Рішення № 139890166, 14.09.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/846/26

Провадження 2/718/382/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В.,

за участю секретаря судового засідання Якубівської В.В.,

учасники справи:

позивач - не з`явилась,

представник позивача - адвокат Маковійчук П.В.,

представник відповідача 1 - ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

відповідач 2 - не з`явилась,

третя особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмила Борисівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и в:

До Кіцманського районного суду Чернівецької області через свого представника адвоката Маковійчука П.В. звернулась ОСОБА_2 (далі позивач) із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі відповідач 1), ОСОБА_3 (далі відповідач 2), третя особа: приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмила Борисівна (далі третя особа) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Короткий зміст заяв по суті справи. Аргументи учасників справи.

У позовній заяві, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, поданої 07.04.2026, представник позивача просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком від 26.11.2025 року № 1795, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмилою Борисівною, згідно якого житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані в АДРЕСА_1 , продані ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовну заяву, представник позивача зазначає, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.05.2010 року у справі №2-1168/10 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою №Е/V071866 від 29 лютого 2008 року в розмірі 400859,70 гривень (50576,56 доларів США за курсом 7,9258): звернуто стягнення на будинок з господарсько-побутовими будівлями спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу і Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1835 гектарів, цільове призначення для будівництва для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу і Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

За змістом позовної заяви, зі звіту про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки від 25.12.2025 року № Е.00.0.0.0/3-251225/9048 стало відомо, що приватним нотаріусом Сирбу Л.Б. посвідчено договір купівлі-продажувід 26.11.2025 року, згідно якого продано предмет іпотеки на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.05.2010 року у справі №2-1168/10 відповідачу ОСОБА_3 .

На думку представника позивача, зазначений договір є недійсним у зв`язку з тим, що про укладення такого договору купівлі-продажу позивача повідомлено не було, враховуючи зупинення дії ст. 38 Закону України "Про іпотеку"у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки приватний нотаріус не мав права вчиняти оскаржуваний договір купівлі-продажу, а також те, що житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані в АДРЕСА_1 , на час вчинення оскаржуваного правочину перебували під арештом, який накладено постановою про відкриття виконавчого провадження № 33295806 від 09.07.2012 року відділу державної виконавчої служби Кіцманського РУЮ.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на позовну заяву, в якому відповідач 1 просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив, відповідач 1 зазначив, що АТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержатель за договором іпотеки №Е/V071866-1 від 10.09.2007 р. та додатковою угодою про внесення змін до договору іпотеки від 29.02.2008 року реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування судового способу урегулювання спору, рішенням суду позов банку задоволено, при цьому положення ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У відзиві відповідач 1 стверджує, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.05.2010 року у справі №2-1168/10 банку надано право здійснити реалізацію іпотечного майна від імені відповідача, тобто ОСОБА_2 , якій достеменно було відомо про намір банку реалізувати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме про підготовку до продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів; позичальник ОСОБА_4 тривалий період часу знаходиться за межами України, хоча зареєстрований в предметі іпотеки, а позивач зареєстрований та фактично проживає по іншій адресі в АДРЕСА_2 .

Відповідач 1 вважає безпідставними доводи позивача щодо існування на момент реєстрації за банком права власності на нерухоме майно заборони на звернення стягнення на предмет іпотеки в період воєнного стану відповідно до ч.1 п.5-2 Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", оскільки зі змісту вказаної норми така заборона в період дії воєнного стану поширюється на нерухоме майно, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, тоді як позичальник ОСОБА_4 звернувся до банку із заявкою на одержання кредиту від 23.01.2007 року на придбання товару для подальшої його реалізації, оскільки займався підприємницькою діяльністю, в розділі "Дані про бізнес" вказав вид діяльності пошиття і торгівля сукнями, дата реєстрації 15.06.2004 рік, фактична адреса МТК "Калинівський ринок", кількість працівників 1 продавець і сім швачок, а обсяг його виручки відображений у звіті платника єдиного податку, який за період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року становить 243600 грн.

За змістом відзиву, зобов`язання ОСОБА_4 перед банком не підпадають під ознаки споживчого кредитування, оскільки за рахунок кредитних коштів були задоволені не особисті потреби ОСОБА_4 , а отримані кошти були спрямовані на здійснення підприємницької діяльності, а саме на пошиття та продаж суконь на ринку.

У відзиві відповідач 1 зазначив, що арешт за ВП 33295806 від 09.07.2012 відсутній, зняття арешту не було відображено в реєстрі, хоча фактично арешт був відсутній, так як знятий постановою ДВС, а наявність арешту на предметі іпотеки не перешкоджає виконанню рішення суду про звернення стягнення якщо іпотека була зареєстрована раніше цього арешту.

15.05.2026 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмила Борисівна підтвердила, що 25 листопада 2025 року за реєстровим № 1795 дійсно посвідчила цивільно-правову угоду і повідомила, що при оформленні цього договору купівлі-продажу нею були дотримані всі норми чинного законодавства, позовні вимоги не підтримала, просила розглянути справу за її відсутності.

01.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшли доповнення до відзиву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в яких відповідач 1 зазначив, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду порушення процедури повідомлення саме по собі не тягне за собою нікчемність укладеного договору купівлі-продажу з третіми особами, оскільки закон прямо встановлює інший наслідок відшкодування збитків.

Відзив відповідача 2 ОСОБА_3 на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків заяви.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у даній справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за участю учасників справи на 11травня 2026 року о 14:30 год.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11травня 2026 року за клопотанням представника відповідача 1 визнано поважними причини пропуску Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено пропущений строк, прийнято відзив на позовну заяву та долученого його до справи.

11 травня 2026 року за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 02 червня 2026 року о 14:30 год.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 червня 2026 року о 10:00 год.

08 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 липня 2026 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 15 липня 2026 року оголошено перерву до 06 серпня 2026 року до 12:00 год.

У судовому засіданні 06 серпня 2026 року оголошено перерву до 14 вересня 2026 року до 10:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив задоволити позов.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечили проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 2 у судові засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, на підставі поданої нею письмової заяви особисто 17.07.2026 була ознайомлена з матеріалами даної справи.

Третя особа - приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмила Борисівна у письмових поясненнях позовні вимоги не підтримала, просила розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника позивача та представників відповідача 1, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 23.01.2007 ОСОБА_4 подав до ПриватБанку заявку на одержання кредиту орієнтовною сумою 50000 доларів США терміном на 5 років, зазначивши, серед іншого, ціль кредиту: добудова будинку, придбання товару, дані про вид діяльності: пошиття і торгівля сукнями.

ОСОБА_4 з 16.06.2004 зареєстрований як фізична особа - підприємець, № 2 032 017 0000 001656.

10.07.2007 ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_4 (іпотекодавець) та Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки Е/V071866-1, предметом якого є надання іпотекодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодержателя.

У п.п. 6, 7, 8 договору іпотеки Е/V071866-1 від 10.07.2007 зазначено, що іпотекодавець з умовами кредитного договору ознайомлений. В забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами іпотекодавець надав в іпотеку належні йому на праві власності:

-будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку загальною площею 0,1835 гектарів у межах згідно з планом, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7322586500:03:003:0335, на якій розташований вказаний вище будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Майно зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Майно з усіма його приналежностями складають предмет іпотеки за цим договором.

Відповідно до п.13.1 договору іпотеки Е/V071866-1 від 10.07.2007, іпотекодавець засвідчує, що на момент укладення цього договору предмет іпотеки за цим договором належить іпотекодавцю на праві власності, не знаходиться в іпотеці у третіх осіб, в тому числі не знаходиться в податковій заставі, не подарований, не проданий, не є предметом розгляду судових справ та під арештом не перебуває.

Договір іпотеки Е/V071866-1 від 10.07.2007 підписано ОСОБА_2 , Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та посвідчено 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О.

У довідці виконкому Мамаївської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 29.08.2007 № 1753 зазначено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , в даному будинку ніхто не проживає та не зареєстрований.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.05.2010 року у справі №2-1168/10, яке набрало законної сили 22.09.2010, задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою №Е/V071866 від 29 лютого 2008 року в розмірі 400859,70 гривень (50576,56 доларів США за курсом 7,9258 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/145 від 16 квітня 2010 року): звернуто стягнення на будинок з господарсько-побутовими будівлями спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотекина підставі договору іпотеки № Е/V071866 від 10 вересня 2007 року Закритим акціонерним товариством комерційним банком"ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1835 гектарів і межах згідно з планом, цільове призначення для будівництва для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотекина підставі договору іпотеки № Е/V071866 від 10 вересня 2007 року Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.12.2012 у ВП № 33295806, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-10234 виданого 28.03.2011 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська постановлено повернути зазначений виконавчий лист стягувачу та припинити чинність арешту майна боржника.

Листами від 16.12.2014 р. № 30.1.0.0/2-1 та 18.02.2015 р. № 30.1.0.0/2-2 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надсилало повідомлення позичальнику ОСОБА_4 та іпотекодавцю / поручителю ОСОБА_2 , в яких повідомляло останніх про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором, вимагало усунути порушення основного зобов`язання протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення та зазначало, що у разі непогашення заборгованості у 30-денний строк АТ КБ «ПриватБанк» зверне стягнення на предмет іпотеки та повідомляє про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки від імені іпотекодавця.

На замовлення Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 27 квітня 2025 року ПП "Оціночна компанія "Лемберг" виготовила звіт про оцінку майна № 7033/04 житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

За відомостями Мамаївської сільської ради № 182 від 30.07.2025 року ОСОБА_4 був зареєстрований у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 з 12.12.2008 по т.ч.

Відповіддю на запит № 288955660 від 25.08.2025 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону підтверджується, що ОСОБА_4 13.01.2020 здійснив виїзд за державний кордон.

26 листопада 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, відповідно до якого продавець АТ КБ «ПриватБанк» на підставі п.18-25, п.26-29 договору іпотеки, посвідчений Балацьким О.О. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області 10 вересня 2007 року за реєстровим № 7331, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області у справі №2-1168/10 від 25 травня 2010 року і протоколу № 641724 проведення електронних торгів від 08.07.2025 р. продав та передав у власність, а покупець - ОСОБА_3 купила та прийняла у власність від продавця житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, площею 0,1835 га, цільове призначення земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком від 26 листопада 2025 року посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмилою Борисівною, зареєстровано в реєстрі за № 1795.

З інформаційної довідки № 471038817 від 02.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов`язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв`язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки (стаття 12 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Щодо недотримання відповідачем 1 порядку повідомлення позивача про укладення спірного договору купівлі-продажу.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку», тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 38 цього Закону врегульовано право іпотекодержателя напродаж предмета іпотеки.

У частинах першій, п`ятій, десятій статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Таким чином, стаття 38 Закону України «Про іпотеку» визначає право іпотекодержателя за певних умов укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, але не передбачає в цьому випадку набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку наадресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Таким чином, у разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» мало за 30 календарних днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити, а саме надіслати повідомлення про відповідний намір ОСОБА_2 , оскільки вона має переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя, однак у встановленому ЦПК України порядку до завершення підготовчого провадження, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» не надав суду належних доказів надсилання такого повідомлення позивачу, а в матеріалах даної справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 цього повідомлення.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що банк як колишній іпотекодержатель не довів у встановленому ЦПК України порядку, що належно надіслав вимогута повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу колишньому іпотекодавцю позивачу у даній справі, а відтак не довів дотриманняним вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Щодо зупинення дії ст. 38 Закону України "Про іпотеку"у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки),статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення кредитних договорів, визначав, що:споживчий кредит кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»);споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»);продукція будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Системний аналіз цих понять у їх взаємозв`язку дає можливість дійти висновку, що у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві фізичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, для придбання продукції будь-яких виробів (товарів), робіт чи послуг, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Подібне як за змістом, так і за основними сутнісними ознаками визначення споживчого кредиту наразі міститься у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (постанова Верховного Суду від 25 грудня 2025 року у справі № 362/201/25).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження №14-336цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, проаналізувавши зміст пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшла висновку, що якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням нею обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим.

Однак, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що з 16.06.2004 ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець, та подав до ПриватБанку заявку на одержання кредиту орієнтовною сумою 50000 доларів США терміном на 5 років, зазначивши, серед іншого, ціль кредиту: добудова будинку, придбання товару, дані про вид діяльності: пошиття і торгівля сукнями.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_4 перед банком не підпадають під ознаки споживчого кредитування, оскільки за рахунок кредитних коштів були задоволені не особисті потреби ОСОБА_4 , а отримані кошти були спрямовані на здійснення ним підприємницької діяльності.

Щодо перебування предмету іпотеки на час вчинення оскаржуваного правочину перебував під арештом.

Оскільки з наявної у матеріалах справи постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.12.2012 вбачається, що у ВП №33295806 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-10234 виданого 28.03.2011 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська постановлено повернути зазначений виконавчий лист стягувачу та припинити чинність арешту майна боржника, суд відхиляє доводи позовної заяви про те, що предмет іпотеки на час вчинення оскаржуваного правочину перебував під арештом.

Щодо неналежного складу відповідачів у даній справі.

Купівля-продаж земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком була здійснена шляхом проведення електронних торгів від 08.07.2025 р.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорівна біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та/або організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, як відповідачі мають залучатися усі сторони правочину, у тому числі організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі ухвалення судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів або іншої заінтересованої особи, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, позивач пред`явив позов лише до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , проте не зазначив як відповідача організатора електронних торгів ДП «Сетам».

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, відповідно до яких відчуження майна на електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріальноправовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Оскільки у даній справі позивач не залучив як співвідповідача організатора електронних торгів ДП «Сетам», суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264,265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмила Борисівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач 1: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського,1Д, м. Київ;

відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа: приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Людмила Борисівна, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд.20, м.Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя В.В. Нагорний