Рішення № 139911286, 21.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Справа № 480/2490/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2490/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (т.1, а.с.41-46), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 7 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "сувора догана";

- визнати протиправним та скасувати пункт 8 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 69 228 грн 63 коп.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині невиплати ОСОБА_1 , премії за січень 2023 року в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.03.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 2 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 . У подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) було призначено службове розслідування стосовно посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактом нестачі майна військової частини НОМЕР_1 , що призвело до завдання шкоди державному майну. За результатами проведеного службового розслідування було складено акт службового розслідування від 30.01.2023 за вих. № 1532 та видано відповідний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування", відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Позивач категорично не погоджується з результатами вищезгаданого службового розслідування та вважає, що наказ про його результати, прийнятий з порушенням норм матеріального права, при неповному та неправильному встановленні обставин, причин та умов, які мають значення для встановлення вини, неналежним дослідженням нормативно-правових актів, керівних документів та, як наслідок, притягнення позивача до відповідальності без наявних на те підстав. Стверджував, що він, як начальник речової служби належним чином виконав покладені на нього обов`язки та вжив всіх необхідних та можливих заходів контролю за обліком та збереженням ввіреного майна. Натомість його пояснення не були взяті до уваги та не перевірені, викладені у ньому факти.

Акт службового розслідування не містить відомостей доказів того, що саме з вини позивача було завдано державі збитки не зазначено, у чому полягали неправомірні дії позивача. Не містить акт і посилань на причинний зв`язок між діями та подією, доказів вини позивача, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність позивача, під час проведення розслідування не встановлювалися.

Ухвалою суду від 12.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог подав відзив з наданими доказами (т.1, а.с.86-153). У відзиві зазначив, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів ЗСУ (пп. 2 п. 3 Дисциплінарного статуту). Посадові особи, які постійно чи тимчасово відають військовим (корабельним) господарством, не можуть посилатися на незнання діючих законів, наказів, положень, настанов, керівництв та інструкцій, що визначають норми, порядок забезпечення військ, а також порядок обліку, зберігання та використання матеріальних засобів (п. 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300). Таким чином, начальник речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_1 , як посадова особа та військовослужбовець зобов`язаний неухильно додержуватись і зразково виконувати військовий обов`язок, а не маніпулювати поняттям форс-мажорних обставин та виправдовувати свою бездіяльність відсутністю реальної можливості виконувати обов`язки військової служби перебуваючи у таких умовах, за яких, нібито, не було фактичної можливості належно їх виконувати, а отже і виключати відповідальність за недбале ставлення до служби, чим виправдовувати свою бездіяльність.

Відповідач зазначає, що при розформуванні військової частини НОМЕР_1 було виявлено факти нестачі майна речової служби зазначеного підрозділу. У ході проведення службового розслідування було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 отримувала майно від фізичної особи підприємця " ОСОБА_2 " видаткова накладна № 52 від 18.03.2022 (додаток до акту № 35), акт приймання-передачі військового майна № 3 від 12.07.2022 (додатки до акту № 36, 36 1) та від ІНФОРМАЦІЯ_1 : видаткові накладні: № 98 від 25.04.2022 (додаток до акту № 37), № 150 від 16.06.2022 (додаток до акту № 38), № 153 від 20.06.2022 (додаток до акту № 39), № 195 від 02.09.2022 (додаток до акту № 40), № 278 від 11.11.2022 (додаток до акту № 41), № 296 від 28.11.2022 (додаток до акту № 42).

Загальна сума збитків відповідно до довідок-рахунків шкоди завданої державі внаслідок нестачі майна по речовій службі складає 69228 грн 63 коп.

Так своїми діями начальник речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги нормативно-правових актів, а саме - ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11, 16, 98 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині неправомірного використання, знищення та нестачі майна, що використовувалося особовим складом роти.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є прорахунки в службовій діяльності та неналежний контроль за виконанням поставлених завдань підлеглим особовим складом з боку начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 .

Вчинення викладених порушень підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході службового розслідування. Крім того, зазначені порушення перебувають у прямому зв`язку з виконанням начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою суду від 12.06.2023 судом було витребувано у відповідача додаткові докази у справі (т.1, а.с.156), на виконання яких такі докази були надані (т.1, а.с.159-205, т.2, а.с.1-144).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 № 2 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 9).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.01.2023 № 55 "Про призначення службового розслідування" було призначено службове розслідування стосовно посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактом нестачі майна військової частини НОМЕР_1 , що призвело до завдання шкоди державному майну (т. 1 а. с. 95-96).

За результатами проведеного службового розслідування, строк якого продовжувався згідно наказу від 25.01.2023 (т.1, а.с.97) комісією складено акт службового розслідування від 30.01.2023 за вих. № 1532 (т. 1, а. с.10-15, 52-57,102-129) та згідно із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" (т.1, а.с.21,50-51,98-101) визначено:

за порушення військової дисципліни, зокрема ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11 та ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накласти на начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - сувора догана (пункт 7 наказу);

за неналежне виконання обов`язків військової служби та службових обов`язків, внаслідок чого державі завдано шкоду, начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 69 228 (шістдесят дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 63 копійки по речовій службі (пункт 8 наказу);

здійснити утримання коштів з грошового забезпечення начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 розпочати встановленим порядком відповідно до Закону України від 03.10.2019 року № 160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" з лютого 2023 року в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення (пункт 9 наказу);

не виплачувати премію в повному обсязі за січень 2023 року начальнику речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (пункт 22 наказу) (т. 1 а. с. 98-101).

На звернення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 13.02.2023 до відповідача, листом від 14.02.2023 вих. № 4/81 було повідомлено про надання копії акту службового розслідування на електронну адресу (т. 1 а. с. 68,24). Після отримання копії акту службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , зміст акту було доведено до позивача.

ОСОБА_1 не погодився із п. 7, п. 8, п. 9 та п. 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування", а тому звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Збройні Сили України" правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Частинами 1, 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 83 Статуту внутрішньої служби начальник служби бригади зобов`язаний: здійснювати контроль та вживати заходів для забезпечення надійної охорони підпорядкованого складу, а також озброєння і техніки підпорядкованого підрозділу; здійснювати контроль за ощадливим витрачанням і правильністю використання пального та мастильних матеріалів в озброєнні, бойовій та іншій техніці служби; здійснювати контроль за виконанням вимог пожежної безпеки в підпорядкованих підрозділах і службі, а також заходи щодо охорони довкілля; вести облік та складати звітність у встановленому порядку.

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до вимог статей 1, 2 якого військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Пунктом 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (у редакції чинній на час виникнення спірних правових відносин) визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема сувора догана.

Відповідно до п.83-84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За приписами ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160- IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-ІХ), відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 якого матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Частиною першою ст. 3 Закону № 160-ІХ визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

За приписами частини другої статті 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно із частинами 2,7,8 статті 8 Закону № 160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Службове розслідування за фактами невиконання (неналежного виконання) службових обов`язків стосовно військовослужбовців ЗСУ, а також військовозобов`язаних та резервістів, завдання шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), та положень Закону України № 160-ІХ (п.7 розділу І Порядку №608) та може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройних Сил завдань (п. 1 розділу II Порядку № 608).

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння) (п. 84 Дисциплінарного статуту та пункт 3 розділу II Порядку №608).

Аналіз вищевказаного законодавства дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є доведення його вини у порушенні дисципліни та спричиненні матеріальної шкоди.

При цьому, Розділом V Порядку №608 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування, зокрема, відповідно до пунктів 1-6 цього Розділу за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Як вбачається із акта службового розслідування (п.3.3, п.4.3 (т.1, а.с.110,114-115), а саме в частині, що стосується позивача, дисциплінарною комісією встановлено, що «при розформуванні військової частини НОМЕР_1 було виявлено факти нестачі майна речової служби зазначеного підрозділу. У ході проведення службового розслідування було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 отримувала майно від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 видаткова накладна № 52 від 18.03.2022 (додаток № 35 до акту), акт приймання-передачі військового майна № 3 від 12.07.2022 (додатки № 36, 36-1 до акту) та від ІНФОРМАЦІЯ_1 : видаткові накладні: № 98 від 25.04.2022 (додаток № 37 до акту), № 150 від 16.06.2022 (додаток № 38 до акту), № 153 від 20.06.2022 (додаток № 39 до акту), № 195 від 02.09.2022 (додаток № 40 до акту), № 278 від 11.11.2022 (додаток № 41 до акту), № 296 від 28.11.2022 (додаток № 42 до акту) (т.1, а.с.58-62, 137-145,201).

По вказаним обставинам начальник речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_1 та начальник складу служби тилу штаб-сержант ОСОБА_4 відповідно до наданих пояснень (додаток 43 та додаток 44 до акту) вказали, що одяг, взуття та засоби захисту, що вказані в довідці-розрахунку про вартість шкоди завданій державі внаслідок втрати майна речової служби видані на підрозділи. Намет УСБ-56 знищено внаслідок пожежі. За наслідками якої проводиться службове розслідування. Проте станом на 30.01.2023 підтверджуючі документи не надані.

Відповідно до наданої позаштатним начальником речової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_5 довідки-рахунку про вартість шкоди завданій державі внаслідок нестачі майна речової служби (додаток № 45 до акт), що було видане військовій частині НОМЕР_1 загальна сума збитків складає 69 228 грн. 63 коп».

Оцінка акта за результатами службового розслідування, в тому числі оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ній висновків, а також щодо самих висновків розслідування, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого за результатами такого розслідування.

Таким актом, індивідуальної дії, що породжує певні права та обов`язки є наказ, що прийнятий за результатами розгляду акту. Саме наказ і є у цій справі предметом судового аналізу щодо відповідності вимогам чинного законодавства.

Зокрема, пунктами 7-9 оскаржуваного наказу позивачу оголошено дисциплінарне стягнення - «сувора догана», а також його притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 69228,63грн.

Крім того, з позивача утримано кошти з його грошового забезпечення з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення та вирішено не виплачувати йому премію за січень 2023 року в повному обсязі (п.22 наказу).

За наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин, слід встановити, чи було заподіяно позивачем пряму дійсну шкоду (що є однією з умов притягнення до матеріальної відповідальності).

Зі змісту спірного наказу слідує, що відповідач виходив з того, що проведеного службового розслідування було встановлено, що під час реформування військової частини було виявлено нестачу майна, у тому числі речової служби військової частини НОМЕР_1 .

За результатами вивчення отриманих під час службового розслідування матеріалів встановлено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , у тому числі начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 порушено заходи щодо збереження ввіреного їм майна.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу, прийнятому за результатом проведеного службового розслідування, суд враховує, що згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).

У постанові від 04.04.2018 у справі № 821/935/16 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Аналізуючи оскаржуваний наказ відповідача від 30.01.2023 р. №20 в частині, що стосуються притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вбачається, що позивач притягнутий до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, у зв`язку з порушенням ним ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України.

Однак, як вже зазначалось вище, положення стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не встановлюють жодних посадових обов`язків, вказують на додержання Конституції та законів України, Військової присяги, неухильне виконання вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів, необхідність покладення на військовослужбовців загальних обов`язків, зокрема пов`язують їх з необхідністю виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України говорить про те, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Поряд з цим в наказі не зазначено, що конкретно в діях або бездіяльності позивача розцінено відповідачем як неналежний контроль за обліком та рухом майна речової служби, в чому полягало неналежний його облік.

Крім того, в акті відповідач посилається на пояснення як позивача так і начальника складу служби тилу військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_4 , втім з акта службового розслідування не можна встановити, у зв`язку з чим до повної матеріальної відповідальності запропоновано комісією притягнути саме позивача. При цьому формальне посилання відповідача на те, що позивач обіймав посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 та був відповідальним за контроль за обліком та рухом майна речової служби в підрозділах не може бути належним та допустимим доказом притягнення до матеріальної відповідальності.

В акті службового розслідування (т.1, а.с.114-115) у п.4.3 комісія в частині визначення неправомірних дій позивача та причинного зв`язку між такими діями та подією, визначає, що неналежний контроль за обліком та рухом майна речової служби в підрозділах військової частини НОМЕР_1 та невжиття позивачем заходів щодо збереження ввіреного майна через недбалість позивача, призвело до нестачі матеріальних цінностей та завданню шкоди державному майну.

Причиною та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість, неналежне виконання службових обов`язків, неналежне виконання поставлених завдань щодо обліку матеріальних засобів з боку начальника речової служби лейтенанта ОСОБА_1 .

Водночас досліджені в ході судового розгляду докази не дозволяють стверджувати, що обставини вчиненого правопорушення установлені повно і всебічно перед притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження факту не виконання позивачем своїх функціональних обов`язків при несенні служби, вимог статутів та нормативно-правових актів. Відповідачем не встановлено в ході службового розслідування, не обґрунтовано і не доведено під час судового розгляду справи той факт, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків у розмірі 69228,63грн.

Так, з акта службового розслідування вбачається, що за результатом проведеної інвентаризації, про що складений акт (вх.№ 1055 від 30.01.2023), посадовими особами відповідача виявлений факт нестачі майна, яке перебуває на військовому обліку у військовій частині НОМЕР_1 (т.1, а.с.103), зокрема, відповідно до результатів інвентаризації встановлено, що у військовій частині присутня нестача майна, яке перебуває на обліку у речовій службі на суму 62228,63грн (т.1, а.с.105).

У той же час відповідно до акта про результати позапланової інвентаризації військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2023 (вх.№ 1055 від 30.01.2023) інформація про те, що в речовій служби виявлена нестача та саме на суму 62228,63грн відсутня (т.1, а.с.134). Відповідно до відомості, яка є додатком до зазначеного акта по речовій служби нестача складає «0» (т.1, а.с.135). У зв`язку цим з акта не можна встановити, як саме відповідач виявив нестачу майна по речовій службі на суму 62228,63грн. Таких доказів відповідачем суду не надано.

У день складення акта розслідування 30.01.2023 ОСОБА_1 надавав пояснення по факту нестачі майна, в яких відмітив, що майно, яке вказане в довідці-розрахунку про вартість шкоди були видано на підрозділи військової частини НОМЕР_1 , про що може надати накладні. У зв`язку з пізнім наданням роздавальних відомостей з підрозділів, що пов`язано з переходом військової частини на інше місце дислокації, інформація була не вчасно обрахована, а роздавальні відомості були передані невчасно. Майно, що вказано у довідці за п/н з 15 до 31 (а.с.152) видавалося також не лише на бійців військової частини, а й на бійців роти охорони та людей, які знаходилися на території де формувався батальйон. На підтвердження цього є роздавальні документи. З приводу намету УСБ-56 зазначив, що проводиться службове розслідування (т. 1 а. с. 132-133,147).

Однак, з акта службового розслідування неможливо встановити чи надавалась будь-яка оцінка наданим позивачем поясненням та чи надавалась йому можливість надати документи, що підтверджують видачу майна, чи досліджувались такі документи відповідачем та чи брались вони до уваги при проведенні службового розслідування.

Поряд з цим матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача був пошкоджений намет УСБ-56, у той же час відповідач обмежився виключно загальною фразою, що позивачем не були вжиті заходи щодо збереження ввіреного майна.

Разом з тим, судом встановлено, що у зв`язку з пожежею на полігоні в Рівненській області на місці розташування одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 , посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, за наслідками якого було складено акт службового розслідування від 19.01.2023 №125, який був отриманий відповідачем у даній справі 01.02.2023 (матеріали службового розслідування на а.с.164-199). Вказаний акт службового розслідування більш детально описує обставини знищення вище вказаного майна.

В пункті 2 розділу 5 вказаного акту зазначено: "Занести відповідні записи до Книги обліку втрат військового майна по речовій службі тилу про втрату матеріальних засобів, які рахуються за речовою службою служби тилу - намет УСБ-56 - 1 к.т." (т. 1 а. с. 164-178,189-190). Проте як вбачається з акта службового розслідування ці докази взагалі не були взяті до уваги. Факт втрати намету УСБ-56 (що значиться під п/н 7 в довідці-розрахунку), та обставини його втрати, на чому наголошував позивач (т.1, а.с.147) під час проведення службового розслідування взагалі не перевірявся, не досліджувався та не брався до уваги.

Під час проведення службового розслідування також надавав пояснення начальник складу служби тилу військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_4 . У поясненнях останній зазначив, що готовий надати накладні видачі майна та роздавальні відомості, які підтверджують факти видачі майна (т.1, а.с.150) також просив провести додаткове службове розслідування по майну, зазначеного у пунктам 15-31. Однак, з акта службового розслідування неможливо встановити чи надавалась можливість ОСОБА_4 надати документи, що підтверджують видачу майна, чи досліджувались такі документи відповідачем і чи брались вони до уваги при проведенні службового розслідування.

Більше того, в ході розгляду справи відповідачем самостійно надані видаткові накладні та роздавальні відомості на видане позивачем майно (т.1, а.с. 224-250, т.2, а.с.1-144), що підтверджує пояснення позивача та начальника складу служби тилу військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_4 , та, своєю чергою, спростовує висновок відповідача про нестачу такого майна.

Досліджені докази у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач не перевіряв та не надавав оцінку наданим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 поясненням, а висновок про допущення позивачем військової дисципліни та неналежне виконання обов`язків військової служби та службових обов`язків був зроблений на припущеннях, без підтвердження жодними належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Суб`єкт владних повноважень має обов`язок доказування правомірності свого рішення, натомість обидві сторони повинні надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимоги частини 2 статті 2 КАС України, у взаємозв`язку із положеннями частини 2 статті 19 КАС України, а тому наявні ознаки протиправності пунктів 7, 8, 9, 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 , а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1073,60 грн, сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (т.1, а. с. 47).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 7 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "сувора догана".

Визнати протиправним та скасувати пункт 8 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 69 228 грн 63 коп.

Визнати протиправним та скасувати пункт 9 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.

Визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 30.01.2023 № 20 "Про результати службового розслідування" в частині невиплати ОСОБА_1 премії за січень 2023 року в повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко