Ухвала суду № 139903882, 18.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49732/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 , поданого в інтересах власника майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах власника майна - ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ - СЕРВІС ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487; далі також - Товариство), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38882/26-к у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022.

В обґрунтування клопотання зазначено, що зазначеною ухвалою накладено арешт на транспортні засоби та спеціальну техніку Товариства, на нерухоме майно, на банківські рахунки, на корпоративні права Товариства у розмірі 100 відсотків у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн, а також на спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний номер № 6391 від 20.01.2020; це ж майно передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА). Питання про арешт вирішено без участі представника власника майна, у зв`язку з чим Товариство як третя особа, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, звертається з цим клопотанням у порядку ч. 1 ст. 174 КПК України.

Заявник зазначає, що органом досудового розслідування вже проведено всі необхідні слідчі (розшукові) дії, 07.05.2026 стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, а тому потреба у застосуванні арешту з метою збереження майна відпала; ризики знищення, приховування чи пошкодження майна стороною обвинувачення не доведені.

Заявник наголошує, що питання доцільності арешту цього ж майна вже було предметом судового розгляду: ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2026 у справі № 757/36036/26-к скасовано арешти, накладені на аналогічне майно Товариства ухвалами від 16.11.2024 у справі № 757/53872/24-к, від 06.12.2024 у справі № 757/54838/24-к та від 28.01.2025 у справі № 757/60061/25-к, а повторне накладення аналогічних обмежень без виникнення нових обставин є необґрунтованим і безпідставним.

Стосовно арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації заявник зазначає, що Товариство не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження у розумінні ст. 64-1 КПК України, оскільки жодній із підозрюваних осіб не висунуто підозри у вчиненні злочинів від імені та в інтересах Товариства, як того вимагають приписи ч. 8 ст. 214 КПК України; Товариство не є і особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних (ст. 63 КПК України). Заявник посилається на те, що кримінальний процесуальний закон не допускає арешту з метою забезпечення конфіскації майна щодо майна третіх осіб, які не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Стосовно арешту з метою збереження речових доказів заявник зазначає, що постанови слідчого від 14.11.2024, від 25.11.2024 та від 04.12.2024 про визнання майна Товариства речовими доказами мають суто формальний характер, оскільки не містять обґрунтування того, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідає це майно; арештоване майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не є об`єктом, який може зберегти сліди злочину, і не набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а Товариство є суб`єктом господарювання реального сектору економіки та набуло це майно законним способом, що ніким не оспорюється.

Заявник посилається також на ухвалу Київського апеляційного суду від 24.12.2024 у справі № 757/53858/24-к, якою за аналогічних обставин скасовано арешт майна з тих підстав, що майно було лише формально визнано речовим доказом, без зазначення, яким критеріям ст. 98 КПК України воно відповідає.

Окремо заявник зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, однак кримінальним процесуальним законом не передбачено накладення арешту на самі банківські рахунки.

Заявник заперечує належність Товариства до групи компаній «ЮНІГРАН», посилаючись на відомості офіційного сайту цієї групи та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і зазначає, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства є ОСОБА_6 , якому належить 90 відсотків частки корпоративних прав.

Заявник наголошує, що наявність спеціального дозволу на користування надрами, отриманого у встановленому законом порядку, сама по собі свідчить про законність діяльності з видобутку надр, а арешт цього дозволу має наслідком зупинення такої діяльності; що місячний фонд оплати праці Товариства становить 1 072 275,91 грн при обліковій кількості працівників 49 осіб, а за 10 місяців 2024 року сплачено 17 986 478,24 грн податків, у зв`язку з чим подальший арешт є непропорційним втручанням у право власності та перешкоджає виконанню Товариством зобов`язань перед працівниками.

З урахуванням наведеного заявник просить скасувати арешт майна ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД», накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38882/26-к, у повному обсязі.

Позиція учасника кримінального провадження

Представник власника майна - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання про скасування арешту майна, подане представником, адвокатом ОСОБА_5 , вважала, що арешт майна необґрунтований та в ньому відпала потреба. Майно належить товариству, відносно якого не проводяться слідчі дії.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засідання оголосив письмові заперечення, в яких зазначив таке:

- Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022, у якому повідомлено про підозру низці осіб, у тому числі ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

- Указом Президента України № 279/2023 від 12.05.2023 застосовано санкції у виді блокування активів щодо фізичної особи та пов`язаних із нею компаній, які на момент введення санкцій здійснювали контроль за діяльністю групи компаній, до складу якої входить і ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД»;

- з метою виведення майна з-під дії санкцій та недопущення його націоналізації підозрювані розробили та реалізували спільний план дій, унаслідок якого було забезпечено зняття арештів з майна групи компаній, створено ряд суб`єктів господарювання та поступово відчужено активи групи через підставні компанії-одноденки; зокрема, ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» разом з усім рухомим та нерухомим майном, включаючи спеціальний дозвіл на користування надрами № 6391 від 20.01.2020, шляхом укладення низки фіктивних правочинів відчужено на користь ОСОБА_6 , який у подальшому став його єдиним власником;

- відчужені в порушення Закону України «Про санкції» майно та спеціальні дозволи на користування надрами є об`єктами кримінально протиправних дій, були набуті кримінально протиправним шляхом та в подальшому легалізовані співучасниками злочину, а тому відповідно до ст. 98 КПК України мають ознаки речових доказів і визнані такими у кримінальному провадженні;

- санкція ч. 5 ст. 191 КК України, за якою кваліфіковано дії підозрюваних, передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому арешт накладено також з метою гарантування виконання вироку суду в частині можливого додаткового покарання;

- 07.05.2026 стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що свідчить про фактичне завершення розслідування у цій частині та про остаточність правової кваліфікації, а тому арешт з метою забезпечення можливої конфіскації є співмірним із фактичним станом досудового розслідування;

- значна частина майна юридично зареєстрована не за підозрюваними, а за юридичними особами, єдиним власником яких є підозрюваний ОСОБА_6 , який фактично здійснював управлінські функції щодо цих товариств і внаслідок легалізації майна одержав у власність нерухоме та рухоме майно, спеціальні дозволи на користування надрами та інші активи на суму, що значно перевищує 276 912 483,00 грн;

- вжиття заходів щодо управління майном спрямоване на гарантування власникам майна збереження його вартості та запобігання його пошкодженню, псуванню чи знищенню;

- за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення 15.07.2026 ухвалено рішення про передачу корпоративних прав та статутного капіталу ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» у сумі 20 000 000 гривень, а також спеціального дозволу на користування надрами № 6391 від 20.01.2020 в управління АРМА, у зв`язку з чим скасування арешту майна може перешкодити виконанню ухвали суду та передачі в управління підсанкційних активів державі.

З урахуванням наведеного прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання.

Згідно з нормами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022, у якому повідомлено про підозру, зокрема, ОСОБА_6 - 21.06.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, та 15.01.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. За версією сторони обвинувачення, досліджуються обставини відчуження активів підприємств, щодо власників яких застосовано санкції, з метою виведення цього майна з-під дії відповідних обмежень та подальшої легалізації.

Постановами старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 14.11.2024, від 25.11.2024 та від 04.12.2024 майно ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД», у тому числі корпоративні права Товариства у розмірі 100 відсотків у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн, транспортні засоби, нерухоме майно та спеціальний дозвіл на користування надрами № 6391 від 20.01.2020, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний номер № 6391 виданий 20.01.2020 та належить ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД». Відомостей про те, що володілець цього дозволу з часу його видачі змінювався або що дозвіл переходив до Товариства від іншої особи в порядку, встановленому ст. 16-1 Кодексу України про надра, матеріали судового провадження не містять.

Санкції у виді блокування активів, на порушення яких посилається сторона обвинувачення, застосовано Указом Президента України № 279/2023 від 12.05.2023, тобто через три роки після видачі зазначеного спеціального дозволу.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38882/26-к накладено арешт на майно ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, а саме на транспортні засоби та спеціальну техніку, нерухоме майно, банківські рахунки, корпоративні права Товариства у розмірі 100 відсотків у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн та спеціальний дозвіл на користування надрами № 6391 від 20.01.2020. Цією ж ухвалою корпоративні права та статутний капітал Товариства, а також зазначений спеціальний дозвіл передано в управління АРМА. Метою арешту слідчий суддя визначив забезпечення збереження речових доказів, забезпечення можливої спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

Питання про арешт майна вирішено без участі представника власника майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2026 у справі № 757/36036/26-к скасовано арешти, накладені на майно ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» ухвалами слідчих суддів від 16.11.2024 у справі № 757/53872/24-к, від 06.12.2024 у справі № 757/54838/24-к та від 28.01.2025 у справі № 757/60061/25-к.

07.05.2026 у кримінальному провадженні стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» та власником 90 відсотків частки корпоративних прав Товариства є підозрюваний ОСОБА_6 , що визнається і самим заявником у клопотанні. Відомостей про повідомлення будь-кому з підозрюваних про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від імені та в інтересах ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» матеріали судового провадження не містять; провадження щодо юридичної особи в порядку ст. 214 КПК України стосовно Товариства не здійснюється.

Норми права, які підлягають до застосування, та мотиви слідчого судді

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи відповідний захід кримінально-правового характеру.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Умови застосування спеціальної конфіскації щодо майна третьої особи визначені ст. 96-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а згідно з ч. 5 цієї статті - такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, якщо зазначені особи доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя також враховує, що розгляд питань, пов`язаних з арештом майна, здійснюється з дотриманням балансу між завданнями кримінального провадження і необхідністю збереження таємниці досудового розслідування (ст. 222 КПК України), у зв`язку з чим в ухвалі наводяться лише ті обставини, які є необхідними та достатніми для вирішення поставленого питання.

Аналізуючи доводи клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Питання про арешт майна вирішено ухвалою від 15.07.2026 без участі представника власника майна, а тому ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» є належним заявником у розумінні ч. 1 ст. 174 КПК України в частині майна, яке належить самому Товариству.

Визначаючи межі перевірки, слідчий суддя зазначає, що передбачений ст. 174 КПК України порядок не є формою апеляційного перегляду ухвали про накладення арешту, постановленої іншим слідчим суддею; законність такого рішення перевіряється в порядку, встановленому ст. 309 КПК України. У межах цього провадження перевіряється наявність підстав для збереження арешту станом на день розгляду клопотання, тобто чи не відпала потреба у застосуванні цього заходу та чи не був арешт накладений необґрунтовано, причому обов`язок доведення відповідних обставин за абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України покладається на заявника.

Ухвалою від 15.07.2026 арешт застосовано одразу з трьох підстав, передбачених п. п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України, матеріальні умови застосування яких є різними, а обмеження накладено на різні за правовою природою об`єкти. З огляду на це наявність підстав для збереження арешту перевіряється слідчим суддею окремо щодо кожного з них.

І. Щодо корпоративних прав Товариства.

Корпоративні права у товаристві з обмеженою відповідальністю належать його учасникам, а не самому товариству. Як установлено вище і як визнається самим заявником у клопотанні, власником 90 відсотків частки корпоративних прав та кінцевим бенефіціарним власником Товариства є підозрюваний ОСОБА_6 . Отже, в цій частині арешт накладено на майно підозрюваного, а ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» не є його власником і не наділене правом порушувати питання про скасування арешту цього майна у порядку ст. 174 КПК України.

Незалежно від наведеного, підстави для збереження арешту в цій частині є і по суті. За версією сторони обвинувачення, саме корпоративні права Товариства були безпосереднім об`єктом кримінально протиправних дій, спрямованих на виведення активів з-під дії санкційних обмежень, унаслідок яких Товариство як цілісний актив перейшло до підозрюваного. На відміну від інших об`єктів, щодо корпоративних прав постанова слідчого від 14.11.2024 містить опис конкретних обставин, у зв`язку з якими це майно набуло ознак, визначених ст. 98 КПК України, а саме обставин його відчуження на користь підозрюваного внаслідок укладення низки правочинів, законність яких є предметом перевірки.

З урахуванням повідомлення ОСОБА_6 15.01.2026 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, наявні також передбачені п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України підстави для арешту корпоративних прав, які належать підозрюваному.

