Рішення № 139890902, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 752/28930/25

Провадження № 2/761/8966/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.

за участі:

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025р. позивач ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 17664,4 грн.; судовий збір у розмірі 3028,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 березня 2024р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2840-24-00027 (надалі по тексту - договір страхування), у відповідності до якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані із експлуатацією автомобіля «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 (надалі по тексту - застрахований ТЗ).

05 жовтня 2024р. в м. Києві на вул. Кирило-Мефодіївській, 14/2 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП). Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіль «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в результаті якої було заподіяно матеріальну шкоду власнику застрахованого ТЗ.

Дана ДТП сталась з вини водія ОСОБА_1 (відповідача), що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024р. по справі № 761/40976/24.

Вищезазначену подію було визнано позивачем страховим випадком, в зв`язку із чим, ним було складено 18 жовтня 2024р. Страховий акт № STOKA-1000002991 та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 17664,4 грн.; проведено виплату суми страхового відшкодування.

На момент ДТП, цивільно - правова відповідальність відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована не була.

Оскільки в досудовому порядку відповідач відмовляється відшкодувати сплачену суму страхового відшкодування, було проігноровано досудову претензію позивача, останній вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права, та на підставі положень ст. ст. 993, 1187 ЦК України просив суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025р. матеріали цивільної справи були передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2026р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2026р. прийнято справу до розгляду та призначено, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечив, зазначивши, що сума страхового відшкодування, яка була сплачена стороною позивача потерпілій особі є завищеною та неспівмірною з обсягом пошкоджень застрахованого автомобіля. Відзив на позов стороною відповідача до суду не подавався.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 04 березня 2024р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір страхування, у відповідності до якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані із експлуатацією застрахованого ТЗ, прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної вищенаведеному транспортному засобу, на умовах, передбачених страховим договором. Вказаним договором серед інших страхових випадків передбачено спричинення збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхову суму у такому разі у розмірі 682945,0 грн., розмір франшизи по ризику пошкодження, в тому числі при ДТП становить 0,5 %.

З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2024р. в м. Києві на вул. Кирило -Мефодіївській, 14/2 сталася ДТП за участі: автомобіля «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказана ДТП мала місце з вини відповідача ОСОБА_1 , що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024р. по справі № 761/40976/24 (провадження № 3/761/8976/2024), яка набрала законної сили, відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4, 130 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вона ухвалена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2024рр. власник пошкодженого автомобіля «Jeep» д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Позивачем, як страхувальником вищезазначена ДТП, була визнана страховим випадком, та на підставі: акту огляду пошкодженого транспортного засобу; ремонтної калькуляції № 1000002991 від 17 жовтня 2024р.; рахунку-фактури № 0000001167 від 17 жовтня 2024р., було складено Страховий акт № STOKA-1000002991 від 18 жовтня 2024р., відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 17664,4 грн.

Згідно з вказаним Страховим актом № STOKA-1000002991 від 18 жовтня 2024р. позивач сплатив зазначену вище суми страхового відшкодування.

Суд вважає, що право вимоги яке виникає в порядку та на умовах передбачених ст. 993 ЦК України, а також ст. 27 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов`язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України є деліктним зобов`язанням.

Положеннями ст. ст. 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Зокрема положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 Постанови № 4 від 01 березня 2013р., що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - один зі способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 ЦК України. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Так, частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку з наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018р. № 922/2026/17, від 21 вересня 2018р. у справі № 910/19960/15).

Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015р. у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Так, судом встановлено, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено в досудовому порядку суму страхового відшкодування в розмірі 17664,4 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

На підставі ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача не було подано до суду відзив на позов, та докази, якими сторона обґрунтовувала свої заперечення щодо заявлених позовних вимог. Твердження відповідача в судовому засіданні, що сплачена позивачем сума страхового відшкодування є завищеною, не відповідає обсягу пошкоджень, які отримав, внаслідок ДТП застрахований автомобіль ґрунтується виключно на припущеннях сторони відповідача, а тому судом оцінюється критично.

Враховуючи те, що позивач фактично виплатив суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 17664,4 грн., до нього в порядку та на умовах передбачених ст. ст. 512, 514, 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача. При цьому, що зобов`язання не було припинено зміною кредитора.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 17664,4 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за подання позову до суду, який понесла сторона позивача у розмірі 3028,0 грн. необхідно компенсувати позивачу, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 256, 512, 514, 993 ЦК України; ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -

в и р і ш и в:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: м. Київ, вул. І. Федорова, 32, літера А) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 17664 /сімнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири/ грн. 40 коп. сплаченого страхового відшкодування.

Компенсувати за рахунок Держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» судовий збір за подання позову до суду у розмірі 3028,0 /три тисячі двадцять вісім/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: