Ухвала суду № 139910300, 21.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16493/22

УХВАЛА

21 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 за вхід. №72239/26 від 29.06.2026 року в порядку ст. 383 КАС України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

29.06.2026 року за вхід. №72239/26 через канцелярію суду надійшла заява позивача в порядку 383 КАС України, в якій він просить:

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо несвоєчасного виконання судового рішення від 19 січня 2023 року у справі №420/16493/22 в частині невиплати пенсійної заборгованості ОСОБА_1 у сумі сорок шість тисяч триста двадцять три гривні сімдесят дві копійки (46323,72 грн.) за період з липня 2022 року до квітня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України В Одеській області забезпечити виплату ОСОБА_1 заборгованість у сумі сорок шість тисяч триста двадцять три гривні сімдесят дві копійки.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Заяву розглянуто в порядку письмового провадження.

Обставини, встановлені судом

Рішенням суду від 19.01.2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійної виплати ОСОБА_1 , встановленої йому з 01.07.2022 року за результатами проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25567/21, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійної виплати ОСОБА_1 , встановленої йому з 01.11.2022 року за результатами проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/24/22, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.07.2022 року та з 01.11.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації та без застосування обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 24.02.2023 року.

З наданих до суду листів відповідача, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі №420/16493/22, проведено перерахунок пенсії (копії перерахунків пенсії додаються).

Розмір пенсії з 01.04.2023 становить 41619,86 грн.

Інформація про виконання рішення у справі № 420/16493/22 Головним управлінням внесені до реєстру судових рішень.

Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.07.2022 по 31.03.2023 в сумі 46323,72 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Крім того Головним управлінням також здійснено перерахунки пенсії заявника за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду:

- від 25.02.2020 по справі № 420/4480/19 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на суму 14624,40 грн (борг виплачено);

- від 27.07.2021 по справі № 420/10978/21 за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 на суму 170391,37 грн;

- від 18.02.2022 по справі № 420/25567/21 за період з 01.01.2018 по 30.11.2019 на суму 54897,09 грн;

- від 03.06.2022 по справі № 420/24/22 за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 на суму 643297.30 грн;

Частина нарахованої доплати пенсії зарахована на Ваш поточний рахунок в сумі 530,00 грн - в листопаді 2022 року, в сумі 2,18 грн - в грудні 2022 року, в сумі 557,32 грн - в липні 2023 року, в сумі 2093,00 грн - в вересні 2023 року, в сумі 1303,00 грн - в жовтні 2023 року, в сумі 4,10 грн -в листопаді 2023 року, в сумі 0,62 грн в грудні 2023 року, в сумі 2361,00 грн - в жовтні 2024 року, в сумі 2361,00 грн - в листопаді 2024 року, в сумі 2361,00 грн - в грудні 2024 року, в сумі 2361,00 грн - в жовтні 2025 року, в сумі 2361,00 грн - в листопаді 2025 року, в сумі 4402,00 грн - в грудні 2025 року, в сумі 2595,00 грн - в лютому 2026 року, в сумі 2595,00 грн в березні 2026 року, в сумі 2595,00 грн - в квітні 2026 року.

Залишок боргу буде в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством.

16.03.2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №71317783 (ідентифікатор доступу 66Б25ДБ56880) з виконання виконавчого листа у справі №420/16493/22 від 13.03.2023 року виданого Одеським окружним адміністративним судом.

29.03.2023 року Головним управлінням на адресу виконавчої служби направлено лист №1500-0505-5/37659 про виконання рішення суду.

Станом на дату розгляду заяви виконавче провадження з виконання виконавчого листа №420/16493/22 від 13.03.2023 року відкрите, не завершене та виконавцем прийняті лише постанови про відкриття провадження та стягнення витрат з боржника на проведення виконавчих дій.

Дослідивши заяву та матеріали справи, в частині вказаної заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 2 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2, 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульований статтею 383 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до п.п.7, 8 ч.2 ст.383 КАС України у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду зазначаються інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч.5 ст.383 КАС України).

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/16493/22, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.07.2022 року та з 01.11.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації та без застосування обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.

Звертаючись з заявою ОСОБА_1 на протиправності дій щодо невиплати суми нарахованої заборгованості.

Разом з тим суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що невиплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов`язків.

Варто також відзначити, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі №420/16493/22, проведено перерахунок пенсії (копії перерахунків пенсії додаються).

Розмір пенсії з 01.04.2023 становить 41619,86 грн.

Інформація про виконання рішення у справі № 420/16493/22 Головним управлінням внесені до реєстру судових рішень.

Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.07.2022 по 31.03.2023 в сумі 46323,72 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Крім того Головним управлінням також здійснено перерахунки пенсії заявника за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду:

- від 25.02.2020 по справі № 420/4480/19 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на суму 14624,40 грн (борг виплачено);

- від 27.07.2021 по справі № 420/10978/21 за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 на суму 170391,37 грн;

- від 18.02.2022 по справі № 420/25567/21 за період з 01.01.2018 по 30.11.2019 на суму 54897,09 грн;

- від 03.06.2022 по справі № 420/24/22 за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 на суму 643297.30 грн;

Частина нарахованої доплати пенсії зарахована на Ваш поточний рахунок в сумі 530,00 грн - в листопаді 2022 року, в сумі 2,18 грн - в грудні 2022 року, в сумі 557,32 грн - в липні 2023 року, в сумі 2093,00 грн - в вересні 2023 року, в сумі 1303,00 грн - в жовтні 2023 року, в сумі 4,10 грн -в листопаді 2023 року, в сумі 0,62 грн в грудні 2023 року, в сумі 2361,00 грн - в жовтні 2024 року, в сумі 2361,00 грн - в листопаді 2024 року, в сумі 2361,00 грн - в грудні 2024 року, в сумі 2361,00 грн - в жовтні 2025 року, в сумі 2361,00 грн - в листопаді 2025 року, в сумі 4402,00 грн - в грудні 2025 року, в сумі 2595,00 грн - в лютому 2026 року, в сумі 2595,00 грн в березні 2026 року, в сумі 2595,00 грн - в квітні 2026 року.

Залишок боргу буде в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством.

З зазначеного вбачається, що доводи позивача про те, що відповідач відмовляється виконати рішення суду є передчасними.

Суд також звертає увагу, що при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.01.2021 по справі № 640/1364/19.

Таким чином, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

16.03.2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №71317783 (ідентифікатор доступу 66Б25ДБ56880) з виконання виконавчого листа у справі №420/16493/22 від 13.03.2023 року виданого Одеським окружним адміністративним судом.

Станом на дату розгляду заяви виконавче провадження з виконання виконавчого листа №420/16493/22 від 13.03.2023 року відкрите, не завершене та виконавцем прийняті лише постанови про відкриття провадження та стягнення витрат з боржника на проведення виконавчих дій.

Обов`язковість рішення суду, яке набрало законної сили для учасників справи забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заявником про вжиті виконавцем заходи щодо примусового виконання рішень у своїй заяві не зазначалось, як і про неможливість здійснення такого примусового виконання.

Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача.

За відсутності встановлення таких обставин, суд доходить висновку, що заява заява ОСОБА_2 в порядку ст.383 КАС України є безпідставною, а тому не належить задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).

В силу вимог ч.4 ст.249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд звертає увагу на те, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства, зокрема, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Водночас, необхідно зазначити, що ст.249 КАС України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала, у даному випадку, є формою реагування на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Підставою ж для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

У постанові від 13 червня 2024 року по справі №826/3979/18 Верховний Суд зазначив, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Така ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.

Верховний Суд неодноразово вказував, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону. Обов`язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме полягає відповідне порушення. Якщо під час розгляду справи встановлено ознаки кримінального правопорушення, суд, постановляючи окрему ухвалу про інформування прокурора або органу досудового розслідування, має вказати, ознаки якого саме кримінального правопорушення ним виявлено, а також обґрунтовувати, покликаючись на докази, які містяться в матеріалах справи, суть кримінального правопорушення.

Постановлення окремої ухвали суду не є формою притягнення порушника до відповідальності, а є формою реагування суду на виявлені ним можливі порушення з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Перевірка наявності чи відсутності підстав для притягнення відповідних осіб до відповідальності здійснюється органами, уповноваженими на це.

З викладеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є саме правом, а не обов`язком суду та здійснюється, якщо судом було виявлено порушення закону та такі порушення є очевидно протиправними.

В той же час, у заяві не наведено обставин (системність і незворотність виявлених порушень; вказівки на причини та умови, що спричинили (зумовили) виявлені порушення, з метою їх усунення чи запобігання таким порушенням в майбутньому), які б призводили до виникнення необхідності реагування суду в порядку ст.249 КАС України шляхом постановлення окремої ухвали. Судом таких обставин також не встановлено.

За сукупності наведених обставин, суд не вбачає наявності правових підстав, визначених нормами статті 249 КАС України, для постановлення окремої ухвали, після ухвалення рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 293, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. №72239/26 від 29.06.2026 року в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій відповідача щодо не виконання рішення суду у справі №420/16493/22 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА