Рішення № 139903704, 21.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/99/25

Провадження № 2/756/280/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Полішка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з Акціонерного товариства «Київгаз» матеріальну шкоду, завдану знищенням транспортного засобу, у розмірі 446 854,57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що є власником автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . 02.01.2024 цей автомобіль було знищено внаслідок пожежі, що виникла на підземному газопроводі на перехресті вулиці Семена Скляренка та Балтійського провулку в м. Києві. Розповсюдження полум`я з газової труби, на переконання позивача, призвело до небезпечної події техногенного характеру, яка виникла під час експлуатації джерела небезпеки і за своїми наслідками спричинила знищення його майна.

Позивач зазначив, що володільцем зазначеного газопроводу є відповідач, а сам газопровід належить до джерел підвищеної небезпеки. З огляду на це відповідач зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від наявності його вини, а звільнити його від такого обов`язку може лише доведена непереборна сила або умисел потерпілого. Розмір шкоди позивач визначив на підставі висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження.

У додаткових письмових поясненнях, поданих 23.04.2026, позивач доповнив обґрунтування позову. Не заперечуючи загальновідомого факту масованого ракетного обстрілу м. Києва 02.01.2024, позивач наголосив, що шкоду його майну завдано не самим влученням, а тривалим аварійним викидом газу: від виїзду аварійної бригади відповідача до припинення витоку минуло 113 хвилин. Таку тривалість реагування позивач вважав непропорційною характеру загрози та такою, що свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку з оперативної локалізації аварії. Позивач послався на ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та на Правила безпеки систем газопостачання і зазначив, що саме несвоєчасне усунення аварійної ситуації створило умови для підтримання горіння та поширення пожежі на прилеглу територію, де знаходився автомобіль.

Ухвалою суду від 17.01.2025 позовну заяву залишено без руху, після чого 23.01.2025 позивач подав позовну заяву в уточненій редакції.

Ухвалою суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11.02.2025 за заявою відповідача постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.03.2025 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів у Головного управління ДСНС України у м. Києві та у слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Ухвалою суду від 30.04.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві, поданому 10.02.2025, зазначив, що предметом розгляду у справі є наслідки ракетного обстрілу м. Києва збройними силами російської федерації 02.01.2024 - влучення ракети (уламків) в об`єкти, розташовані на перехресті вулиці Семена Скляренка та Балтійського провулку, у тому числі пошкодження розподільного газопроводу по Балтійському провулку, 20.

Відповідач наголосив, що позивач не довів ані свого права власності чи законного володіння транспортним засобом, ані перебування цього транспортного засобу на місці події, ані причинного зв`язку між аварією на газопроводі та завданою шкодою, оскільки уламки ракети могли влучити безпосередньо в автомобіль і самостійно спричинити пошкодження. Доданий до позову висновок експерта відповідач вважав неналежним і недопустимим доказом, який не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України.

За доводами відповідача, шкода завдана внаслідок непереборної сили, що виключає його відповідальність за ч. 5 ст. 1187 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки». Відповідач також зазначив, що є неналежним відповідачем, оскільки за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе держава-агресор, та просив закрити провадження у справі, вважаючи, що заявлені вимоги належать до кримінальної юрисдикції.

Клопотанням від 09.04.2025 відповідач подав сертифікат Київської торгово-промислової палати від 31.03.2025 № 3000-25-0547 про форс-мажорні обставини та докази понесених у зв`язку з його отриманням витрат.

У письмових поясненнях від 17.06.2026 відповідач додатково зазначив, що вимоги Правил безпеки систем газопостачання щодо часу виїзду та прибуття аварійної бригади ним дотримано, а часових обмежень щодо самої локалізації і ліквідації аварійних ситуацій жодним нормативно-правовим актом не встановлено. Відповідач звернув увагу на те, що за усними поясненнями представника позивача автомобіль стояв від місця аварії приблизно за триста метрів, а доказів пошкодження автомобіля саме внаслідок аварії на газопроводі, а не уламками ракети, не надано. Правові висновки, на які послався позивач, відповідач вважав нерелевантними через неподібність правовідносин.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях. Пояснив, що влучення сталося на деякій відстані від автомобіля, внаслідок чого було пошкоджено газову трубу, з якої виривалося полум`я, і від цього полум`я загорілися автомобілі, припарковані біля автосалону. Наголосив, що пошкодження автомобіля мають виключно термічний характер і не спричинені дією вибухової хвилі, оскільки силова конструкція кузова не деформована.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві та письмових поясненнях. Зазначив, що строки виїзду та прибуття аварійної бригади дотримано, а тривалість ліквідації аварійної ситуації нормативно не врегульована та залежить від її складності. Звернув увагу, що за наслідками обстрілу відкрито кримінальне провадження, в якому потерпілими визнано як позивача, так і відповідача, і саме в межах цього провадження проводяться експертизи, покликані встановити, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачу на праві власності належить автомобіль «Renault Megane», 2016 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданим 12.12.2023, у якому позивача зазначено власником.

02.01.2024 збройні сили російської федерації здійснили масований ракетний обстріл території України, у тому числі м. Києва. Ця обставина є загальновідомою, визнається обома сторонами і відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Як вбачається зі звіту про причину виникнення пожежі, складеного 04.01.2024 провідним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та цивільного захисту Оболонського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві, 02.01.2024 приблизно о 07 год 33 хв під час ракетного обстрілу ракета впала на проїжджу частину дороги за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20, та пошкодила газову трубу, що розташовувалася під проїжджою частиною, після чого загорілася газова суміш. У звіті зазначено, що осередок пожежі знаходився на проїжджій частині дороги безпосередньо у газовій трубі, загальна площа пожежі становила приблизно 300 кв. м, а пожежа поширилася на 26 автомобілів, припаркованих біля проїжджої частини, та на розташований поруч автосалон. Причиною пожежі визначено займання газової горючої суміші внаслідок ракетного обстрілу; інші версії причин виникнення пожежі не розглядалися у зв`язку з їх безпідставністю.

Згідно з актом про пожежу від 02.01.2024, складеним комісією за участю представників ГУ ДСНС України у м. Києві, районного управління поліції та балансоутримувача території, пожежу виявлено о 07 год 52 хв, повідомлення про пожежу надійшло о 07 год 54 хв, пожежу ліквідовано о 10 год 11 хв. Причиною пожежі зазначено займання горючої газової суміші внаслідок ракетного обстрілу. Знищені пожежею автомобілі в акті не індивідуалізовані: їх власники, реєстраційні номери та марки на момент складення акта не встановлювалися.

Відповідно до заявки Управління аварійно-відновлювальних робіт Акціонерного товариства «Київгаз» № 00031_2024 звернення диспетчера Державної служби України з надзвичайних ситуацій прийнято 02.01.2024 о 08 год 12 хв, виїзд аварійної бригади відбувся о 08 год 17 хв, прибуття на місце - о 08 год 25 хв. У звіті про виконану роботу зазначено, що по прибутті на місце з`ясовано пошкодження підземного розподільного газопроводу середнього тиску діаметром 630 мм внаслідок влучення ракети; аварійною бригадою перекрито засувки № 62, № 73, № 1424, № 1220, витік газу припинено о 10 год 10 хв. Тими самими відомостями оперує технічний акт на аварію № 2, складений представниками відповідача, згідно з яким стався повний розрив газопроводу внаслідок влучення ракети.

Як вбачається з листа Головного управління ДСНС України у м. Києві від 09.04.2025 № 71 03-2662/71 18 01.7, наданого на виконання ухвали суду від 26.03.2025, причиною пожежі, яка сталася 02.01.2024 за адресою: м. Київ, Оболонський район, провулок Балтійський, 20, є займання горючої газової суміші внаслідок ракетного обстрілу. Одночасно Головне управління повідомило, що інформація щодо пошкодження (знищення) автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у ньому відсутня.

02.01.2024 позивач звернувся до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою, в якій просив зафіксувати, що в результаті ворожого обстрілу за вказаною адресою було пошкоджено належний йому автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і що заподіяну шкоду він оцінює приблизно у 400 000 грн. Того ж дня позивача допитано як потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Згідно з листом слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 12.02.2025 № 51/12/Ш-407/24 у ході досудового розслідування встановлено, що ракетним обстрілом, здійсненим 02.01.2024, з-поміж інших пошкоджених об`єктів цивільної інфраструктури пошкоджено й автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а позивача залучено до кримінального провадження як потерпілого. Аналогічні відомості наведено у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданому 13.02.2025, у якому зазначено, що 02.01.2024 близько 07:40 збройні сили російської федерації, порушуючи закони та звичаї війни, здійснили ракетний обстріл, внаслідок чого пошкоджено об`єкти цивільної інфраструктури, зокрема у Балтійському провулку, та транспортні засоби, серед яких автомобіль позивача.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 23.01.2024 № 933/01-24, складеного судовим експертом ОСОБА_2 на замовлення позивача, складові частини автомобіля мають термічні пошкодження - деформацію та руйнування внаслідок високих температур; вартість відновлювального ремонту становить 2 333 935,01 грн і перевищує ринкову вартість автомобіля, у зв`язку з чим розмір матеріального збитку визначено рівним ринковій вартості автомобіля на дату пошкодження - 446 854,57 грн. Огляд автомобіля проведено 05.01.2024 за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Позивачем як електронний доказ надано відеозапис тривалістю 15 секунд, знятий очевидцем із вікна житлового будинку, на якому зафіксовано інтенсивне вертикальне горіння значної висоти, що виходить із рівня проїжджої частини у глибині забудови та освітлює прилеглу територію, на якій розташовані автомобілі. З огляду на відстань ідентифікувати автомобілі не є можливим.

Листом Департаменту комунальної власності м. Києва від 02.04.2024 № 062/06-21-1726 відповідачу надано дозвіл на списання шляхом ліквідації ділянки підземного газопроводу середнього тиску по провулку Балтійському, пошкодженої у зв`язку з аварійною ситуацією внаслідок влучення ракети 02.01.2024. Листами Державної екологічної інспекції України від 05.01.2024 та від 01.02.2024 зафіксовано збитки, завдані навколишньому природному середовищу внаслідок витоку природного газу через пошкодження розподільного газопроводу.

Сертифікатом Київської торгово-промислової палати від 31.03.2025 № 3000-25-0547 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - збройну агресію російської федерації проти України та пошкодження об`єктів цивільної інфраструктури внаслідок здійснення 02.01.2024 ракетного обстрілу м. Києва, зокрема газопроводу підземного розподільного середнього тиску діаметром 630 мм за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20, - щодо обов`язку відповідача відшкодувати шкоду, завдану внаслідок аварії на об`єкті підвищеної небезпеки, перед позивачем. Періодом дії форс-мажорних обставин у сертифікаті визначено 02.01.2024.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін у межах заявлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє відповідним об`єктом.

За приписами ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» шкода, завдана фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, відшкодовується оператором, який на відповідній правовій підставі володіє об`єктом підвищеної небезпеки, якщо він не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20 Верховний Суд зазначив, що на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди, встановленого ст. 1166 ЦК України, умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України), є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. У цій же постанові вказано, що розподіл обов`язків доказування здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, які підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, тоді як обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

У постанові від 26.10.2022 у справі № 243/6516/21 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини; разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається, і до них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Ознаки непереборної сили стосовно відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки розкрито у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 752/13375/19, в якій зазначено, що непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки; шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц, від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц та від 26.04.2022 у справі № 184/1461/20-ц.

У постанові від 19.04.2023 у справі № 336/10216/21 Верховний Суд вказав, що під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Спір у цій справі зводиться до того, чи має відповідач як володілець розподільного газопроводу відшкодувати вартість автомобіля, знищеного вогнем 02.01.2024, за обставин, коли сам газопровід було зруйновано влученням ракети під час масованого обстрілу міста.

Позивач наполягав на тому, що газопровід є джерелом підвищеної небезпеки, а тому вину відповідача доводити не потрібно. Суд погоджується з першою частиною цього твердження і не погоджується з висновком, який позивач із нього робить.

Діяльність відповідача з розподілу природного газу газорозподільними мережами дійсно є діяльністю, пов`язаною з використанням та утриманням обладнання й вогненебезпечної речовини, що створює підвищену небезпеку для інших осіб, а отже, є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України. Володільцем пошкодженої ділянки газопроводу на час подій був відповідач, що ним не заперечується. Вина відповідача до предмета доказування у такому спорі не входить.

Проте відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки є безвинною, а не абсолютною. Частина 5 ст. 1187 ЦК України прямо окреслює межу цієї відповідальності: володілець звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тягар доведення непереборної сили закон покладає саме на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Ракетний обстріл м. Києва, здійснений 02.01.2024 збройними силами держави-агресора, відповідає всім наведеним вище ознакам непереборної сили. Ця подія є надзвичайною, оскільки її настання не охоплюється звичайним перебігом господарської діяльності оператора газорозподільної системи і не може бути ним передбачене. Вона є невідворотною не лише для відповідача, а й для будь-якої іншої особи за досягнутого рівня розвитку науки і техніки: жодні заходи, доступні операторові газорозподільних мереж, не здатні ані запобігти влученню ракети в підземний газопровід, ані відвернути руйнування труби діаметром 630 мм внаслідок такого влучення. Вона є зовнішньою стосовно діяльності відповідача, бо вчинена третьою особою - збройними силами іноземної держави - і повністю перебуває поза сферою його контролю та впливу. Нарешті, ця подія не пов`язана причинно з самим джерелом підвищеної небезпеки.

Окремої уваги потребують доводи позивача щодо завдання шкоди не ракетою, а горінням газу, тобто шкідливою властивістю самого джерела підвищеної небезпеки, яка непереборною силою бути не може. Суд виходить з того, що непереборною силою у цій справі є не горіння газу, а ракетний удар: горіння є наслідком цієї події, а не самостійною її причиною. Частина 5 ст. 1187 ЦК України звільняє володільця від відповідальності тоді, коли шкоди завдано внаслідок непереборної сили, тобто коли саме зовнішня надзвичайна подія є причиною шкоди. Участь шкідливих властивостей небезпечного об`єкта в механізмі заподіяння шкоди притаманна будь-якому спору за ст. 1187 ЦК України, і тлумачення, за яким така участь сама по собі виключає застосування ч. 5 цієї статті, позбавило б наведену норму будь-якого змісту. Застереження про шкідливі властивості джерела підвищеної небезпеки стосується інших випадків - коли шкода спричинена внутрішніми чинниками об`єкта (технічною несправністю, зношенням, дефектом, помилкою в експлуатації) без зовнішнього втручання. У цій же справі вихід газу став можливим не через властивості газопроводу, а через його повне механічне руйнування ззовні, і цей чинник є зовнішнім у власному розумінні слова.

Причинно-наслідковий ланцюг складається з таких послідовних подій: влучення ракети - повний розрив газопроводу - витік газу - займання газової суміші - пожежа на площі близько 300 кв. м, що поширилася на припарковані поблизу автомобілі. Кожна наступна ланка цього ланцюга є безпосереднім і невідворотним наслідком першої. Отже, небезпечні властивості об`єкта підвищеної небезпеки не були єдиною і безумовною причиною завданої шкоди. Наведене свідчить, що безпосередня причина пошкодження автомобіля (ракетний удар чи горіння газу) не має вирішального значення.

Суд враховує, що у звіті про причину виникнення пожежі від 04.01.2024 причину визначено як ймовірну. Разом з тим ця обставина висновку суду не змінює. По-перше, у звіті прямо зазначено, що інші версії причин виникнення пожежі не розглядалися у зв`язку з їх безпідставністю, а осередок пожежі встановлено безпосередньо у газовій трубі. По-друге, та сама причина незалежно підтверджена актом про пожежу від 02.01.2024, листом Головного управління ДСНС України у м. Києві від 09.04.2025, наданим на виконання ухвали суду, технічним актом на аварію № 2, заявкою аварійно-диспетчерської служби № 00031_2024, а також листом слідчого управління ГУ СБУ від 12.02.2025 і витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Жодного доказу, який би вказував на інше походження пошкодження газопроводу, матеріали справи не містять, а сторони такої версії й не висували.

Суд не розглядає сертифікат від 31.03.2025 № 3000-25-0547 як самостійну і достатню підставу для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки сторони не перебувають у договірних відносинах, спір є деліктним, інститут форс-мажору за ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» стосується неможливості виконання вже наявного зобов`язання. Разом з тим цей сертифікат приймається судом як один із доказів, що в сукупності з актом про пожежу від 02.01.2024, звітом про причину виникнення пожежі від 04.01.2024, листом Головного управління ДСНС України у м. Києві від 09.04.2025, технічним актом на аварію № 2, заявкою аварійної служби № 00031_2024, листом слідчого управління ГУ СБУ від 12.02.2025 та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджує факт і характер події 02.01.2024.

Щодо доводів позивача про несвоєчасне реагування відповідача на аварійну ситуацію суд зазначає наступне. Цей довід за своєю природою є посиланням на власну протиправну бездіяльність відповідача, тобто на загальні підстави деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України.

Разом з тим, хронологія подій, встановлена судом, доводів позивача не підтверджує. Пожежа виникла приблизно о 07 год 33 хв, була виявлена о 07 год 52 хв, а повідомлення про неї надійшло о 07 год 54 хв. Заявку до аварійно-диспетчерської служби відповідача подано диспетчером Державної служби України з надзвичайних ситуацій о 08 год 12 хв, тобто через тридцять дев`ять хвилин після виникнення пожежі. До цього моменту відповідач про аварію не знав і знати не міг, а отже, не може відповідати за розвиток подій у цей проміжок часу.

Після отримання заявки аварійна бригада виїхала о 08 год 17 хв, тобто протягом п`яти хвилин, і прибула на місце о 08 год 25 хв, тобто через тринадцять хвилин з моменту прийняття заявки. Пунктом 8.1 розділу VIII Правил безпеки систем газопостачання встановлено, що на аварійний виклик бригада аварійно-диспетчерської служби повинна виїхати протягом 5 хвилин, а організація її роботи має забезпечувати прибуття на місце аварії не пізніше ніж за 40 хвилин. Обидва нормативи відповідачем дотримано. Тривалість робіт з припинення витоку - з 08:25 до 10:10 - зумовлена характером аварії: йшлося про повний розрив підземного газопроводу середнього тиску діаметром 630 мм, для локалізації якого потрібно було послідовно перекрити чотири засувки в умовах відкритого горіння газу. Доказів того, що ці роботи виконувалися неналежно або могли бути виконані швидше, позивач не надав. Доказування ж не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Отже, вина відповідача у неналежній ліквідації наслідків аварії не доведена.

Не доведено позивачем і причинного зв`язку між тривалістю аварійних робіт і знищенням саме його автомобіля. За звітом про причину виникнення пожежі поширення вогню на автомобілі відбулося на початковій стадії пожежі, до прибуття аварійної бригади відповідача. Жодного доказу того, що автомобіль позивача залишався неушкодженим станом на 08:25 і був знищений пізніше через затримку локалізації витоку, матеріали справи не містять. За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про несвоєчасне реагування як необґрунтовані.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з належністю вимог до кримінальної юрисдикції. Наявність кримінального провадження за фактом ракетного обстрілу не позбавляє потерпілого права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до особи, яку він вважає зобов`язаною відшкодувати шкоду. Заявлені вимоги ґрунтуються на нормах цивільного права і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що шкоду майну позивача завдано внаслідок непереборної сили - масованого ракетного обстрілу м. Києва збройними силами російської федерації 02.01.2024, що відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України виключає відповідальність відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки. Протиправної поведінки відповідача, у тому числі у виконанні обов`язків з локалізації та ліквідації аварії, судом не встановлено, а причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та знищенням автомобіля позивач не довів.

Суд наголошує, що не ставить під сумнів ані факт знищення майна позивача, ані розмір понесених ним втрат. Суді дійшов висновку, що відповідач не є особою, зобов`язаною відшкодувати вказану шкоду.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» про відшкодування шкоди - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Київгаз» (ЄДРПОУ 03346331, місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО