Рішення № 139894212, 21.09.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/8348/25

провадження № 2/0274/1157/26

Рішення

Іменем України

21.09.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представників сторін ТаргоніяВ.М., Чешковського В.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди -

в с т а н о в и в :

Представник позивачів ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їх батька ОСОБА_4 в загальному розмірі 400 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичів на перегоні "Бердичів-Михайленки"потяг скоїв наїзд на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок смерті ОСОБА_4 його дітям (позивачам) було завдано моральну шкоду. Моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини. Позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої смертю батька моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 200 000,00 грн. кожній.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду від 10.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 23).

13.01.2026 представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог. Вказує, що з поданих стороною позивачів документів неможливо встановити факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між подією та шкодою, наявність вини чи умислу в діях самого потерпілого та обов`язок АТ "Українська залізниця" відшкодувати цю шкоду.

Звертає увагу на те, що відносно АТ "Українська залізниця" не здійснювалось кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022060480000596 від 29.08.2022. Вважає, що обставини, на які посилаються позивачі, в якості обґрунтування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_4 , є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачами не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача (а.с.28-31).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 05.02.2026 року за клопотанням представника відповідача витребувано з Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023060480001922 від 20.12.2023 року (а.с. 63).

Протокольною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 11.03.2026 закрито підготовче засідання у справі (а.с.80 - 81).

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Таргоній В.М. позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові. Додатково суду пояснив, що позивачі з 2022 року в Україну не приїжджають, хто здійснював поховання ОСОБА_4 йому не відомо, але скоріше за все не позивачі. Доказів, що позивачі пересилали кошти на поховання батька в нього також немає. Чи підтримували вони відносини з покійним батьком також позивачі йому нічого не повідомили.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві. Зазначив, що позивачі намагаються збагатитися за рахунок відповідача в умовах воєнного стану.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.12.2023 приблизно о 16:00 до Бердичівського РВП ГУНП надійшло повідомлення про виявлення трупа невідомого чоловіка поряд із залізничними коліями. При виїзді, на місці встановлено, що труп невідомого чоловіка лежить поряд із парними коліями перегину «Бердичів - Михайлинки» 30 км 2 пікет. Вік група орієнтовно 50-55 років. В ході досудового розслідування, встановлено, що трупом являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 . 20.12.2023 року відомості по даному факту були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12023060480001922 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України ( мат. к/п).

Факт смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.12.2023 (а.с.10).

З Акту службового розслідування нещасного випадку №4 від 24.01.2024 слідує, що вини залізниці у даному випадку немає, так як від машиністів парних поїздів, що прослідували в добу у 20.12.2023 року на 30 км пк 2 перегону Михайленки-Бердичів, не надійшло ніяких повідомлень щодо випадку застосування екстреного гальмування по причині попередження наїзду на людину. Тому немає підстав вважати, що травмування громадянина ОСОБА_4 сталося в результаті наїзду рухомого складу залізниці (а.с.34).

Згідно протоколу наради в.о.начальника виробничого підрозділу Козятинська дистанція колії від 24.01.2024 випадок смерті сторонньої особи, що стався в добу 20.12.2023 року з громадянином ОСОБА_4 , виявленим на обочині земляного полотна на відстані близько 8-10 метрів від крайньої рейки парної колії 30 км пк 2 перегону Михайленки-Бердичів, вважати не пов`язаним з виробництвом та дією рухомого складу залізниці. Вини залізниці в даному випадку немає (а.с.35).

З висновку експерта №270 від 05.02.2024 вбачається, що враховуючи локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень, наявні у ОСОБА_4 тілесні ушкодження спричинені, наймовірніше, в результаті ДТП від травмуючої дії виступаючими частинами потягу, з наступним падінням на тверду поверхню. Під час первинного контакту з травмуючим об`єктом потерпілий міг знаходитись в вертикальному положенні чи наближеним до цього. При судово-токсикологічній експертизі №2348 від 04.001.2024 у крові трупа ОСОБА_4 , 1966 р.н. виявлений етиловий спирт у концентрації 0,87 %, що при житті викликає легке алкогольне сп`яніння (а.с.15-17).

Враховуючи, що смертельне травмування ОСОБА_4 1966 р.н. настало внаслідок недотримання ним вимог п.2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, постановою слідчого від 29.09.2022 року кримінальне провадження №12023060480001922 за ч.3 ст.276 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.13 - 14).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перш статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення статті 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Частинами першої та другої статті 281 ЦК України визначено, що фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно з ч.5 ст. 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є дочками загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується їхніми свідоцтвами про народження та свідоцтвом про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 (а.с.8 - 9,11 - 12).

Суд не ставить під сумнів факт заподіяння моральної шкоди позивачам внаслідок втрати їх батька, причиною смерті якого стала груба необережність останнього, який порушив Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст. 1193 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує, що в даному випадку мала місце груба необережність потерпілого, який в порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України перебував на залізничній колії, при цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння, що за нормами частини другої статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування за завдану шкоду.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах кримінального провадження № 12023060480001922 від 20.12.202 , судом встановлено, що ОСОБА_4 був його рідним дядьком. Останні 20 років покійний зловживав алкоголем, офіційно ніде не працював, проживав зі співмешканкою. Також йому відомо, що в нього є дві доньки, які знаходяться за кордоном.

Як зазначив в позовній заяві представник позивачів " Смертю батька було зруйновано звичне коло спілкування позивачів, коло близьких людей з якими можна розділити будь-які події в житті і які можуть надавати безумовну та безкорисну підтримку", однак як встановлено в судовому засіданні судом з показів представника позивачів, позивачі тривалий час проживають за кордоном, доказів того, що вони спілкувалися та підтримували відносини з батьком йому не надали, тому він не може надати їх суду, як і не надати докази, що вони його підтримували матеріально, здійснювали його поховання ( переказували кошти на поховання). ОСОБА_4 , тривалий час зловживав алкогольними напоями.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок його грубої необережності, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачів по 15 000,00 грн кожній, що в даному випадку буде розумним та справедливим.

Суд зауважує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Таким чином, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору за звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, а їх позовні вимоги задоволено частково, то суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави належить стягнути судові витрати у розмірі 300,00 грн, згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.12-13,76-81,89, 141,258,263-265,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) 15 000,00 грн моральної шкоди ( без врахування податків, зборів та інших обов"язкових платежів) .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) 15 000,00 грн моральної шкоди (без врахування податків, зборів та інших обов"язкових платежів ) .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5) в дохід держави 300,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року

Суддя Т.М.Вдовиченко