Рішення № 139903146, 15.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9625/26

Провадження № 2/752/10118/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання малолітньої дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2026 року Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить відібрати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , без позбавлення їх батьківських прав; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати малолітня дитина, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з позовом, та до досягнення дитиною повноліття; передати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі, та мають спільну малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 10.11.2025 року надійшла інформація від Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб про те, що родині ОСОБА_1 надається соціальна послуга супроводу, як сім`ї в якій виховуються діти сироти та діти позбавлені батьківського піклування. ОСОБА_2 і її чоловік ОСОБА_3 обіцяли виконувати всі рекомендації фахівців центру, проте не докладають жодних зусиль щодо усунення причин, які перешкоджають належному вихованню та розвитку дитини. Водночас виявлені незадовільні умови для проживання малолітньої дитини. Також в подальшому, під час відвідування родини фахівцями центру, двері квартири вони не відчиняють, на телефонні дзвінки не відповідають.

20.03.2026 року малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано у КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1», яку 24.03.2026 року переведено до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей.

Також Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація видала розпорядження від 25.03.2026 року № 169 «Про негайне відібрання ОСОБА_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 »

Позивач вказує, що відповідачі не забезпечують базові потреби для їх дитини та ухиляються від виконання батьківських обов`язків відносно їх малолітньої доньки. Вказані обставини свідчать про те, що повернення дитини відповідачам може нести загрозу її життю та здоров`ю, внаслідок чого наявні обґрунтовані підстави для відібрання дитини у відповідачів без позбавлення їх батьківських прав.

Крім того, відповідачі є працездатними особами, відомості про розмір доходів яких відсутні. Отже, відповідачі повинні забезпечити утримання їх малолітньої дитини.

Посилаючись на викладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 21.04.2026 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 20-21).

Ухвалою суду від 02.07.2026 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 48).

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представниками позивача та третьої особи подано суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла до суду заява, в якій вона просить справу розглядати без її участі. Позов визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Відзиву від відповідачів на позовну заяву до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що малолітня ОСОБА_1 народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її батьками є відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.10.2024 року.

Відповідно до акта обстеження умов проживання дитини від 20.03.2026 року з метою перевірки умов проживання малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено: дитина проживає разом з батьками та родичами. На час відвідування дитина мала не охайний, брудний вигляд, квартира потребує ремонту. В дитини наявне дитяче ліжечко, яке перебуває в занедбаному стані. На час відвідування у дитини відсутні продукти харчування. Дитина в 1 рік 4 місяці не ходить, одяг відповідного віку відсутній. Умови для проживання та виховання дитини не створені.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 20.03.2026 року зазначено про необхідність провести обстеження дитини у закладі охорони здоров`я та підготувати документи щодо негайного відібрання.

Відповідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.03.2026 року № 169 вирішено питання щодо здійснення заходів про негайне відібрання ОСОБА_1 в її батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров`я дитини.

Як вбачається з висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.06.2026 року № 100-9726, орган опіки та піклування, вважає за доцільне відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України закріплено загальні положення про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені в ч. 1 ст. 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній нормі, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року в справі № 402/428/16-ц.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

З наведених доказів судом вбачається, що відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток їх малолітньої доньки, не займаються її вихованням і утриманням, зокрема не забезпечують необхідного харчування, одягу, побутових умов, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.

Отже, враховуючи поведінку відповідачів як матері та батька, їх відношення до малолітньої доньки та, беручи до уваги інтереси дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд дійшов висновку, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками та втратили цікавість до їх дитини.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що поведінка відповідачів по відношенню до її малолітньої доньки є негативною.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеними факти ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно їх малолітньої доньки, та залишення якої у відповідачів є небезпечним для життя та здоров`я дитини.

При цьому, як в ході соціального супроводу дитини, так і протягом судового розгляду справи, відповідачі жодним чином не проявили бажання змінювати свою поведінку в інтересах дитини. Натомість, з поведінки відповідачів у ході розгляду справи, вбачається, що вони, будучи обізнаними про судовий розгляд, не зацікавлені бути присутніми під час розгляду питання про відібрання у них малолітньої доньки. ОСОБА_2 обмежилась написанням заяви по суті спору - про визнання позову. ОСОБА_3 взагалі жодним чином не відреагував на пред`явлений, в тому числі й до нього позов.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі ухилилися від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та створили небезпеку для її життя, здоров`я, морального і фізичного виховання, суд вважає, що у відповідачів необхідно відібрати їх дитину без позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вказана дитина фактично позбавлена батьківського піклування, адже відібрана в батьків, та відсутня можливість передати дитини бабі, дідові та іншим родичам, мачусі, вітчиму, суд на виконання положень ч. 2 ст. 170 СК України, вважає необхідним передати дитину на опікування Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою вжиття відповідних заходів подальшого влаштування долі дитини для захисту її прав і інтересів.

Водночас, задовольняючи позов про відібрання у відповідачів малолітньої дитини без позбавлення їх батьківських прав, суд вважає за необхідне також прийняти рішення про стягнення з них аліментів на утримання їх малолітньої доньки.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що справедливим, необхідним і достатнім для утримання дитини буде стягнення з відповідачів аліментів щомісячно у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з кожного, починаючи з 02.04.2026 року (дата подання до суду вказаного позову) і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, суд вважає, що стягнення аліментів необхідно здійснювати на користь дитини, оскільки на сьогоднішній день відсутня будь-яка особа, яка б могла отримувати аліменти від відповідачів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що не підлягає задоволенню заявлена позивачем вимога в частині стягнення аліментів на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати малолітня дитина.

За таких обставин, враховуючи інтереси малолітньої дитини, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, у зв`язку з чим позов про відібрання дитини та стягнення аліментів на її утримання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі по 2 662,40 грн з кожного, у зв`язку з тим, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання малолітньої дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , без позбавлення їх батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з кожного, починаючи з дати звернення до суду з позовом - 02.04.2026 року, та до досягнення дитиною повноліття.

Передати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на опікування Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі по 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), з кожного.

Рішення в частині відібрання малолітньої дитини з передачею її на опікування органу опіки та піклування, а також в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.

Відомості про сторін:

позивач: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37308812, місцезнаходження: просп. Голосіївський, буд. 42, м. Київ, 03039;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37413735, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 58, м. Київ, 03150.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко