Рішення № 139897247, 17.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5276/26

2/212/4625/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., за участю секретаря судового засідання Осіпової К.Д., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 17.07.2025-100001673 від 17 липня 2025 року у розмірі 12 700 гривень, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 279 ЦПК України сторонам роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи за його відсутності просив у позовній заяві, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Статтями 43,211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або розгляду справи без її участі на адресу суду не надходило. Відзиву надано не було.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на заочний розгляд справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 17.07.2025-100001673.

Відповідно до умов кредитного договору дата надання кредиту 17 липня 2025 року, первісна сума кредиту 2 000 гривень, строк кредитування 189 днів, дата повернення кредиту 21 січня 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» визначена у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших п`яти чергових періодів, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за один день користування кредитом у наступних чергових періодах.

Кредитний договір укладений в електронній формі.

Згідно з умовами оферти електронний кредитний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої після ідентифікації позичальника та обрання ним конкретних умов, а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції, підписаної одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач під час укладення договору використала одноразовий ідентифікатор E392 для підписання акцепту кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.

18 липня 2025 року сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 17.07.2025-100001673, відповідно до якого загальна сума кредиту становить 4 000 гривень та кредитодавець зобов`язується надати другий транш у розмірі 2 000 гривень.

Надання кредитних коштів підтверджується платіжними документами.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач зазначає про отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 4 000 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 17.07.2025-100001673 від 17 липня 2025 року станом на 06 квітня 2026 року за відповідачем обліковується: основний борг 4 000 гривень; залишок відсотків 5 860 гривень; залишок комісій 840 гривень; залишок штрафів 2 000 гривень; а всього 12 700 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною третьою статті 1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту не виконала.

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем обліковується 4 000 гривень основного боргу та 5 860 гривень заборгованості за процентами.

Щодо комісії суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 7 % від суми кредиту, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Додатковим договором від 18 липня 2025 року передбачено комісію за надання другого траншу у розмірі 7 % від суми другого траншу, що становить 140 гривень, а також визначено комісію за обслуговування.

Розрахунок заборгованості позивача містить залишок несплачених комісій у загальному розмірі 840 гривень.

Доказів сплати відповідачем зазначених сум матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення 4 000 гривень основного боргу, 5 860 гривень процентів та 840 гривень комісій є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення неустойки у розмірі 2 000 гривень, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких зобов`язань неустойка та інші платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює спеціальні правові наслідки прострочення за кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, на період дії воєнного стану. Такий підхід наведений, зокрема, в офіційних матеріалах Верховного Суду.

Саме по собі виключення пункту 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX не є зміною пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який продовжує містити відповідне правило щодо звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання. Судова практика 2026 року також застосовує пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних договорів, укладених після 24 лютого 2022 року.

Отже, враховуючи, що кредитний договір між сторонами укладено 17 липня 2025 року, а заявлена до стягнення сума 2 000 гривень є саме неустойкою за прострочення виконання кредитного зобов`язання, правові підстави для її стягнення відсутні.

У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення 2 000 гривень неустойки задоволенню не підлягають.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 4 000 гривень основний борг; 5 860 гривень проценти; 840 гривень комісії. Разом: 10 700 гривень.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 10 квітня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 10 700 гривень із заявлених 12 700 гривень, тобто на 84,25 %.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 243,12 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 13, 19, 43, 76-81, 89, 133, 141, 175-180, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279-282 ЦПК України, ст. 6, 11, 509, 526, 530, 536, 549, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 17.07.2025-100001673 від 17 липня 2025 року у загальному розмірі 10 700 (десять тисяч сімсот) гривень, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень основний борг; 5 860 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень проценти; 840 (вісімсот сорок) гривень комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 243 (дві тисячі двісті сорок три) гривні 12 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак