Рішення № 139907588, 21.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/9381/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика «Константа» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика «Константа» код ЄДРПОУ 35724206, адреса: 62112, Україна, Богодухівський р-н, Харківська обл., село Куп`єваха, вулиця Робоча, будинок 2 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, адреса: м. Львів, вул.Костюшка Т., буд. 1, 79000, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивач подав до митного оформлення митні декларації, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

27.05.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, тотожні порушення при поданні митних декларацій, а саме: - Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі продажу №1 від 27.01.2026, укладений між ТОВ "Меблева фабрика "Константа" та компанією «HANDEL ARTYKULAMI PRZEMYSLOWYMI ADAM BARTNICKI». Пунктом 1.1. передбачено, що продавець продає, а покупець купує транспортні засоби на умовах EXW Jakubow Polska згідно з Інкотермс 2010. В той час пункт 3.2. вказує на те, що товари поставляються в Україну на умовах DAP Львів. Таким чином, в одному й тому ж Контракті зазначено дві різні умови поставки згідно з Інкотермс 2010, що унеможливлює визначення фактичного розподілу обов`язків між сторонами щодо організації та оплати транспортування товару, а також встановлення переліку витрат, які включені до ціни товару та які, відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, підлягають включенню до митної вартості.- Згідно з пунктом 1.3. Продавець заявляє, що товар є його власністю на дату здійснення продажу і не містить жодних недоліків та прав третіх осіб. Однак, відповідно до поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №PK732181 від 29.12.2025 власником транспортного засобу є Auto-Partner SK s.r.o.- Відповідно до пункту 4.1. контракту, оплата товару здійснюється в євро протягом 60 календарних днів після митного очищення товару на території покупця, якщо інше не встановлено Інвойсом. В той час до митного оформлення подано інвойс №I/002/02/2026/H від 13.02.2026, в якому зазначено спосіб оплати «Готівкою» і термін оплати 13.02.2026. Тобто, на момент подання декларації, оплата за товар була здійснена. Слід зазначити, що згідно із положеннями Постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) у готівковій формі заборонено. Виходячи з вищенаведеного, оплата за товар готівкою не могла бути здійснена, а враховуючи той факт, що товар оплачений на момент подання митної декларації, декларантом не надано жодних банківських платіжних документів, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ.- Пункт 3.1. Контракту вказує на те, що з відвантаженим товаром продавець надає покупцеві наступні товарно-супровідні документи: оригінал Договору купівлі продажу; експортну декларацію; бріф, тощо. Однак, до митного оформлення декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що, у свою чергу, не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.- Пунктом 6.1. Контракту передбачено, що товар повинен відвантажуватися в експортній упаковці, що відповідає характеру товару, що поставляється (або ящик, або дерев`яна підставка з дерев`яною/картонною обшивкою). Упаковка повинна бути придатна для перевезення автомобільним транспортом і для зберігання на складі. Водночас, як зазначено вище, згідно з пунктом 1.1. предметом контракту є транспортні засоби. Тобто, пункт 6.1. не відповідає предмету контракту, який поставляється у готовому вигляді, придатний для перевезення та зберігання без додаткової упаковки. Отже, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

16.06.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задоволити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що твердження про розбіжність в умовах договору щодо умов поставки згідно Інкотермс 2010 не можуть вплинути в даному випадку на митну вартість. У обох митних деклараціях у графі 20 вказано, що умовою поставки є DAP UA Львів. Також звертає увагу суду на те , що саме у 3.2. розділу 3 Контракту від 27.01.2026 року «УМОВИ ПОСТАВКИ» зазначено, що товари поставляються в Україну, на умовах DAP м. Львів (ІНКОТЕРМС-2010). Тобто у 3 розділі Контракту, який регулює правовідносини щодо поставки товару, вказано саме умови DAP відповідно до яких у погоджене місце продавець зобов`язаний забезпечити перевезення товару до погодженого місця, та продавець не має зобов`язань щодо укладання договору страхування. Більше того, вказівка про умови EXW була допущена внаслідок технічної описки особи, яка створювала текст Контракту. Однак у долученій до позовної заяви Додатковій угоді №1 від 29.01.2026 року пункт 1.1. Контракту було викладено наступним чином: « 1.1. Продавець продає, а Покупець купує транспортні засоби (надалі - «Товар») згідно Інкотермс 2010., що також підтверджує факт здійснення поставки саме на умовах DAP. По-друге, Відповідачем у відзиві не було спростовано того факту, що доводи про різних власників транспортних засобів є очевидно безпідставними. Доводи у рішеннях про коригування митної вартості про те, що продавець ОСОБА_1 не був власником транспортних засобів, а тому пункт 1.3. Контракту не відповідає дійсності, суперечить нормам міжнародного законодавства, адже продавець є комісійним магазином з продажу транспортних засобів..

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 15.05.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

27 січня 2026 року між покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика «Константа» та продавцем Handel Artykulami Przemyslowymi Adam Bartnicki було укладено Контракт №1.

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. предметом Контракту є придбання Позивачем транспортних засобів, згідно з Інкотермс 2010. У рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною Контракту визначається детальна технічна специфікація товару. Умови Контракту викладено з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29 січня 2026 року.

Відповідно до Рахунку-фактури проформи згідно з замовленням №ZO 005/01/2026/H від 29.01.2026 та Валютного рахунку-фактури №І/002/02/2026/H від 13.02.2026, товаром є автомобільний тягач, марки MAN, VIN: НОМЕР_1 , 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого становить 15000 Євро.

13.02.2026 згідно з Рахунком-фактурою проформи згідно з замовленням №ZO 004/01/2026/H від 29.01.2026 та Валютного рахунку-фактури № І/001/02/2026/H від 13.02.2026, товаром є автомобільний тягач, марки MAN, VIN: НОМЕР_3 , 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартість якого становить 15000 Євро.

У пункті 2.1. Контракту вказано, що загальна вартість товарів становить сума всіх інвойсів у валюті Євро.

У п.3.1. та 3.2. Контракту з відвантаженим товаром продавець надає покупцеві наступні товаро-транспортні документи: оригінал Договору купівлі-продажу, експортна декларація, бріф, тощо.

Товари поставляються в Україну на умовах DAP м. Львів (ІНКОТЕРМС-2010).

Також у пунктах 4.1. і 4.2. Контракту вказано, що оплата товару здійснюється в євро протягом 60 календарних днів після митного оформлення товару на території покупця, якщо інше не встановлено Інвойсом.

У розділі 6 Контракту вказано, що якість і комплектність товару повинні відповідати чинним стандартам країни покупця і технічним характеристикам, зазначеним у інвойсі до цього Контракту.

Пункт 6.1. Контракту викладено з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29 січня 2026 року.

Вказані автомобілі декларувалися ТОВ « 3С ГРУП ТРЕЙДИНГ», який заявив митні вартості, визначені за основним методом.

На підтвердження митної вартості надані документи, передбачені статею 53 МК України.

26.02.2026 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

Рішення №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026, що стосується сідельного тягача, марки MAN, модель TGX, календарний рік виготовлення 2021, модельний рік 2021, дата першої реєстрації 14.07.2021, номер шасі(рами) НОМЕР_3 , та наведено коригування вартості товару: валюта EUR (євро), вартість за одиницю 35900,45 євро.

Рішення №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026 щодо сідельного тягача, марки MAN, модель TGX, календарний рік виготовлення 2021, модельний рік 2022, дата першої реєстрації 24.11.2021, номер шасі(рами) НОМЕР_1 , та наведено коригування вартості товару: валюта EUR (євро), вартість за одиницю 35900,45 євро.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026, суд зазначає таке.

Суд з`ясував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026 відповідач зазначив, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі продажу №1 від 27.01.2026, укладений між ТОВ "Меблева фабрика "Константа" та компанією «HANDEL ARTYKULAMI PRZEMYSLOWYMI ADAM BARTNICKI».

Пунктом 1.1. передбачено, що продавець продає, а покупець купує транспортні засоби на умовах EXW Jakubow Polska згідно з Інкотермс 2010. В той час пункт 3.2. вказує на те, що товари поставляються в Україну на умовах DAP Львів. Отже, в одному й тому ж Контракті зазначено дві різні умови поставки згідно з Інкотермс 2010, що унеможливлює визначення фактичного розподілу обов`язків між сторонами щодо організації та оплати транспортування товару, а також встановлення переліку витрат, які включені до ціни товару та які, відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, підлягають включенню до митної вартост.

Суд з цього приводу зазначає, що в обох митних деклараціях у графі 20 вказано, що умовою поставки є DAP UA Львів.

Як встановив суд, у пункті 3.2. розділу 3 Контракту від 27.01.2026 «Умови Поставки» зазначено, що товари поставляються в Україну, на умовах DAP м. Львів (ІНКОТЕРМС-2010). У 3 розділі Контракту, який регулює правовідносини щодо поставки товару, вказано саме умови DAP, відповідно до яких у погоджене місце продавець зобов`язаний забезпечити перевезення товару до погодженого місця, та продавець не має зобов`язань щодо укладання договору страхування.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача, викладені в оскарженому рішенні, відповідно до яких умови поставки унеможливлюють визначення фактичного розподілу обов`язків між сторонами щодо організації та оплати транспортування товару, а також встановлення переліку витрат, які включені до ціни товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з пунктом 1.3. Продавець заявляє, що товар є його власністю на дату здійснення продажу і не містить жодних недоліків та прав третіх осіб. Однак, відповідно до поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №PK732179 від 29.12.2025 власником транспортного засобу є Auto-Partner SK s.r.o.

Суд погоджується із твердженнями представника позивача, відповідно до яких при зміні власника транспортного засобу, його перереєстрація не є обов`язковою, а власником транспортного засобу вважається особа (фізична чи юридична), яка є володільцем малого та великого технічних паспортів («бріфів»), які, як встановлено судом, надані відповідачу при наданні первинних МД.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.1. контракту, оплата товару здійснюється в євро протягом 60 календарних днів після митного очищення товару на території покупця, якщо інше не встановлено Інвойсом. В той час до митного оформлення подано інвойс №I/001/02/2026/H від 13.02.2026, в якому зазначено спосіб оплати «Готівкою» і термін оплати 13.02.2026. Тобто, на момент подання декларації, оплата за товар була здійснена.

Потрібно зазначити, що згідно із положеннями Постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) у готівковій формі заборонено. Виходячи з викладеного, оплата за товар готівкою не могла бути здійснена, а враховуючи той факт, що товар оплачений на момент подання митної декларації, декларантом не надано жодних банківських платіжних документів, що є порушенням вимог частини другої статті 53 МК України.

Як встановив суд, відповідач надав банківські платіжні документи, що підтверджують безготівкову оплату від 02.02.2026 за Рахунком фактурою(інвойс) (Валютний рахунок-фактура) №I/001/02/2026/H від 13.02.2026 та Рахунком-фактурою (інвойс) (Валютний рахунок-фактура) №I/002/02/2026/H від 13.02.2026, які здійснено на підставі Рахунку-проформи згідно з зам. №ZO 004/01/2026/H від 29.01.2026 та Рахунку-проформи згідно з зам. №ZO 005/01/2026/H від 29.01.2026, що чітко вказано у платіжних документах. Крім того, факт сплати Валютних рахунків-фактур № I/001/02/2026/H та №I/002/02/2026/H переказом, а зазначення форми оплати «готівка» відбулось помилково, підтверджується Підтвердження форми оплати від 03.03.2026, що видана Handel Artykulami Przemyslowymi Adam Bartnicki.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частина сьома статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" визначає, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189 (далі за текстом - Постанова №216), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Згідно з пунктом 26 Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення № 216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Отже, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену позивачем на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пункт 3.1. Контракту вказує на те, що з відвантаженим товаром продавець надає покупцеві наступні товарно-супровідні документи: оригінал Договору купівлі продажу; експортну декларацію; бріф, тощо. Однак, до митного оформлення декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що, у свою чергу, не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пунктом 6.1. Контракту передбачено, що товар повинен відвантажуватися в експортній упаковці, що відповідає характеру товару, що поставляється (або ящик, або дерев`яна підставка з дерев`яною/картонною обшивкою). Упаковка повинна бути придатна для перевезення автомобільним транспортом і для зберігання на складі. Водночас, як зазначено вище, згідно з пунктом 1.1. предметом контракту є транспортні засоби. Тобто, пункт 6.1. не відповідає предмету контракту, який поставляється у готовому вигляді, придатний для перевезення та зберігання без додаткової упаковки.

Суд погоджується із твердженнями представника позивача, відповідно до яких невідповідність пункту про упаковку не може будь-яким чином свідчити про недостовірність зазначеної декларантом ціни. Відповідачем не було враховано положення Додаткової угоди №1 щодо розділу 6 Контракту, а саме у розділі 6 Контракту вказано, що якість і комплектність товару повинні відповідати чинним стандартам країни покупця і технічним характеристикам, зазначеним у інвойсі до цього Контракту. Пункт 6.1. Контракту викладено з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29 січня 2026 року.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026 відповідач зазначив, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі продажу №1 від 27.01.2026, укладений між ТОВ "Меблева фабрика "Константа" та компанією «HANDEL ARTYKULAMI PRZEMYSLOWYMI ADAM BARTNICKI». Пунктом 1.1. передбачено, що продавець продає, а покупець купує транспортні засоби на умовах EXW Jakubow Polska згідно з Інкотермс 2010. В той час пункт 3.2. вказує на те, що товари поставляються в Україну на умовах DAP Львів. Таким чином, в одному й тому ж Контракті зазначено дві різні умови поставки згідно з Інкотермс 2010, що унеможливлює визначення фактичного розподілу обов`язків між сторонами щодо організації та оплати транспортування товару, а також встановлення переліку витрат, які включені до ціни товару та які, відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, підлягають включенню до митної вартості.

Суд з цього приводу зазначає, що в обох митних деклараціях у графі 20 вказано, що умовою поставки є DAP UA Львів.

Як встановив суд, у пункті 3.2. розділу 3 Контракту від 27.01.2026 «Умови Поставки» зазначено, що товари поставляються в Україну, на умовах DAP м. Львів (ІНКОТЕРМС-2010). У 3 розділі Контракту, який регулює правовідносини щодо поставки товару, вказано саме умови DAP, відповідно до яких у погоджене місце продавець зобов`язаний забезпечити перевезення товару до погодженого місця, та продавець не має зобов`язань щодо укладання договору страхування.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача, викладені в оскарженому рішенні, відповідно до яких умови поставки унеможливлюють визначення фактичного розподілу обов`язків між сторонами щодо організації та оплати транспортування товару, а також встановлення переліку витрат, які включені до ціни товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з пунктом 1.3. Продавець заявляє, що товар є його власністю на дату здійснення продажу і не містить жодних недоліків та прав третіх осіб. Однак, відповідно до поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №PK732181 від 29.12.2025 власником транспортного засобу є Auto-Partner SK s.r.o.

Суд погоджується із твердженнями представника позивача, відповідно до яких при зміні власника транспортного засобу, його перереєстрація не є обов`язковою, а власником транспортного засобу вважається особа (фізична чи юридична), яка є володільцем малого та великого технічних паспортів («бріфів»), які, як встановлено судом, були надані відповідачупри наданні первинних МД.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.1. контракту, оплата товару здійснюється в євро протягом 60 календарних днів після митного очищення товару на території покупця, якщо інше не встановлено Інвойсом. В той час до митного оформлення подано інвойс №I/002/02/2026/H від 13.02.2026, в якому зазначено спосіб оплати «Готівкою» і термін оплати 13.02.2026. Тобто, на момент подання декларації, оплата за товар була здійснена.

Потрібно зазначити, що згідно із положеннями Постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) у готівковій формі заборонено. Виходячи з вищенаведеного, оплата за товар готівкою не могла бути здійснена, а враховуючи той факт, що товар оплачений на момент подання митної декларації, декларантом не надано жодних банківських платіжних документів, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ.

Як встановив суд, відповідач надав банківські платіжні документи, що підтверджують безготівкову оплату від 02.02.2026 за Рахунком фактурою(інвойс) (Валютний рахунок-фактура) №I/001/02/2026/H від 13.02.2026 та Рахунком-фактурою (інвойс) (Валютний рахунок-фактура) №I/002/02/2026/H від 13.02.2026, які було здійснено на підставі Рахунку-проформи згідно з зам. №ZO 004/01/2026/H від 29.01.2026 та Рахунку-проформи згідно з зам. №ZO 005/01/2026/H від 29.01.2026, що чітко вказано у платіжних документах. Крім того, факт сплати Валютних рахунків-фактур № I/001/02/2026/H та №I/002/02/2026/H переказом, а зазначення форми оплати «готівка» відбулось помилково, підтверджується Підтвердження форми оплати від 03.03.2026, що видана Handel Artykulami Przemyslowymi Adam Bartnicki.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частина сьома статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" визначає, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189 (далі за текстом - Постанова №216), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Згідно з пунктом 26 Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення № 216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Отже, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену позивачем на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пункт 3.1. Контракту вказує на те, що з відвантаженим товаром продавець надає покупцеві наступні товарно-супровідні документи: оригінал Договору купівлі продажу; експортну декларацію; бріф, тощо. Однак, до митного оформлення декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що, у свою чергу, не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пунктом 6.1. Контракту передбачено, що товар повинен відвантажуватися в експортній упаковці, що відповідає характеру товару, що поставляється (або ящик, або дерев`яна підставка з дерев`яною/картонною обшивкою). Упаковка повинна бути придатна для перевезення автомобільним транспортом і для зберігання на складі. Водночас, як зазначено вище, згідно з пунктом 1.1. предметом контракту є транспортні засоби. Тобто, пункт 6.1. не відповідає предмету контракту, який поставляється у готовому вигляді, придатний для перевезення та зберігання без додаткової упаковки.

Суд погоджується із твердженнями представника позивача, відповідно до яких невідповідність пункту про упаковку не може будь-яким чином свідчити про недостовірність зазначеної декларантом ціни. Відповідачем не було враховано положення Додаткової угоди №1 щодо розділу 6 Контракту, а саме у розділі 6 Контракту вказано, що якість і комплектність товару повинні відповідати чинним стандартам країни покупця і технічним характеристикам, зазначеним у інвойсі до цього Контракту. Пункт 6.1. Контракту викладено з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29 січня 2026 року.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, зауваження митного органу, висловлені у рішенні про коригування митної вартості товарів є безпідставними та не є такими, що дозволяли визначити митну вартість не за основним, а за резервним методом.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на наступне.

Згідно із статею 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021, справа № 804/150/16 від 05.07.2022.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа №803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд з`ясував, що:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 25UA205050047162U1 від 01.12.2025, де вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (Сідельний тягач марки MAN, модель: TGX 18.470, тип двигуна: дизельний, робочий об`єм двигуна 12 419 см.куб, 2021 рік) визнана митним органом на рівні 35 900, 45 євро. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA205050047162U1 від 01.12.2025, де вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (Сідельний тягач марки MAN, модель: TGX 18.470, тип двигуна: Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.05.2026 11 дизельний, робочий об`єм двигуна 12419 см.куб, 2021 рік) визнана митним органом на рівні 35 900, 45 євро. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026 та №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026, у зв`язку з чим такі необхідно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 10353,24 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика «Константа» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000292/2 від 26.02.2026 та №UA209000/2026/000291/2 від 26.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика «Константа» код ЄДРПОУ 35724206, адреса: 62112, Україна, Богодухівський р-н, Харківська обл., село Куп`єваха, вулиця Робоча, будинок 2 судовий збір у розмірі 10353 (десять тисяч триста п`ятдесят три) грн 24 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович