Рішення № 139895088, 21.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20929/24

Провадження № 2/369/2521/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю

представника позивача Чміль Ю.В.,

представник відповідача Шупік А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, 15.10.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «НАДРА» укладено кредитний договір №581/П/99/2007-840 на підставі якого ПАТ КБ «НАДРА» надав ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 40000,00 доларів США.

Того ж дня між ОСОБА_2 та Відкрити акціонерним товариством КБ «НАДРА» для забезпечення належного виконання кредитного договору №581/П/99/2007-840 від 15.10.2007, було укладено договір поруки, який укладено

У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за кредитним договором ПАТ КБ «НАДРА» звернулося до суду із позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2014 по справі № 369/7435/13-ц стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість по кредитному договору в сумі 58565,34 дол. США, що по курсу НБУ станом на 15.07.2013 року складає 468 112,75 грн.

05.08.2020 між ВАТ КБ «НАДРА» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором №581/П/99/2007-840 від 15.10.2007 та договором застави майнових прав по договору купівлі-продажу облігацій №Б-235/234-07-1/2007/001, укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА».

18.12.20202 між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений Договір №GL48N718070_blank_04 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором №581/П/99/2007-840 від 15.10.2007 та Договором застави майнових прав до Договору купівлі-продажу облігацій №Б-235/234-07-1/2007/001, укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.08.2021 у справі № 369/7435/13-ц замінено стягувача з ПАТ КБ «НАДРА» на ТОВ «Брайт Інвестмент».

На момент відступлення права вимоги за вищевказаними договорами відповідачі рішення суду не виконали. Згідно з платіжним дорученням №11894938 від 05.08.1922 за ВП №48349347, боржник ОСОБА_2 . Сплачено борг в розмірі 469 833,25 грн. на виконання зазначеного рішення.

Оскільки рішення суду було виконано лише через сім років, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» інфляційні втрати і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 095461,05 грн., що складається з 981 882,79 грн. інфляційне збільшення та 113 578,26 грн. - 3 % річних та судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження.

18.01.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не надано договорів, які підтверджують перехід прав вимоги. Рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження створює юридичні наслідки саме в рамках виконавчого провадження, крім того, виконавчий лист у справі № № 369/7435/13-ц визнано таким, що не підлягає виконанню ухвалою 29.12.2022, а отже ухвала від 13.08.2021 не підтверджує право вимоги позивача .Позивачем не доведено наявність в нього права вимоги до відповідача та зокрема щодо стягнення 3 % річних ті інфляційних витрат. Зазначає, що розрахунок заборгованості позивач здійснив за період 23.01.2014 по 23.02.2022, а строк пред`явлення виконавчого документів закінчився 24.01.2015 року, однак позивач не надав разом із позовом доказів, що позивачу поновлено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

13.02.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами підстав заявлених вимог. Вказав, що позивач не додав до позовної заяви кредитного договору № 581/П/99/2007-840 від 15.10.2007, договору поруки, а також договорів про відступлення права вимоги між ПАТ КБ «Надра», ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент». На думку відповідача, самі лише посилання на існування таких договорів не підтверджують факту переходу до позивача права вимоги, а також обсягу прав, які були відступлені. Крім того, позивач надав лише неповну копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2014 у справі № 369/7435/13-ц, що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення змісту кредитного договору та прав, які виникли з нього.

Відповідач також зазначав, що саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а дослідження судом змісту кредитного договору виключно на підставі судового рішення, ухваленого в іншій справі, суперечило б принципу безпосередності дослідження доказів.

Крім того, відповідач посилався на положення статей 514, 553, 554 ЦК України та зазначав, що без дослідження договорів про відступлення права вимоги та договору поруки неможливо встановити обсяг прав, які перейшли до нового кредитора, а також межі відповідальності поручителя.

Також відповідач звертав увагу суду на те, що позивач просить стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних із заборгованості, визначеної рішенням суду в еквіваленті до іноземної валюти. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.05.2022 у справі № 205/6431/16 та від 20.07.2022 у справі № 357/744/17, відповідач зазначав, що індексація відповідно до частини другої статті 625 ЦК України застосовується лише до грошових зобов`язань, визначених у гривні, а не в іноземній валюті чи її еквіваленті, у зв`язку з чим правові підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні.

