послужний список ОСОБА_13 /т.2, а.с.147- 152/.

39.5.Заява ОСОБА_13 від 10.04.2022 про прийняття його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 2, а.с. 153).

39.6.Висновок щодо можливого призову на військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_21 за призовом під час мобілізації на особливий період, до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію ОСОБА_13 /т.2, а.с.154-155/.

39.7.Подання до призначення ОСОБА_13 на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важких справах (підполковника) 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України /т.2, а.с. 156/.

39.8.Рапорт першого заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 полковника ОСОБА_99 від 11.07.2023 /т.2, ас.157/.

39.9.Рапорт заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 полковника ОСОБА_100 від 12.08.2023 /т.1, а.с.158-159/.

39.10.Витяг з наказу першого заступника Голови Служби безпеки України ОСОБА_101 № 443-ОС/дск від 27.04.2023, відповідно до якого ОСОБА_15 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначено оперуповноваженим (капітаном) 2 сектору 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) (т. 2, а.с. 160).

39.11.Посадова інструкція оперуповноваженого 2 сектору 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) ІНФОРМАЦІЯ_20 ( ОСОБА_15 ),згідно зі змістом якої останній здійснює заходи контр розвідувальної, оперативно-розшукової та іншої діяльності на об`єктах контр розвідувального забезпечення та інших об`єктах, виконує завдання із протидії розвідувальній, розвідувально-підривній, терористичній та іншій протиправній діяльності; вживає заходів з попередження, своєчасного виявлення, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України. /т.2, а.с.161-165/.

39.12.Службова характеристика т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_21 полковника ОСОБА_98 від 09.11.2023, відповідно до якої за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_15 зарекомендував себе в цілому позитивно /т.2, а.с.166/.

39.13.Послужний список ОСОБА_15 /т.2, а.с.167-172/.

39.14.Копія рапорту ОСОБА_15 від 24.112022про прийняття його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до ІНФОРМАЦІЯ_6 /т.2, а.с.173/.

39.15.Висновок щодо можливого прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у ІНФОРМАЦІЯ_21 ОСОБА_15 /т.2, а.с.174-176/.

39.16.Рапорт першого заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 полковника ОСОБА_99 від 26.06.2023 /т.2, а.с.177/.

39.17.Рапорт заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 полковника ОСОБА_100 від 12.09.2023 /т.1, а.с.178-179/.

40.Лист УНП « ІНФОРМАЦІЯ_25 » Закарпатської обласної ради №1751 від 17.10.2023, яким повідомлено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 по медичну допомогу в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_25 » Закарпатської обласної ради, не зверталися /т.2, а.с.180/.

41.Інформація ІНФОРМАЦІЯ_26 №33-18102023/21210 від 20.10.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягався /т.2, а.с.181/.

42.Інформація ІНФОРМАЦІЯ_26 №32-18102023/21210 від 20.10.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше до кримінальної відповідальності не притягався /т.2, а.с.182/.

43.Копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 16.06.2015 на ім`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 183185).

44.Ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 03.08.2023 (справа №308/13269/23) та від 31.08.2023, 27.09.2023, 24.10.2023, 20.12.2023 (справа №308/14846/23), якими відносно ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, який у подальшому продовжувався та змінювався на домашній арешт у період часу з 21:00 до 07:00, а згодом з 22:00 до 06:00, строком з 03.08.2023 по 20.12.2023 (т. 2, а.с. 186219).

45.Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 18.11.2014, відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_102 18.11.2014 уклали шлюб /т.2, а.с.220/.

46.Свідоцтво про народження ОСОБА_103 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , реєстраційний номер Г3362/2022 /т.2, а.с.221/.

47.Свідоцтво про народження ОСОБА_104 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , серії НОМЕР_4 від 20.08.2019 /т.2, а.с.222/.

48.Свідоцтво про народження ОСОБА_105 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , серії НОМЕР_5 від 10.01.2017 /т.2, а.с.223/.

49.Військовий квиток серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_15 /т.2, а.с.224-231/.

50.Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_7 /по строковій частині/ №50 від 25.04.2022. відповідно до якого тимчасове виконання обов`язків командира в/ч НОМЕР_7 покладено на лейтенанта ОСОБА_15 /т.2, а.с.232/.

51.Ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 03.08.2023 (справа №308/13269/23) та від 01.09.2023, 27.09.2023, 24.10.2023, 20.12.2023 (справа №308/14846/23), якими відносно ОСОБА_15 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, який у подальшому продовжувався та змінювався на домашній арешт у період часу з 21:00 до 07:00, а згодом з 22:00 до 06:00, строком з 03.08.2023 по 20.12.2023 (т. 2, а.с. 233257).

52.Довідка заступника начальника управління роботи з особовим складом Служби безпеки України ОСОБА_106 №11/1/4-2981, відповідно до якої ОСОБА_13 проходить військову службу в Службі безпеці України /т.2, а.с.266/.

53.Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 від 20.04.2011, відповідно до якого ОСОБА_13 та ОСОБА_107 30.04.2011 уклали шлюб /т.2, а.с.267/.

54.Свідоцтво про народження ОСОБА_108 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , серії НОМЕР_9 від 27.03.2012 /т.2, а.с.268/.

55.Свідоцтво про народження ОСОБА_109 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , серії НОМЕР_10 від 28.03.2014 /т.2, а.с.269/.

56.Копії пенсійних посвідчень серії ААИ №594224 від 29.10.2014, виданого на ім`я ОСОБА_110 , та серії ААІ №332743 від 04.10.2017, виданого на ім`я ОСОБА_13 .

57.Свідок ОСОБА_39 показав, що є власником ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у с. Велика Добронь Ужгородського району. 23.06.2023 він повернувся з базару та побачив, що на території ресторану вже перебували компанії відвідувачів. Через деякий час почув крики, однак у ситуацію не втручався та поїхав, а коли повернувся на місці вже були працівники поліції. Свідок зазначив, що бачив на території ресторану обвинуваченого ОСОБА_13 , який бігав та, ймовірно, перебував у стані алкогольного сп`яніння, тоді як ОСОБА_15 не пам`ятає. Посвідчення працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 йому не пред`являли, про їхню належність до ІНФОРМАЦІЯ_7 він дізнався пізніше. За його словами, відвідувачів ніхто не виганяв, вони самі поїхали, ресторан не закривався, а робота була порушена лише на частині тераси, тоді як сам заклад продовжував працювати.

58.Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_96 пояснила, що у 2023 році працювала офіціанткою в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». До ресторану прийшли шість осіб, які сіли за стіл, замовляли віскі, інші алкогольні напої та їжу. Згодом приїхала інша компанія з чотирьох осіб. Вона обслуговувала цю компанію, яка замовила лише їжу, однак спожити її не встигла у зв`язку з виникненням конфлікту. Алкогольні напої ця компанія не замовляла. Свідок бачила, що біля столу, за яким сиділа компанія, яка приїхала пізніше, хтось стояв. Коли розпочався конфлікт, вона зайшла до приміщення ресторану, оскільки боялася виходити, у зв`язку з чим подальших обставин події не спостерігала.

59.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_111 пояснив, що працює офіціантом у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». 23.06.2023 перебував на зміні та обслуговував столик, за яким перебували особи, які, зі слів одного з них, були працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 . За зовнішнім виглядом визначити, що вони є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 , він не міг. Свідок виніс до столу алкогольні напої та розлив їх, однак чи всі особи, які перебували за цим столом, вживали алкоголь, йому невідомо. Того дня в ресторані перебувала ще одна компанія відвідувачів. Офіціантка ОСОБА_112 , яка їх обслуговувала, повідомила йому, що між відвідувачами виникла сварка. У зв`язку з цим, зважаючи на воєнний стан, він сказав закрити заклад, щоб ніхто не заходив в ресторан. Пояснив, що тераса, де перебували відвідувачі, та зал ресторану розділені деревами, тому він особисто не бачив, що саме там відбувалося. Бачив, як біг ОСОБА_6 , а за столом сидів молодий хлопець у формі. Хто саме біг за ОСОБА_6 та в якому напрямку вони бігли, свідок не бачив. Під час подій, що відбувалися на території ресторану, він знаходився всередині закладу. Чи припинив заклад свою роботу внаслідок цих подій, свідок точно сказати не зміг.

60.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_94 пояснив, що проходить строкову службу, виконує функції водія, його керівником є ОСОБА_113 . Зранку в день події всі були на роботі, були керівник та заступник керівника. У машині було п`ять осіб. Близько 1011 години вони приїхали з м. Мукачева до закладу « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Як приїхали потерпілі, він не бачив, оскільки в той момент перебував у машині. Періодично заходив до альтанки, де були ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , обідав окремо від них, виходив покурити, а решту часу перебував у машині. Зі слів інших осіб йому стало відомо, що потерпілі розмістилися в останній альтанці. Самого конфлікту він не бачив.

61.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_114 показав, що є працівником поліції. У червні 2023 року, перебуваючи на службі, отримав на службовий планшет повідомлення про неправомірні дії осіб у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в с. Велика Добронь. Після прибуття на місце події особи, які телефонували на лінію « НОМЕР_1 », повідомили йому, що двоє осіб вчинили протиправні дії. ОСОБА_13 усно представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак службового посвідчення не пред`явив. ОСОБА_15 нічого не говорив та стояв осторонь. За форменим одягом свідок не міг визначити, що вони є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 . За словами свідка, ОСОБА_13 поводився зухвало, висловлювався на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, штовхав їх та намагався залишити місце події. У зв`язку з цим щодо ОСОБА_13 було складено протокол про адміністративне правопорушення та здійснено його адміністративне затримання в порядку КУпАП.

Стороною захисту суду надані наступні матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_13 :

1.Копія протоколу слідчого експерименту від 21.08.2023 у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, проведеного з 11:47 по 14:39 год. за участю потерпілого ОСОБА_6 ; зміст протоколу є ідентичним протоколу слідчого експерименту у кримінальному провадженні № 62023140160000365 від 17.08.2023, відмінність полягає лише у номері кримінального провадження та часі проведення слідчої дії.

2.Відповідь на запит адвоката з ІНФОРМАЦІЯ_13 №279/106/04/31-2023 від 18.08.2023, відповідно до якої громадянин ОСОБА_57 значиться власником нагородної зброї /т.3, а.с.200-201/;

3.Засвідчені копії ордера та свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності;

4.Заява ОСОБА_13 від 18.09.2023, адресована начальнику ІНФОРМАЦІЯ_33 , в якій просить провести фактичну позапланову перевірку готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з питань дотримання норм законодавства під час роботи даного комплексу /т.3, а.с.202/;

5.Відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_34 ОСОБА_115 №2242/М/07-16-07-05-05 від 23.10.2023, відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_35 розглянуло заяву ОСОБА_13 від 18.09.2023 щодо можливих фактів порушень законодавства в готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та повідомлено, що надана інформація щодо можливих порушень законодавства частково знайшла своє підтвердження. Результати перевірки оформлено відповідно до вимог п.86.1 ст.86 ПК України від 02.12.2010 №2755-ІV /т.3, а.с.203/;

6.Довідка в.о. генерального директора КНП « ІНФОРМАЦІЯ_36 », відповідно до якої повідомлено, що громадянин ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.06.2023 звернувся у поліклінічне відділення до лікаря травматолога з приводу: забій лівого колінного суглоба, забій нижньої частини спини та тазу, гематома поперекового відділу хребта та лівого плеча, призначено до обстеження та відповідне лікуванням /т.3, а.с.204/.

6.1Первинний огляд лікаря-терапевта по клінічного відділення, проведений лікарем ОСОБА_116 28.06.2023 о 13 год.57 хв., відповідно до якого ОСОБА_13 поставлено діагноз S80.0 удар колінного суглоба; S30.0 удар нижньої частини спини і тазу /т.3, а.с.205/;.

6.2Копія рентгенологічного обстеження колінного суглоба №3405 проведеного 28.06.2023 ОСОБА_13 /т.3, а.с.206/;

6.3Виписка із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_13 від 28.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_13 поставлено повний діагноз: забій лівого колінного суглоба, забій нижньої частини спини та тазу, гематома поперекового відділу хребта та лівого плеча /т.3, а.с.207/.

7.Витяг з ЄРДР №12023111130002064 від 19.06.2023, підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР стало те, що 19.06.2023 до чач ВП №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшла письмова заява від ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_37 , про те, що 13.06.2023 під час виконання бойового завдання в н.п. Сторожове Донецької області безвісти зник його син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_38 , стрілець взводу охорони роти охорони НОМЕР_11 батальйону охорони військової частини НОМЕР_12 /т.3, а.с.208/.

8.Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_13 (з основної діяльності) АДРЕСА_1 №269 від 16.07.2023, про підсумки службового розслідування, відповідно до якого безвісти зниклі військовослужбовці 3 стрілецької роти зведеного стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_12 , в т.ч. солдат ОСОБА_13 /т.3, а.с.209-224/;

9.Копія грамоти, яка видана Головою ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_117 від 27.01.2014, якою нагороджено ОСОБА_13 за старанність, розумову ініціативу, сумлінне виконання службових обов`язків, вмілу організацію оперативно - службової діяльності, професіоналізм та досягнуті результати у виконанні завдань з протидії злочинності на державному кордоні України /т.3, а.с.225/.

10.Копія грамоти, яка видана Головою ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_117 від 19.02.2010, якою нагороджено ОСОБА_13 за вагомий внесок у забезпечення надійної охорони державного кордону України, сумлінне виконання службових обов`язків, ініціативу, високий професіоналізм та з нагоди дня захисника вітчизни /т.3, а.с.226/;

11.Копія свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_39 , серії НОМЕР_9 від 27.03.2012 /т.3, а.с.227/;

12.Копія свідоцтва про народження ОСОБА_118 , ІНФОРМАЦІЯ_40 , серії НОМЕР_14 від 28.03.2014 /т.3, а.с.228/;

13.Копії нагород ОСОБА_13 «за сумлінну службу» від 29.04.2021 та від 02.10.2019 /т.3, а.с.229/;

14.Копією посвідчення серії ПВ №004099 від 02.08.2021, відповідно до кого ОСОБА_13 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби /т.3, а.с.230/;

15.Копією посвідчення серії УБД №889271 від 04.06.2025, відповідно до кого ОСОБА_13 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій /т.3, а.с.230/;

16.Копії почесних грамот від 05.10.2017 та 27.01.2014, відповідно до яких ОСОБА_13 нагороджено за старанність, розумову ініціативу, сумлінне виконання службових обов`язків, вмілу організацію оперативно - службової діяльності, професіоналізм та досягнуті результати у виконанні завдань з протидії злочинності на державному кордоні України /т.3, а.с. 231-232/.

17.Фотографію із зображенням ОСОБА_73 з наявними на його тулубі тілесними ушкодженнями у вигляді гематом.

18.Копію наказу про прийом на роботу ОСОБА_13 від 16.09.2025.

Стороною захисту суду надані наступні матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_119 :

1.Копія посвідчення серії НОМЕР_15 , відповідно до якого ОСОБА_120 та ОСОБА_15 мають пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей /т.3, а.с. 233/;

2.Копія посвідчення серії УБД №280511 від 03.05.2024, відповідно для кого ОСОБА_15 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій /т.3, а.с.234/;

3.Копії грамот від 01.10.2024, 31.10.2024, відповідно до яких ОСОБА_15 нагороджено за перебування у зоні бойових дій у Донецькій області, який проявив професіоналізм, мужність та самовідданість у захисті України від російських загарбників. Крім цього, ОСОБА_78 є взірцем вірності присязі та виконання військового (службового) обов`язку, зміцненні національної безпеки та захисті конституційних прав і свобод громадян /т.3, а.с.235-236/;

4.Копія письмової згоди ОСОБА_121 на розголошення конфіденційної інформації, отриманої в ході надання правової допомоги, що стали йому відомі та були відкриті у статусі обвинуваченого у кримінальній справі №308/1774/24, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР від 23.06.2023 від №62023140160000269, копія договору про надання правової допомоги серії АО №1109648 від 13.12.2023 /т.3 а.с.237-238/.

5.Опис матеріалів досудового розслідування у № 62023140160000365 від 17.08.2023, стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ч. 2 ст. 365 КК України, том 1 (т.4, а.с.1-2);

6.Опис матеріалів досудового розслідування у № 62023140160000365 від 17.08.2023, стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ч. 2 ст. 365 КК України, том 2 (т.4, а.с.3-3);

7.Опис матеріалів досудового розслідування у № 62023140160000365 від 17.08.2023, стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ч. 2 ст. 365 КК України, том 3 (т.4, а.с.5);

8.Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62023140160000365 від 17.08.2023, сформований 07.12.2023, у якому зазначена кваліфікація лише за ч. 2 ст. 296 КК України (т.5, а.с.6);

9.Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023 (т. 4, а.с. 7) із первинною кваліфікацією за ч. 2 ст. 296 КК України;

10.Повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту від 25.12.2023 (т.4, а.с.8);

11.Постанова прокурора від 20.12.2023 про зміну правової кваліфікації (перекваліфікацію з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України) (т. 4, а.с. 9-11).

12.Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_15 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України від 20.12.2023 (т. 4, а.с. 12-22).

13.Повідомлення про підозру ОСОБА_15 від 01.08.2023 за ч.2 ст. 296 КК України (т.4, а.с.23 -29);

14.Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62023140160000365, сформований 08.02.2024 (т.4, а.с.31)

Оцінка наданих сторонами доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

Між тим, захист просив визнати недопустимими протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.06.2023, 06.07.2023 та 11.07.2023, протоколи слідчих експериментів від 21.08.2023 та 12.09.2023, усі інші протоколи слідчих дій, складені за участю потерпілих, які не були допитані судом, копію протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 , протоколи допитів потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 та свідка ОСОБА_97 від 09.11.2023 у частині показань, наданих слідчому, а також долучені до них відеозаписи, відеозаписи з бодікамер на картах пам`яті micro SD 16 GB та інші відеозаписи, висновки медичного огляду ОСОБА_13 № 1392 від 23.06.2023 та ОСОБА_15 № 1391 від 23.06.2023, протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 04.09.2023 та 05.09.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_97 з переглядом відеозаписів від 09.11.2023, а також докази, отримані після виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження. Крім того, захист просив не брати до уваги заяви потерпілих від 23.06.2023, рапорти працівників поліції від 23.06.2023, письмові пояснення осіб та інші документи, які, на думку сторони захисту, не мають доказового значення.

Суд зазначає, що не всі документи, які містяться в матеріалах досудового розслідування та були надані стороною обвинувачення, є доказами у розумінні ст. 84 КПК України. До таких документів, зокрема, належать заяви про залучення до кримінального провадження, рапорти працівників правоохоронних органів, супровідні листи, процесуальні рішення слідчого та прокурора, а також інші документи, які оформлюють перебіг досудового розслідування, визначають процесуальний статус його учасників або підтверджують вчинення окремих процесуальних дій. Такі документи самі по собі не містять фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а відтак не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України.

Оскільки лише документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України, є процесуальними джерелами доказів та підлягають оцінці відповідно до ст. 94 КПК України, суд не здійснює оцінки зазначених вище документів як доказів, не вирішує питання про їх допустимість у порядку статей 86, 87 КПК України та не наводить їх у вироку як докази винуватості чи невинуватості обвинувачених.

З цих підстав суд відмовляє стороні захисту в задоволенні клопотань про визнання таких матеріалів досудового розслідування недопустимими, які не є доказами.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками з додержанням вимог, передбачених цією статтею.

Сторона захисту посилається на постанову Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 761/6970/14, відповідно до якої проведення впізнання за фотознімками допускається лише за наявності реальної неможливості забезпечити пред`явлення особи для впізнання, а відсутність обґрунтування такої необхідності може впливати на допустимість доказу.

Разом з тим суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 01.09.2025 у справі № 750/6836/23 сформульовано інший правовий висновок, відповідно до якого положення ст. 228 КПК України не містять імперативної вимоги щодо проведення впізнання виключно шляхом безпосереднього пред`явлення особи та не покладають на слідчого обов`язку обґрунтовувати необхідність проведення впізнання саме за фотознімками. Оскільки ця правова позиція є більш пізньою та відображає актуальний підхід Верховного Суду до застосування ч. 6 ст. 228 КПК України, суд бере її до уваги при вирішенні питання про допустимість зазначених доказів.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про те, що у протоколах не зазначено індивідуальних ознак, за якими особи могли впізнати обвинувачених. Частина 1 ст. 228 КПК України зобов`язує слідчого перед пред`явленням особи для впізнання з`ясувати, чи може особа її впізнати, опитати про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а у разі впізнання за сукупністю ознак зазначити, за сукупністю яких саме ознак особа може її впізнати. При цьому закон не містить вимоги щодо обов`язкового наведення виключно індивідуальних чи унікальних прикмет особи. Досліджені судом протоколи містять перелік зовнішніх ознак, за сукупністю яких особи здійснювали впізнання, а саме: форму обличчя, чола, носа, очей, щік, губ, підборіддя та волосся, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 228 КПК України.

Посилання сторони захисту на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 306/2629/17 суд вважає безпідставним, оскільки наведений у ній висновок зроблено за інших фактичних обставин. У зазначеній справі суди встановили сукупність порушень порядку проведення впізнання, передбаченого ст. 228 КПК України, зокрема попереднє демонстрування особи, яка підлягала впізнанню, істотні відмінності між особами, пред`явленими для впізнання, та інші порушення процесуального порядку. Натомість у цьому кримінальному провадженні протоколи містять відомості про ознаки, за сукупністю яких здійснювалося впізнання, а тому сам по собі довід про відсутність індивідуальних прикмет не свідчить про недопустимість цих доказів.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо неналежного добору осіб, зображених на фотознімках, пред`явлених для впізнання. Під час безпосереднього дослідження протоколів пред`явлення особи для впізнання та фотознімків, що є їх додатками, судом не встановлено різких відмінностей між особою, яка підлягала впізнанню, та іншими особами, зображеними на фотознімках. Особи на фотографіях є схожими між собою за статтю, віком, загальними рисами зовнішності, зачіскою та іншими зовнішніми ознаками, а фотознімки виконані в однаковому форматі та якості. Обставин, які б могли об`єктивно привернути увагу особи, що впізнає, саме до фотознімка ОСОБА_13 або ОСОБА_15 чи свідчили про їх очевидне вирізнення серед інших осіб, судом не встановлено.

Безпідставними є і доводи сторони захисту про те, що зазначення у протоколах відомостей про попереднє знайомство окремих потерпілих з ОСОБА_13 нібито свідчить про штучність проведення впізнання та позбавляє його доказового значення. Кримінальний процесуальний закон не містить заборони на проведення пред`явлення особи для впізнання у випадку, коли особа, яка впізнає, була раніше знайома з особою, яка пред`являється для впізнання. Сам по собі факт такого знайомства не є підставою для визнання протоколу пред`явлення особи для впізнання недопустимим або неналежним доказом, що узгоджується з правовими висновками ІНФОРМАЦІЯ_41 , викладеними у постановах від 20.09.2023 у справі № 760/149/18 та від 06.03.2025 у справі № 727/789/24.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення вимог ст. 228 КПК України під час проведення впізнання, зокрема щодо порядку пред`явлення фотознімків, попереднього опитування осіб, які впізнавали, чи оформлення результатів цієї слідчої дії.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені стороною захисту доводи не свідчать про порушення вимог кримінального процесуального закону при проведенні пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, а тому відсутні підстави для визнання відповідних протоколів недопустимими доказами.

Щодо допустимості протоколів слідчих (розшукових) дій, проведених за участю осіб, не допитаних у судовому засіданні

Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість протоколів слідчих експериментів, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведених за участю потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_41 , з підстав їх недопиту під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України самостійними процесуальними джерелами доказів є, зокрема, показання, документи та протоколи процесуальних дій. При цьому показання особи та протокол слідчої (розшукової) дії, складений за її участю, є різними процесуальними джерелами доказів, кожне з яких підлягає самостійній оцінці судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Заборона, встановлена ч. 4 ст. 95 КПК України, стосується виключно використання судом показань, наданих слідчому чи прокурору поза судовим розглядом, і не поширюється на протоколи інших слідчих (розшукових) дій, проведених відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.03.2025 у справі № 642/6315/16 та від 01.09.2025 у справі № 750/6836/23, відповідно до яких протокол пред`явлення особи для впізнання та протокол слідчого експерименту є самостійними процесуальними джерелами доказів, що не можуть ототожнюватися з показаннями особи, а тому сам по собі факт недопиту потерпілого чи свідка у судовому засіданні не свідчить про недопустимість таких доказів.

Посилання сторони захисту на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо права на перехресний допит не спростовують наведеного висновку. Зазначені правові позиції стосуються використання як доказів саме показань свідків чи потерпілих, тоді як у цьому випадку предметом оцінки суду є протоколи окремих слідчих (розшукових) дій, допустимість яких визначається дотриманням вимог кримінального процесуального закону під час їх проведення, а не подальшою явкою чи неявкою учасників таких слідчих дій до суду.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_41 з підстав проведення цієї слідчої дії без участі перекладача. Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_57 є громадянином України. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що під час проведення слідчого експерименту він заявляв клопотання про участь перекладача, повідомляв про нерозуміння мови кримінального провадження або не міг належним чином сприймати зміст процесуальної дії. За таких обставин підстав вважати, що під час проведення зазначеної слідчої дії було порушено його процесуальні права, суд не вбачає.

Крім того, для забезпечення участі потерпілих у судовому розгляді судом були вжиті всі передбачені законом заходи, однак забезпечити їх явку не виявилося можливим. За таких обставин відсутність їх допиту в судовому засіданні сама по собі не є підставою для визнання протоколів слідчих експериментів, пред`явлення особи для впізнання та огляду (перегляду) відеозаписів недопустимими доказами.

Щодо допустимості протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 21.08.2023

Стороною обвинувачення як доказ подано протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 21.08.2023, який, відповідно до його змісту, проведено у кримінальному провадженні № 62023140160000365 від 17.08.2023 у період часу з 14:40 по 14:57 год.

Разом із тим стороною захисту надано копію протоколу слідчого експерименту за участю того ж потерпілого ОСОБА_6 від 21.08.2023, складеного у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, який проводився у період часу з 11:47 по 14:39 год.

Під час дослідження зазначених документів судом встановлено, що їх зміст є повністю ідентичним та викладений слово в слово, без будь-яких відмінностей у викладенні фактичних обставин, пояснень потерпілого чи результатів проведеної слідчої дії. Відмінності між ними стосуються виключно номера кримінального провадження та часу проведення слідчого експерименту.

Водночас матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей, які б підтверджували фактичне проведення 21.08.2023 окремого слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 саме у кримінальному провадженні № 62023140160000365. При цьому зазначений у спірному протоколі час проведення слідчої дії з 14:40 по 14:57 год. становить лише сімнадцять хвилин, тоді як обсяг зафіксованих у ньому відомостей повністю відповідає змісту іншого протоколу, складеного цього ж дня у кримінальному провадженні № 62023140160000269, який проводився протягом майже трьох годин.

За таких обставин у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо фактичного проведення окремого слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 саме у межах кримінального провадження № 62023140160000365, а також щодо достовірності походження та оформлення відповідного протоколу.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язок доведення належності та допустимості доказів покладається на сторону, яка їх подає. У даному випадку сторона обвинувачення не усунула виявлених суперечностей та не надала суду належних відомостей, які б підтвердили фактичне проведення зазначеної слідчої дії саме у кримінальному провадженні № 62023140160000365.

За таких обставин суд дійшов висновку, що протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 21.08.2023, складений у кримінальному провадженні № 62023140160000365 від 17.08.2023, не відповідає критерію допустимості доказу, передбаченому ст. 86 КПК України, у зв`язку з чим визнає його недопустимим доказом та не бере до уваги при ухваленні вироку.

Щодо недопустимості протоколів допитів потерпілих, які не були безпосередньо допитані в судовому засіданні

Сторона захисту просила визнати недопустимими протоколи допитів потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_41 з оглядом (переглядом) відеозаписів, посилаючись на те, що зазначені особи не були безпосередньо допитані судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, прямо передбачених КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них, за винятком випадків, визначених ст. 615 КПК України.

Як встановлено судом, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_55 , ОСОБА_10 та ОСОБА_57 не надали суду показань по суті обставин кримінального провадження. Показання зазначених осіб у порядку ст. 225 КПК України також не отримувалися.

За таких обставин відомості, викладені у протоколах їх допитів від 09.11.2023, у тому числі зафіксовані під час огляду (перегляду) відеозаписів, є показаннями, наданими слідчому під час досудового розслідування, а тому відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України не можуть бути покладені в основу вироку.

З огляду на викладене суд не бере до уваги протоколи допитів потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_41 з оглядом (переглядом) відеозаписів та не використовує відомості, викладені у них, при обґрунтуванні цього вироку.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість відеозаписів з бодікамер

Сторона захисту просила визнати недопустимими відеозаписи з бодікамер працівників поліції, посилаючись на те, що карти пам`яті, на яких вони містяться, не були оглянуті під час досудового розслідування та не зазначені у постанові слідчого про визнання речових доказів.

Суд відхиляє зазначені доводи з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, карти пам`яті з відеозаписами з бодікамер були офіційно передані органу досудового розслідування листом ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 29.06.2023 як додатки до матеріалів, отриманих з місця події. Відомостей про те, що зазначені носії отримані незаконним способом або їх походження є невідомим, матеріали кримінального провадження не містять.

Під час судового розгляду зазначені відеозаписи були безпосередньо досліджені судом у присутності учасників кримінального провадження, які мали можливість висловити свої зауваження щодо їх змісту, цілісності та достовірності. Будь-яких об`єктивних даних про монтаж, зміну змісту відеозаписів або інше втручання у їх цілісність стороною захисту не наведено.

Сам по собі факт відсутності окремого протоколу огляду карт пам`яті чи незазначення їх у постанові про визнання речовими доказами не свідчить автоматично про недопустимість інформації, яка на них міститься. Вирішальним при оцінці допустимості доказу є законність способу його отримання, можливість встановити його походження, а також забезпечення сторонам можливості перевірити та дослідити цей доказ під час судового розгляду.

Оскільки відеозаписи були отримані у встановленому законом порядку, їх походження підтверджене матеріалами кримінального провадження, а зміст безпосередньо досліджений судом у судовому засіданні, підстав для визнання цих доказів недопустимими суд не вбачає.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість висновків медичного огляду № 1391 та № 1392

Посилання сторони захисту на те, що зазначені висновки містять лікарську таємницю, а тому могли бути отримані лише на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, є необґрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 у справі № 607/17230/19 дійшов висновку, що відомості про стан алкогольного чи іншого сп`яніння особи на момент вчинення кримінального правопорушення не належать до охоронюваної законом лікарської таємниці, оскільки не містять відомостей про факт звернення особи за медичною допомогою, діагноз, перебіг захворювання чи застосоване лікування. Відтак отримання таких відомостей не потребує дотримання процедури тимчасового доступу до речей і документів, передбаченої статтями 159162 КПК України.

Суд також відхиляє доводи захисту про необхідність проведення освідування в порядку ст. 241 КПК України. Висновки № 1391 та № 1392 є результатами медичного огляду на стан сп`яніння, проведеного лікарем відповідно до встановленого законом порядку, а не протоколами освідування, передбаченого ст. 241 КПК України. Тому посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 127/3712/17 є безпідставним, оскільки наведений у ній правовий висновок стосується допустимості результатів освідування, проведеного без постанови прокурора, а не медичного огляду на стан сп`яніння.

Щодо допустимості доказів, виділених із іншого кримінального провадження, та документів, переданих у копіях

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що докази є недопустимими лише з тієї підстави, що вони були отримані у кримінальному провадженні № 62023140160000269 до виділення з нього матеріалів у кримінальне провадження № 62023140160000365.

Як убачається з постанови прокурора від 17.08.2023 про виділення матеріалів досудового розслідування, матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, були включені до переліку матеріалів, що підлягали виділенню до окремого кримінального провадження. Відповідно до ст. 217 КПК України виділення матеріалів досудового розслідування є передбаченою законом процесуальною процедурою, яка сама по собі не змінює правової природи та допустимості доказів, отриманих у первинному кримінальному провадженні.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.12.2020 у справі № 751/602/18 та від 18.03.2025 у справі № 723/884/17, відповідно до яких докази, отримані у первинному кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та виділені в окреме кримінальне провадження, можуть використовуватися у ньому без повторного отримання процесуальних рішень, оскільки сама процедура виділення матеріалів не впливає на допустимість уже зібраних доказів.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість документів лише з тієї підстави, що окремі з них були передані до виділеного кримінального провадження у копіях.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження подає суду оригінал документа. Разом із тим наведена норма не встановлює, що будь-яка копія документа автоматично є недопустимим доказом. Питання допустимості документа вирішується з урахуванням способу його отримання, походження, можливості перевірити його достовірність та відсутності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності оригіналу.

У цьому кримінальному провадженні копії документів були сформовані та передані до матеріалів виділеного кримінального провадження на підставі постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування. Судом не встановлено будь-яких даних про їх підроблення, невідповідність оригіналам чи спотворення змісту. Сторона захисту також не навела конкретних обставин, які б ставили під сумнів автентичність будь-якого із зазначених документів або свідчили про неможливість перевірки їх змісту.

За таких обставин сам по собі факт передачі окремих документів до виділеного кримінального провадження у копіях не є підставою для визнання їх недопустимими доказами. Доводи сторони захисту у цій частині ґрунтуються лише на формальному посиланні на положення ст. 99 КПК України та не свідчать про порушення порядку отримання чи використання відповідних доказів.

Суд не надає оцінки доводам сторони захисту щодо протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 04.09.2023 та 05.09.2023, а також протоколу допиту свідка ОСОБА_97 від 09.11.2023, оскільки зазначені документи стороною обвинувачення як докази винуватості не подавалися, у судовому засіданні не досліджувалися та прокурором в основу обвинувачення не покладалися. За таких обставин питання про їх допустимість судом не вирішується.

Щодо доводів сторони захисту про істотне порушення порядку здійснення досудового розслідування

Сторона захисту стверджує, що після повідомлення ОСОБА_15 20.12.2023 про зміну раніше повідомленої підозри та перекваліфікації його дій на ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України орган досудового розслідування був зобов`язаний зареєструвати нове кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, присвоїти йому новий номер, визначити нову групу слідчих та прокурорів, після чого повторно здійснювати досудове розслідування. На думку сторони захисту, невиконання зазначених дій свідчить про відсутність повноважень органу досудового розслідування здійснювати подальше розслідування, а всі зібрані докази є недопустимими.

Суд не погоджується із зазначеними доводами з таких підстав.

Так, 23.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 62023140160000269 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 127 та ч. 2 ст. 146 КК України.

Постановою прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 17.08.2023 з матеріалів зазначеного кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_15 в окреме кримінальне провадження № 62023140160000365.

У зазначеній постанові прокурор навів правові підстави виділення матеріалів відповідно до статті 217 КПК України, визначив перелік матеріалів, які підлягали виділенню до нового кримінального провадження, доручив здійснення подальшого досудового розслідування слідчим Шостого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, а також постановив внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підтвердження виконання зазначеної постанови судом досліджено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 62023140160000365, сформований 08.02.2024, відповідно до якого кримінальне провадження зареєстровано 17.08.2023 саме як провадження, утворене внаслідок виділення матеріалів досудового розслідування. У витягу містяться відомості про орган досудового розслідування, визначених слідчих, прокурорів, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а також зазначено, що 16.01.2024 кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом.

Отже, матеріали кримінального провадження беззаперечно підтверджують існування кримінального провадження № 62023140160000365, здійснення у його межах досудового розслідування уповноваженим органом та процесуального керівництва визначеною групою прокурорів.

За таких обставин твердження сторони захисту про відсутність кримінального провадження за ч. 2 ст. 365 КК України, відсутність уповноважених слідчих і прокурорів або здійснення досудового розслідування поза межами кримінального провадження спростовуються дослідженими судом письмовими доказами.

Посилання сторони захисту на те, що після зміни правової кваліфікації 20.12.2023 орган досудового розслідування був зобов`язаний повторно зареєструвати нове кримінальне провадження у ЄРДР із присвоєнням іншого номера, суд вважає помилковими.

За змістом статті 214 КПК України внесення відомостей до ЄРДР здійснюється у разі надходження заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення або самостійного виявлення обставин, що можуть свідчити про його вчинення. Натомість стаття 217 КПК України регулює інший процесуальний інститут виділення матеріалів досудового розслідування з уже існуючого кримінального провадження.

У даному випадку кримінальне провадження № 62023140160000365 виникло саме внаслідок виділення матеріалів кримінального провадження № 62023140160000269 відповідно до статті 217 КПК України, а не шляхом реєстрації нової події кримінального правопорушення.

При цьому зміна правової кваліфікації дій особи не свідчить про виникнення нового кримінального провадження, оскільки не змінює предмета досудового розслідування.

Як встановлено судом, предметом розслідування протягом усього кримінального провадження залишалася одна й та сама подія, що мала місце 23.06.2023 на території готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Не змінювалися фактичні обставини, час, місце події, коло учасників чи потерпілих. Змінено було виключно кримінально-правову оцінку встановлених обставин щодо дій обвинувачених.

Ототожнення стороною захисту зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення із виникненням нового кримінального провадження ґрунтується на неправильному розумінні положень статей 214 та 217 КПК України.

Так само безпідставними є доводи захисту про необхідність після зміни правової кваліфікації повторного визначення групи слідчих, групи прокурорів та проведення нового досудового розслідування.

Жодна норма КПК України не передбачає припинення повноважень органу досудового розслідування чи прокурора у зв`язку зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення або необхідності повторного визначення слідчих чи прокурорів лише з цієї підстави.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про відсутність окремого витягу з ЄРДР після зміни правової кваліфікації.

Як убачається з дослідженого судом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованого 08.02.2024, у кримінальному провадженні № 62023140160000365 відображено остаточну правову кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, визначено орган досудового розслідування, групу слідчих та прокурорів, а також зазначено факт направлення обвинувального акта до суду. Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність відповідного кримінального провадження або неналежне оформлення відомостей у ЄРДР повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Крім того, допустимість доказів відповідно до статей 8689 КПК України залежить від законності способу їх одержання та дотримання вимог кримінального процесуального закону під час їх отримання. Сам по собі факт зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення або незгода сторони захисту із процесуальним рішенням прокурора не свідчать про недопустимість доказів і не є безумовною підставою для їх виключення.

За таких обставин суд доходить висновку, що орган досудового розслідування здійснював досудове розслідування кримінального провадження № 62023140160000365 у межах наданих законом повноважень, а доводи сторони захисту про необхідність реєстрації нового кримінального провадження, повторного визначення слідчих і прокурорів та недопустимість усіх доказів є необґрунтованими і повністю спростовуються дослідженими судом доказами.

Висновки суду щодо доведеність винуватості ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

У даному кримінальному провадженні для вирішення питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_13 та ОСОБА_15 суду необхідно встановити фактичні обставини подій, що відбулися 23.06.2023 на території готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та перевірити, чи підтверджуються вони належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Зокрема, суду належить встановити, чи були ОСОБА_13 та ОСОБА_15 на момент події службовими особами правоохоронного органу, чи діяли вони як працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 , чи використовували пов`язані зі службовим становищем владні повноваження або авторитет працівника правоохоронного органу, а також чи вчинили дії, які явно виходили за межі наданих їм законом прав та повноважень.

Крім того, суду необхідно встановити характер та зміст дій кожного з обвинувачених, з`ясувати, чи застосовували вони фізичне насильство щодо потерпілих, до кого саме, за яких обставин, чи перебували їхні дії у причинному зв`язку з наслідками, а також чи доведено стороною обвинувачення інші обов`язкові ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Поряд із цим суд повинен перевірити доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинувачених, відсутності використання ними службового становища, незастосування фізичного насильства та інші заперечення, наведені під час судового розгляду.

Встановлення зазначених обставин здійснюється судом шляхом оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності досліджених доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Оцінка показань потерпілого ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи допитаним у судовому засіданні під присягою, послідовно та логічно повідомив обставини подій 23.06.2023, безпосереднім очевидцем яких він був. Із його показань убачається, що саме ОСОБА_13 першим підійшов до столу потерпілих, представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , пред`явив службове посвідчення, висунув вимоги про пред`явлення документів та виконання команди «всім лежати», після чого застосував фізичну силу до потерпілих. Також потерпілий повідомив про подальшу участь ОСОБА_15 у конфлікті та застосування ним фізичної сили щодо окремих потерпілих.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про заінтересованість ОСОБА_6 у неправдивому обмовленні обвинувачених або про наявність у нього мотивів для надання завідомо неправдивих показань. Під час допиту потерпілий впевнено відповідав на поставлені запитання, не ухилявся від відповідей, повідомляв не лише обставини, які підтверджували обвинувачення, а й ті, що не свідчили на його користь. Зокрема, він прямо зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_15 представлявся працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , не бачив застосування ним фізичного насильства до нього особисто та не був очевидцем застосування насильства щодо ОСОБА_9 . Такі показання свідчать про прагнення потерпілого повідомити суду саме ті обставини, які він сприймав особисто, без перебільшення ролі кожного з обвинувачених.

Показання ОСОБА_6 є внутрішньо послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема протоколами пред`явлення осіб для впізнання, протоколами слідчих експериментів за участю інших потерпілих, відеозаписами з камер спостереження та іншими письмовими доказами, оцінка яким надана судом у відповідних розділах цього вироку.

Посилання сторони захисту на окремі неточності у показаннях потерпілого, зокрема щодо кількості проведених за його участю слідчих експериментів чи окремих деталей розвитку подій, суд відхиляє, оскільки вони не стосуються обставин, що входять до предмета доказування, є природними з огляду на сплив значного часу між подією та судовим розглядом і не впливають на послідовність його показань щодо ключових обставин кримінального правопорушення. Такі показання у своїй основній частині підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду

Оцінка показань обвинуваченого ОСОБА_13 .

Суд критично оцінює показання ОСОБА_13 у частині заперечення факту представлення працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , пред`явлення службового посвідчення, висунення потерпілим вимог про пред`явлення документів та виконання команд, нанесення ударів потерпілим, застосування до них фізичного насильства, перешкоджання ОСОБА_6 залишити територію ресторанного комплексу та інших інкримінованих йому дій, оскільки вони спростовуються сукупністю інших досліджених судом доказів.

Так, твердження ОСОБА_13 про те, що він не представлявся працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , не пред`являв службового посвідчення та не висував потерпілим будь-яких вимог, не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 , протоколами слідчих експериментів за участю інших потерпілих, протоколами пред`явлення осіб для впізнання, відеозаписами із бодікамер працівників поліції та іншими дослідженими судом доказами, які підтверджують, що саме ОСОБА_13 представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , продемонстрував службове посвідчення та розпочав конфлікт, висуваючи потерпілим владні вимоги.

Суд також враховує, що ОСОБА_13 не заперечував самого факту фізичного контакту з ОСОБА_6 , однак пояснював його як взаємне зчеплення руками, заперечуючи нанесення ударів, застосування фізичного насильства та перешкоджання потерпілому залишити територію ресторанного комплексу. Проте така версія не узгоджується з іншими дослідженими судом доказами. Навпаки, показання потерпілого ОСОБА_6 , відеозаписи з камер спостереження ресторанного комплексу, протоколи слідчих експериментів за участю інших потерпілих, та інші письмові докази у своїй сукупності підтверджують, що саме ОСОБА_13 першим ініціював фізичний контакт із потерпілим, застосував до нього фізичне насильство та перешкоджав йому залишити місце події.

Не знайшли свого підтвердження і пояснення ОСОБА_13 про те, що він підійшов до столу потерпілих виключно для того, щоб пересвідчитися, чи перебуває серед них знайомий йому ОСОБА_57 . Така версія не пояснює подальших встановлених судом дій обвинуваченого, зокрема висунення вимог про пред`явлення документів, наказів потерпілим, застосування фізичного насильства та переслідування ОСОБА_6 , і спростовується сукупністю інших досліджених доказів.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України обвинувачений має право обрати будь-яку позицію захисту, у тому числі не визнавати своєї вини та надавати показання на власний розсуд. Саме по собі невизнання вини не може розцінюватися як доказ його винуватості. Водночас показання обвинуваченого підлягають перевірці та оцінці у сукупності з усіма іншими доказами відповідно до вимог статті 94 КПК України. Оцінивши показання ОСОБА_13 у взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами, суд доходить висновку, що вони є способом реалізації права на захист та в частині заперечення інкримінованих йому дій не можуть бути покладені в основу вироку.

Оцінка показань обвинуваченого ОСОБА_15 .

Суд критично оцінює показання ОСОБА_15 , надані ним під час допиту в судовому засіданні, у частині заперечення своєї участі в інкримінованих діях, незастосування фізичного насильства до потерпілих та невчинення інших дій, зазначених в обвинувальному акті, оскільки в цій частині вони спростовуються сукупністю інших досліджених судом доказів.

Так, твердження ОСОБА_15 про те, що він не застосовував фізичного насильства до потерпілих, не брав участі у перевірці їхніх речей та не вчиняв інших інкримінованих йому дій, не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 , протоколами слідчих експериментів за участю ОСОБА_10 , ОСОБА_22 та ОСОБА_9 , протоколами пред`явлення особи для впізнання та іншими письмовими доказами, дослідженими судом. Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують участь ОСОБА_15 у застосуванні фізичної сили до потерпілих, утриманні їх на землі, перевірці їхніх особистих речей та вчиненні інших дій, встановлених судом під час судового розгляду.

Водночас суд бере до уваги, що під час судових дебатів ОСОБА_15 визнав обставини, що свідчать про його участь у події, зокрема визнав, що на певний час обмежив свободу пересування потерпілого, однак заперечив застосування грубої фізичної сили, заподіяння потерпілим фізичного болю чи страждань. Зазначені пояснення суд оцінює у сукупності з іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Разом із тим відповідно до статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України обвинувачений має право обрати будь-яку позицію захисту, у тому числі не визнавати своєї вини, відмовитися від дачі показань та надавати їх на власний розсуд. Саме по собі невизнання вини не може розцінюватися як доказ винуватості особи. Водночас показання обвинуваченого підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Оцінивши показання ОСОБА_15 у взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами, суд доходить висновку, що в частині заперечення вчинення ним інкримінованих дій вони не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, встановленим судом, та спростовуються сукупністю належних і допустимих доказів, а тому не можуть бути покладені в основу висновків суду про фактичні обставини кримінального правопорушення.

Оцінка показань свідків

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_39 , ОСОБА_96 , ОСОБА_111 та ОСОБА_94 безпосередніми очевидцями інкримінованих обвинуваченим дій не були.

Так, свідок ОСОБА_39 підтвердив перебування учасників події на території ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », повідомив про виникнення конфлікту між відвідувачами, а також пояснив, що бачив ОСОБА_13 , який, на його думку, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Разом із тим безпосередніх обставин конфлікту він не спостерігав.

Свідок ОСОБА_96 підтвердила обставини прибуття потерпілих до ресторанного комплексу та пояснила, що після початку конфлікту залишила місце події, оскільки злякалася, у зв`язку з чим подальших обставин не спостерігала.

Свідок ОСОБА_111 підтвердив перебування у ресторані двох компаній відвідувачів, повідомив про замовлення алкогольних напоїв компанією, у складі якої перебували обвинувачені, однак безпосередньо конфлікту не бачив. Із його показань також убачається, що він бачив, як ОСОБА_6 вибігав із території ресторанного комплексу.

Свідок ОСОБА_94 пояснив, що під час конфлікту переважно перебував біля службового автомобіля, безпосередньо розвитку подій не спостерігав та повідомив лише окремі обставини свого перебування на території ресторанного комплексу.

Таким чином, показання зазначених свідків підтверджують окремі обставини перебування учасників події на території ресторанного комплексу, виникнення конфлікту та його зовнішній перебіг, однак не містять відомостей щодо безпосередніх дій ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , які входять до предмета доказування у цьому кримінальному провадженні.

Показання свідка ОСОБА_40 суд оцінює як належні, допустимі та достовірні лише в частині обставин, які він безпосередньо сприймав після прибуття на місце події як працівник поліції. Його показання є послідовними, логічними та узгоджуються з дослідженими письмовими доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом адміністративного затримання, рапортами працівників поліції, а також відеозаписами із бодікамер працівників поліції.

При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_114 не був очевидцем безпосереднього конфлікту між обвинуваченими та потерпілими, а тому його показання підтверджують лише ті обставини, які він особисто сприймав після прибуття на місце події, зокрема поведінку ОСОБА_13 , факт його представлення працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 та обставини адміністративного затримання.

Оцінюючи показання свідків у сукупності з іншими дослідженими доказами, суд доходить висновку, що вони узгоджуються між собою та з іншими належними, допустимими і достовірними доказами, дослідженими під час судового розгляду, та підтверджують окремі фактичні обставини кримінального провадження, які в сукупності з іншими доказами покладені судом в основу встановлених фактичних обставин справи.

Оцінка відеозаписів із камер спостереження ресторанного комплексу «Три тузи»

Судом безпосередньо досліджено відеозаписи з камер відеоспостереження ресторанного комплексу «Три тузи», вилучені під час огляду місця події та огляду речей і документів.

Суд встановив, що зазначені відеозаписи об`єктивно фіксують окремі етапи розвитку подій, які відбувалися 23.06.2023 на території ресторанного комплексу, та є технічним засобом фіксації обстановки місця події, незалежним від сприйняття її учасників.

Із безпосередньо дослідженого судом відеозапису вбачається, що після виходу ОСОБА_6 на парковку за ним виходить ОСОБА_13 . Після нетривалого пересування ОСОБА_13 повертається у напрямку ОСОБА_6 та першим вступає з ним у фізичний контакт, схопивши його за руки. Після цього ОСОБА_6 виривається. Надалі обидві особи виходять за межі огляду камери, після чого ОСОБА_6 знову з`являється у полі зору камери, вибігаючи у напрямку виїзду з території ресторанного комплексу, а за ним рухаються ОСОБА_13 та інша особа, яка не є учасником даного кримінального провадження.

Зазначені обставини узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 та підтверджують, що саме ОСОБА_13 першим ініціював фізичний контакт із потерпілим. При цьому суд враховує, що ОСОБА_13 не заперечував самого факту фізичного контакту з ОСОБА_6 , однак пояснював його як взаємне зчеплення руками, заперечуючи нанесення ударів, застосування фізичного насильства та перешкоджання потерпілому залишити територію ресторанного комплексу. Разом із тим зафіксована на відеозаписі послідовність подій не підтверджує такої версії обвинуваченого та узгоджується з показаннями потерпілого про те, що саме ОСОБА_13 проявив ініціативу у застосуванні до нього фізичного впливу.

Разом із тим суд враховує, що відеозапис не містить безперервної фіксації всіх подій, які відбувалися на території ресторанного комплексу, оскільки окремі ділянки місцевості перебувають поза полем огляду камер відеоспостереження. З огляду на це він не дає можливості встановити повну послідовність усіх дій учасників конфлікту та не підтверджує і не спростовує ті обставини, які відбувалися поза межами його огляду.

Водночас відсутність на відеозаписі безперервної фіксації всіх подій не свідчить про їх відсутність, а тому цей доказ підлягає оцінці не ізольовано, а у сукупності з іншими належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Оцінка відеозаписів із бодікамер працівників поліції

Судом досліджено відеозаписи із службових бодікамер працівників поліції, здійснені безпосередньо після події 23.06.2023. Із відеозаписів убачається, що під час спілкування з працівниками поліції безпосередньо після події ОСОБА_57 повідомив, що до нього та інших потерпілих підійшов чоловік, який представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , продемонстрував службове посвідчення, вимагав пред`явити документи, після чого щодо потерпілих було застосовано фізичну силу, а у нього вирвали мобільний телефон.

Разом із тим суд враховує, що зазначені пояснення ОСОБА_41 , зафіксовані на відеозаписі, не є показаннями у розумінні КПК України та самі по собі не покладаються судом в основу висновків про винуватість обвинувачених. Водночас вони свідчать про послідовність повідомлення ним обставин події безпосередньо після її вчинення та узгоджуються зі змістом протоколу слідчого експерименту, проведеного за його участю, а також протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, допустимість і доказове значення яких встановлені судом.

Крім того, на відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_13 та ОСОБА_15 на вимогу начальника підрозділу внутрішньої безпеки пред`явили службові посвідчення працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 . Ця обставина підтверджує, що безпосередньо після події обидва обвинувачені мали при собі службові посвідчення. Вказаний відеозапис також не узгоджується з поясненнями ОСОБА_13 про те, що він не пам`ятає, чи мав при собі службове посвідчення. Разом із тим питання про те, чи пред`являв ОСОБА_13 службове посвідчення потерпілим під час конфлікту, суд вирішує на підставі оцінки всієї сукупності досліджених доказів.

Оцінюючи зазначений доказ у сукупності з іншими дослідженими доказами, суд доходить висновку, що відеозаписи із бодікамер об`єктивно відображають обстановку безпосередньо після події, підтверджують наявність у ОСОБА_13 та ОСОБА_15 службових посвідчень працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також узгоджуються з іншими належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Оцінка протоколів пред`явлення осіб для впізнання та слідчих експериментів

Суд оцінює протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками та протоколи слідчих експериментів не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами.

Із протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками вбачається, що потерпілі незалежно один від одного впізнали ОСОБА_13 та ОСОБА_15 як осіб, які брали участь у подіях 23.06.2023 на території готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Крім того, свідок ОСОБА_96 під час проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками впізнала ОСОБА_13 як особу, яка перебувала у ресторанному комплексі під час зазначених подій. Будь-яких істотних суперечностей щодо результатів проведених впізнань матеріали кримінального провадження не містять.

Під час проведення слідчих експериментів потерпілі окремо відтворили механізм розвитку конфлікту, місце перебування його учасників, послідовність подій та дії кожного з обвинувачених. Незважаючи на те, що слідчі експерименти проводилися з кожним потерпілим окремо, наведені ними відомості у своїй основі є взаємоузгодженими.

Так, потерпілі послідовно повідомляли, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_13 , який підійшов до їхнього столу, представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , пред`явив службове посвідчення, вимагав пред`явити документи та розпочав застосовувати фізичний вплив до потерпілих. Водночас дії ОСОБА_15 потерпілі пов`язували із подальшим розвитком конфлікту, зазначаючи, що він застосовував фізичну силу до окремих потерпілих, утримував їх, обмежував можливість вільного пересування та вимагав повідомити місце знаходження автомобіля.

Суд враховує, що окремі розбіжності у деталях показань потерпілих щодо послідовності окремих епізодів, кількості застосованих прийомів чи окремих висловлювань учасників конфлікту є природними, з огляду на раптовість, динамічність та конфліктний характер подій, а також індивідуальне сприйняття їх кожним із потерпілих. Такі розбіжності не стосуються основних обставин кримінального правопорушення та не спростовують послідовності їхніх показань щодо ролі кожного з обвинувачених.

Оцінюючи зазначені докази у сукупності з показаннями потерпілого ОСОБА_6 , відеозаписами з камер відеоспостереження, відеозаписами з бодікамер працівників поліції та іншими дослідженими доказами, суд доходить висновку, що вони є взаємоузгодженими, взаємно доповнюють один одного та підтверджують встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення.

Чи є ОСОБА_13 та ОСОБА_15 службовими особами правоохоронного органу

Однією з обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, є вчинення відповідних дій працівником правоохоронного органу.

Із досліджених судом письмових доказів убачається, що на момент подій 23.06.2023 ОСОБА_13 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_20 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4 відділу 6 управління, що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15.06.2023 № 129-ОС та його посадовою інструкцією.

ОСОБА_15 на той час проходив військову службу у тому ж ІНФОРМАЦІЯ_20 на посаді оперуповноваженого 2 сектору 4 відділу 6 управління, що підтверджується витягом із наказу від 27.04.2023 № 543-ОС та його посадовою інструкцією.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_6 » Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Посадовими інструкціями ОСОБА_13 та ОСОБА_15 передбачено здійснення ними контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, виконання завдань щодо попередження, виявлення та припинення протиправної діяльності, а також реалізацію інших повноважень, визначених законами України «Про Службу безпеки України» та «Про контррозвідувальну діяльність».

Таким чином, суд доходить висновку, що на момент подій 23.06.2023 ОСОБА_13 та ОСОБА_15 були працівниками правоохоронного органу, а відтак є спеціальними суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Зазначена обставина підтверджується дослідженими письмовими доказами та сторонами кримінального провадження фактично не оспорювалася.

Чи діяли ОСОБА_13 та ОСОБА_15 у межах наданих їм законом повноважень та чи були їх дії такими, що явно виходили за межі цих повноважень

Вирішуючи питання про те, чи діяли ОСОБА_13 та ОСОБА_15 у межах наданих їм законом повноважень, суд виходить з того, що для встановлення наявності ознак перевищення влади або службових повноважень необхідно визначити компетенцію службової особи та порівняти її з фактично вчиненими діями. Перевищення влади або службових повноважень має місце у разі відкритого, очевидного та безсумнівного виходу службової особи за межі наданих їй законом прав чи повноважень.

Судом встановлено, що на момент подій 23.06.2023 ОСОБА_13 та ОСОБА_15 проходили військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_20 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_6 є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно зі статтею 3 цього Закону діяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснюється на засадах законності та поваги до прав і свобод людини, а відповідно до статті 5 органи і співробітники ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов`язані поважати права і свободи людини, а неправомірне їх обмеження є неприпустимим.

Пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено право співробітників Служби безпеки України вимагати від громадян припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень ІНФОРМАЦІЯ_6 , перевіряти у зв`язку з цим документи, які посвідчують особу, а також проводити огляд осіб, їхніх речей і транспортних засобів лише за наявності загрози втечі підозрюваного або знищення чи приховування речових доказів злочинної діяльності.

Відповідно до статей 2, 5, 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та статей 6, 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» реалізація співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідних владних повноважень допускається виключно за наявності визначених законом підстав та у зв`язку із виконанням контррозвідувальних, оперативно-розшукових чи інших передбачених законом завдань.

Разом із тим матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що 23.06.2023 щодо потерпілих проводилися контррозвідувальні чи оперативно-розшукові заходи, існувала контррозвідувальна або оперативно-розшукова справа, виконувалося службове завдання чи були наявні інші передбачені законом підстави для перевірки документів потерпілих, проведення огляду їхніх речей, обмеження свободи пересування або застосування інших владних повноважень.

При цьому суд враховує посилання ОСОБА_13 та ОСОБА_15 на те, що 23.06.2023 вони мали вихідний день та не виконували службових обов`язків. Із їхніх показань убачається, що цього дня вони прибули до готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з метою відпочинку разом із колегами та не виконували будь-яких службових чи процесуальних завдань.

Однак зазначена обставина сама по собі не виключає можливості використання особою свого службового становища та наданих їй у зв`язку з цим повноважень. Для вирішення питання про наявність у діях особи ознак перевищення влади або службових повноважень визначальним є встановлення безпосереднього зв`язку фактично вчинених дій із її службовими повноваженнями, а не лише формальний режим робочого часу.

У цьому випадку судом установлено, що, незважаючи на перебування у неробочий час, ОСОБА_13 під час події представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , пред`явив службове посвідчення та почав діяти щодо потерпілих саме як працівник цього правоохоронного органу. Саме посилання на свій статус працівника ІНФОРМАЦІЯ_7 було використано ним як підставу для висунення потерпілим вимог щодо пред`явлення документів та виконання його вказівок.

Саме по собі припущення ОСОБА_13 про можливу причетність одного з потерпілих до протиправної діяльності не створювало передбачених законом підстав для реалізації ним владних повноважень працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як установлено судом, першою дією ОСОБА_13 після підходу до столу потерпілих було представлення себе працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 та пред`явлення службового посвідчення. Після цього він у категоричній формі висунув потерпілим вимогу пред`явити документи, покласти їх на стіл та виконувати його вказівки. За відсутності будь-яких передбачених законом підстав такі вимоги не ґрунтувалися на законі та були здійснені поза межами наданих йому повноважень.

Так само не ґрунтувалася на законі й команда «всім лежати», яку, як встановлено судом на підставі досліджених доказів, виголосив ОСОБА_13 . Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_6 , саме ОСОБА_13 після пред`явлення службового посвідчення та висунення вимоги пред`явити документи вигукнув присутнім: «всім лежати». Жодна норма Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» чи Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не надає співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_6 права віддавати подібні розпорядження особам за відсутності передбачених законом підстав для застосування відповідних владних повноважень.

Такого ж висновку суд доходить і щодо перевірки особистих речей потерпілих. Як убачається з досліджених судом доказів, ОСОБА_15 відкривав сумку ОСОБА_22 , діставав із неї речі та ключі від автомобіля, вимагав відкрити автомобіль потерпілих, при цьому зазначені дії супроводжувалися застосуванням фізичного впливу. Водночас матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що потерпілі були затримані у встановленому законом порядку, щодо них проводилися процесуальні дії чи існували інші передбачені законом підстави для проведення особистого огляду або огляду їхніх речей.

Так само судом не встановлено жодних правових підстав для фактичного обмеження свободи пересування потерпілих. Із досліджених судом доказів убачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перешкоджали їм залишити територію ресторанного комплексу, утримували окремих із них та застосовували фізичну силу. При цьому будь-яких законних підстав для такого обмеження свободи потерпілих матеріали кримінального провадження не містять.

Окремої оцінки потребує застосування фізичної сили. Суд враховує, що саме по собі застосування фізичної сили працівником правоохоронного органу не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 365 КК України. Такі заходи можуть застосовуватися лише у випадках, на підставах та в порядку, визначених законом, і повинні бути необхідними та пропорційними меті їх застосування.

Як установлено судом, жодних передбачених законом підстав для застосування фізичної сили до потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не існувало. Потерпілі не були затриманими особами, не чинили опору законним діям працівників правоохоронного органу, не перебували під контролем ІНФОРМАЦІЯ_6 та не були учасниками будь-яких контррозвідувальних чи оперативно-розшукових заходів.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги про пред`явлення документів, команда «всім лежати», перевірка особистих речей потерпілих, фактичне обмеження свободи їх пересування та застосування до них фізичної сили були вчинені за відсутності передбачених законом підстав для реалізації владних повноважень працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому є очевидним та безсумнівним виходом ОСОБА_13 і ОСОБА_15 за межі наданих їм законом прав та повноважень.

Чи доведено застосування ОСОБА_13 та ОСОБА_15 насильства щодо потерпілих

Однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, є вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та поєднані, зокрема, із застосуванням насильства.

Разом із тим суд враховує, що характер, інтенсивність та спрямованість дій кожного з обвинувачених щодо різних потерпілих були неоднаковими. З огляду на це для повного та всебічного встановлення фактичних обставин кримінального провадження суд окремо оцінює докази щодо дій кожного з обвинувачених стосовно кожного потерпілого.

Щодо потерпілого ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_6 під час допиту в судовому засіданні показав, що 23.06.2023 ОСОБА_13 , представившись працівником ІНФОРМАЦІЯ_7 та пред`явивши службове посвідчення, висунув вимогу пред`явити документи і всім лягти обличчям донизу. Після того, як ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_13 та запитав, для чого той застосовує насильство, ОСОБА_13 штовхнув його, наказував сісти та наніс удар, а згодом ще один сильний удар правою рукою в ділянку грудної клітки. Коли ОСОБА_6 намагався залишити територію комплексу, ОСОБА_13 перешкоджав його руху, хапаючи за руки.

Зазначені показання узгоджуються в істотній частині з відеозаписом камер відеоспостереження, на якому зафіксовано, що ОСОБА_13 першим вступив у фізичний контакт із ОСОБА_6 , схопив його за руки, після чого ОСОБА_6 вирвався та почав рухатися у напрямку виходу, а ОСОБА_13 продовжив рух за ним. Безпосередньо момент нанесення ударів відеозаписом не зафіксовано. Крім того, під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_6 упізнав ОСОБА_13 як особу, яка застосувала до нього фізичне насильство та завдала тілесних ушкоджень.

Таким чином, оцінюючи наведені докази у сукупності, суд доходить висновку, що факт застосування ОСОБА_13 фізичного насильства щодо ОСОБА_6 доведено поза розумним сумнівом.

Щодо потерпілого ОСОБА_41

Із протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_41 вбачається, що ОСОБА_13 , представившись працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , висунув вимогу пред`явити документи, після чого застосував до нього фізичну силу та намагався відібрати сумку і мобільний телефон. Зазначені обставини в частині дій ОСОБА_13 узгоджуються з показаннями ОСОБА_6 , який у судовому засіданні показав, що бачив, як ОСОБА_13 хапав ОСОБА_41 за руки та сумку. Відеозапис також підтверджує окремі обставини розвитку подій, зокрема перебування ОСОБА_13 разом із ОСОБА_65 на автопарковці.

Разом із тим суд враховує межі пред`явленого ОСОБА_13 обвинувачення. У викладеному в обвинувальному акті формулюванні обвинувачення конкретні насильницькі дії щодо потерпілих зазначені стосовно ОСОБА_6 , тоді як щодо ОСОБА_125 інкриміновано незаконну вимогу про пред`явлення документів.

Щодо потерпілого ОСОБА_10

Із протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 вбачається, що після виникнення конфлікту ОСОБА_15 із застосуванням фізичної сили утримував потерпілого, поклав його обличчям до землі, притискав коліном, заламував руки за спину, виймав речі з кишень та піднімав за ремінь. Зазначені обставини узгоджуються з показаннями ОСОБА_6 , який у судовому засіданні показав, що бачив ОСОБА_10 на землі та ОСОБА_15 , який тягнув його за ремінь. Під час пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками ОСОБА_10 упізнав ОСОБА_15 та ОСОБА_13 як осіб, які перебували на місці події.

Сукупність зазначених доказів підтверджує застосування ОСОБА_15 фізичного насильства щодо ОСОБА_10 .

Щодо потерпілого ОСОБА_22

Із протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_22 вбачається, що ОСОБА_15 із застосуванням фізичної сили потягнув потерпілого за руку, поклав його обличчям до землі, притискав коліном та рукою, виймав речі з кишень, знімав сумку, а також намагався використати ключ від автомобіля потерпілого. Під час слідчого експерименту ОСОБА_8 також повідомив про погрозу, висловлену ОСОБА_15 у зв`язку з вимогою відкрити автомобіль. Окремі обставини участі ОСОБА_15 у конфлікті підтверджуються показаннями ОСОБА_6 , який бачив, як ОСОБА_15 намагався вирвати у ОСОБА_22 сумку.

Сукупність досліджених доказів підтверджує застосування ОСОБА_15 фізичного насильства щодо ОСОБА_22 .

Щодо потерпілої ОСОБА_9

Під час слідчого експерименту ОСОБА_55 повідомила, що ОСОБА_15 схопив її за праву руку та із застосуванням фізичної сили змусив пройти разом із ним на автостоянку, де вимагав відкрити автомобіль Mercedes-Benz та передати ключі від нього. Під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_55 упізнала ОСОБА_15 як особу, яка перебувала на місці події.

Суд враховує, що ОСОБА_6 безпосередньо не спостерігав застосування фізичної сили до ОСОБА_9 . Водночас наведені нею під час слідчого експерименту обставини узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Сукупність досліджених доказів підтверджує застосування ОСОБА_15 фізичної сили до ОСОБА_9 , що полягало у примусовому переміщенні її до автомобільної стоянки та обмеженні свободи її пересування.

Щодо доведеності вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_13 та ОСОБА_15 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення влади та службових повноважень працівниками правоохоронного органу, що супроводжувалося насильством, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька суб`єктів кримінального правопорушення, які до початку виконання його об`єктивної сторони заздалегідь домовилися про спільне його вчинення.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2019 у справі № 710/439/17 зазначив, що домовитися про спільне вчинення злочину заздалегідь означає досягти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах ІНФОРМАЦІЯ_41 від 23.11.2023 у справі № 592/3595/17, від 04.02.2025 у справі № 759/22972/20 та від 10.11.2025 у справі № 278/2203/15-к.

Суд зазначає, що домовленість між співучасниками може бути досягнута не лише у словесній чи письмовій формі, а й шляхом конклюдентних дій. Водночас сам по собі факт спільної участі декількох осіб у події, їх одночасні або взаємоузгоджені дії ще не свідчать про наявність попередньої змови, якщо не доведено, що домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення була досягнута саме до початку виконання його об`єктивної сторони.

Судом встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_15 разом перебували на території ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а після виникнення конфлікту діяли узгоджено та підтримували дії один одного.

Разом із тим матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ще до того, як ОСОБА_13 представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , пред`явив службове посвідчення та почав висувати потерпілим незаконні вимоги, між ним та ОСОБА_15 була досягнута домовленість про спільне вчинення саме цього кримінального правопорушення.

Подальша поведінка обох обвинувачених свідчить про їх спільну участь у розвитку конфлікту, однак сама по собі не є достатньою для висновку про існування попередньої змови у розумінні ч. 2 ст. 28 КК України.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_13 та ОСОБА_15 кваліфікуючої ознаки «вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб», у зв`язку з чим ця кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обсягу пред`явленого обвинувачення.

Отже, оцінивши всі досліджені докази у їх сукупності, суд сформулював обвинувачення, визнане доведеним.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним щодо ОСОБА_13

ОСОБА_13 , будучи старшим оперуповноваженим 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.06.2023, в період із 16:17 год., перебуваючи у готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_5 , у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, підійшов до ресторанного столика, за яким знаходилися ОСОБА_6 , ОСОБА_57 , ОСОБА_10 , ОСОБА_55 та ОСОБА_8 , продемонстрував вказаним особам своє службове посвідчення працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 та, надалі, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, без законних підстав вчинив дії, виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у цьому випадку умов в особливих випадках, з особливого дозволу та з додержанням особливого порядку, а саме пред`явив незаконну вимогу до зазначених осіб надати йому їхні документи для перевірки.

У подальшому близько 16:23 год. 23.06.2023 ОСОБА_13 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, висловив незаконну вимогу до потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_41 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_22 , а саме гучно викрикнув: «всім лежати», після чого, без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством та які не мав права виконувати, а саме наніс потерпілому ОСОБА_6 удар, а згодом ще один сильний удар правою рукою у ділянку грудної клітки, після чого потерпілий ОСОБА_6 сів.

Надалі близько 16:24 год. 23.06.2023 ОСОБА_13 , перебуваючи на автопарковці готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою забезпечення потерпілому ОСОБА_6 виконання зазначеної протиправної вимоги щодо залишення у вказаному місці, без законних підстав, вчинив дії, що супроводжувалися насильством та які не мав права виконувати, а саме підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та схопив останнього за руки, однак потерпілий ОСОБА_6 зумів вирватися та почав швидко бігти із території готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а ОСОБА_13 розпочав переслідування потерпілого ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною другою статті 365 КК України, а саме: умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним щодо ОСОБА_15

ОСОБА_15 , будучи оперуповноваженим 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.06.2023, в період із 16:23 год., перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, будучи працівником правоохоронного органу, перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, після оголошення ОСОБА_13 потерпілим наказу «всім лежати», без законних підстав вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілого та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , наніс правим коліном удар у спину ОСОБА_10 , від чого останній впав на землю обличчям до землі, та надалі ОСОБА_15 силоміць заламав потерпілому ОСОБА_10 руки за спину та, тримаючи їх, став коліном на спину потерпілому ОСОБА_10 , унеможлививши його вільне переміщення, викрикуючи фрази: «лежати і не ворушитися», «don't worry», «take money», вивернув кишені потерпілого ОСОБА_10 .

Після цього, близько 16:25 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, після оголошення ОСОБА_13 потерпілим наказу «всім лежати», без законних підстав вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілого та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілого ОСОБА_22 та із застосуванням фізичної сили потягнув останнього за ліву руку, силоміць поклав його обличчям на землю, поряд із іншим потерпілим ОСОБА_10 , після чого коліном надавив потерпілому ОСОБА_27 на спину, унеможлививши його вільне переміщення, та вивернув кишені останнього.

В подальшому, близько 16:25 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, без законних підстав вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілої ОСОБА_9 та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілої ОСОБА_9 , схопив її за руку та силою потягнув до землі, висловивши вимогу до останньої: «лягати на землю».

Надалі, близько 16:30 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою отримання доступу до транспортного засобу, на якому до готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прибули потерпілі, а саме автомобіля «Мерседес ГЛЕ» чорного кольору, та проведення у ньому незаконного огляду, без законних підстав вчинив дії, що супроводжувалися насильством та погрозою застосування насильства щодо потерпілого ОСОБА_22 та які не мав права виконувати, а саме: підійшов до потерпілого ОСОБА_22 , який лежав обличчям до землі, сильно придавив останнього своїм коліном і руками до землі та висловив протиправну вимогу надати ключі від зазначеного транспортного засобу «Мерседес ГЛЕ» чорного кольору, а також виказав потерпілому ОСОБА_27 погрозу застосування фізичного насильства до нього, а саме зазначив, що якщо останній добровільно не надасть вказані ключі, то ОСОБА_15 відвезе потерпілого ОСОБА_30 до м. Бахмут та відділить його голову від тіла, на що потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що вказаний автомобіль належить іншій особі й він не має доступу до зазначеного автомобіля.

Після цього, близько 16:33 год. 23.06.2023, ОСОБА_15 , перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, явно перевищуючи надані йому службові повноваження як працівнику правоохоронного органу, з метою проведення незаконного огляду транспортного засобу, на якому до готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прибули потерпілі, а саме автомобіля «Мерседес ГЛЕ» чорного кольору, без законних підстав вчинив дії, що супроводжувалися насильством щодо потерпілої ОСОБА_9 та які не мав права виконувати, а саме: своєю лівою рукою схопив потерпілу ОСОБА_31 за праву руку та силою змусив іти з ним на автопарковку готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де висловив останній протиправну вимогу відкрити транспортний засіб «Мерседес ГЛЕ» чорного кольору, тримаючи ключі у своїй правій руці.

Отже, ОСОБА_15 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною другою статті 365 КК України, а саме: умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, передбачених статтею 66 КК України, що пом`якшують покарання ОСОБА_13 , судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_15 , відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 КК України суд визнає щире каяття. Суд враховує, що під час судового розгляду ОСОБА_15 визнав свою участь у події та факт обмеження свободи пересування потерпілих, висловив жаль з приводу вчиненого, попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_6 , висловив бажання вибачитися перед іншими потерпілими, а також зазначив, що на власному прикладі усвідомив межу, за яку може наставати кримінальна відповідальність.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_13 та ОСОБА_15 відповідно до пункту 13 частини першої статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченим покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Щодо ОСОБА_13 .

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, характер і спосіб його вчинення, форму вини, кількість потерпілих, застосування фізичного насильства, використання службового статусу, а також дані про особу ОСОБА_13 .

ОСОБА_13 раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем служби, неодноразово заохочувався, має статус ветерана військової служби та учасника бойових дій. Суд також враховує пенсійний вік його батьків, загибель брата під час виконання бойового завдання із захисту України та висновок органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд також враховує, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 був працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями. Використання ним службового статусу всупереч призначенню наданих йому повноважень, застосування фізичного насильства та незаконне обмеження прав громадян під час вчинення кримінального правопорушення посягають не лише на права потерпілих, а й підривають авторитет правоохоронних органів та довіру до них.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі, визначивши його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини другої статті 365 КК України, а саме три роки, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки.

Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд враховує, що відповідно до статті 75 КК України таке звільнення можливе за наявності визначених законом підстав та висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання.

У цьому випадку, незважаючи на позитивні дані про особу ОСОБА_13 , його сімейний стан, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику за місцем служби, неодноразові заохочення, статус ветерана військової служби та учасника бойових дій, а також висновок органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд не вбачає достатніх підстав для застосування статті 75 КК України.

При цьому суд виходить із характеру та способу вчинення кримінального правопорушення, кількості потерпілих, застосування до них фізичного насильства, використання службового статусу працівника правоохоронного органу, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, та наявності обставини, що його обтяжує. Суд також враховує ставлення ОСОБА_13 до вчиненого кримінального правопорушення, який вини не визнав, у вчиненому не розкаявся, жалю з приводу своїх дій не висловив та не продемонстрував критичного ставлення до своєї поведінки. Сукупність зазначених обставин, з урахуванням ролі ОСОБА_13 у розвитку конфлікту та безпосередньому застосуванні фізичного насильства, не дає суду підстав для висновку, що його виправлення можливе без реального відбування призначеного покарання.

Щодо ОСОБА_15 .

Призначаючи покарання ОСОБА_15 , суд виходить із вимог статей 50, 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер і спосіб його вчинення, форму вини, наслідки вчиненого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_15 раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні троє малолітніх дітей, за місцем служби характеризується позитивно, неодноразово заохочувався за сумлінне виконання службових обов`язків, має статус учасника бойових дій. Згідно з наданими матеріалами, він також відзначався за професіоналізм, мужність та самовідданість під час виконання службових обов`язків у зоні бойових дій, вірність присязі та виконання військового обов`язку. На обліку та лікуванні у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога ОСОБА_15 не перебував.

Суд також враховує, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15 був працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями. Використання ним службового статусу всупереч призначенню наданих йому повноважень, застосування фізичного насильства та незаконне обмеження прав громадян під час вчинення кримінального правопорушення посягають не лише на права потерпілих, а й підривають авторитет правоохоронних органів та довіру до них.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним призначити ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі, визначивши його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини другої статті 365 КК України, а саме три роки, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_15 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд враховує висновок органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Крім того, суд бере до уваги наведені вище дані про особу ОСОБА_15 , а також його ставлення до вчиненого. Так, під час судових дебатів ОСОБА_15 зазначив, що щиро шкодує з приводу своєї участі у події, яка стала предметом судового розгляду, визнав обставини, що свідчать про його участь у ній, та висловив бажання попросити вибачення у всіх потерпілих. Оскільки інші потерпілі у судовому засіданні були відсутні, він попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_6 , який зазначив, що приймає ці вибачення. При цьому ОСОБА_15 зазначив, що на власному прикладі усвідомив межу, за яку може наставати кримінальна відповідальність.

Зазначену поведінку суд враховує при оцінці можливості виправлення ОСОБА_15 без ізоляції від суспільства, оскільки вона свідчить про усвідомлення ним неправомірності власної поведінки, розуміння кримінально-правових наслідків вчиненого та критичне ставлення до своїх дій.

Оцінюючи всі наведені обставини у сукупності, з урахуванням даних про особу ОСОБА_15 , його ставлення до вчиненого, висловленого жалю, усвідомлення неправомірності своєї поведінки, розуміння кримінально-правових наслідків вчиненого, принесення вибачень потерпілому та висновку органу пробації, суд доходить висновку про можливість його виправлення без реального відбування призначеного покарання.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_15 положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки. На підставі статті 76 КК України на ОСОБА_15 слід покласти відповідні обов`язки на період іспитового строку.

Щодо клопотання прокурора про позбавлення ОСОБА_13 та ОСОБА_15 військових звань, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 54 КК України особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду відповідного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 633/195/17, застосування додаткового покарання, передбаченого ст. 54 КК України, є правом, а не обов`язком суду. Необхідною умовою його застосування є вчинення особою тяжкого чи особливо тяжкого злочину та наявність у неї відповідного військового чи спеціального звання на час вчинення кримінального правопорушення.

У даному кримінальному провадженні зазначені формальні умови наявні.

Разом із тим, вирішуючи питання про застосування додаткового покарання, суд виходить із необхідності дотримання принципу індивідуалізації покарання та досягнення його мети, визначеної ст. 50 КК України.

Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу кожного з обвинувачених, їх бездоганну службу до вчинення кримінального правопорушення, участь у заходах із захисту України, позитивні характеристики, наявність державних та відомчих заохочень, а також те, що призначене судом основне покарання та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах є достатніми для досягнення мети покарання.

За таких обставин суд не вбачає необхідності у застосуванні до обвинувачених додаткового покарання у виді позбавлення військового звання, у зв`язку з чим клопотання прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 03.08.2023 щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_15 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який діяв до 31.08.2023.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 31.08.2023 зазначений запобіжний захід було змінено на домашній арешт у певний час доби, який застосовувався до 20.01.2024.

У подальшому ухвалою суду від 01.03.2024 до ОСОБА_13 та ОСОБА_15 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строк дії якого закінчився 28.05.2024 та не продовжувався.

Суд також враховує, що після припинення дії запобіжного заходу обвинувачені належним чином виконували покладені на них процесуальні обов`язки, своєчасно з`являлися до суду, не ухилялися від судового розгляду, не перешкоджали кримінальному провадженню та загалом демонстрували бездоганну процесуальну поведінку. За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_13 та ОСОБА_15 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі. Оскільки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перебували під цілодобовим домашнім арештом з 03.08.2023 по 31.08.2023 (29 днів), зазначений строк підлягає зарахуванню кожному з них у строк відбуття покарання із розрахунку, встановленого ч. 7 ст. 72 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_65 , ОСОБА_10 , ОСОБА_46 та ОСОБА_26 заявлено цивільний позов до ОСОБА_13 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Разом із тим під час судового розгляду представник цивільних позивачів адвокат ОСОБА_59 заявив про залишення без розгляду цивільного позову, зазначивши, що потерпілі не мають до ОСОБА_13 матеріальних чи моральних претензій, а питання про призначення покарання просив вирішити на розсуд суду. Крім того, від кожного із цивільних позивачів до суду надійшли письмові заяви, в яких вони повідомили про відсутність будь-яких матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_13 .

За таких обставин суд розцінює заяву представника цивільних позивачів та письмові заяви потерпілих як відмову цивільних позивачів від заявленого цивільного позову. Судом встановлено, що така відмова є добровільною, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим підлягає прийняттю, а провадження за цивільним позовом закриттю.

Питання щодо речових доказів судом не вирішується, оскільки речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні. Процесуальні витрати відсутні.

З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_42 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі частини сьомої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_13 у строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 03 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року включно із розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили не застосовувати..

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_43 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі частини сьомої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_15 у строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 03 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року включно із розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_15 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_15 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_15 , що відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_15 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Прийняти відмову цивільних позивачів ОСОБА_41 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 від цивільного позову та закрити провадження за їх цивільним позовом до ОСОБА_13 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченим, їх захисникам та потерпілим. Учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні, копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається судом.

Суддя ОСОБА_126