Рішення № 139895649, 08.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 08.09.2026Справа № 554/5150/26 Провадження № 2/554/3372/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі Ревеці К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення суми недоплаченої пенсії,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якому просила:

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на її користь 196 238,90 грн. суми доплати до пенсії , нарахованої згідно з рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року по адміністративній справі № 440/17009/21, що підлягають виплаті її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіку ОСОБА_2 і залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю;

визначити порядок і строк виконання рішення суду, згідно з яким стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на її користь 196 238,90 грн. суми доплати до пенсії , нарахованої згідно з рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року по адміністративній справі№ 440/17009/21, що підлягала виплаті її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіку ОСОБА_2 і залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю, має погашатись у першу чергу за датою набрання законної сили вищевказаним рішенням.

В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті вона, як дружина, вступила в спадщину за законом, інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, у тому числі спадкоємців за правом представлення, які прийняли спадщину у встановлений законом строк, та таких, які відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважаються таким, що прийняли спадщину немає. Позивач вказує, що померлий чоловік ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Полтавській області та отримував пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб». Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі № 440/17009/21, що набрало законної сили 12.02.2022 року визнано протиправними дії до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії з 01.12.2019 р. та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії з 01.12.2019 р. та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01.12.2019 року перерахунок пенсії та виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат. Позивач зазначає, що на виконання рішення суду у справі № 440/17009/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії у розмірі 196 238,90 грн.. Позивач вказує, що нарахована доплата до пенсії у розмірі 196 238,90 грн. за життя ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не була виплачена в повному обсязі. Позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у відповідь на запит нотаріуса Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К. було зазначено, що пенсія спадкодавцю ОСОБА_2 виплачувалась шляхом перерахування на його особистий рахунок, відкритий в філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк». Виплата йому пенсії проведена в повному обсязі по 31.05.2025 р., заборгованості по виплаті немає. Позивач вказує, що заборгованість , нараховану на виконання вище вказаного рішення , як вважає відповідач, можливо отримати у разі зміни сторони виконавчого провадження згідно ст. 379 КАС України. Спадкодавець ОСОБА_2 отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб», який на думку відповідача, не передбачає виплат, які включаються до складу спадщини, таку думку відповідача позивач вважає хибною.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, у відповідності до ст.178 ЦПК України не скористався.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.39).

Позивач ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просила їх задовольнити (а.с. 42)

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в Електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» (а.с.30,41), у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 вересня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2001 року, актовий запис № 229 (а.с.13).

З повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке надійшло ОСОБА_5 , вбачається, що його звернення від 20.10.2022 р. щодо виплати заборгованості на виконання рішення Полтавського окружного суду від 12.01.2022 по справі № 440/17009/21 розглянуто. Нараховано доплату за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 у розмірі 196238,90 грн., яка облікована в органах Пенсійного фонду України. Рішення суду виконано в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30 травня 2025 року (а.с.14).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84292166 від 25.02.2026 р. вбачається, що Лубенською державною нотаріальною конторою 22.08.2025 р. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 375/2025, номер у спадковому реєстрі 74499292 (а.с.15).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.02.2026 року, виданого державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К, зареєстрованого в реєстрі № 254 (спадкова справа №375/2025) вбачається, що воно видане ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Г.Іщенко від 14.01.2026 р. ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до заяви від 14.01.2026 р. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію (кошти нараховані на виконання рішень суду), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 видати свідоцтво про право на спадщину на грошові кошти немає правових підстав. ОСОБА_1 роз`яснено , що для оформлення своїх спадкових прав необхідно звернутись до суду. Вказано, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 , як дружина, інших спадкоємців за законом та за заповітом немає (а.с.17).

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

На запит державного нотаріуса Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К. начальником управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Л.Діденко повідомлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, отримував пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсія ОСОБА_2 виплачувалась шляхом перерахування на його особовий рахунок, відкритий у Полтавському обласному управлінні АТ «Ощадбанк». Виплата пенсії проведена в повному обсязі по 31 травня 2025 р. , заборгованості по виплаті немає. У листі просили роз`яснити спадкоємцю, що кошти нараховані на виконання рішень суду можливо отримати у разі зміни сторони виконавчого провадження. Дане право передбачено ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.23).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину,яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя,стають спадковими.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя не було отримано 196238,90 грн. на виконання рішення суду про перерахунок пенсії, а тому дані кошти належали спадкодавцеві та увійшли до складу спадщини. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 за законом успадкувала заборгованість по перерахунку пенсії в сумі 196238,90 грн.

На даний час рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 р. у справі № 440/17009/21 не виконано та виконавчих проваджень щодо його виконання не відкрито.

Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Аргументи відповідача про те, що до даних правовідносин необхідно застосовувати ч.1 ст. 379 КАС, суд відхиляє, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Отже, спір, що виник у зв`язку з відмовою органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на спадкове майно пенсію, присуджену спадкодавцю за життя, та задоволення позову ОСОБА_1 , як спадкоємця, в частині стягнення належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Щодо вимоги про визначення порядку і строку виконання рішення суду, а саме погашення заборгованості у першу чергу за датою набрання законної сили рішення суду.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Разом з тим, судовий захист та визначення процесуальних умов виконання рішень не можуть здійснюватися у спосіб, що прямо порушує принципи рівності, пропорційності та правової визначеності, або призводить до обмеження прав третіх осіб (інших стягувачів у виконавчому провадженні), які не є учасниками даного процесу.

Згідно ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд вважає вимоги в частині визначення порядку виконання рішення суду передчасними, оскільки позивачем не доведено, що не встановлення такого порядку утруднить чи призведе до неможливості виконання рішення суду, а тому є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманої пенсії задоволено, з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області необхідно стягнути судовий збір у сумі 1962 грн. 39 грн. на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії , нарахованої згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року по адміністративній справі № 440/17009/21, яка набута в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 196238 грн. 90 коп.

В задоволенні вимоги про встановлення порядку виконання рішення суду відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1962 грн. 39 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місце знаходження : 36000 м.Полтава, вул. Гоголя,34, код ЄДРПОУ - 13967927.

Суддя Л.І. Савченко