Окрім цього, відповідач зазначив, що право вимоги за кредитним договором, за твердженням самого позивача, перейшло до нього лише 18.12.2020, тоді як інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані за період починаючи з 23.01.2014. На думку відповідача, позивач не довів, що саме він зазнав майнових втрат у зазначений період, оскільки на той час не був кредитором у спірному зобов`язанні, а також не надав доказів, які б підтверджували перехід до нього права вимоги саме щодо нарахованих інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

З огляду на наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2025 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , РНОНМ 24292983, яке надежить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2025 зарито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача 1, ОСОБА_1 , проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача 2, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи,заслухавши пояснення сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 15.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №581/П/99/2007-840, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 40 000,00 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором 15.10.2007 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2014 у справі №369/7435/13-ц позов ПАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №581/П/99/2007-840 від 15.10.2007 у розмірі 58 565,34 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 15.07.2013 становило 468 112,75 грн, а також судові витрати.

На виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист.

05 серпня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір №GL48N718070_blank про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до нового кредитора перейшли права вимоги, зокрема за кредитним договором №581/П/99/2007-840 від 15.10.2007.

18 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір №GL48N718070_blank_04 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшли права вимоги за зазначеним кредитним договором.

На підтвердження набуття права вимоги позивачем надано суду кредитний договір, договір поруки, договори про відступлення права вимоги від 05.08.2020 та 18.12.2020, витяги з реєстрів переданих прав вимоги, а також платіжні доручення, що підтверджують оплату вартості відступлених прав вимоги. Зазначені докази досліджені судом та відповідають вимогам статей 76-81 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.08.2021 у справі №369/7435/13-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника -ТОВ «Брайт Інвестмент».

Згідно з платіжним дорученням №11894938 від 05.08.2022 у виконавчому провадженні №48349347 боржником ОСОБА_2 сплачено 469 833,25 грн, тобто рішення суду від 13.01.2014 виконано лише через понад вісім років після набрання ним законної сили.

Суд критично оцінює доводи відповідачів про недоведеність переходу до позивача права вимоги.

Так, надані позивачем договори про відступлення права вимоги, витяги з реєстрів переданих прав вимоги, платіжні документи, кредитний договір та договір поруки у своїй сукупності підтверджують безперервний перехід права вимоги від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а в подальшому до ТОВ «Брайт Інвестмент». Відповідачами не подано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували дійсність зазначених договорів або свідчили про відсутність у позивача статусу нового кредитора.

Посилання відповідачів на те, що ухвала суду від 13.08.2021 про заміну сторони виконавчого провадження породжує правові наслідки виключно у межах виконавчого провадження та не підтверджує права вимоги позивача, суд відхиляє.

Дійсно, ухвала про процесуальне правонаступництво сама по собі не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків нового кредитора. Разом із тим у даній справі право вимоги підтверджується не лише зазначеною ухвалою, а насамперед договорами про відступлення права вимоги, витягами з реєстрів переданих прав вимоги та іншими письмовими доказами, дослідженими судом.

Також суд відхиляє доводи відповідачів про те, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, свідчить про відсутність у позивача права вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає виконанню після фактичного виконання рішення суду боржником, тобто у зв`язку з припиненням обов`язку його належним виконанням, що не спростовує факту існування у позивача права вимоги протягом усього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання та не позбавляє його права на звернення до суду з вимогами, передбаченими ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставістатті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 у справі №916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другоїстатті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Разом із тим суд враховує, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2014 розмір заборгованості визначено у сумі 58 565,34 доларів США, а сума 468 112,75 грн. наведена лише як еквівалент вартості боргу за офіційним курсом Національного банку України станом на відповідну дату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц дійшла висновку, що інфляційні втрати можуть бути нараховані лише на грошове зобов`язання, визначене у національній валюті України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №205/6431/16 та від 20.07.2022 у справі №357/744/17.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Водночас 3% річних є самостійною мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та підлягають стягненню незалежно від того, що основне зобов`язання визначене в іноземній валюті.

Суд також відхиляє заяву відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

При цьому п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено продовження строків позовної давності на період дії карантину, а п. 19 цих же положень на період дії воєнного стану.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вимоги про стягнення трьох процентів річних за ст. 625 ЦК України виникають за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому право на позов існує доти, доки триває прострочення виконання такого зобов`язання.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем. Суд встановив, що він здійснений відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, є арифметично правильним, відповідачами не спростований, контррозрахунку суду не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» трьох процентів річних у розмірі 113 578,26 грн., тоді як у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 981 882,79 грн .слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі по 681,47 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 543, 599, 610, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 113 578,26 грн. (сто тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 26 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір у розмірі 681,47 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня 47 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір у розмірі 681,47 (шістсот вісімдесят одна гривня 47 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, офіс 402.

Відповідач 1 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2 - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