Рішення № 139911330, 21.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Справа № 480/8377/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8377/25 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) податковий борг у загальній сумі 10 762,50 грн. з яких:

- податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) у сумі 7902,93 грн. на р/р UА458999980334149815000018540, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/18010900, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

- податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений-фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200) на суму 2859,65 грн. на р/р UА828999980314040617000018540, отримувач ГУК Сум.обл/ Сумська МТГ /18010200, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в загальній сумі 10762,58 грн. Відповідачу надсилалась податкова вимога, однак сума боргу залишилась несплаченою.

Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до провадження, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивач намагається стягнути виключно пеню з орендної плати з фізичних осіб за відсутності основного податкового боргу.

Крім того, згідно з наданим позивачем "Витягом з історії недоїмок", нарахування зазначеної пені здійснювалося з формулюванням: "Нараховано пені ІКП на борг мин.р... з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" .

Відповідно до п. 52-1 Підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПКУ), за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовуються, а пеня не нараховується.

Позивач не надав детального розрахунку, який би підтверджував, що нарахування пені не охоплює період дії законодавчої заборони (мораторію). Автоматичне нарахування в Інтегрованій картці платника (ІКП) без врахування законодавчих обмежень є протиправним.

Також, позивач посилається на податкову вимогу від 12.09.2018 № 11884-17, однак, сума пені у розмірі 7902,93 грн., яку позивач просить стягнути зараз (сума нарахувань станом на 14.10.2025, 11.09.2025, 03.07.2025, 05.05.2025, 03.04.2025, 11.01.2024 років), не могла бути включена до вимоги 2018 року. Отже, ця сума не є узгодженою у встановленому законом порядку та не підлягає стягненню в судовому порядку.

Окрім цього, представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк давності (ст. 102 ПКУ) щодо пені за відсутності основного боргу. Так, пеня є похідним зобов`язанням від основного боргу. Оскільки основний борг за орендну плату становить 0,00 грн., це свідчить про його погашення або списання. Первинним документом, на підставі якого виник борг, є ППР (податкове повідомлення-рішення) від 30.06.2018.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018р. по справі № 807/2097/16 сформував правову позицію, згідно з якою після спливу 1095-денного строку давності податковий борг визнається безнадійним і підлягає списанню разом із штрафними санкціями та пенею. Якщо основний борг було погашено з порушенням строків, але за межами строку давності для стягнення, або якщо він був списаний, право на стягнення пені також припиняється.

На переконання представника відповідача, автоматичне нарахування пені в ІКП (Інтегрованій картці платника) у 2024 та 2025 роках на борг, що виник у 2018 році, свідчить про некоректність роботи алгоритмів ІКС "Податковий блок", які не враховують сплив строків давності. Це є самостійною і сильною підставою для відмовлення задоволення позову в цій частині.

Позов подано 29.10.2025 року. Строк давності для стягнення основного боргу (і, відповідно, пені) за зобов`язанням 2018 року сплив у листопаді 2024 року, тобто майже за рік до подання позову. Вимога про стягнення 7 902,93 грн. пені підлягає відхиленню на підставі ст. 102 ПКУ. Навіть з урахуванням зупинення строків, нарахування пені на зобов`язання 7-річної давнини, яке було погашене (стягнуте), потребує оцінки з точки зору принципів розумності та належного урядування. Штучне накопичення податкового боргу за рахунок пені без своєчасного вжиття заходів примусового стягнення основного боргу (до 2024 року) свідчить про бездіяльність суб`єкта владних повноважень, наслідки якої не можуть бути покладені на платника податків.

Щодо податку на нерухоме майно у розмірі 2859,65 грн. представник відповідача зауважує, що позовна вимога в цій частині ґрунтується на ППР від 25.03.2021 № 302/54-13, в той час як податкова вимога від 12.09.2018 № 11884-17 не стосується цього боргу та не може вважатися належним доказом дотримання досудового порядку врегулювання спору щодо предмету даного позову. Позивачем не надано суду жодних доказів (корінців повідомлень про вручення, описів вкладення) направлення на адресу відповідача нової податкової вимоги після виникнення заборгованості з податку на нерухоме майно у 2021 році.

Крім того, позивачем не надано детального розрахунку податку, відомостей про об`єкт нерухомості (площа, ставка податку, наявність пільг), що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування суми 2859,65 грн.

Також, позивач не надав до суду доказів належного вручення відповідачу ППР від 25.03.2021 № 302/54-13 (рекомендованих повідомлень про вручення з підписом адресата), а тому грошове зобов`язання вважається неузгодженим. Неузгоджене зобов`язання не може бути визнане податковим боргом у розумінні пп. 14.1.175 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він з аргументами відповідача не погодився, наполягав на задоволені позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC "Податковий блок", станом на 23.10.2025 за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 10 762,58 грн., з яких:

- з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) у сумі 7902,93 гри., а саме пеня - 7902,93 гривень;

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200) на суму 2859,65 грн. (основний платіж).

12.09.2018 позивачем була сформована податкова вимога № 11884-17 (а.с. 9) та направлена на податкову адресу відповідача, однак сума боргу залишилась не сплаченою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до обов`язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

За приписами п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Щодо податкового боргу відповідача з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (далі - Порядок № 5).

Відповідно до визначення термінів, наведених в п. 2 розд. І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

За приписами п. 3 розд. І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Відповідно абз. 2-3 п. 1 підрозд. 1 розд. II Порядку № 5 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно- територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Відповідно до п. 6 гл. 2 розд. III Порядку № 5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.

Отже, нарахування пені проводиться контролюючим органом в ІКП в ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі, у день фактичного погашення грошового зобов`язання (його частини), на суму погашеного грошового зобов`язання (його частини), за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 129.3.1 п 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням, відповідачу нарахована пеня у сумі 7902,93 гривень, що підтверджується витягом з ІКП відповідача (а.с. 37).

Відповідачем нарахована пеня в сумі 7902,93 грн. чи дії по її нарахуванню, ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувались, а тому пеня є узгодженою відповідно до ПК України.

Щодо податкового боргу відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (кед бюджетної класифікації 18010200) суд зазначає наступне.

Відповідно абз. 4 п.п. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, За формою, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.266.7.2 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7. і пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізит, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу (1095 днів).

Відповідачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.03.2021 № 302/54-13 на суму 2859,65 грн. за 2019 рік. (а.с. 8).

Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податкове повідомлення-рішення від 25.03.2021 № 302/54-13 вручене відповідачу 22.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 8).

Вказане податкове повідомлення-рішення ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувалось, а тому є узгодженим відповідно до ПК України.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З метою погашення податкового боргу ГУ ДФС у Сумській області було сформовано податкову вимогу від 12.09.2018 № 11884-17 (а.с. 9), яку було надіслано відповідачу на його адресу, однак, вжиті заходи не сприяли погашенню податкового боргу.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість стягнення пені з орендної плати за відсутності основного податкового боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 гл. 2 розд. IІІ Порядку № 5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.

Отже, нарахування пені проводиться контролюючим органом в ІКП в ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі.

В інтегрованій картці платника податків відображається вся інформація щодо нарахування пені, в якій зазначено дату початку нарахування пені, дату закінчення нарахування пені, суму боргу та документ, на який нарахована пеня. В ІКП платника податків пеня нараховується контролюючим органом автоматично в день зарахування (сплати) коштів.

У день сплати (несвоєчасної сплати) відповідачем грошових зобов`язань, визначених ППР №50196-1308-1819 від 30.06.2018 та зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування, автоматично проведено розрахунок пені та відображено відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП, тобто в ІКП в ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі здійснено нарахування пені.

Відповідачем здійснювалась наступна сплата коштів по вказаному ППР:

- 11.01.2024 року в сумі 3765,58 грн. Дані кошти зараховані в рахунок погашення боргу по ППР № 50196-1308-1819 від 30.06.2018. В день зарахування коштів в автоматичному режимі нараховано пеню в сумі 1169,81 грн. за період з 28.11.2018 по 11.01.2024.

- 03.04.2025 року в сумі 2115,72 грн. Дані кошти зараховані в рахунок погашення боргу по ППР № 50196-1308-1819 від 30.06.2018. В день зарахування коштів в автоматичному режимі нараховано пеню в сумі 1015,39 грн. за період з 28.11.2018 по 03.04.2025.

- 05.05.2025 року в сумі 9179,10 грн. Дані кошти зараховані в рахунок погашення боргу по ППР №50196-1308-1819 від 30.06.2018. В день зарахування коштів в автоматичному режимі нараховано пеню в сумі 4530,03 грн. за період з 28.11.2018 по 05.05.2025.

- 03.07.2025 року в сумі 545,45 грн. Дані кошти зараховані в рахунок погашення боргу по ППР № 50196-1308-1819 від 30.06.2018. В день зарахування коштів в автоматичному режимі нараховано пеню в сумі 282,85 грн. за період з 28.11.2018 по 03.07.2025.

- 11.09.2025 року в сумі 1090,90 грн. Дані кошти зараховані в рахунок погашення боргу по ППР № 50196-1308-1819 від 30.06.2018. Вдень зарахування коштів в автоматичному режимі нараховано пеню в суки 598,14 грн. за період з 28.11.2018 по 11.09.2025.

- 14.10.2025 року в сумі 545,45 грн. Дані кошти зараховані в рахунок погашення боргу по ППР № 50196-1308-1819 від 30.06.2018. В день зарахування коштів в автоматичному режимі нараховано пеню в сумі 306,71 грн. за період з 28.11.2018 по 14.10.2025.

Станом на 01.01.2024 року за відповідачем з орендної плати з фізичних осіб обліковувався податковий борг в сумі 59 290,46 грн., який був заявлений до стягнення в примусовому порядку по справі № 480/9470/21.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 року по справі №480/9470/21 позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено та стягнуто податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 59 290,46 грн.

Таким чином, контролюючим органом вживались заходи з примусового стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 59 290,46 грн. (основний платіж).

На виконання вищевказаного рішення суду відповідач почала сплачувати кошти з орендної плати 11.01.2024, 03.04.2025, 05.05.2025, 03.07.2025, 11.09.2025, 14.10.2025, які зараховувались в рахунок погашення боргу по ППР № 50196-1308-1819 від 30.06.2018, та в день їх зарахування нараховувалась пеня за весь період несвоєчасної сплати.

Отже, при наявності податкового боргу у платника податків на суму сплачених коштів, проводиться погашення/зменшення податкового боргу та нараховується пеня за несвоєчасну сплату.

Таким чином, твердження представника відповідача, що позивач намагається стягнути виключно пеню за відсутності основного податкового боргу, є необґрунтованим, не відповідає дійсності, оскільки основний податковий борг з вказаного податку наявний (станом на 01.01.2024 був в сумі в сумі 59 290,46 грн.), заявлений до стягнення в примусовому порядку по вказаному рішенню суду по справі № 480/9470/21, відповідачем почав частково сплачуватись (погашатись) лише у вказані дні 2024 та 2025 року.

Також, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків давності, з посиланням на ст. 102 ПКУ щодо пені за відсутності основного боргу.

Як вже зазначалось вище, заборгованість з основного платежу з орендної плати наявна, та відображена в ІКПП, однак дана сума заборгованості з основного платежу з вказаного податку не заявлена до стягнення в даній справі, та не може свідчити про її відсутність, оскільки податковий борг з основного платежу в сумі 59 290,46 грн. був заявлений контролюючим органом до стягнення з відповідача в судовому порядку ще в 2021 році по справі №480/9470/21 та в період з 2021 по 2023 р.р. по даній справі тривав судовий розгляд.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 року по справі №480/9470/21 позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 59 290,46 грн., нарахований відповідно до вказаних в постанові суду ППР, в тому числі - ППР №50196-1308-1819 на суму 27 295,30 грн. Податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, заявлений та задоволений судом в даній справі до стягнення відповідачем в повному обсязі не погашено.

У пункті 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може були стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 7902,93 грн., заявлений у даній справі (№480/8377/25) до стягнення з відповідача, виник у період з 11.01.2024 по 14.10.2025 року, що підтверджується витягом з історії недоїмок, витягом з ІКП, а відповідно даний борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення (11.01.2024) податкового боргу, а отже, строк давності, визначений ст.102 ПК України при зверненні до суду з даним позовом, контролюючим органом не пропущено.

Щодо аргументів представника відповідача про неможливість нарахування пені на зобов`язання семирічної давнини, суд зазначає наступне.

Станом на час виникнення у відповідача податкового боргу з орендної плати по ППР №50196-1308-1819 від 30.06.2018, Податковий кодекс України не містив обмежень щодо строку, протягом якого може бути нарахована пеня за несвоєчасне виконання узгодженого зобов`язання.

З 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.

Відповідно до положень підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Тобто, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

При цьому як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.

Тобто положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021.

Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків.

Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування).

Відтак на переконання суду право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку.

Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені.

Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права.

При цьому, з огляду на п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що під час нарахування спірної пені контролюючим органом не враховано той факт, що з 01.03.2020 діяв карантинний мораторій на нарахування пені, оскільки з даних інтеграційної картки платника податків вбачається, що пеню нараховано в ІКП на борг минулих років згідно зі ст. 129 ПК України з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

Слід також зазначити, що питання правомірності нарахування пені є не предметом спору у цій справі. Крім того слід враховувати, що підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України передбачає анулювання пені за певних умов та при дотриманні певної процедури, дотримання чи не дотримання яких може бути перевірено судом у разі спірності правовідносин саме щодо анулювання пені, а не в межах спору щодо стягнення заборгованості.

З огляду на вказане, висновок відповідача, що пеня, стягнення якої є предметом у цій справі, не могла бути нарахована у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати таку пеню платнику податків, є помилковим, оскільки, як зазначає сам відповідач, право на нарахування пені виникло у контролюючого органу ще в 2018 році, тобто задовго до 01.01.2021.

Водночас суд зауважує, що звернення до суду з цим позовом вже після набрання чинності та дії підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України не є визначальним для застосовності підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах.

Також необґрунтованою є позиція представника відповідача про відсутність узгодженості грошового зобов`язання з орендної плати із посиланням на те, що до податкової вимоги від 12.08.2018 № 11884-17 не могла бути включена сума пені 7902,93 грн.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Підзаконним нормативно-правовим актом, а саме, наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770) затверджений Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (далі Порядок № 610).

Цей Порядок розроблений відповідно до ст. 59 та 60 гл. 4 розділу II ПК України і визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку № 610, сформована в ITC податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі.

Таким чином, податкові вимоги, згідно Порядку № 610, формуються автоматично на підставі даних ITC.

Згідно з п. 1 розд. V Порядку № 610, податкова вимога вважається відкликаною, зокрема, у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 59 ПК України відповідачу поштовим відправленням ГУ ДПС у Сумській області направлена податкова вимога форми «Ф» від 12.09.2018 № 11884-17, та отримана відповідачем особисто, про що зазначено в рекомендованому повідомленні про вручення, яке повернулось з поштового відділення до контролюючого органу.

З моменту вручення вказаної податкової вимоги до звернення з позовом до суду, податковий борг відповідача не переривався, а отже, вищевказана податкова вимога не відкликана відповідно до ст. 60 ПК України, а відповідно окремо на збільшену суму боргу не приймалась .

Податкова вимога від 12.09.2018 № 11884-17 отримана відповідачем, є узгодженою, в судовому порядку відповідачем не оскаржувалась, та не є предметом спору в даній справі.

З огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено у випадку, якщо з моменту направлення податкової вимоги податковий борг, визначений в ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення. Варто зазначити, що заборгованість відповідача на момент розгляду справи не переривалась, а отже податкова вимога не є відкликаною, формування нової не передбачено нормами ПК України.

Отже, податкова вимога надсилається один раз, при цьому вимога чинна до повного погашення суми податкового боргу платника податку.

Хибним є й довід представника відповідача стосовно не надання позивачем детального розрахунку податку, відомостей про об`єкт нерухомості (площа, ставка податку, наявність пільг), що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування суми 2859,65 грн., оскільки, як уже зазначалося вище, у межах спору про стягнення податкового боргу суд не може вирішувати питання правомірності нарахування тих чи інших сум податку, а лише перевіряє наявність підстав для стягнення сум узгодженого грошового зобов`язання.

Щодо твердження представника відповідача про неузгодженість податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно через відсутність доказів вручення ППР, то воно не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Стосовно строків звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року за № 533- IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Так, згідно з абзацом 11 п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року за № 591- IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким унесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19)".

У постанові Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року за № 651 зазначено, що відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановляє: Відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коропавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно у період з 18.03.2020 (згідно із Законом № 533-ІХ від 17.03.2020 та наступними змінами відповідно до Закону № 591-IX) перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, було зупинено у зв`язку з дією карантину, згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Разом з цим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-1Х від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану (пункт 2 розділу II).

Тобто, Закон № 2120-ІХ з 17.03.2022 зупинив дію положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX, які в подальшому 30.06.2023 втратили юридичну силу у зв`язку із закінченням самого карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року за № 651.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, № 2120-ІХ (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ним Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-ІХ від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Отже, у вказані періоди строки, передбачені статтею 102 ПК України, були зупинені з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

З огляду на зазначене, контролюючий орган може реалізувати владні управлінські функції, враховуючи норми щодо зупинення строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України.

В даній справі податковий борг відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості виник 20.09.2021 року, а відповідно з урахуванням вищезазначених норм законодавства, суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Сумській області не пропущено терміни, визначені статтею 102 ПК України.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи, що узгоджена сума грошового зобов`язання своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед бюджетом на момент розгляду справи не погашена та складає у загальному розмірі 10762,58 грн., доказів сплати відповідачем не надано, суд приходить висновку, що позовні вимоги обґрунтованими та вважає за необхідне їх задовольнити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) податковий борг у загальній сумі 10762,50 грн., з яких:

- податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) у сумі 7902,93 грн. на р/р UА458999980334149815000018540, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/18010900, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

- податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений-фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200) на суму 2859,65 грн. на р/р UА828999980314040617000018540, отримувач ГУК Сум.обл/ Сумська МТГ /18010200, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко