Рішення № 139893136, 09.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

09 вересня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/6909/26

Провадження №2/751/2872/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

відповідач ОСОБА_1

представник позивача Усенко Михайло Ігорович

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3299847 від 06.12.2020 в розмірі 22 960,00 грн, а також понесені судові витрати. (а.с.1-4).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №3299847, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 7 000,00 грн, за умовами якого споживач зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання. Товариством зобов`язання за договором виконано, тоді як відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 22 960,00 грн. 21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №3299847 від 06.12.2020.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 06.12.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив (а.с.65-67), відповідно до якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає. Щодо отримання коштів за кредитним договором у розмірі 7 000,00 грн не заперечував. Разом з тим, зазначив, що відповідачем здійснено оплату коштів на погашення кредиту у розмірі 7 780,50 грн. Указані платежі мали бути спрямовані на погашення тіла кредиту, оскільки починаючи з 11.06.2020 до 26.11.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу. Тобто на час укладення кредитного договору та протягом всього періоду нарахування відсотків за користування кредитом, відповідач мав статус військовослужбовця. Крім того, з 04.11.2021 має статус УБД. Вважає, що з урахуванням статусу відповідача та пільг, що на нього розповсюджуються, відповідачем в повній мірі виконано зобов`язання по кредиту. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи знаходиться клопотання про розгляд справи за його відсутності. Від представника надійшли пояснення (а.с.78-84), у яких він просив задовольнити позов. Зазначив, що відповідачем не спростовано факту укладення спірного договору та отримання грошових коштів. Вказав, що договір укладений відповідачем добровільно, без примусу, після ознайомлення з його умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки, порядку їх нарахування та відповідальності за невиконання зобов`язань. Крім того, звернув увагу, що відповідач здійснював оплату за кредитним договором, тому відбулась пролонгація відповідно до п.4.1, 4.2 умов договору. Також, відповідно до розділу 4 Правил надання коштів у позику, з якими відповідач ознайомився, підписуючи договір, на момент подачі заявки не повинен бути призваний за мобілізацією, не проходити військову службу в якості військовослужбовця, резервіста, військовозобов`язаного чи співробітника СБУ та МВС України під час особливого періоду. Отже, відповідач не дотримався умов укладання кредитного договору та приховав свій статус вводячи товариство в оману, що суттєво впливає на рішення товариства щодо погодження рішення з надання кредиту. Також вважає, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є завищеними та належним чином не обґрунтованими.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 06.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора А468950 укладено договір про надання фінансового кредиту №3299847, за умовами якого сума кредиту складає 7 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, до 05.01.2021, який може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору; стандартна процента ставка становить 1,90% в день, а знижена 1,43 % в день; кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , наданої споживачем (а.с.19-22).

Відповідно до графіку платежів за кредитом, підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором, 05.01.2021 необхідно сплатити 9 992,50 грн у випадку виконання умов договору для отримання зниженої процентної ставки (а.с.22зв).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3299847 від 06.12.2020 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір зі сторони клієнта підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора А468950, час відправки ідентифікатора позичальнику: 06.12.2020 о 7:40, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.23).

Згідно угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017 ТОВ ФК «Вей Фор Пей» 06.12.2020 здійснило переказ на карту № НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 7 000,00 грн (а.с.24).

Відповідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» банківська платіжна картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 , на неї 06.12.2020 надійшли грошові кошти в сумі 7 000,00 грн (а.с.63-64).

З картки обліку договору №3299847 від 06.12.2020 вбачається, що відповідач за час користування кредитом 06.01.2021 та 10.02.2021 вніс кошти у сумі 7 780,50 грн, у зв`язку з чим строк дії договору був пролонгований відповідно до його умов. У подальшому станом на 10.06.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 22 960,00 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 15 960,00 грн заборгованість за процентами за період з 06.12.2020 до 10.06.2021 (а.с.25-37).

21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.31зв-35зв, 36зв-37).

Згідно витягу з реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, зокрема за кредитним договором №3299847 від 06.12.2020, на загальну суму 22 960,00 грн (а.с.36).

Позивачем вжито заходи досудового врегулювання спору, а саме: 08.06.2026 позивач надіслав відповідачу претензію про погашення заборгованості за кредитним договором № №3299847 від 06.12.2020 (а.с.37зв).

Згідно копії військового квитка та довідки військової частини НОМЕР_5 № 2237 від 08.12.2022, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 11.06.2020 по теперішній час (а.с.69-72). ОСОБА_1 є учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни (а.с.71зв).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір укладено у вигляді електронного документа та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт перерахування коштів за кредитним договором підтверджується квитанцією та випискою АТ КБ «ПриватБанк». Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №3299847 від 06.12.2020 відповідач не звертався.

Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорений, а тому підлягає виконанню.

У період дії договору відповідачем сплачено кошти у розмірі 7 780,50 грн, які позивачем зараховані на погашення відсотків.

Водночас суд зазначає, що згідно довідки військової частини НОМЕР_5 № 2237 від 08.12.2022, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 11.06.2020 по теперішній час, у зв`язку з чим на нього розповсюджувалися гарантії, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, пункт 15 статті 14 Закону передбачає, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку 18.03.2014 року і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

При цьому застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, їх застосування жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжує діяти на день ухвалення рішення.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

Окремо слід відмітити, що положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не дотримався умов укладання кредитного договору, зокрема розділу 4 Правил надання коштів у позику, та приховав свій статус, суд не приймає до уваги, оскільки указані Правила позичальником не підписані, у тому числі й електронним (аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора як у договорі), матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики №3299847 від 06.12.2020, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем коштів взагалі містив зазначені позивачем умови.

З огляду на вищенаведені обставини вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 15 960,00 грн задоволенню не підлягають, а сплачені відповідачем кошти у розмірі 7 780,50 грн підлягають зарахуванню у рахунок тіла кредиту 7 000,00 грн.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» необхідно відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не підлягають відшкодуванню.

Відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога відповідачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №371 від 22.07.2026, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пономаренко О.В., ордеру на надання правничої допомоги від 23.07.2026, акту від 22.07.2026, квитанції до прибуткового касового ордера №371, відповідно до якого сума сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу склала 8 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.

Представник позивача звернув увагу на завищений розмір витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд, з наданих представником документів, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, суд вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи, а тому з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 610, 611, 629, 1048 -1050, 1054 ЦК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14.09.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Н. В. Маслюк