Ухвала суду № 139910338, 21.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15467/25

УХВАЛА

21 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 за вхід. №77025/26 від 08.07.2026 року в порядку ст. 383 КАС України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.

08.07.2026 року за вхід. №77025/26 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача в порядку 383 КАС України, в якій він просить:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 420/15467/25, та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо продовження обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та не здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Заяву розглянуто в порядку письмового провадження.

Обставини, встановлені судом

Рішенням суду від 07.11.2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, та з 01.03.2025 максимальним розміром, в тому числі із застосуванням з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром, в тому числі без застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Рішення набрало законної сили 10.02.2026 року.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі №420/15467/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії. Сума доплати пенсії з 01.02.2022 по 30.06.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 1024218,48 грн.

Також з перерахунків від 16.06.2026 року вбачається, що пенсія позивача з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 нарахована без обмеження максимальним розміром.

Разом з тим, пенсія Позивача з 01.01.2026 року, з 01.03.2026 та з 01.07.2026 року нарахована в сумі 57104 грн, 60347,75 грн та 60347,75 грн відповідно. Фактично призначено до виплати 34765,04 грн.

В той же час, з огляду на виписки з банку Заявника, здійснюючи виплату ОСОБА_1 перерахованої за рішенням суду пенсії та доплати, відповідачем застосовано положення Порядку №821, а фактична виплата пенсії становила 28112,66 грн, тобто відповідач протиправно здійснив її виплату в розмірі, у якому пенсія позивачу виплачувалась до здійснення її перерахунку на виконання судового рішення, що є значно меншим, ніж має бути виплачений.

Дослідивши заяву та матеріали справи, в частині вказаної заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, судовому захисту підлягає порушене право, свобода чи законний інтерес, щодо яких особа обґрунтовано стверджує про їх порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Стаття 382 КАС України передбачає один із процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення - за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до п.п.7, 8 ч.2 ст.383 КАС України у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду зазначаються інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч.5 ст.383 КАС України).

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 30.04.2026 року у справі №340/7985/25 розглядаючи касаційну скаргу на ухвали судів першої та апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо застосування при перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішень суду Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 дійшов наступних висновків.

«Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на помилковому ототожненні предмета цього спору з питаннями, що належать до сфери судового контролю за виконанням раніше ухвалених судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями статей 382, 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень допускає бездіяльність, приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони фактично пов`язані з виконанням попередніх судових рішень), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

Водночас, існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтями 382, 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до адміністративного суду з новим позовом, якщо дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - забезпечення реалізації вже винесеного судового рішення в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.

Касаційний перегляд судових рішень в цій категорії спорів зводиться до з`ясування таких питань:

- чи була підстава відмовити у відкритті провадження за пунктом 2 частини першої статті 170 КАС (тотожність спору в розумінні: ті самі сторони, той самий предмет, ті самі підстави);

- чи правильно суди ототожнили заявлені вимоги зі способом судового контролю, передбаченого положеннями статей 382, 383 КАС України, відмовивши позивачу у самостійному позові;

- чи забезпечили суди ефективний доступ до правосуддя, що гарантований положеннями статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли визнали достатнім формальне виконання без можливості оскаржити невиплату заборгованості як самостійне порушення.

Тотожність спору передбачає ідентичність трьох елементів: сторін, предмета та підстав позову.

Так у справі №340/4817/25 предмет судового розгляду стосувався зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, виданої Державною службою України з надзвичайних ситуацій.

У справі №340/1285/25 предметом судового розгляду були дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ №1, під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Натомість у справі №340/7985/25 предмет спору стосується перевірки правомірності застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області під час виплати пенсії ОСОБА_1 . Порядку №821, який регулює окремий порядок такої виплати.

Здійснивши порівняльний аналіз справи №340/7985/25 та справ №340/1285/25, №340/4817/25 колегія суддів дійшла висновку про відсутність тотожності у розумінні процесуального закону, оскільки вони мають різні предмети та підстави позову.

В такому випадку висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №340/7985/25 про тотожність спорів є помилковими. Суди вдалися до надмірного узагальнення, трактуючи оскарження будь-яких обмежень при виплаті пенсії як питання порядку виконання попередніх рішень. Проте, застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області положень Порядку №821 під час здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 є самостійною підставою для звернення з цим позовом, яка не була предметом дослідження у попередніх справах, а тому позивач має право на розгляд цієї вимоги по суті в межах нового позовного провадження.

Таким чином суди першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на наявність раніше ухвалених судових рішень між тими самими сторонами, не проаналізували критерії тотожності та фактично підмінили їх міркуванням про існування пов`язаних судових рішень. Сам факт наявності попередніх рішень між тими самими сторонами не може виключати можливість виникнення нових вимог, що виникли після ухвалення таких рішень й стосуються іншого об`єкта порушення (виплата/невиплата пенсії, або виплата у меншому розмірі).

Суди також вважали, що позивач мав звертатися із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень у справах №340/1285/25, №340/4817/25, застосувавши правовий підхід, згідно з яким не можна змусити виконувати попереднє рішення шляхом ухвалення нового рішення.

Однак колегія суддів вважає такий підхід надто формалізованим та таким, що не відповідає природі заявлених вимог.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі №340/4817/25 та рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №340/1285/25 не містили висновку про необхідність виплати пенсії ОСОБА_1 без застосування положень Порядку №821, оскільки цими рішеннями встановлено лише обов`язок здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки та без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ №1.

Варто зазначити, що вказівка судів на застосування механізмів судового контролю, передбачених положеннями статей 382, 383 КАС України, може вважатися обґрунтованою у ситуації, коли триває чи оскаржується сам процес виконання тієї дії, яку приписано у рішенні. У випадку ж після формального виконання судового рішення, тобто, в даному випадку, здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки та без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ №1, виникає окрема дія, яка полягає у виплаті вже нарахованої пенсії із застосуванням Порядку №821, що є іншим об`єктом спірних відносин, який має розглядатися в самостійному позові.

Ототожнення такого позову з повторним зобов`язанням виконати попереднє судове рішення спотворює зміст вимог позивача та позбавляє ефективного способу захисту порушеного права.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що спірні правовідносини перейшли до стадії виконання судового рішення, не врахували повною мірою позицію позивача про те, що виконання одного судового рішення може породжувати нові рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які також можуть бути протиправними та підлягати окремому судовому оскарженню, якщо вони виходять за межі визначеного законодавством механізму виконання вже встановлених судом зобов`язань.

Верховний Суд наголошує, що правовий підхід згідно з яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку №821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивача, визначено відповідачем із застосуванням Порядку №821, правомірність якого є предметом спору у цій справі. Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

Отже суди, відмовивши у відкритті провадження, фактично позбавили позивача можливості вирішити питання наявності підстав для фактичної виплати пенсії у повному розмірі.

Надмірний формалізм під час визначення судами предмета та підстав позову нівелює принцип обов`язковості судового рішення, а також призводить до порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право особи на оскарження нових актів, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що виникли у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, є невід`ємною складовою права на доступ до правосуддя. Ухилення суду від розгляду позовних вимог по суті, обґрунтовуючи це лише необхідністю застосування механізмів судового контролю, передбачених статтями 382, 383 КАС України, позбавляє позивача можливості повного відновлення порушеного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй усталеній практиці зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як складова «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», заява №18357/91, пункт 40; «Бурдов проти Росії (№2)», заява №33509/04, пункт 65).

Практика ЄСПЛ виходить із того, що право доступу до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним (рішення у справі «Белле проти Франції», заява №23805/94, пункти 36- 38). Надмірний формалізм у застосуванні процесуальних вимог (зокрема, щодо ототожнення нового позову з процедурою судового контролю за виконанням рішення) може покласти на особу непропорційний тягар і позбавити її можливості отримати розгляд заявленої вимоги по суті (рішення у справі «Шестопалова проти України», заява №55339/07, пункти 16, 23-24).

Отже, суди повинні уникати такого тлумачення процесуальних норм, яке фактично заперечує право особи на судову перевірку нових рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень лише через їхній формальний зв`язок із процесом виконання попереднього рішення.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема Порядок №821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.»

Аналіз висновків Верховного Суду дає підстави однозначно вважати, що застосування суб`єктом владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення нової нормативної підстави (зокрема Порядок №821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, належним способом захисту порушеного права є саме звернення до суду з окремим позовом.

За сукупності наведених обставин, з огляду на правову позицію Верховного Суду, суд не вбачає наявності правових підстав для задоволенні заяви в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 420/15467/25, та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо продовження обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 293, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 за вхід. №77025/26 від 08.07.2026 року в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій відповідача щодо не виконання рішення суду у справі №420/15467/25 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА