Рішення № 139908898, 18.09.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1484/26

Провадження №: 2/343/1101/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Лицура І.М.,

секретаря судового засідання Бойків В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за кредитним договором № 990926089 від 14.10.2025 року в розмірі 91 926,42 грн., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивували тим, що 14 жовтня 2025 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 990926089, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог вказаного Закону відповідач зареєструвався на сайті кредитодавця, пройшов процедуру верифікації, ознайомився з умовами кредитування, йому було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Кредитодавець надав ОСОБА_1 кредит у національній валюті у розмірі 30 100,00 грн. на банківську картку позичальника за № НОМЕР_1 . 16 грудня 2025 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/76, відповідно до якого ТзОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 990926089 від 14.10.2025 року. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти відповідачу виконав в повному обсязі, однак, останній взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, що створило заборгованість у розмірі 91 926,42 грн., яка складається з наступного: 30 100,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 60 020,42 грн. - заборгованість по несплачених відсотках та 1 806,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту. Вищевказані дії відповідача свідчать про відмову від добровільного повернення боргу, в зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (а.с. 110-114), в якому вказав, що позовні вимоги ТзОВ «Таліон Плюс» визнає частково, не заперечує щодо стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30 100,00 грн., а в решті вимог просить відмовити. Свої аргументи обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору, укладено 14.10.2025 року з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», він отримав кредит в розмірі 30 100,00 грн. Однак, сума нарахованих відсотків та комісії є очевидно непропорційною до суми основного зобов`язання. Кредитні кошти були використані не на особисті потреби чи необґрунтовані витрати, а виключно у зв`язку з тяжкими сімейними обставинами та необхідністю рятувати здоров`я і життя найближчих людей. Рідний брат дружини проходив військову службу та внаслідок отриманих контузій зазнав значного погіршення стану здоров`я. Після повернення він тривалий час перебував на лікуванні, проходив обстеження та потребував постійної медичної допомоги. Родина намагалася зробити все можливе для його порятунку, однак у серпні 2025 року він помер від раку горла. Його смерть стала тяжким моральним ударом для всієї родини, оскільки своєї сім`ї не мав, та спричинила значні фінансові витрати, пов`язані як із лікуванням, так і з організацією поховання. Після смерті брата стан матері різко погіршився. Через тяжке емоційне потрясіння та проблеми зі здоров`ям, вона була госпіталізована та перебувала на стаціонарному лікуванні, що також потребувало значних коштів на медичні препарати, обстеження та догляд. Окрім цього, починаючи з вересня 2025 року, його дитина захворіла на пневмонію та потребувала тривалого лікування, придбання медикаментів і постійного медичного нагляду. У той період він був змушений одночасно нести витрати на лікування матері, хворої дитини, а пізніше лікування і операційне втручання дружини в обласному перанитальному центрі м.Івано-Франківська. Сукупність зазначених трагічних життєвих обставин, постійні витрати на лікування, поховання близької людини та необхідність забезпечення родини призвели до критичного погіршення матеріального становища та фактичного потрапляння у скрутне фінансове становище, що стало причиною виникнення заборгованості за кредитним договором. Що стосується вимоги позивача про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., то ця сума є необґрунтованою та неспівмірною, оскільки позовна заява є типовою (шаблонною), не містить індивідуальної правової позиції, а обсяг часу, витрачений на її підготовку, є мінімальним.

В судове засідання представник позивача за довіреністю № 112 від 30.03.2026 року (а.с. 67) Буряк О.В. не з`явилася, до позовної заяви долучила заяву про розгляд даної справи за відсутності представника позивача, вказавши, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі та не заперечують щодо заочного розгляду справи (а.с. 99).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 07.07.2026 року, яку не вручено в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 109). Також ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд даної справи шляхом поміщення оголошень про виклик його до суду на сайті Долинського районного суду Івано-Франківської області 07.07.2026 року та 02.09.2026 року (а.с. 106,118). Про те, що відповідач знав про час та місце розгляду справи, свідчить поданий ним відзив на позов, в якому не зазначено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин суд 18.09.2026 року постановив ухвалу про проведення розгляду даної справи за відсутності сторін.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 14.10.2025 року на сайті ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ознайомився із основними умовами кредитування, пройшов процедуру верифікації, заповнив заявку на отримання грошових коштів у кредит від 14.10.2025 року, в якій, серед іншого, вказав свої ідентифікуючі дані та номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с. 23).

На підставі вказаних дій, між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 990926089, що підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «XNUV» (а.с. 26-38), тобто було укладено у електронному вигляді договір, за умовами якого первісний кредитор надав позичальнику кредит у національній валюті в розмірі 30 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п.п. 5.1, 7.1, 8.3, 8.5, 8.7.1 договору кредитної лінії № 990926089 від 14.10.2025 року та паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» від 14.10.2025 року, що також підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «4259» (а.с. 24-25), строк кредитування складає 1826 днів, тобто кінцевою датою повернення кредиту є 13.11.2030 року, дисконтний період становить 30 календарних днів. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Дисконтна процентна ставка становить 0,15 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що складає 54,75 % річних. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, що становить 357,70 % річних. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 1 806,00 грн.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів та довідки від 12.02.2026 року (а.с. 61-62), первісний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 14.10.2025 року о 13:28 год. перерахувало ОСОБА_1 кредитні коштів в сумі 30 100,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 на підставі договору № 990926089 від 14.10.2025 року.

Факт укладення кредитного договору відповідач визнає у відзиві на позов.

Як встановлено з договору факторингу № МВ-ТП/76 від 16.12.2025 року, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 4176 від 31.12.2025 року на суму 3 925 623,37 грн. та витягу з Реєстру прав вимоги (а.с. 14-19), право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 990926089 від 14.10.2025 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТзОВ «Таліон Плюс» на суму заборгованості 63 909,34 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виданого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунку заборгованості, проведеного позивачем ТзОВ «Таліон Плюс» (а.с. 20-22), сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 990926089 від 14.10.2025 року складає 91 926,42 грн., яка складається з наступного: 30 100,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 60 020,42 грн. - заборгованість по несплачених відсотках та 1 806,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

З цих же розрахунків вбачається, що відповідач 21.11.2025 року здійснив платіж на погашення боргу на суму 5,00 грн., тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним договору кредитної лінії № 990926089 від 14.10.2025 року.

Суд погоджується з тим, що за відповідачем правомірно рахується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30 100,00 грн., що ним не заперечується у відзиві на позов, та 1 806,00 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту,

Що ж стосується заявлених до стягнення процентів, то суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які той не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, а також важкий матеріальний стан відповідача та збіг складних особистих обставин, про що вказано у відзиві на позов, суд вважає, що встановлений первісним кредитором розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим його слід зменшити та встановити в розмірі 30 100,00 грн.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з первісним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору, право вимоги за яким згідно договору факторингу перейшло до позивача, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь ТзОВ «Таліон Плюс» слід стягнути заборгованість за договором кредитної лінії № 990926089 від 14.10.2025 року в розмірі 62 006,00 грн., яка складається з наступного: 30 100,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 30 100,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках та 1 806,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 67,45 % сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що був сплачений згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1800 від 23.06.2026 року в розмірі 2 662,40 грн. (а.с. 11), який становитиме 1 795,79 грн.

Крім того, на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, укладений між ТзОВ «Таліон Плюс» та адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», додаткову угоду № 3524 від 09.06.2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2026 року та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 317 від 09.06.2026 року, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг становить 5 000,00 грн. (а.с. 69-76). Виходячи з викладеного, оскільки суд задоволив позовні вимоги позивача на 67,45 %, то на його користь пропорційно слід стягнути з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 372,50 грн.

На підставі викладеного, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207,526,610,626,638,1048-1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 990926089 від 14.10.2025 року в розмірі 62 006,00 грн. (шістдесят дві тисячі шість гривень), 1 795,79 грн. (одну тисячу сімсот дев`яносто п`ять гривень і 79 копійок) відшкодування сплаченого судового збору та 3 372,50 грн. (три тисячі триста сімдесят дві гривні та 50 копійок) витрат за надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» професійної правової допомоги адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», що знаходиться за адресою: 14017, м.Чернігів вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ: 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 14.07.2020 року органом 2610.

Суддя: