Ухвала суду № 139913556, 15.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9433/26

1-кс/308/5634/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області майора юстиції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха, Іршавського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №42026072210000080, відомості про яке 22.05.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області майора юстиції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №42026072210000080, відомості про яке 22.05.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаним про явище нелегальної міграції на території України, використовуючи воєнний стан, введений на території України через збройну агресію Російської Федерації проти України та заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, здійснив сприяння в незаконному переправленні особи через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за викладених нижче обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.06.2026 громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив у злочинну змову з іншими, невстановленими під час досудового розслідування особами, досудове розслідування відносно яких триває з метою незаконного переправлення через державний кордон України громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, на виконання попередньої злочинної домовленості щодо сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон України, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, здійснив надання засобів транспортного засобу, який на то момент, перебував у його безпосередньому користуванні, а саме: автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 . Так, 18 червня 2026 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, діючи на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_4 прибув до пекарні «Перша пекарня твого міста Стрий», яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Валова, буд. 19 на автомобілі марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив посадку громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем правоохоронних органів, до вказаного автомобіля з метою його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України в Угорщину поза межами пунктів пропуску.

Продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на сприяння в незаконному переправленні ОСОБА_7 через державний кордон України, ОСОБА_4 почав рух на автомобілі марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 за заздалегідь спрямованим маршрутом у напрямку м. Мукачево Закарпатської області. Усвідомлюючи, що маршрут поїздки проходить через стаціонарний пост (поліцейську станцію) «Нижні Ворота», на якій несуть службу співробітники Державної прикордонної служби України, та можуть встановити дійсну мету поїздки ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в ході поїздки, надав останньому інструкції, поради та вказівки щодо поведінки при перетині стаціонарного поста «Нижні Ворота», з метою приховання дійсної мети його поїздки.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу близько 14 год. 54 хв. ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільну небезпечність діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання здійснив перевезення ОСОБА_7 через стаціонарний пост «Нижні Ворота», з метою його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України з Угорщиною.

Надалі, приблизно о 15 годині 55 хвилин 18 червня 2026 року ОСОБА_4 на автомобілі марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 доставив ОСОБА_7 , до готелю «Homelike Apartments», який знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Латорична, буд. 20, з метою його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Таким чином, усвідомлюючи суспільну небезпечність діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 2 статті 332 КК України, а саме: сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, надання засобів та усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб.

14.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується повідомленням 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області, протоколами огляду місця події, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, розсекреченими матеріалами НСРД.

Громадянину України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч 2 ст. 332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання об`єктивному досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків, приховуванням, знищенням речей, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а також, переховування від органу досудового розслідування та суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України, з метою уникнути покарання.

ОСОБА_4 усвідомлює можливість призначення судом реальної міри покарання, пов`язаної із позбавленням волі, що свідчить про те, що останній може вчинити вичерпні дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, в тому числі, на виїзд за межі території України, що також обґрунтовує ризик, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Вказане також підтверджується тим, що ОСОБА_4 як батько трьох дітей має право на безперешкодний виїзд за межі України під час воєнного стану.

Підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які останнім, враховуючи суспільну небезпеку та механізм їх вчинення, ретельно приховуються.

На даний час слідством не допитано всіх свідків вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що враховуючи механізм вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) та їх суспільну небезпеку може свідчити про те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з метою недопущення надання останніми викривальних показань.

Підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та володіє для цього необхідними знаннями і навичками, як особа яка вже вчиняла подібні дії раніше (притягався до відповідальності за ч. 1 ст. 332 КК України у 2024 році).

Зазначені вище обставини, в своїй сукупності, а також те, що ОСОБА_4 усвідомлює можливість призначення судом реальної міри покарання, пов`язаної із позбавленням волі, свідчать про те, що останній може вчинити вичерпні дії спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, а враховуючи, останній має законне право виїзду за межі території України, в тому числі, в період воєнного стану, що також обґрунтовує ризик, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

В той же час, ОСОБА_4 вчинив злочини в умовах воєнного стану, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку, що, відповідно до ст. 67 КПК України, є обтяжуючою обставиною, а тому, слід прийти до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу тримання під вартою. Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів: реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років - спонукає людину, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема впливати на свідків, вживати заходів на знищення речових доказів, а також виїзд за межі території України, що значною мірою може ускладнити об`єктивне проведення досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні та, як наслідок, уникнення відповідальності; тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює вчинення тиску на інших учасників кримінального провадження, а також унеможливить знищення, приховування речей, документів, які можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні, а також виїзд за межі території України підозрюваного; застосування до підозрюваного більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків, зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку підозрюваний матиме можливість впливати на свідків, організаторів та співучасників злочину, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

На підставі наведеного, просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха, Іршавського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, строком на 60 (шістдесят) днів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, згідно поданих заперечень зазначив також, що з отриманих матеріалів НСРД, зокрема зафіксованої розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у транспортному засобі марки Volkswagen Passat, не вбачається жодної інформації, яка б свідчила про обговорення між ними незаконного перетину державного кордону України, організацію такого перетину, пошук відповідного маршруту, місця перетину кордону, передачу коштів чи інше сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон. Зміст зафіксованої розмови має побутовий характер, а будь-які відомості, які б прямо або опосередковано підтверджували наявність у ОСОБА_4 умислу на сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон, відсутні. Матеріали НСРД, на які фактично посилається сторона обвинувачення, не підтверджують тієї версії подій, яку прокурор намагається покласти в основу клопотання про тримання ОСОБА_4 під вартою. Фактично обвинувачення ґрунтується на припущенні, що оскільки ОСОБА_4 перевозив ОСОБА_7 автомобілем за маршрутом зі Львівської області до Закарпатської області, то він нібито був обізнаний про намір останнього незаконно перетнути державний кордон та сприяв цьому. Наголошує, що ризики наразі відсутні. Добровільно мобілізувався в 2022 році, є учасником бойових дій. Функція ОСОБА_8 полягала у перевезенні на шляху Стрий-Мукачево. Функції закінчились саме на моменті, коли особу довезли до ОСОБА_9 . Особа має 3 дітей, а отже і підставу для можливості легального перетину кордону, проте він цього не зробив. Дружина ОСОБА_8 страждає психологічними проблемами, тому батько зобов`язаний бути разом із дітьми. Просив обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а в разі, якщо буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання, то просив застосувати заставу у вигляді 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42026072210000080, сформованим станом на 14.09.2026 року, підтверджується, що Слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України.

14.09.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, надання засобів та усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: постанова про визначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, а також старшої такої групи від 22.05.2026 року; постанова про створення групи слідчих для здійснення досудового розслідування від 26.06.2026 року; повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення; рапорт від 22.05.2026 року; повідомлення про виявлення кримінального правопорушення; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи від 19.06.2026; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуальне спостереження від 26.06.2026 року; протокол огляду від 06.07.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 27.06.2026 року; пояснення ОСОБА_11 від 24.07.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 05.08.2026 року; протокол пред`явлення особ для впізнання за фотознімками від 05.08.2026 року; довідка про результати перевірки за відомостями інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»; витяг з Державної міграційної служби України; копія посвідчення учасника бойових дій №501586 від 22.09.2023 року; довідка багатодітної родини №100 від 04.12.2024 року, слідчий суддя вважає обґрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема злочин, який інкримінують ОСОБА_4 є тяжким, і передбачає можливість призначення покарання на строк від 5 до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Разом з тим, ОСОБА_4 як батько трьох дітей має право на безперешкодний виїзд за межі України під час воєнного стану. Крім того, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які останнім, враховуючи суспільну небезпеку та механізм їх вчинення, ретельно приховуються, інші ризики викладені в колопотанні слідчого, на думку слідчого судді є необґрунтованими.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Так, домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаним ризикам. Особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, який є багатодітним батьком та має на утриманні трьох малолітніх дітей, та є учасником бойових дій та брав участь у захисті України, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн.), відповідно становить 66560 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк дії ухвали до 11 листопада 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби).

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1