Рішення № 139895653, 08.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 08.09.2026Справа № 554/5819/26 Провадження № 2/554/3550/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання Ревеки К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020 року у сумі 48370 грн. , яка складається із: заборгованості за тілом кредиту- 7000 грн., заборгованості за відсотками-41370 грн., судових витрат у сумі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на те, що 06.07.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 3731695. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору, у якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину), надання Кредиту Позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про Кредитодавця, Основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач уклав Кредитний договір № 3731695 від 06.07.2020 р. із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІДАЛЬНІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020 року. Сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») становить 48370 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7000 грн.; заборгованість за відсотками становить 41370 грн. Вказану заборгованість відповідачем до цього часу так і не погашено.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи.

05.05.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача, у якому відповідач прохає застосувати строк позовної давності до даних правовідносин. Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Розглянути справу за відсутності відповідача. Відмовити у задоволенні витрат на правову допомогу. Зазначає про те, що позивач зазначає, що кредитний договір укладений у 2020 році. Таким чином позивач має право звернутися до суду не пізніше 2023 року. Разом з тим позов подано лише у 2026 році, тобто після спливу встановленого законом строку. Позивачем не надано доказів переривання перебігу строку позовної давності, визнання боргу відповідачем, здійснення будь-яких платежів. Таким чином, строк позовної давності є пропущеним, що є самостійною підставою для відмови у позові. Позивач також не надав жодних доказів того, коли саме настало порушення зобов`язання та з якої дати він обчислює перебіг позовної давності. Факт укладення договору у 2020 році свідчить про те, що позивач об`єктивно мав можливість звернутися до суду у межах встановленого трирічного строку, однак безпідставно пропустив його. Заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на перебіг позовної давності. Відступлення права вимоги не відновлює та не подовжує строк позовної давності. Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності до даних правовідносин. Крім того, вказує, що позивач не довів свій статус кредитора документально. Відповідач категорично заперечує факт укладення будь-якого кредитного договору з первісним кредитором та не визнає наявність будь-яких грошових зобов`язань. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений жодними первинними бухгалтерськими або банківськими документами. Крім того, сума нарахованих відсотків у декілька разів перевищує тіло кредиту. Такі нарахування є неспівмірними, економічно необгрунтованими та суперечать принципам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленими у цивільному законодавстві України. Також зазначає, що витрати на правову допомогу є необгрунтовані та недоведені, а тому задоволенню не підлягають.

12.05.2026р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вони вказують, що договір про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим. З приводу надання оригіналу договору , то зазначають, що у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором. Договір про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована представником відповідача. З приводу заперечення відповідача про факт перерахування коштів, то позивач зазначає, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020, у зв`язку з чим 06.07.2020 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 7 000,00 грн 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС») від 02.11.2024, копія якої була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. Наявна в матеріалах справи копія довідки ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 02.11.2024 є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020. Щодо доводів представника відповідача про недоведеність позивачем розміру заборгованості за договором про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020 представник позивача зазначає, що як вбачається з детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020, станом на 29.10.2025 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 48 370,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 41 370,00 грн - заборгованість за процентами. Нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Таким чином, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договорів і фактичним обставинам справи. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності за договором про надання фінансового кредиту № 3731695 від 06.07.2020 зазначають про те, що починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. За загальним правилом строк позовної давності за договором не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжується) з 04.09.2025 та спливає 04.09.2028, якщо відсутні підстави для його переривання чи зупинення. Стосовно тверджень відповідача про завищені розміри витрат на правову допомогу , то позивач зазначає, що ними надано разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають до задоволення. ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» надало належні та допустимі доказів набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020, що підтверджено документально.

12.05.2026 р. відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує про те, що відповідач не погоджується з доводами, викладеними позивачем у відповіді на відзив, та вважає їх необґрунтованими і такими, що не спростовують доводів відзиву. У відповіді на відзив позивач допустив істотні суперечності та неточності, що свідчать про формальний характер поданих пояснень та відсутність належного дослідження обставин справи. Позивач у відповіді на відзив фактично не спростував ключові доводи відповідача щодо: відсутності належних доказів отримання відповідачем грошових коштів; відсутності первинних банківських документів; недоведеності належного переходу права вимоги; відсутності доказів належної ідентифікації особи під час укладення електронного договору; пропуску строку позовної давності. Посилання позивача на так звану «концепцію негативного доказу» є безпідставним, оскільки відповідач не обмежується простим запереченням позову, а прямо вказує на відсутність належних та допустимих доказів, які відповідно до ст. 81 ЦПК України зобов`язаний надати саме позивач. Таким чином, позиція відповідача ґрунтується не на концепції «негативного доказу», а на недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами. На сторінці 11 відповіді на відзив позивач сам зазначає, що кінцевою датою виконання договору є 01.02.2021. Таким чином, саме з цього моменту позивачеві було відомо про настання строку виконання зобов`язання та виникло право на звернення до суду. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки, а тому, за загальним правилом, спливла 01.02.2024. Позов подано лише у 2026 році, тобто після спливу загального строку позовної давності. Посилання позивача на продовження строків позовної давності під час карантину та воєнного стану саме по собі не звільняє його від обов`язку належним чином обґрунтувати порядок обчислення строку позовної давності саме у даній справі та надати належні докази на підтвердження своїх доводів. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів існування обставин, які відповідно до вимог закону могли б бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, позивач не навів жодних конкретних обставин, які б об`єктивно перешкоджали зверненню до суду у межах строку позовної давності.Водночас законодавство, на яке посилається позивач щодо продовження строків під час карантину COVID-19, одночасно містило й обмеження для кредиторів. Зокрема, пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України № 540-IX було передбачено, що у період здійснення заходів щодо запобігання поширенню COVID-19 забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором. Вказані обставини підлягають врахуванню судом під час оцінки правомірності та співмірності заявлених позивачем процентних нарахувань. Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі. Надані позивачем документи містять неузгодженості щодо дат їх складання та виконання робіт, що ставить під сумнів реальність та фактичний обсяг наданих послуг. Доданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги не спростовує доводів відповідача щодо недоведеності виникнення самого зобов`язання. Внутрішні документи позивача та вибіркові витяги з реєстрів не можуть замінювати первинні банківські документи, які є належними та найбільш достовірними доказами фактичного перерахування грошових коштів. Позивач фактично намагається підтвердити існування зобов`язання виключно внутрішніми документами та вибірковими копіями без надання належних первинних доказів виникнення та виконання кредитних правовідносин. Відповідач не визнає факту укладення кредитного договору у спосіб та на умовах, зазначених позивачем, а також заперечує факт отримання грошових коштів за договором про надання кредиту № 3731695 від 06.07.2020. Прохав відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року витребувано докази по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи без їх участі. Також про розгляд справи без участі представника вказано у відповіді на відзив (а.с.7,89).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у відзиві прохала слухати справу за її відсутності з урахуванням пояснень вказаних у відзиві( а.с.69).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 06.07.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 3731695 ( а.с. 22-24).

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору, у якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину), надання Кредиту Позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про Кредитодавця, Основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.3. договору сума кредиту складає 7000 грн. ( а.с. 22). Кредит надається позичальнику в сумі , що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника ( а.с. 22). Переказ коштів підтверджується довідкою від 02.11.2024 р. ТОВ «ФК « Елаєнс» ( а.с. 41).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у порядку, передбаченому п. 1.7.1.-1.7.4. ( а.с. 22).

Відповідач підписав паспорт споживчого кредиту ( а.с. 44-45).

Відповідач уклав Кредитний договір № 3731695 від 06.07.2020 р. із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням умов договору та вимог закону, внаслідок чого, 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025 ( а.с. 29-31).

31.10.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025 ( а.с. 32-39).

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020 року. Сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») становить 48370 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7000 грн.; заборгованість за відсотками становить 41370 грн. ( а.с. 15, 16-17).

Вказану заборгованість відповідачем до цього часу так і не погашено.

Відповідач не згоден із вказаним позовом , посилаючись на відсутність доказів , які підтверджують факт укладення кредитного договору № 3731695, відсутність доказів перерахування коштів за кредитом відповідачу, відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують розмір заборгованості та підтверджують факт переходу права вимоги до нового стягувача.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи,якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання в повному обсязі ні первісному кредитодавцю, ні його правонаступнику.

Суду було надано відповідь з АТ « Універсал банку» від 04.09.2026 року в якій значиться, що на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП- НОМЕР_1 ) банком було емітовано картку № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій( фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період із 06.07.2020 по 12.07.2020 року НОМЕР_3 . Надано інформацію про рух коштів за картковим рахунком, в тому числі про зарахування 7000 грн. (а.с.118-120).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020 року не виконувала, кошти не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість сумі 48370 грн. , яка складається із: заборгованості за тілом кредиту- 7000 грн., заборгованості за відсотками-41370 грн., суд вважає за можливе та необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3731695 від 06.07.2020 року у сумі 48370 грн.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про відсутність факту укладення кредитного договору, відсутність доказів отримання грошових коштів відповідачем, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, переходу права вимоги до нового стягувача, оскільки вони суперечать матеріалам справи та оцінюються судом як бажання останньої уникнути відповідальності за порушення умов виконання зобов`язання по кредиту. Доказів того, що спірний кредитний договір був укладений поза волею відповідача суду надано не було. Свого контрозрахунку відповідачем суду надано не було. Відповідач укладаючи кредитний договір була ознайомлена із усіма істотними умовами договору, погодилася на запропоновані умови та підписала їх. Нарахування відсотків за кредитом здійснено у відповідності до умов договору на які відповідач погодилася.

Доказів того, що вказаний договір був укладений поза волею відповідача суду надано не було. Відповідач не була обмежена у виборі фінансової установи, в якій отримати кредит. Доказів того, що відповідач була обмежена у часі перед ознайомленням із усіма істотними умовами договору суду також надано не було.

Договори факторингу від 29.10.2025 року та від 31.10.2025 року, за якими відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020 року у судовому порядку не скасовані.

Крім того, відповідач прохав застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.

Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Законом № 540-ІХ внесено зміни до пункту розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та передбачено, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 211).

Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Проте, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, позовна давність повинна відраховуватися з року, що передують 12.03.2020 року, бо з цього часу строки позовної давності продовжені.

У постанові КЦС ВС від 20.12.2023 у справі № 208/5593/20 вказано, що якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Тобто, що позовна давність застосовується лише в тому випадку, коли суд визнає позовну заяву обґрунтованою, тобто такою, що підлягає задоволенню.

Суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3731695 від 06.07.2020 року у сумі 48370 грн. , яка складається із: заборгованості за тілом кредиту- 7000 грн., заборгованості за відсотками-41370 грн., є обґрунтованою, а з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача, зумовлені несплатою відповідачем заборгованості по кредиту.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість виникла з 07.07.2020 року. Разом з тим з 12 березня 2020 року строки позовної давності продовжені Законом № 540-ІХ, яким внесено зміни до пункту розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 43657029 про надання правової допомоги від 02.01.2026 р. ( а.с. 19-21), акт наданих послуг № 3731695 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026 року ( а.с. 40), детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро « Анни Литвин і Партнери», необхідних для надання правничої( правової) допомоги за позовом ТОВ « ФК « СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості ( а.с. 18).

Відповідач заперечує проти розміру витрат правової допомоги посилаючись на необгрунтованість заявленої суми.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, розмір задоволених позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 2662,40 грн.

Керуючись ст. 12, 81,130,131, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Солвентіс » заборгованість за кредитним договором №3731695 від 06.07.2020 року у сумі 48370 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту- 7000 грн., заборгованості за відсотками-41370 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Солвентіс » судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Солвентіс », код ЄДРПОУ-43657029, місце знаходження: 07406 Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.І.Савченко