Рішення № 139903168, 21.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8133/26

Провадження № 2/752/9531/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 39 360, 00 грн заборгованості за кредитним договором.

Посилається в позові на те, що 31 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію» був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 2221404, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 12 000, 00 грн.

Кошти були перераховані на банківську картку, номер якої був наданий відповідачем.

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ « ФК «Кредит- Капітал» був укладений Договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-07122020.

На момент зверенння до суду заборгованість за умовами договору становить 39 360. 00 грн, з яких:

-12 000, 00 грн заборгованості по тілу кредиту;

-27 360, 00 грн процентів.

З урахуванням цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 30 березня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копія позовної заяви з додатками була направлена в порядку виконання вимог пункту 2 частини 1 статті 177 ЦПК України.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позов.

18 травня 2026 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Зазначає, що позивачем не доведено розмір заборгованості та правомірність її нарахування.

Подав заяву про застосування строків позовної давності та просить відмовити в позові, оскільки після 2020 року він не вносив платежів на погашення кредиту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 31 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 2221404, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 12 000, 00 грн.

Договір був укладений у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію».

Після виконання Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі товариства грошові кошти були перераховані позикодавцем на банківську картку відповідача, зазначену при укладенні договору.

Належність даної картки відповідачу та отримання грошових коштів у сумі 12 000, 00 грн підтверджено листом АТ »Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10 квітня 2026 року.

Відповідно до розділу 1 договору та паспорту споживчого кредиту строк кредитування становить 30 днів.

При цьому стандартна процентна ставка становить 1, 90% на день, знижена - 1, 33%.

Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становлять 6 840, 00 грн, за зниженою - 4 788, 00 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 18 840, 00 грн, за зниженою - 16 788, 00 грн.

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ « ФК «Кредит- Капітал» був укладений Договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-0712202, за умовами якого право вимоги за укладеним кредитним договором перейшло до позивача.

На момент зверенння до суду позивачем нарахована заборгованість за умовами договору 39 360, 00 грн, з яких:

-12 000, 00 грн заборгованості по тілу кредиту;

-27 360, 00 грн процентів.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам азкону.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Щодо суми до стягнення суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості, вчиненого первинним кредитором, вбачається, що проценти за договором нараховані до липня 2020 року.

При цьому, станом на день закінчення строку дії договору, сума заборгованості з нарахованими процентами відповідає умовам договору та паспорту споживчого кредиту - 18 840, 00 грн.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постановах Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року та в справі № 910/4518/16 від 5 квітня 2023 року кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.

Тобто, боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Таким чином, нарахування процентів після закінчення строку договору не відповідає вимогам закону.

З урахуванням цього, погоджених сторонами умов договору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягення процентів у розмірі, обумовленому договором.

Щодо строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року ( в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року ), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла в квітні 2020 року.

До суду позивач звернувся в березні 2026 року.

Тобто, з моменту виникнення заборгованості строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, а з лютого 2022 року зупинялися на час дії воєнного стану.

Таким чином, звернення позивача до суду мало місце в межах строку позовної давності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду, позивач надав Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг та Акт №915 наданих послуг на 8 000, 00 грн.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Заперечень проти розміру правничої допомоги відповідач не подав.

В постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15 зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надано оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення частини 3 статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

В акті приймання-передачі наданих послуг адвокатом приведено перелік виконаної роботи та час, витрачений на її виконання.

Суд вважає, що вказані послуги пов`язані з розглядом справи та потребували певного часу та вчинення певного алгоритму дій для представництва інтересів клієнта, а час, витрачений на їх вчинення, вважає обгрунтованим.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідаа на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду в сумі 1 274, 38 грн.

Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 525-526, 610, 611, 625, 626- 629, ч.1 ст.634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 18 840, 00 грн заборгованості, 3 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 1 274, 38 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич