Рішення № 139893289, 21.09.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/860/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №09.01.2025-100000807 від 09 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, яка станом на 10 вересня 2025 року (дату подання позовної заяви) складає 79300 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09 січня 2025 року було укладено кредитний договір №09.01.2025-100000807. Відповідно до договору надано позичальнику кредит у розмірі 26000 гривень 00 копійок строком на 140 днів. Відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 26000 гривень 00 копійок. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 79300 гривень 00 копійок, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір №09.01.2025-100000807, взяв на себе обов`язок повернути позивачу кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовами договору. Проте, всупереч вимог договору відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював погашення кредитної заборгованості згідно умов договору, погашення кредиту та відсотків за кредитом. Станом на 10 вересня 2025 року (на дату подачі позовної заяви) заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» складає 79300 гривень 00 копійок, з яких: 26000 гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту; 36400 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками, 3900 гривень 00 копійок - заборгованість по комісії, 13000 гривень 00 копійок - заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України з повідомленням сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу про його процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористався та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подав, з зустрічним позовом та з заявою із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався.

У судове засідання сторони по справі не з`являлися.

При цьому, в позовній заяві міститься клопотання представника позивача, в якому вона просить справу розглянути без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання, призначене на 21 вересня 2026 року на 11 годину 00 хвилин, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується конвертом, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с.103).

Представник відповідача - адвокат Юраш І.О., в судове засідання, призначене на 21 вересня 2026 року на 11 годину 00 хвилин, не з`явилась, причину неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.102).

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

З урахуванням вказаного, враховуючи заяви представника позивача та відповідача, ненаданням відповідачем відзиву на позов, суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги клопотання представника позивача та неявку відповідача та його представника, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №6016 від 15 вересня 2026 року (а.с.32).

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09 січня 2025 року було укладено кредитний договір №09.01.2025-100000807. Відповідно до договору надано позичальнику кредит у розмірі 26000 гривень 00 копійок строком на 140 днів. Відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 26000 гривень 00 копійок, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02 вересня 2026 року №77-0209. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору передбачена.

Процентна ставка стандарт - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (базе розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82% (денна процентна ставка) = (30003,52/26000)/140х100%.

Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші; (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно пункту 3.1 договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_5.

Згідно пункту 4.3 договору, днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату) неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить де припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до пункту 6.1 договору, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти;

Згідно пункту 9.1 договору, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії (ій) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, представник позивача звернувся до суду з позовом та просить стягнути заборгованість у розмірі 79300 гривень 00 копійок, з яких: 26000 гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту; 36400 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками, 3900 гривень 00 копійок - заборгованість по комісії, 13000 гривень 00 копійок - заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, чим порушуються права та інтереси TOB «Споживчий центр».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (Форми) про прийняття такої пропозиції в електронній Формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно пункту 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальнику вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідач електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти. Таким чином, акцептовано умови договору.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за договором не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ «Споживчий центр» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту.

Відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту.

Зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року було задоволено подане представником відповідача клопотання про витребування доказів від ТОВ «Споживчий центр», а саме: інформацію, в якому банку відкрита картка НОМЕР_4, на яку був здійснений переказ в сумі 26000 грн.; - первинні бухгалтерські документи щодо фактичного перерахунку грошових коштів по договору про надання кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) №09.01.2025-100000807 від 09 січня 2025 року від ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 ; - виписку з банківського рахунку ТОВ «Споживчий центр» на дату фактичного перерахунку грошових коштів на користь позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , по кредитному договору (кредитної лінії) (оферта) №09.01.2025-100000807 від 09 січня 2025 року; повідомити, яким електронним ключем ОСОБА_1 підписував кредитний договір, та на виконання вказаної ували суду від ТОВ «Споживчий центр» надійшов лист, відповідно до якого оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Разом з тим, підписання КД здійснювалось за допомогою одноразового ідентифікатора який був надісланий на фінансовий номер. В підтвердження зазначеного до листа додано довідку ТОВ «СМ Універсал» відповідно до якої ТОВ «СМ Універсал» підтверджує що за даними їхньої системи на номер абонента НОМЕР_2 , 09 січня 2025 року доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження А511 для паспорта НОМЕР_3 для договору». До вказаної довідки було додано візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника) щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі. Кредитний договір №09.01.2025-100000807 від 09 січня 2025 року (а.с.69-71).

Також ухвалою суду від 13 травня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ «Універсал Банк» та на виконання вказаної ували від АТ «Універсал банк» надійшов лист з додатками до нього, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 . Отримувач грошових коштів, перерахованих на вказану картку, на яку 09 січня 2025 року було перераховано грошові кошти в сумі 26000 гривень 00 копійок - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 . До вказаного листа додано виписку про рух коштів по картці відповідача від 14 травня 2026 року за період з 09 січня 2025 року по 14 січня 2025 року, якою також підтверджується факт надання відповідачу кредиту в сумі 26000 гривень відповідно до умов договору (а.с.86-87).

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки, надані клієнтом з метою отримання кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та проценти за користуванням кредитом.

Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути заборгованість за комісією за кредитним договором у розмірі 3900 гривень 00 копійок.

Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49, затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування», розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії, задоволенню не підлягає.

Що стосується нарахованої пені/неустойки за порушення відповідачем договірних зобов`язань, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути заборгованість за неустойкою за кредитним договором у розмірі 13000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу ОСОБА_1 було неправомірно нараховано неустойку у розмірі 13000 гривень 00 копійок за вище вказаним кредитним договором, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 62400 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26000 гривень 00 копійок та проценти у розмірі 36400 гривень 00 копійок.

Згідно з платіжною інструкцією позивач сплатив 2422 гривні 40 копійок судового збору. Вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1906 гривень 15 копійок, тобто, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 264, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37356833, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором №09.01.2025-100000807 від 09 січня 2025 рокув розмірі 62400(шістдесят дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37356833, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1906 (одна тисяча дев`ятсот шість) гривень 15 копійок.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37356833; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А;відповідач:ОСОБА_1 ,місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 21 вересня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя Желясков О.О.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.