Ухвала суду № 139904096, 10.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22422/26 2-з/760/264/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі: головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О.,

позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивачки за первісним позовом - адвоката Левківського Б.К.,

представника відповідача за первісним позовом - адвоката Простибоженка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Простибоженком Олегом Сергійовичем, про забезпечення зустрічного позову та заміну вжитого заходу забезпечення позову, а також клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Левківського Богдана Казимировича про визнання дій зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за несплату аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у сумі 289 161,29 грн та пені за прострочення їх сплати у сумі 273 201,29 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у справі № 760/22422/26 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах на території України, у межах 273 201,29 грн, за винятком коштів, на які законом заборонено накладати арешт або звертати стягнення. У забезпеченні позову в межах заявленої аліментної заборгованості відмовлено, оскільки вона стягується у виконавчому провадженні на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначена ухвала не оскаржена та набрала законної сили.

19 серпня 2026 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, у якому просить визначити розмір його заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за період із 29 липня 2024 року до 24 липня 2026 року в сумі 37 161,29 грн. Позов обґрунтований, зокрема, неврахуванням державним виконавцем добровільних платежів у загальній сумі 252 000,00 грн. Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги об`єднано в одне провадження та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

20 серпня 2026 року представник ОСОБА_2 подав заяву, в якій просить: 1) забезпечити зустрічний позов шляхом зобов`язання державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 під час вчинення виконавчих дій і застосування заходів примусового виконання рішення щодо ОСОБА_2 не враховувати заборгованість у сумі 252 000,00 грн до завершення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили; 2) замінити захід забезпечення первісного позову, вжитий ухвалою від 12 серпня 2026 року, шляхом скасування арешту грошових коштів у сумі 273 201,29 грн і внесення рівнозначної суми на депозитний рахунок суду.

На обґрунтування заяви зазначено, що сторони мають спір щодо правильності визначеного виконавцем розміру аліментної заборгованості, а застосування заходів примусового виконання на підставі оспорюваного розрахунку може спричинити істотні негативні наслідки для заявника. Арешт усіх банківських рахунків, за доводами заявника, перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, тоді як внесення суми, в межах якої накладено арешт, на депозитний рахунок суду забезпечить майнові інтереси первісної позивачки не менш ефективно.

Представник ОСОБА_1 подав заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні заяви повністю. Зазначав, що вимога до державного виконавця за своїми наслідками є зупиненням виконання рішення суду про стягнення аліментів, хоча виконавчий документ заявником не оскаржується. Також посилався на подання ОСОБА_2 до Голосіївського районного суду міста Києва позовів та заяв про забезпечення позову, пов`язаних із виконанням того самого рішення про стягнення аліментів, і просив визнати подання цієї заяви зловживанням процесуальними правами та накласти на ОСОБА_2 штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні 01 вересня 2026 року позивачка за первісним позовом та її представник заперечували проти задоволення заяви; представник відповідача за первісним позовом заяву підтримав. У зв`язку з необхідністю дослідити долучені сторонами матеріали суд оголосив перерву до 07 вересня 2026 року.

У продовженому судовому засіданні 07 вересня 2026 року представник ОСОБА_2 надав суду та іншій стороні додаткові документи, підтримав вимоги про забезпечення зустрічного позову та заміну арешту внесенням коштів на депозит. ОСОБА_1 та її представник заперечували й підтримали клопотання про застосування заходу процесуального примусу. Представник третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду, до судового засідання не з`явився. Під час засідання суд повідомив учасників про відсутність технічної можливості безпосередньо перевірити рух коштів за депозитним рахунком, у зв`язку із чим поданий банківський документ підлягає оцінці за його змістом і реквізитами.

До матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію платіжного документа АТ «УКРСИББАНК». Документ містить відмітку банку про виконання операції 04 вересня 2026 року, за якою ОСОБА_3 перерахувала 273 201,29 грн на рахунок UA128201720355259002001012089, одержувач - Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 26268059. У призначенні платежу зазначено: «внесення коштів на депозитний рахунок в порядку забезпечення позову у справі № 760/22422/26, Солом`янський районний суд м. Києва, суддя Сердюк Н.В., платник ОСОБА_2 ». Зазначені реквізити відповідають офіційно оприлюдненим реквізитам депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві. Доказів скасування цієї платіжної операції або повернення коштів суду не надано.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої та частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, якщо спір виник із сімейних правовідносин, а також зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Не допускається вжиття заходів, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 наголосила, що необхідність забезпечення позову визначається фактичними обставинами конкретної справи, які дають підстави вважати, що невжиття заходу утруднить або унеможливить виконання рішення. Суд має співвіднести негативні наслідки застосування заходу з наслідками його незастосування та зберегти баланс інтересів учасників.

Оцінюючи вимогу зобов`язати державного виконавця не враховувати 252 000,00 грн як заборгованість, суд виходить із її фактичного змісту та наслідків, а не лише зі словесного формулювання.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 199/5924/24, на підставі якого видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, набрало законної сили та відповідно до статті 18 ЦПК України є обов`язковим до виконання. ОСОБА_2 не звертався із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню. Отже, спеціальні заходи, передбачені частиною третьою статті 432 ЦПК України, у цьому провадженні застосовані бути не можуть. Так само відсутня передбачена пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України умова для зупинення стягнення.

У постанові від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23 (провадження № 61-2438св24) Верховний Суд зазначив, що передбачене пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується виконавчих документів, виданих уповноваженими органами, та не поширюється на виконавчий лист, виданий судом на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Верховний Суд також звернув увагу, що частиною третьою статті 432 ЦПК України встановлено спеціальні процесуальні заходи у вигляді зупинення виконання за виконавчим документом або заборони приймати його до виконання. Такі заходи можуть застосовуватися судом, який видав виконавчий документ і розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної під час його оформлення чи видачі, або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Водночас забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментної заборгованості фактично становить вирішення заявленої матеріально-правової вимоги до розгляду справи по суті та призводить до зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Зобов`язання державного виконавця не враховувати 252 000,00 грн під час виконавчих дій, хоча й сформульоване не як зупинення стягнення, за своїми правовими наслідками означає тимчасове виключення цієї суми з розрахунку заборгованості та обмеження примусового виконання рішення в цій частині. Найменування заходу, запропоноване заявником, не змінює його змісту.

Крім того, питання, чи були перекази у сумі 252 000,00 грн належним виконанням аліментного обов`язку та чи підлягають вони зарахуванню державним виконавцем, становить центральне питання зустрічного позову. Застосування запропонованого заходу вимагало б уже на цій стадії виходити з доведеності позиції ОСОБА_2 та фактично надало б йому результат зустрічного позову до вирішення спору по суті, що прямо заборонено частиною десятою статті 150 ЦПК України.

Посилання заявника на частину другу статті 445 ЦПК України та обмеження повороту виконання у справах про стягнення аліментів не змінює цього висновку. Зазначена норма визначає наслідки скасування вже виконаного рішення, однак не розширює перелік заходів забезпечення позову, не усуває обов`язковості чинного судового рішення та не дозволяє до вирішення спору по суті коригувати розрахунок державного виконавця.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21 роз`яснив, що за наявності спору суд може визначити розмір заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, а визначена судом сума надалі підлягає врахуванню і стягненню у межах виконавчого провадження. Отже, відмова в тимчасовому втручанні у розрахунок виконавця не позбавляє зустрічний позов ефективності й не перешкоджає поновленню прав заявника у разі доведення його вимог.

Заявник не навів конкретних обставин, які свідчили б, що продовження виконавчого провадження унеможливить або істотно ускладнить реалізацію майбутнього рішення про визначення іншого розміру заборгованості. Застосування передбачених законом заходів примусового виконання на підставі чинного виконавчого документа саме по собі не утворює такого ризику. Тому заявлений захід не відповідає також критерію необхідності, встановленому частиною другою статті 149 ЦПК України.

Водночас відмова в цій частині не є оцінкою доказів сплати 252 000,00 грн по суті й не визначає наперед, чи підлягають відповідні перекази зарахуванню в рахунок аліментного обов`язку. Ці обставини підлягають встановленню під час розгляду первісного та зустрічного позовів із дотриманням принципів змагальності й безпосереднього дослідження доказів.

Щодо арешту суд враховує, що відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі забезпечення судом позову про стягнення грошової суми відповідач або інша особа має право за власною ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Документ, що підтверджує таке забезпечення, є підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Частина третя статті 158 ЦПК України передбачає окремий прискорений порядок розгляду клопотання про скасування забезпечення після надання документа, що підтверджує внесення коштів відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу.

Ухвала від 12 серпня 2026 року набрала законної сили, тому під час вирішення заяви суд не переглядає обґрунтованість первісного арешту. Предметом розгляду є виключно можливість заміни способу забезпечення зі збереженням визначених цією ухвалою предмета, суми та мети забезпечення.

Платіжний документ від 04 вересня 2026 року містить усі відомості, необхідні для ідентифікації платежу, відмітку банку про виконання операції, а зазначені в ньому рахунок одержувача та код ЄДРПОУ відповідають офіційним реквізитам депозитного рахунку. Частина п`ята статті 156 ЦПК України вимагає подання документа, що підтверджує забезпечення, але не ставить можливість скасування арешту в залежність від отримання судом окремої довідки органу Казначейства. За відсутності будь-яких даних про скасування операції або повернення платежу поданий документ є достатнім підтвердженням здійсненого забезпечення. Те, що переказ здійснила ОСОБА_3 , не перешкоджає його врахуванню, оскільки частина четверта цієї статті прямо дозволяє внесення коштів іншою особою, а призначення платежу однозначно пов`язує його з цією справою та ОСОБА_2 .

У первісному позові заявлено дві самостійно визначені грошові вимоги: про стягнення аліментної заборгованості у сумі 289 161,29 грн та пені у сумі 273 201,29 грн. Ухвалою від 12 серпня 2026 року суд відмовив у забезпеченні першої вимоги й наклав арешт виключно в межах 273 201,29 грн, тобто в повному розмірі вимоги про стягнення пені. Тому предметом заміни є не забезпечення всього первісного позову заново, а конкретний раніше вжитий захід у межах конкретної забезпеченої вимоги. Внесена сума повністю дорівнює розміру цієї вимоги та межі арешту. Вимога внести також суму, щодо якої суд уже відмовив у забезпеченні, фактично розширила б обсяг забезпечення, визначений ухвалою від 12 серпня 2026 року, що не є предметом розгляду за статтею 156 ЦПК України.

Одночасне збереження арешту на рахунках ОСОБА_2 та утримання рівнозначної суми на депозитному рахунку суду створювало б подвійне майнове обтяження в межах однієї забезпеченої вимоги. Депозит у повному обсязі зберігає для ОСОБА_1 реальну можливість виконання можливого рішення про стягнення пені, така заміна відповідає принципу співмірності та не погіршує рівня захисту інтересів первісної позивачки.

При цьому депозит забезпечує саме первісну вимогу про стягнення пені у сумі 273 201,29 грн. Заміна заходу не зупиняє виконання рішення про стягнення поточних аліментів, не змінює розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та не скасовує арештів або інших заходів примусового виконання, застосованих державним виконавцем у цьому провадженні. Скасуванню підлягає виключно арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у цій справі.

Кошти залишаються на депозитному рахунку як забезпечення первісної вимоги про стягнення пені до настання передбачених ЦПК України підстав для їх використання або повернення.

Оцінюючи клопотання про визнання звернення ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин зловживанням може бути, зокрема, подання заяви для повторного вирішення вже вирішеного питання за відсутності нових підстав чи обставин або подання декількох позовів з тим самим предметом і з тих самих підстав з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ.

За пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може стягнути штраф за зловживання процесуальними правами або за дії чи бездіяльність, учинені з метою перешкоджання судочинству. Застосування такого заходу потребує встановлення не лише формальної подібності процесуальних документів, а й об`єктивних обставин, які свідчать про використання права всупереч його призначенню.

Із наданих матеріалів убачається, що в іншій цивільній справі ОСОБА_2 уже звертався із заявою про забезпечення позову, яка стосувалася того самого виконавчого провадження та була спрямована на обмеження примусового стягнення визначеної виконавцем аліментної заборгованості. Ця обставина обґрунтовано вимагала від суду перевірити фактичний зміст нинішньої заяви та мотив її подання. Водночас сама подібність окремих процесуальних вимог у справах, що виникли з одних аліментних правовідносин, ще не доводить мети маніпулювання судочинством.

Нинішня заява містить також окреме питання про заміну арешту, накладеного ухвалою саме Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року. Після подання заяви виникла нова обставина - здійснення 04 вересня 2026 року платежу на депозитний рахунок, яка потребувала судової оцінки за статтею 156 ЦПК України. Тому звернення не є простим повторним поданням уже вирішеної заяви за відсутності нових обставин.

Питання, чи є зустрічний позов у цій справі тотожним іншому позову ОСОБА_2 та чи наявні передбачені ЦПК України процесуальні наслідки одночасного розгляду тотожних спорів, не становить предмета цієї ухвали про забезпечення позову. Воно має бути вирішене в підготовчому провадженні після перевірки складу сторін, предмета і фактичних підстав кожного позову та процесуального стану відповідних справ. Висновок про відсутність підстав для штрафу не вирішує і не передбачає результат такої перевірки.

Наявні матеріали не підтверджують, що звернення із заявою мало виключною або переважною метою безпідставне затягування розгляду, перешкоджання судочинству чи маніпуляцію автоматизованим розподілом справ. Необґрунтованість одного із заявлених заходів забезпечення сама по собі не є достатньою підставою для кваліфікації реалізації процесуального права як зловживання. З огляду на виключний характер процесуального примусу та дискреційне формулювання статті 148 ЦПК України підстав для накладення штрафу суд не встановив.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що подальше повторне звернення з питанням, яке вирішене цією ухвалою, без наведення нових підстав або обставин може бути оцінене судом з урахуванням пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України.

За подання заяви сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн. Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову встановлено ставку 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн, тому належна ставка дорівнює 665,60 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються з урахуванням результату розгляду справи. У постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 175/634/19 Верховний Суд зазначив, що судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом заяви про забезпечення позову, розподіляє суд, який ухвалює судове рішення по суті спору, за загальними правилами статті 141 ЦПК України. Оскільки цією ухвалою спір по суті не вирішується, сплачений збір належить включити до судових витрат у справі, а його остаточний розподіл здійснити під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

Керуючись статтями 18, 44, 141, 148-150, 153, 156, 158, 260, 261, 353-355, 432, 445 ЦПК України, пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», суд

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Простибоженком Олегом Сергійовичем, про забезпечення зустрічного позову та заміну вжитого заходу забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Замінити захід забезпечення первісного позову, вжитий ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у справі № 760/22422/26, у вигляді арешту грошових коштів ОСОБА_2 в межах 273 201 (двохсот сімдесяти трьох тисяч двохсот однієї) гривні 29 копійок, на забезпечення первісної позовної вимоги про стягнення пені шляхом внесення на депозитний рахунок суду 273 201 (двохсот сімдесяти трьох тисяч двохсот однієї) гривні 29 копійок, здійсненого 04 вересня 2026 року ОСОБА_3 за ОСОБА_2 .

3. У зв`язку із внесенням 273 201,29 грн на депозитний рахунок суду скасувати арешт грошових коштів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у справі № 760/22422/26 в межах суми 273 201,29 грн.

4. Роз`яснити, що скасування арешту за цією ухвалою стосується виключно заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у справі № 760/22422/26, та не скасовує і не змінює арештів, заборон чи інших заходів примусового виконання, застосованих державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 або в інших виконавчих провадженнях.

5. У задоволенні заяви в частині забезпечення зустрічного позову шляхом зобов`язання державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 під час вчинення виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання рішення щодо ОСОБА_2 не враховувати заборгованість зі сплати аліментів у сумі 252 000,00 грн до завершення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили - відмовити.

6. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Левківського Богдана Казимировича про визнання звернення ОСОБА_2 із заявою зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу - відмовити.

7. Судовий збір у сумі 665,60 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, включити до судових витрат у справі; його остаточний розподіл здійснити під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

8. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

9. Примірник ухвали після набрання нею законної сили надіслати державному виконавцю, а також іншим органам та особам, які виконували ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у справі № 760/22422/26, для вчинення дій щодо скасування виключно арешту, накладеного цією ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення відповідно до статті 261 ЦПК України.

У частині вирішення заяви про забезпечення зустрічного позову, заміну та скасування заходу забезпечення позову ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до статей 353-355 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту. Учасник справи, якому повну ухвалу не вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали.

В іншій частині ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає; заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до частини дванадцятої статті 153 ЦПК України оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали у відповідній частині.

Суддя? Н.В. Сердюк