Окрема думка судді № 139909438, 15.09.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Снятинський районний суд Івано-Франківської області

15 вересня 2026 року

Справа № 351/861/26

номер провадження 2-о/351/118/25

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області

Мартинюка В.І.

15 вересня 2026 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мартинюка В.І., присяжних Гояна М.М. та Костащука М.В. ухвалено рішення по справі №351/861/26 за клопотанням адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки і піклування Снятинської міської ради, Снятинський психоневрологічний інтернат, про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. Клопотання ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено, строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_3 недієздатним продовжено строком на два роки з роки з дня набрання ним законної сили.

Як передбачено ст. 293 ЦПК України, розгляд справ у порядку окремого провадження про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних. Відповідно до вимог ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" присяжним є особа, яка у випадках процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду.

Згідно ч.1 ст. 35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи вирішуються більшістю голосів суду. Головуючий голосує останнім.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ЦПК України при ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення.

За приписами ч. 3 ст. 35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Завданням опіки є забезпечення особистих немайнових та майнових прав і інтересів особи, яка через стан здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

За змістом статей 60, 63 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому опікуном може бути призначена фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка надала письмову згоду, з урахуванням, зокрема, можливості такої особи виконувати обов`язки опікуна.

Відповідно до статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, забезпечувати йому необхідні побутові умови, догляд та лікування, а також вживати заходів щодо захисту його цивільних прав та інтересів.

Під час продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, суд повторно не встановлює обставини справи і питання про призначення опікуна не потребує повторного вирішення, оскільки останній від виконання таких обов`язків не звільнявся та продовжує їх виконувати.

Однак у цій справі вважаю за необхідне висловити окрему думку в частині рішення щодо призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_3 з огляду на таке.

У матеріалах справи міститься відповідь органу опіки та піклування Снятинської міської ради на адвокатський запит ОСОБА_2 про те, що станом на 17 серпня 2026 року громадянин ОСОБА_1 жодного звіту про виконання ним обов`язків опікуна до органу опіки та піклування Снятинської міської ради не подавав. Тому документального підтвердження належного виконання ним у повному обсязі обов`язків щодо захисту прав та інтересів підопічного не має. Крім того, ОСОБА_3 перебуває у Снятинському психоневрологічному будинку-інтернаті на повному державному утриманні, органом опіки та піклування не приймалися рішення щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків опікуна. На підставі викладеного, орган опіки та піклування не може надати безумовне твердження належного виконання опікуном своїх обов`язків у повному обсязі, оскільки опікуном не виконано передбачений п. 4.11 Правил опіки та піклування обов`язок щодо щорічного звітування.

Слід вказати, що ОСОБА_3 перебуває у Снятинському психоневрологічному будинку-інтернаті на повному державному утриманні. За таких обставин особливо важливого значення набуває встановлення того, яким саме чином опікун здійснює свої повноваження, бере участь у забезпеченні прав та інтересів підопічного, підтримує зв`язок із ним, представляє його інтереси та вживає необхідних заходів щодо захисту його особистих немайнових і майнових прав.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та достатніх документальних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 фактично та належним чином у повному обсязі здійснює покладені на нього обов`язки щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_3 .

Водночас той факт, що органом опіки та піклування не приймалося рішення про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна, сам по собі не може свідчити про належне виконання ним таких обов`язків, оскільки представник органу опіки та піклування прямо повідомив про відсутність щорічних звітів опікуна, вказав на те, що обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 не здійснювалося, оскільки останній перебуває у будинку-інтернаті на повному державному утриманні.

Разом з тим, статттею 75 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може звільнити особу від повноважень опікуна за заявою органу опіки та піклування, зокрема у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу закладу соціального захисту.

Зазначена норма підтверджує, що законодавець пов`язує збереження повноважень опікуна не лише з фактом його попереднього призначення, а насамперед із належним виконанням ним обов`язків та забезпеченням прав та інтересів підопічного.

З огляду на викладене, вважаю, що наявні у справі обставини не дають достатніх підстав для висновку про належне виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна ОСОБА_3 .

Саме з цих підстав не погоджуюсь із рішенням суду в частині фактичного продовження за ОСОБА_1 можливості здійснювати повноваження опікуна, оскільки матеріали справи не містять належного документального підтвердження виконання ним передбачених законом обов`язків щодо захисту прав та інтересів підопічного.

Окремо звертаю увагу на те, що в умовах дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації статус опікуна недієздатної особи може мати для особи, яка здійснює опіку, додаткові правові наслідки, зокрема у сфері військового обов`язку та мобілізації.

На мою думку, бажання ОСОБА_1 бути призначеним опікуном ОСОБА_3 зумовлене бажанням безпідставно набути права на відстрочку від мобілізації відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, вважаю, що за відсутності документального підтвердження належного виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна та з урахуванням встановленого факту неподання ним щорічних звітів є обґрунтовані підстави не погодитися з висновком суду щодо подальшого здійснення ним повноважень опікуна ОСОБА_3 .

Саме в цій частині висловлюю свою окрему думку.

Окрема думка складена 21 вересня 2026 року.

Суддя Василь МАРТИНЮК