Рішення № 139907061, 25.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9636/26

Провадження № 2-о/932/178/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2026року Шевченківський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.

за участю секретаря: Підопригори Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року заявник звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 від 21.11.2006 року, виданого Міським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним управлінням в м. Костянтинівка Донецької області на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Стислий виклад позиції заявника.

У свідоцтва про право власності виданого Міським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним управлінням в м. Костянтинівка Донецької області була допущена помилка в частині зазначення прізвища заявниці, у паспорті та інших документах прізвище зазначене як « ОСОБА_2 », а у свідоцтві про право власності воно записано з помилкою як « ОСОБА_3 ». Помилка в написанні прізвища виникла через неправильний переклад прізвища з російської мови на українську. Таким чином, такі розбіжності позбавляють її права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, оскільки вона не може здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Отримати нове свідоцтво про право власності з виправленим прізвищем неможливо.

Заявник та заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 належить 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 21.11.2006 року Міським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним управлінням в м. Костянтинівка Донецької області.

Згідно з копією документації, у свідоцтві про право власності прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_3 ». Відповідно до паспорта та картки платника податків правильне прізвище заявника « ОСОБА_2 ».

Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, імя, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, імям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Це респондується з відповідною позицією Верховного Суду України, викладеною у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, імя, по батькові або прізвище якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові чи прізвищем цієї особи за паспортом або свідоцтвом про народження, суд встановлює належність документа заявникові, а не тотожність осіб, які неоднаково іменуються.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У частині 7 ст. 294 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Висновок суду.

Факт належності заявнику ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такий факт має бути встановлений.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для належного розпорядження своїм майном та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Іншого порядку встановлення факту належності свідоцтва про право власності не існує.

Спору про право, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, у справі не встановлено: заінтересована особа заперечень проти заяви не подала, заявлені вимоги стосуються виключно підтвердження належності документа заявниці та не спрямовані на зміну обсягу її майнових прав.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги заявника обґрунтовані, цілком підтверджені та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності б\н на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 від 21.11.2006 року, виданого Міським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним управлінням в м. Костянтинівка Донецької області на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений та проголошений 25 серпня 2026 року.

Суддя В.І. Цитульський