Рішення № 139907600, 18.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокусправа № 380/3806/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10; ЄДРПОУ 43305056) в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо:

1.1.не нарахування та виплатити ОСОБА_1 доплати передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі у травні та червні 2022 року;

1.2. не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової компенсації за не використані 28 діб відпустки, а саме визначення її розміру без урахування таких складових грошового забезпечення як індексації та доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

1.3. не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а саме визначення її розміру без урахування таких складових грошового забезпечення як індексації та доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

1.4. не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;

1.5. не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані 514 діб відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на дату звільнення - 06.06.2022.

2.Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України:

2.1.перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду та раніше виплаченої суми, доплату передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі за травень та червень 2022 року;

2.2.перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір грошової компенсації за не використану частину відпустки у кількості 28 діб, включивши до такого розрахунку індексацію та доплату визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів;

2.3.перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплаченої суми, ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за 27 років служби, включивши до такого розрахунку індексацію та доплату визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та виплати її без урахування податків та зборів;

2.4.нарахувати та виплатити ОСОБА_1 без урахування податків та зборів індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;

2.5.нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , без урахування податків та зборів, грошову компенсацію за не використані 514 діб відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення 06.06.2022, розрахованого із урахуванням індексації та доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- вирішити питання про судові витрати. Попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 8 000 грн

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 29 травня 2026 року призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою від 23.07.2026 залучено співвідповідачів: Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та Департамент кримінальної розвідки Національної поліції України.

Ухвалою від 13.08.2026, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, проведено заміну відповідача Департаменту кримінальної розвідки Національної поліції України на Національну поліцію України.

Ухвалою від 13.08.2026, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, залучено співвідповідача: Головне управління МВС України у Львівській області.

Відповідно до ухвали від 10.09.2026, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, суд перейшов у письмове провадження.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що йому не в повному розмірі у травні та червні 2022 року нараховано та виплачено доплату передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168, компенсацію за не використані 28 діб відпустки т одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції нараховано без урахування індексації та доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», не нараховано індексацію за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, не нараховано грошову компенсацію за не використані 514 діб відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на дату звільнення - 06.06.2022. Вважає таку бездіяльність протиправною.

Представник відповідача Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, подав до суду відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що додаткова винагорода за травень та червень 2022 року, передбачена Постановою № 168 - виплачена позивачу в повному обсязі, що підтверджується вищевказаними доводами та наданими на їх підтвердження доказами. Крім того, всі інші виплати здійснені відповідно до норм законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що Методичні рекомендації, підготовлені Національною поліцією України щодо виплати додаткової винагороди, не можуть розглядатися як нормативно-правовий акт. На момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало жодних підстав для пропорційного зменшення або невиплати додаткової винагороди. Просить позов задоволити.

Представник відповідача Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України подав відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в ДПН в період часу з 07.11.2015 по 12.02.2017. Порядок № 1078 до жовтня 2017 року не поширював свою дію на поліцейських, законодавчими актами з часу утворення органу поліції у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, було визначено право в поліцейських на індексацію їх грошового забезпечення, однак до внесення відповідних змін до Порядку № 1078, був відсутній порядок (механізм) здійснення обрахування такої індексації саме для поліцейських, а органи поліції в силу вимог статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» діють виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і встановлювати нові правові норми власними рішеннями (актами, наказами) не уповноважені.

Представник відповідача Національної поліції України подав відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що до кінця жовтня 2017 року законодавством не було передбачено права поліцейських на індексацію грошового забезпечення. Правові підстави для таких виплат в апараті НПУ виникли лише після 24.10.2017 (із набранням чинності змін до Порядку № 1078) та реалізовувалися з 01.11.2017. З огляду на це, позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування індексації за минулий період служби з 13.02.2017 по 31.10.2017 є нормативно необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати на його користь індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2017 по 31.10.2017 не підлягають задоволенню.

Представник відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області подав відзив на позов, у якому позов не визнав. Наголосив на відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, у зв`язку з відсутністю передбаченого законодавством у нього такого обов`язку, з огляду на наступне: протягом періоду проходження служби в міліції позивач з рапортом щодо надання йому будь-якої відпустки не звертався; при цьому, будь-яких перешкод для використання відпусток в позивача не було. Відсутні відомості про відмову в наданні будь-яких відпусток (основних, додаткових, соціальних і т.д.). Позивач у встановленому порядку наказ ГУМВС України у Львівській області від № 806 о/с від 06.11.2015, який є актом індивідуальної дії, на підставі якого фінансовим відділом проводиться виплата коштів, у тому числі компенсація за невикористані відпустки, не оскаржував. Одночасно, звертає увагу, що у 2013 та 2015 надання відпусток вважається юридично неможливим. З даного приводу ГУМВС України у Львівській області повідомляє, що допущені помилки та недоліки у наказах не можуть бути підставою для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки. У зв`язку з вищенаведеним, підстави для визнання протиправними дій Головного управління МВС України у Львівській області щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невідбуті дні відпустки при звільненні відсутні.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що при переміщенні з посади поліцейському видається грошовий атестат відповідно до пункту 1 розділу ІХ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 на підставі якого орган поліції до якого прибув поліцейський здійснює подальше нарахування грошового забезпечення. В той же час повний та своєчасний розрахунок із працівником належить до компетенції органу який видає наказ про звільнення. Також, при розгляді спору просить врахувати, що станом на дату звільнення позивача з ОВС України 06.11.2015 та переміщення після реорганізації до органів поліції, відповідно до ч.2 ст.81 КЗпП (в реакції на час спірних правовідносин, на дату звільнення) було передбачено, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Тобто, було передбачено або отримання грошової компенсації при звільненні з ОВС України або збереження права на отримання грошової компенсації при звільненні з нового місця роботи - Національної поліції. При звільненні з ОВС України позивач не отримав грошової компенсації, відтак за ним збереглось право використати такі відпустки вже під час проходження служби у поліції. В той же час, оскільки під час служби в поліції позивач не використав такі відпустки, то новий роботодавець - Національна поліція України зобов`язана провести відповідну компенсацію.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити, представники відповідачів -відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в ГУМВС України у Львівській області з 17.02.1997 по 06.11.2015.

За час проходження служби в органах внутрішніх справ з 1997-2015 роки використав щорічні чергові відпустки: 1997 рік - з 27.12.1997 по 25.01.1998 (30 днів) (наказ № 103 від 24.12.1997); 1998 рік - з 22.12.1998 по 20.01.1999 (30 днів) (наказ від 22.12.1998); 1999 рік - з 28.12.1999 по 26.01.2000 (30 днів) (наказ № 134 від 28.12.1999); 2000 рік - відсутня інформація щодо використаної відпустки; 2001 рік - з 24.09.2001 по 23.10.2001 (30 днів) (наказ № 116 від 24.09.2001); 2002 рік - інформація відсутня щодо використаної відпустки; 2003 рік - інформація відсутня щодо використаної відпустки; 2004 рік - інформація відсутня щодо використаної відпустки; 2005 рік - інформація відсутня щодо використаної відпустки; 2006 рік - інформація відсутня щодо використаної відпустки; 2007 рік - з 20.06.2007 по 25.07.2007 (35 днів) (наказ № 237 о/с від 25.07.2007); 2008 рік - з 06.10.2008 по 09.11.2008 (35 днів) (наказ № 332 о/с від 06.10.2008); 2009 рік - з 03.08.2009 по 05.09.2009 (35 днів) (наказ № 217 о/с від 04.08.2009); 2010 рік - з 05.07.2010 по 11.08.2010 (38 днів) (наказ № 202 о/с від 02.07.2010); 2011 рік - з 08.08.2011 по 07.09.2011 (33 дні) (наказ № 248 о/с від 09.08.2011); з 06.10.2011 по 15.10.2011 (10 днів), а також короткострокова відпустка з 26.09.2011 по 05.10.2011 (10 днів) (наказ № 317 о/с від 26.09.2011); 2012 рік - інформація відсутня щодо використаної відпустки; 2013 рік - з 01.08.2013 по 10.09.2013 (наказ № 317 о/с від 02.08.2013), Відкликано наказом № 336 о/с від 19.08.2013, загалом 14 днів; 2014 рік - з 01.08.2014 по 10.09.2014 (наказ № 63 о/с-в від 23.07.2014), відкликано наказом № 77 о/с-в від 26.08.2014, загалом 21 день; 2015 рік - з 01.08.2015 по 15.09.2015 (46 днів, 1 з яких святковий) (наказ № 86 о/с від 03.08.2015); з 03.04.2015 по 09.04.2015 (7 днів) ( наказ № 36 о/с-в від 03.04.2015 використано відпустку за 2014 рік).

Наказом ГУМВС України у Львівській області № 806 о/с від 06.11.2015 згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) полковника міліції ОСОБА_1 начальника управління боротьби з незаконним обігом наркотиків ГУМВС.

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 58 о/с позивача призначено начальником другого територіального управління (з обслуговування Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 07.11.2015.

Наказом ліквідаційної комісії ДПН від 13.02.2017 № 21 о/с ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведено для подальшого проходження служби до апарату центрального органу управління Національної поліції України, звільнивши його з посади начальника другого територіального управління (з обслуговування Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 13.02.2017.

Наказом НПУ від 24.02.2017 № 142 о/с дск позивача, який прибув за переведенням з ДПН призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах в Департамент кримінальної розвідки НПУ.

Наказом ДСР від 12.11.2019 № 53 о/с призначено ОСОБА_1 , який прибув в порядку переведення з апарату центрального органу управління Національної поліції України головним оперуповноваженим 2-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) ДСР з 01.12.2019.

Наказом ДСР НП України від 03.06.2022 №232 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 06.06.2022 за власним бажанням. Стаж служби в поліції при звільненні становив 25 років 03 місяці 15 днів, а для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 27 років 08 місяців 11 днів.

Позивач вважає, що відповідач не виплатив в повному розмірі доплату передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у травні та червні 2022 року, грошову компенсацію за не використані 28 діб відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції, не нарахував та не виплатив індексацію за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та грошову компенсацію за не використані 514 діб відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на дату звільнення - 06.06.2022 та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту Постанова № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови № 988 передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.

На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VIII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 доплати передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі у травні та червні 2022 року та зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду та раніше виплаченої суми, доплату передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі за травень та червень 2022 року, суд зазначає.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Як встановлено судом позивачу Наказом Департаменту від 24.05.2022 № 214 о/с «Про виплату додаткової винагороди поліцейським Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України» затверджено розміри додаткової винагороди у період з 25.04.2022 до 24.05.2022 згідно додатків, що додаються, ВФЗБО Департаменту зобов`язано забезпечити виплату додаткової винагороди у травні 2022 року.

Наказом Департаменту від 28.06.2022 № 271 о/с «Про виплату додаткової винагороди поліцейським Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України» затверджено розміри додаткової винагороди у період з 25.05.2022 до 23.06.2022 згідно додатків, що додаються, ВФЗБО Департаменту зобов`язано забезпечити виплату додаткової винагороди у червні 2022 року. Відповідно до витягу зі списку поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду 30 000 грн за період з 25 травня по 23 червня 2022 року (який є додатком до Наказу № 271 о/с) - обрахований розмір додаткової винагороди ОСОБА_1 становив 13 000 грн., оскільки позивача звільнено 06.06.2022- кількість днів проходження ним служби у періоді з 25.05.2022 до 23.06.2022 становить 13 днів 06.06.2022).

Відповідно до п. 9 Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Суд звертає увагу, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 підлягає застосуванню з 24.02.2022 та в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже грошове забезпечення виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання робочого часу відповідного місяця.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №280/5806/22.

Посилання представника позивача на те, що Методичні рекомендації, підготовлені Національною поліцією України щодо виплати додаткової винагороди, не можуть розглядатися як нормативно-правовий акт суд вважає необгрунтованими, так як такі не вплинули на правильне нарахування позивачу додаткової винагороди.

Враховуючи наведене позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 доплати передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі у травні та червні 2022 року та зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду та раніше виплаченої суми, доплату передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі за травень та червень 2022 року до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової компенсації за не використані 28 діб відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а саме визначення їх розміру без урахування доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» суд зазначає.

Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

З викладених положень законодавства висновується, що поліцейські, які звільняються із служби в поліції мають право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток). При цьому, грошова компенсація за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.

Також, згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 6 розділу VIII Порядку №260 передбачено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Отже, поліцейські, які звільняються із служби в поліції мають право на одноразову грошову допомогу при звільненні із служби. При цьому, одноразова грошова допомога при звільненні нараховується, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби, з урахуванням окладу за посадою, спеціальним званням, процентної надбавки за стаж служби в поліції, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.1.2015 (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

З позиції позивача додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) повинна включатися до розміру місячного грошового забезпечення, з якого розраховані одноразова грошова допомога при звільнення та грошова компенсація за невикористані дні відпусток, оскільки позивач отримував вказану винагороду тобто, такий щомісячний додатковий вид грошового забезпечення мав постійний характер.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі №240/2921/23 вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, зазначив, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, встановлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24.

Враховуючи викладене суд висновує, що оскільки передбачена Постановою №168 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, така винагорода згідно приписів пункту 6 розділу VIІІ Порядку №260 та пункту 8 розділу III Порядку №260 не може бути включена до грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні та виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустку.

Отже, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової компенсації за не використані 28 діб відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а саме визначення їх розміру без урахування індексації суд зазначає.

Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє позивача права на отримання виплат, на які він має право, проте не отримував їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 420/19450/21, від 11 квітня 2024 року у справі № 240/34639/22.

У постанові від 14.11.2024 у справі № 200/638/24 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Судом встановлено, що позивачу у 2022 році щомісячно виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та за невикористану відпустку здійснено без урахування індексації грошового забезпечення, яка виплачувалася позивачу перед звільненням.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням викладених вище правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 без урахування податків та зборів індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону № 580-VII визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону № 580-VII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Наказом МВС від 06.04.2016 № 260, який набрав чинності з 27.05.2016, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 60 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07 листопада 2015 року.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Згідно статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як визначено у статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (у редакції, чинній до 24.10.2017) / військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (у редакції, чинній після 24.10.2017).

Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року не нараховувалася.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку №1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Відповідач мотивує правомірність не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року тим, що зміни до Порядку №1078, які зобов`язують здійснювати індексацію грошового забезпечення саме поліцейських, внесені лише 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України №782.

Однак суд звертає увагу, що положення Закону №580-VIII та Закону №1282-XII мають вищу юридичну силу, ніж положення Порядку №1078.

З огляду на викладене суд оцінює критично доводи відповідача про здійснення індексація грошового забезпечення позивача лише з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію uрошових доходів населення».

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18 та від 21.01.2021 у справі №160/35/20.

Оскільки індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому в силу положень частини 2 статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 58 о/с позивача призначено начальником другого територіального управління (з обслуговування Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 07.11.2015.

Наказом ліквідаційної комісії ДПН від 13.02.2017 № 21 о/с ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведено для подальшого проходження служби до апарату центрального органу управління Національної поліції України, звільнивши його з посади начальника другого територіального управління (з обслуговування Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 13.02.2017.

З огляду на викладені норми права та встановлені обставини суд висновує про протиправну бездіяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та Національної поліції України, який є правонаступником Департаменту кримінальної розвідки Національної поліції України, щодо ненарахування та невиплатити позивачу індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, виходячи з розміру грошового забезпечення, нарахованого за вказаний період.

Як встановлено судом, позивачу при переведенні не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017. Отже, повний розрахунок із працівником належить до компетенції органу який видає наказ про звільнення.

Тому, слід зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за не використані 28 діб відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації грошового забезпечення без урахування податків і зборів, то у задоволенні такої вимоги слід відмовити, так як така є передчасною.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані 514 діб відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на дату звільнення - 06.06.2022 та зобов`язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , без урахування податків та зборів, грошову компенсацію за не використані 514 діб відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення 06.06.2022, розрахованого із урахуванням індексації та доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» суд зазначає.

Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону №504 установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).

Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частиною 2 ст.93 вищевказаного Закону передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (ч.3 ст. 93 Закон №580-VIII).

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, суд вважає, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

У той час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Отже, у випадку звільнення з органів МВС України та поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 січня 2021 року по справі № 160/10875/19 та від 04.11.2021 року по справі №440/5244/19.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивача зазначає, що позивачу протиправно не здійснено грошової компенсації за дні не використаних відпусток за період з 1997 по 2015 роки та не правильно визначено кількість діб які підлягають грошовій компенсації за період з 2015 по 2022 роки.

Як встановлено судом інформація у Ліквідаційній комісії Головного управління МВС України у Львівській області щодо використання відпусток позивачем за 2000, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 та 2012 роки відсутня.

Відповідно до п. 51 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України від 29 липня 1991 р.№114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Згідно відомостей із листа ГУ МВС України у Львівській області від 16.12.2025 №П-294/аз-2025 позивач мав право на 30 днів чергової відпустки з 1997- 2006 роки; 35 днів - з 2007 - 2011 роки; 40 днів - з 2012 - 2015 роки. Відтак, не використана частина відпусток за ці періоди складає 220 днів.

Отже, за не використану частину відпусток в кількості 220 днів підлягає нарахування та виплата грошової компенсації.

З приводу невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпуски у період з 2005 по 2015 роки тривалістю 10 календарних днів як батьку, який має двох або більше дітей віком до 15 років суд зазначає.

Статтею 4 Закону N 504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, серед яких значаться інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. До таких відпусток відноситься соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей згідно ст. 19 цього Закону (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону N 504/96-ВР).

Статтею 19 Закону N 504/96-ВР в редакції, чинній у період до 2020 року, встановлювалось, що жінці, яка працює і має, зокрема, двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 Кодексу законів про працю України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною" № 401-IX від 15.04.2021 (далі Закон N 401-IX) внесено зміни у ч. 1 ст. 19 Закону N 504/96-ВР, шляхом заміни слів, зокрема, "Жінці, яка працює і має" на слова "Одному з батьків, які мають дітей".

Тобто з 09.05.2021 року стаття 19 Закону N 504/96-ВР визначає, що додаткова оплачувана відпустка надається одному з батьків, незалежно від статі.

Таким чином, зміни статті 19 Закону N 504/96-ВР, що набрали чинності 09.05.2021 (тобто після звільнення позивача зі служби), забезпечено однакове право на отримання додаткової соціальної відпустки на дітей, як матері, так і батьку. За умови, що в дану відпустку йде батько дітей, мати втрачає можливість скористатись даним видом відпустки у поточному році, і навпаки.

Так як, позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію за 150 днів невикористаних відпусток за період з 2005 по 2015 роки, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо невиплати компенсації за не використані відпустки за 1997 рік - 2 дні, 1998 рік- 2 дні, 1999 рік - 2 дні, 2009 рік - 2 дні, суд зазначає, що відповідно до п.49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються. Отже, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо невиплати компенсації за не використані відпустки за 1998 рік, так як відсутні відомості про наказ, суд зазначає. В особовій картці №3 за 1998 року зазначено, що «відпустка за 1998 рік, наказ № від 22.12.1998 з 22.12 по 20.01.1999».

Суд зазначає, що відсутність номеру наказу не свідчить про те, що відпустка не була використана. Крім того, звернення позивача до суду у строк понад 10 років унеможливило витребування наказів про відпустки, так як такі знищені.

Крім того, суд вважає не обгрунтованими пояснення представника позивача щодо того, що не використана частина відпустки за 2013 рік становить 40 діб, так як відпустку надано у період з 01.08.2013 по 10.09.2013 наказом від 02.08.2013 та відкликано з цієї відпустки з 14.08.2013 наказом від 19.08.2013, надано відпустку у період з 01.08.2015 по 15.09.2015 наказом від 03.08.2015, так як таке не свідчить про те, що відпустка не була використана.

Отже, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до особової картки за 2013 рік у позивача 27 днів невикористаної відпустки, компенсація за які належить позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2014 році не використана частина відпустки становила 20 діб, у 2015 році позивачу було надано частину не використаної відпустки за 2014 рік тривалістю 7 діб. Відтак не використана частина відпустки за 2014 рік становить 13 днів, компенсація за яку належить позивачу.

У 2019 році позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 діб та 15 діб щорічної основної відпустки, отже невикористана відпустка за 2019 рік становить- 15 днів.

У 2021 році позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 діб з 06.01.2022 по 21.01.2022, отже невикористана відпустка за 2021 рік становить - 30 днів.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані відпустки Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України суд зазначає.

За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

14 квітня 2015 року МВС України було видано наказ №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУПН у Львівській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема УМВС України у Львівській області.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУМВС України у Львівській області не припинено.

Законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства - юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, (далі - Положення про МВС України №878) МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг.

У постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року в справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року в справі №9901/348/19.

Згідно з пунктом 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

У постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого:

- якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єкту/суб`єктам владних повноважень;

- якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Так як, спір у даній справі не пов`язаний з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, ГУМВС України у Львівській області не припинено, підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані відпустки за період з 1997 по 06.11. 2015 рік відсутні.

Враховуючи наведене, суд визнає протиправною бездіяльність ГУМВС України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки за період з 1997 по 06.11. 2015 р. в кількості 268 днів та визнає протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки за 2019, 2021 роки в кількості - 45 днів.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесену позивачем у суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представником позивача долучено до справи ордер, відповідно до якого між позивачем та адвокатом Прокопик Іванною Олегівною укладено « 04» грудня 2025 року Договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги.

Представником позивача не долучено до справи ні договору, ні документів щодо його виконання, тому у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової компенсації за не використані 28 діб відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а саме визначення їх розміру без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір грошової компенсації за не використану частину відпустки у кількості 28 діб та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції включивши до розрахунку індексацію грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та Національної поліції України, який є правонаступником Департаменту кримінальної розвідки Національної поліції України, щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, виходячи з розміру грошового забезпечення, нарахованого за вказаний період.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, виходячи з розміру грошового забезпечення нарахованого за вказаний період.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки за період з 1997 по 06.11. 2015 р. в кількості 268 днів.

Зобов`язати Головне управління МВС України у Львівськійобласті нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за період з 1997 по 06.11. 2015 р. в кількості 268 днів.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за 2019, 2021 роки в кількості - 45 днів.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за 2019, 2021 роки в кількості - 45 днів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10; ЄДРПОУ 43305056).

Відповідач: Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10 ЄДРПОУ 40133934).

Відповідач: Національна поліція України (01601, м. Київ, вул. Богомольця Академіка, 10 ЄДРПОУ 40108578).

Відповідач: Головне управління МВС України у Львівській області (79007, Львівська обл., місто Львів, пл. Григоренка, будинок 3 ЄДРПОУ 08592247).

СуддяКухар Наталія Андріївна