Доводи заявника про те, що Товариство не належить до групи компаній, активи якої є предметом досудового розслідування, спростовуються матеріалами судового провадження: постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 14.11.2024 ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487) прямо віднесено до складу відповідної групи компаній. Посилання заявника на відомості офіційного веб-сайту цієї групи та на дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань наведеного не спростовують, оскільки предметом досудового розслідування є, зокрема, обставини зміни формальної структури власності, а відтак чинні реєстраційні відомості самі по собі не можуть підтверджувати відсутність такого зв`язку.

Доводи заявника про те, що потреба у застосуванні арешту відпала у зв`язку з відкриттям 07.05.2026 матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, щодо цієї частини майна слідчим суддею не приймаються. Завершення збирання доказів не припиняє дії заходів забезпечення кримінального провадження: за змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арешт є тимчасовим заходом, який діє до його скасування у встановленому порядку, а за п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення. Арешт, застосований для гарантування виконання вироку в частині можливого додаткового покарання, за своєю природою зберігає чинність саме до ухвалення такого рішення.

За наведених обставин потреба у збереженні арешту корпоративних прав Товариства не відпала, а підстав вважати арешт у цій частині необґрунтованим слідчим суддею не встановлено.

ІІ. Щодо спеціального дозволу на користування надрами.

Стосовно спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний номер № 6391 слідчий суддя дійшов іншого висновку.

Насамперед слідчий суддя враховує дату видачі цього дозволу. Зазначений спеціальний дозвіл виданий 20.01.2020, тоді як санкції у виді блокування активів, обхід яких, за версією сторони обвинувачення, становить зміст інкримінованих дій, застосовано Указом Президента України № 279/2023 від 12.05.2023, а самі дії з відчуження активів групи компаній вчинялися після введення цих санкцій. Отже, на момент видачі спеціального дозволу обставин, які є предметом досудового розслідування, ще не існувало, а тому цей дозвіл не міг бути ані набутий кримінально протиправним шляхом, ані одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розумінні ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя також враховує правову природу спеціального дозволу на користування надрами. Такий дозвіл є актом індивідуальної дії, що видається уповноваженим органом конкретному надрокористувачу, і його перехід до іншої особи можливий виключно в порядку, встановленому ст. 16-1 Кодексу України про надра. Матеріали судового провадження не містять відомостей про те, що спеціальний дозвіл № 6391 переходив до ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» від будь-якої іншої особи або що його володілець з часу видачі змінювався: дозвіл був виданий самому Товариству і залишався за ним незмінно.

Твердження сторони обвинувачення про те, що спеціальний дозвіл «разом із Товариством відчужено на користь підозрюваного», не свідчить про протилежне. Зміна складу учасників юридичної особи не тягне переходу прав на виданий їй спеціальний дозвіл до учасника: володільцем дозволу як до, так і після відповідних правочинів залишалося Товариство. Відтак спеціальний дозвіл не був об`єктом кримінально протиправних дій; таким об`єктом, за версією сторони обвинувачення, були корпоративні права Товариства, арешт яких цією ухвалою зберігається.

З огляду на наведене слідчий суддя доходить висновку, що спеціальний дозвіл не відповідає жодному з критеріїв, визначених ст. 98 КПК України: він не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його слідів, не був предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, і не набутий кримінально протиправним шляхом. Постанова слідчого від 25.11.2024 про визнання його речовим доказом не містить обґрунтування того, якій саме з наведених ознак цей дозвіл відповідає, а відтак має формальний характер і не може самостійно заміщувати сукупність підстав, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відсутні й підстави для арешту спеціального дозволу з метою забезпечення спеціальної конфіскації. За змістом ст. 96-2 КК України спеціальній конфіскації підлягає майно, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, призначене для схиляння особи до його вчинення, фінансування чи матеріального забезпечення, або таке, що було предметом, засобом чи знаряддям його вчинення. Спеціальний дозвіл, виданий за три роки до подій, що є предметом розслідування, жодній із цих ознак не відповідає.

Так само не може бути підставою для арешту цього дозволу і мета забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки за прямим приписом ч. 5 ст. 170 КПК України такий арешт накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, тоді як володільцем дозволу є ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД», яке жодного з цих статусів не має.

Доводи сторони обвинувачення про те, що скасування арешту перешкодить виконанню ухвали від 15.07.2026 у частині передачі дозволу в управління АРМА, слідчим суддею не приймаються. Передача активів в управління Національному агентству є похідною від арешту: відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» в управління приймаються активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Отже, наявність рішення про передачу майна в управління не створює самостійної підстави для збереження арешту і не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести наявність умов, визначених ст. 170 КПК України. Протилежний підхід означав би, що сам факт передачі майна в управління унеможливлює подальшу судову перевірку обґрунтованості арешту, що суперечило б ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя враховує також наслідки арешту саме цього об`єкта. Ухвалою від 15.07.2026 заборонено не лише розпоряджатися спеціальним дозволом, а й користуватися ним, тобто користуватися надрами та видобувати корисні копалини. Оскільки діяльність з видобування корисних копалин є основною господарською діяльністю Товариства, такий спосіб арешту призводить до її повного зупинення, що прямо суперечить ч. 5 ст. 173 КПК України, згідно з якою слідчий суддя застосовує такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи. При цьому доводи заявника про те, що сама наявність дозволу свідчить про законність видобутку, слідчий суддя до уваги не бере, оскільки законність користування надрами предметом цього розгляду не є; висновок ґрунтується на тому, що стороною обвинувачення не доведено відповідності дозволу критеріям ст. 98 КПК України та наявності будь-якої з передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України цілей арешту.

За таких обставин арешт спеціального дозволу на користування надрами є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

ІІІ. Щодо транспортних засобів і спеціальної техніки, нерухомого майна та банківських рахунків Товариства.

Зазначене майно належить на праві власності ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» як окремій юридичній особі. Товариству підозра не оголошувалася, відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку ч. 8 ст. 214 КПК України не вносилися, жодній із підозрюваних осіб не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від імені та в інтересах Товариства. Отже, Товариство не є ані підозрюваним, ані юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, а за прямим приписом ч. 5 ст. 170 КПК України накладення арешту на майно такої особи з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) не допускається. Та обставина, що учасником Товариства є підозрюваний, зазначеного висновку не змінює: відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а учасник не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, тобто майно товариства не є майном його учасника.

Підстав для арешту цього майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчим суддею також не встановлено. Стороною обвинувачення не наведено даних про те, що транспортні засоби, спеціальна техніка, нерухоме майно та кошти на банківських рахунках Товариства одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, призначалися для схиляння особи до його вчинення, фінансування чи матеріального забезпечення або були предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, а так само про те, що Товариство набуло це майно безоплатно або за ціною, нижчою за ринкову. За змістом заперечень прокурора об`єктом протиправних дій було відчуження самого Товариства як цілісного активу, а не набуття окремо кожного з належних йому транспортних засобів чи об`єктів нерухомості.

Стосовно мети збереження речових доказів слідчий суддя зазначає, що визнання майна речовим доказом є процесуальною формою, застосування якої передбачає наявність у матеріалах кримінального провадження фактичних відомостей про те, що це майно має ознаки, зазначені у ст. 98 КПК України. Постанови слідчого від 14.11.2024 та від 04.12.2024 у частині транспортних засобів, спеціальної техніки та нерухомого майна таких відомостей не містять: у них не зазначено, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідає кожен з об`єктів, знаряддям вчинення якого саме діяння вони були, які сліди кримінального правопорушення зберегли або внаслідок вчинення якого правопорушення набуті. Аналогічний висновок щодо майна, арештованого за обставин, які збігаються з обставинами цього провадження, викладено в ухвалі Київського апеляційного суду від 24.12.2024 у справі № 757/53858/24-к.

Окремо слідчий суддя звертає увагу на те, що за змістом ч. 10 ст. 170 КПК України арешт накладається на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, тоді як ухвалою від 15.07.2026 арешт накладено на самі банківські рахунки, що не відповідає наведеній нормі.

Слідчий суддя враховує також фактичний стан досудового розслідування. 07.05.2026 стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що за змістом ч. 1 цієї статті здійснюється лише після того, як прокурор визнає зібрані докази достатніми для складання обвинувального акта. Отже, необхідні слідчі (розшукові) дії щодо цього майна проведено, а доказів того, що транспортні засоби, спеціальна техніка та нерухоме майно потребують подальшого дослідження, у тому числі експертного, стороною обвинувачення не надано. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування зменшуються ризики, які стали підставою для застосування такого заходу, у зв`язку з чим зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи на обґрунтування наявних ризиків. Таких доводів щодо цього майна не наведено, а посилання прокурора на можливість приховування чи відчуження майна має загальний характер і не підкріплене конкретними даними про вчинення Товариством дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню.

Слідчий суддя не залишає поза увагою і те, що арешти, накладені на аналогічне майно Товариства ухвалами слідчих суддів від 16.11.2024 у справі № 757/53872/24-к, від 06.12.2024 у справі № 757/54838/24-к та від 28.01.2025 у справі № 757/60061/25-к, скасовані ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2026 у справі № 757/36036/26-к. Стосовно транспортних засобів, спеціальної техніки, нерухомого майна та банківських рахунків Товариства обставин, які виникли після 08.07.2026 та могли б слугувати підставою для повторного застосування аналогічних обмежень, стороною обвинувачення не наведено і слідчим суддею не встановлено.

Оцінюючи пропорційність застосованого заходу, слідчий суддя зважає на те, що заборона користування та розпорядження транспортними засобами, спеціальною технікою і нерухомим майном, а також обмеження операцій за банківськими рахунками фактично унеможливлюють здійснення Товариством правомірної господарської діяльності, виконання зобов`язань перед 49 найманими працівниками та сплату податків. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у право мирного володіння майном має забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не може покладати на неї індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п. п. 69, 73). З урахуванням вимог ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК України у цій частині такого балансу не забезпечено.

Посилання заявника на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.07.2025 слідчий суддя враховує лише в контексті оцінки пропорційності застосованого заходу, оскільки викладені в ньому положення мають рекомендаційний характер і самостійною підставою для скасування арешту майна у розумінні ст. 174 КПК України не є.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38882/26-к, у частині транспортних засобів і спеціальної техніки, нерухомого майна, банківських рахунків та спеціального дозволу на користування надрами є необґрунтованим, а потреба у подальшому його застосуванні відсутня; у частині корпоративних прав Товариства підстав для скасування арешту не встановлено, у зв`язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 98, 100, 170, 173, 174, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38882/26-к у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487), а саме:

1) на транспортні засоби та спеціальну техніку:

- автомобіль марки LEXUS RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова/шасі НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний номерний знак НОМЕР_3 , № кузова/шасі НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, державний номерний знак НОМЕР_5 , № кузова/шасі НОМЕР_6 ;

- автомобіль марки MITSUBISHI L 200, державний номерний знак НОМЕР_7 , № кузова/шасі НОМЕР_8 ;

- бульдозер марки SHANTUI SD16, заводський номер НОМЕР_9 , № двигуна НОМЕР_10 , 2008 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_12 ;

- бульдозер марки ДЗ-110, заводський номер НОМЕР_13 , № двигуна НОМЕР_14 , 1989 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_15 , номерний знак НОМЕР_16 ;

- екскаватор гусеничний марки KOMATSU PC290NLC-7K, заводський номер НОМЕР_17 , № двигуна НОМЕР_18 , 2003 року випуску, свідоцтво НОМЕР_19 , номерний знак НОМЕР_20 ;

- навантажувач марки LG 9561L, заводський номер НОМЕР_21 , номер двигуна НОМЕР_22 , 2016 року випуску, свідоцтво НОМЕР_23 , номерний знак НОМЕР_24 ;

- навантажувач фронтальний марки SDLG L956FH, заводський номер НОМЕР_25 , номер двигуна НОМЕР_26 , 2018 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_27 , номерний знак НОМЕР_28 ;

2) на нерухоме майно:

- нежитлову будівлю загальною площею 108,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1

- земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:080:0052 площею 0,3719 га, 3221287201:01:006:0009 площею 1 га;

3) на банківські рахунки в АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528): НОМЕР_29 , НОМЕР_30 ; в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119): НОМЕР_31 , НОМЕР_32 ;

4) на спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний номер № 6391 від 20.01.2020, яким володіє Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ- СЕРВІС ЛТД».

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21.09.2026 о 13:55 год.

Слідчий суддя ОСОБА_7