Ухвала суду № 139896114, 16.09.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/665/20

номер провадження 2-з/695/18/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.

за участю: секретаря судового засідання Демченко Л.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за вказаним вище позовом. Позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 21-1/08 від 17.01.2008 про надання валютних коштів.

14 вересня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову. Заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №7125155100:05:000:6186 площею 3,0319 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, а також заборонити відчуження юридичними та фізичними особами вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб. Заява обґрунтована тим, що 17.01.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» був укладений кредитний договір №21-1/08, згідно якого позичальник (позивач) отримав кредит у сумі 15000 ЄВРО на строк до 16.01.2020 зі сплатою процентів за користування кредитом 11,9% річних. За умовами цього договору позичальник зобов`язувався щомісячно сплачувати на користь відповідача заборгованість за кредитом рівними сумами 104,17 ЄВРО та сплачувати проценти щомісячно з 1 до 10 числа кожного місяця. В забезпечення виконання зобов`язань зa кредитним договором позичальником відповідно до договору іпотеки №ДІ-21-1/08, посвідченого 17.01.2008, майновий поручитель ОСОБА_2 передала в іпотеку АБ «УКРГАЗБАНК» об`єкт нерухомості: трикімнатну квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 відповідно до п.23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" є споживачем за кредитним договором, так як отримав споживчий кредит в сумі 15000 ЄВРО, який надавався кредитором-банком (відповідачем) для задоволення особистих потреб споживача. На даний час приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. проводяться виконавчі дії у виконавчому провадженні №75612031 з примусового виконання виконавчого листа Чорнобаївського районного суду Черкаської області №2322/395/11 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 15009,77 ЄВРО за договором кредитування №21-1/08 від 17.01.2008. Тобто, сформована за кредитним договором №21-1/08 кредитна заборгованість за виконавчим листом №2322/395/11, яка стягується із ОСОБА_1 , оспорюється позивачем у межах цивільної справи №709/665/20, яка розглядається в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області. Як стало відомо позивачу з АСВП 27.08.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні №75612031, згідно якої призначено суб`єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Дисконт» для проведення незалежної оцінки арештованого нерухомого майна, а саме: належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим №7125155100:05:000:6186 площею 3,0319 га., яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Золотоніського р-ну та перебуває в оренді у СТОВ «АГРОКО». Тобто, до вирішення місцевим судом цивільного спору у справі №709/665/20 відповідач на підставі спірного правочину може провести неправомірне відчуження вказаної вище земельної ділянки. Наразі існує реальний ризик щодо унеможливленим ефективного захисту та поновлення порушених майнових прав ОСОБА_1 , в ході вирішення судом цивільного спору про визнання недійсним кредитного договору від 17.01.2008 №21-1/08, позаяк до завершення вказаного судового пронесу може відбутися примусове стягнення на належне позивачу нерухоме майно у вигляді земельної ділянки. У разі примусового відчуження належної позивачу земельної ділянки на користь третіх осіб в межах процедури стягнення заборгованості за оспорюваним кредитним договором від 17.01.2008 №21-1/08, є цілком очевидним ризик порушення майнових прав ОСОБА_1 , до остаточного вирішення цивільного (кредитного) спору, а також примусового вилучення нерухомого майна в рахунок стягнення сумнівної заборгованості за правочином, законність (дійсність) якого оскаржується в судовому порядку у цивільній справі №709/665/20. Обставинами справи доводиться, що наразі між сторонами дійсно існує спір і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в ході процедури визнання недійсним кредитного правочину. В даному випадку забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, а також заборони будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо належної позивачу земельної ділянки щодо її відчуження на користь третіх осіб є ефективним способом захисту прав сторони по справі. Позивач вважає, що такий спосіб забезпечення позову у кредитному спорі, про застосування якого просить позивач, є співмірним заявленим вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ст. 150 ЦПК України, пунктом 1 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за їх позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина третя статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи наведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між ОСОБА_1 та ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" у межах розгляду даної справи є визнання недійсним кредитного договору № 21-1/08 від 17.01.2008 про надання валютних коштів.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим №7125155100:05:000:6186 площею 3,0319 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, а також заборонити відчуження юридичними та фізичними особами вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб.

Зазначені заходи забезпечення позову вочевидь не відповідають заявленим позовним вимогам та ніяким чином не забезпечать виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання кредитного договору недійсним, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Враховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як запропоновані заявником заходи забезпечення позову у вигляді обтяження арештом нерухомого майна, яке не являється предметом судового розгляду, є необґрунтованими та неспівмірними із предметом вимог позову, які він заявив в судовому порядку, суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову у даному випадку не відповідають обставинам справи та критеріям співмірності.

У цій справі такі заходи не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, оскільки стосуються договірних правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" щодо надання валютних коштів, а земельна ділянка, про яку вказує заявник у поданій заяві, не є предметом оспорюваного правочину, а отже вжиття таких заходів забезпечення позову ніяким чином не призведе до можливості виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. При цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

У даній справі позивач заявив вимогу про визнання недійсним кредитного договору № 21-1/08 від 17.01.2008 про надання валютних коштів, проте одночасно вказує про наявність рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі № 2322/395/11 про стягнення заборгованості в сумі 15009,77 ЄВРО з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» за вказаним кредитним договором, яке набрало законної сили, є чинним і примусово виконується у межах виконавчого провадження № 75612031.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб в рамках цієї справи фактично спрямовано на зупинення виконання судового рішення у справі № 2322/395/11, яке набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку, що є недопустимо з огляду на пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006.

Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21.

Таким чином, наведені заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і жодним чином не впливають на ефективний захист або поновлення його прав, оскільки відсутній зв`язок між цими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі спроможності заходів, які позивач просить вжити у порядку забезпечення позову про визнання кредитного договору недійсним, забезпечити фактичне виконання можливого судового рішення в разі задоволення позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353,354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К. М. Ушакова