Рішення № 139907060, 04.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/7070/26

Провадження №2/932/2474/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

04 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Макіївської міської ради, третя особа Донецька обласна державна адміністрація про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії

03.06.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» подано позовну заява, у якій позивачі просять визнати за ними право власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче провадження.

В судовому засіданні 27.08.2026 суд ухвалив про заочний розгляд справи, провів такий розгляд та відклав ухвалення і проголошення рішення на 04.09.2026.

Узагальнені доводи позивача.

В обґрунтування позову позивачі зазначають, що є власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Зокрема, право власності набуто на підставі договору міни квартири від 14.04.2000, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Пахніц Н.В. за реєстровим №202 та зареєстрованого БТІ м. Макіївка 02.08.2000 в реєстровій книзі під №198-39803.

14.11.2025 позивачі звернулися із заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначену квартиру. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області Пилявської А.Ю. №81934977 від 19.11.2025 їм було відмовлено у проведенні реєстраційних дій через невідповідність поданих документів вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки місто Макіївка є тимчасово окупованою територією, отримати підтвердження реєстрації з БТІ у позасудовому порядку є неможливим, а держава в особі реєстратора фактично не визнає право власності позивачів. З урахуванням викладеного, позивачі просять визнати за ними право власності на квартиру в рівних частках у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Узагальнені доводи відповідача.

Відповідач Макіївська міська рада відзиву на позовну заяву до суду не подала, у судові засідання не з`явилася.

Узагальнені доводи третьої особи

Донецька обласна державна адміністрація подала до суду пояснення щодо позову, в яких зазначила, що вона не є правонаступником повноважень Макіївської міської ради та не входить до системи органів державної реєстрації прав. Третя особа наголосила, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №432 від 02.05.2023 та роз`ясненнями Міністерства юстиції України, чинне законодавство містить правові механізми внесення відомостей про права, зареєстровані до 01.01.2013, шляхом самостійного витребування державним реєстратором архівних даних через Реєстр прав власності на нерухоме майно без необхідності звернення до суду. Будь-які докази того, що Макіївська міська рада оспорює право власності позивачів, у матеріалах справи відсутні.

Третя особа не забезпечила явки представника в судове засідання.

Встановлені обставини.

Право власності на квартиру набуто позивачами на підставі договору міни квартири від 14.04.2000, реєстровий номер 202, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Пахніц Н.В.

02.08.2000 право власності на квартиру було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка та записано в реєстрову книгу під номером 198-39803.

Позивачами надано рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Пилявської Альони Юріївни, Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області №81934977 від 19.11.2025, у кому вказано про відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із тим, що, подані документи не відповідають вимогам, встановленим статтями 20, 22, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Спосіб захисту цивільних прав та інтересів може полягати, зокрема, у визнанні права (стаття 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 17.04.2019 у справі №761/18330/15-ц, за правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV). Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності їх реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Стаття 20 вказаного Закону регулює подання заяви та документів у сфері державної реєстрації прав, стаття 22 - вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав, стаття 27 перелічує підстави для державної реєстрації прав.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.

За приписами п.2 ч.1 ст.23 Закону №1952-IV, заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху у випадку неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, підставою для відмови в державній реєстрації прав є - після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Висновки суду.

Позивачами надано договір міни від 14.04.2000, яким підтверджується факт набуття ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Також позивачами надано реєстраційне посвідчення від 02.08.2000, яким підтверджується факт реєстрації права власності на таку квартиру за позивачами, у порядку, який діям до 01.01.2013.

Разом із тим, позивачами не доведено факту порушення, невизнання або оспорювання їхніх прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема не доведено обставин, які зумовлюють можливість застосування ст.392 ЦК України, а саме про те, що право власності на квартиру позивачів оспорюється або не визнається іншою особою.

Так надане рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій не містить інформації про заявників, про об`єкт нерухомості, а також не вказує конкретних підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій (які документи були подані та у чому полягає їх невідповідність вимогам закону) та не визначає про які саме реєстраційні дії йдеться.

Доводи позивача про неможливість отримати підтвердження права власності від БТІ м. Макіївки Донецького району Донецької області не беруться до уваги.

Адже по перше такі недоведені. По друге про таку неможливість не вказано у рішенні реєстратора і таке рішення не містить покликань на приписи п.3 ч.3 ст. 10, п.2 ч.1 ст.23, п.8 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV.

Інших доказів на підтвердження існування у позивачів перешкод у здійсненні ними права власності на квартиру не надано.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачам відмовлено, то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивачів.

На підставі викладеного, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Макіївської міської ради , третя особа Донецька обласна державна адміністрація про визнання права власності.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І. Цитульський